Влад Кусакин

Влад Кусакин

Влад Кусакин, відомий християнський правозахисник і публіцист, 27 березня відвідав Україну і розповів про уроки і помилки американської церкви в боротьбі з гей-рухами і захист прав християн в мусульманських країнах, цитує в своєму блозі Ксенію Кузнюк відомий український журналіст Олег Олегович Гавриш, син власника комунікаційної фірми Mainstream Communications.

Влад почав семінар, сказавши, що до журналістики ніякого відношення не має, але всі присутні в кінці зустрічі були в захваті від його діяльності. Спочатку гість розповів про своє життя, діяльність, про те, чим займається зараз, і дав практичні поради церквам і кожному з присутніх про важливі проблеми сучасного світу.

У Мінську в 1996 році його “знайшов Господь” і з цього часу в нього народилося бажання щось робити для Бога. Працював на місцевому радіо з християнськими програмами. Після різних подій у його житті він зрозумів, що Господь закликає йти його цим шляхом, шляхом журналістики.

У 2001 році позапланово іммігрував до США. В той момент він вже був генеральним директором телевізійного дитячого каналу, який надалі був розорений урядом РБ (Республіка Беларусь). В Америці він прижився, переїхала його сім’я. Був одним з видавців газети, працював волонтером в апараті члена асамблеї в Каліфорнії від Республіканської партії, також працював на кампанію Буша, брав участь в різних проектах, в тому числі і в «8 поправці» (заборона легалізації одностатевих шлюбів). Пізніше видавав англомовну газету Watchman. Вів політику протидії одностатевим шлюбам.

Одного разу їх газета допомогла мобілізувати 4,5-тисячний мітинг біля Капітолію проти прийняття «гейського» закону. В основному були зібрані християни-слов’яни, але до цього з моральних питань ніхто не збирав такої кількості протестувальників.

Влад говорив про те, як церква може впливати на суспільство, на проблеми суспільства, на аморальність, гомосексуалізм тощо. «Церква не повинна позиціонувати себе на передньому плані в соціальних подіях, тому що вона може стати легкою мішенню» – зазначив спікер.

Організації, пов’язані з громадською діяльністю, знають, як виграти ці бої. Його позиція полягає в тому, що потрібно розділяти війну і зброю. Війну повинні вести громадські організації, кожна на своєму рівні, але інструменти повинна постачати церква. Найсильніша зброя – це реабілітовані гомосексуалісти.

На його думку, ніхто не зможе перемогти на громадських дебатах тих, хто пройшов через це. Безумовно, він вважає, що реабілітація відбувається в церкві, більше ніде не може відбутися повної зміни особистості. Якщо церква хоче брати участь в цьому, вона повинна зорієнтуватися на те, що вона має міняти людей. Розвиваючи рух колишніх гомосексуалістів, церква зможе впливати на збочене суспільство. Але в першу чергу вона повинна приймати і допомагати їм.[stextbox id=”alert” direction=”ltr” shadow=”true” float=”true” align=”right” bcolor=”0a21f4″ big=”true” image=”null”]Церква не повинна позиціонувати себе на передньому плані в соціальних подіях, тому що вона може стати легкою мішенню[/stextbox] На одній з конференції Джонатан Хантер, колишній гомосексуаліст, сказав, що церква повинна любити, приймати їх, тримати відкритими двері для гомосексуалістів, бути благословенням для них, приймати їх такими якими вони є, вислуховувати їх і максимально допомогти в плані реабілітації. За це його практично «засвистали».

У світі існує позиція, що церква ненавидить гомосексуалістів, є їх ворогом. Часто громадські організації користуються цим. І це проблема повинна бути подолана самої церквою. Часто християни не бачать різниці між прийняттям гомосексуаліста як особистості і прийняття його способу життя. Церква повинна приймати гомосексуалістів як усіх грішників, як хвору людину, що потребує лікування і зцілення. Приймаючи їх, церква не підтримує його спосіб життя, але печеться про його порятунок. Цьому потрібно вчитися кожній церкві.

Потім Влад Кусакин, закінчивши це питання, розповів про свою діяльність як християнського правозахисника. В 2009 йому попалися до рук новини про те, що відбувається в Узбекистані. Бог спонукав його займатися цими питаннями і він зайнявся дослідженням.

Він дізнався, що Узбекистан – це єдина країна в світі, яка за постановою суду спалює Біблії. На той час у в’язниці сидів 4 роки пастир Дмитро Шестаков за релігійну діяльність, і новонавернений узбек Тахар Хайдаров – 10 років. Рейди, арешти, побиття, конфіскації – ця країна входить до десятки країн, в яких найбільше утискають християн. І він вирішив що потрібно реагувати на це.

Влад створив громадську правозахисну організацію, яка допомагає християнам в країнах, в яких є утиски. На даний момент вони допомагають Узбекистану, Туркменістану, Казахстану та Азербайджану. Це організація влаштовує акції протесту, підписує петицію, що закликає до молитви церкви про тих, хто в кайданах, і про тих, кого гноблять, збирають кошти і передають туди, де люди прийшли до межі повної бідності. Одна з їхніх акцій увінчалася успіхом, туркменського пастиря випустили з в’язниці завдяки роботі їх організації.

Зараз він активно займається вище перерахованим і закликає церкви не бути байдужими до того, що відбувається навколо нас. Зустріч відкрила нові горизонти для робітників на нивах Божих і надихнула присутніх на соціальну активність на захист духовних принципів.

Ксенія Кузнюк

Tags: , , , , , , , , , , , , ,

This entry was posted on четвер, квітня 5, 2012 at 12:03 and is filed under Закордон, Київ, Статті, Україна. You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed. You can leave a response, or trackback from your own site.