Геннадій Мінаєв

Сумський мер став розмінною монетою у внутрішній конкуренції Партії регіонів між “ахметовців” І “російським лобі”.

Геннадій Мінаєв завжди вмів тримати ніс за вітром, пишуть Комментарии:. Прийшовши до влади на хвилі “Помаранчевої революції” і жорсткої критики “донецьких” (в сумському вимірі їх уособлював ненависний в місті губернатор Володимир Щербань), в першу мерську каденцію він зі своєю “Нічною вартою” успішно лавіював між “бютівцями” і “нашоукраїнцями”. У другу каденцію Мінаєва в 2010 році, що майнув до влади знову ж на “антірегіональних” гаслах, його “Рідне місто” (перелицьована під новий виборчий закон “Нічна варта”) створило коаліцію не з “Батьківщиною” і “Фронтом Змін”, а з Партією регіонів, сумський обласний осередок якої очолює губернатор – “ахметовець” Юрій Чмирь. Після чого Мінаєв офіційно затесався до ескорта Чмиря, всюди позиціонуючи себе членом його команди. Однак повна переорієнтація на “біло-блакитних” не тільки не позбавила сумського градоначальника від проблем, а, скоріше, навпаки, наблизила кінець його мерського терміну.

Ставка на групу Ахметова виявилася помилковою, особливо в умовах зростання апетитів “російського лобі”, представленого на Сумщині дуетом родичів – нардепом від ПР Андрієм Деркачем і бізнесменом Костянтином Григоришиним (молодший брат дружини Деркача одружений на дочці Григоришина). Андрій Деркач (син друга Кучми і екс-голови Державної митної служби України та СБУ Леоніда Деркача) свого часу був одним з ключових ланок “Трудової України” разом з Сергієм Тігіпком і Віктором Пінчуком. В 2004-м вчасно перефарбувався, став соціалістом і одним з головних спонсорів Олександра Мороза, потім (знову ж таки вчасно) перебіг до ПР. Сумська вотчина Деркача – на півночі області в Глухові (там, кажуть, у нього інтереси на митниці – головному перевалочному пункті на кордоні з Росією). Звідти ж він планує обиратися по мажоритарці. Однак його амбіції сягають далеко за межі Глухова, і зараз в тандемі з Григоришиним, який володіє в Сумах одним з містоутворюючих підприємств НПО імені Фрунзе і часткою у ВАТ “Сумиобленерго”, Деркач намагається розширити свій вплив на весь регіон.

Однак зміцнення його позицій на Сумщині прямо залежить від послаблення Юрія Чмиря. До лобового зіткнення з губернатором Андрій Леонідович поки не готовий, тому активно промацує його вразливі місця. І Мінаєв тут виявився дуже зручною мішенню. Атака Деркача на Мінаєва – лише один з елементів нейтралізації Чмиря, хоча і ключовий. Не можна також не відзначити, що відставка Мінаєва на руку не тільки “деркачовцам”, критичне число його недругів зібралося як в найближчому оточенні губернатора (значна частина нинішньої команди Чмиря, хоч вже і освоєного в Сумах, але все одно стороннього з Донбасу – колишня команда Щербаня, кровного ворога Мінаєва), так і серед колег з мерії. Наприклад, нинішній секретар міськради Олексій Мовчан – не тільки давній опонент Мінаєва, але і колишній радник голови правління “Сумигаз”, підконтрольного Дмитру Фірташу.

Неприємності сумського голову переслідують давно. Ще наприкінці червня минулого року за результатами перевірки КРУ міську владу звинуватили у фінансових порушеннях на 177,1 мільйона гривень.

Потім на початку вересня Антимонопольний комітет зацікавився створеним при міськвиконкомі КП “Сумижитло”. В кінці року сумське обласне територіальне відділення АМК визнало це підприємство монополістом, а встановлені ним тарифи на послуги ЖКГ необгрунтованими. А вже на початку березня нардеп Андрій Деркач, посилаючись в тому числі і на рішення АМК, звернувся до генпрокурора з приводу “систематичних порушень законодавства, зловживання службовим становищем посадовими особами Сумського міськвиконкому та особисто мером Сум Г. Мінаєвим”. Головний аргумент проти Мінаєва – “необгрунтоване підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги”. Сам Мінаєв зараз обережно коментує останні події, переводячи конфлікт з Деркачем в особистісну площину, проте в інтерв’ю недвозначно натякає, що якщо його не залишать в спокої, він готовий поборотися за місце в парламенті на мажоритарному окрузі.

Що найближчим часом може статися з Мінаєвим, вже видно на прикладі подій у Тростянці, де протягом чотирьох місяців триває цькування мера Юрія Бови, також обраного від “Рідного міста”. Він, як і Мінаєв, намагався заручитися підтримкою Чмиря, і атакують його також “деркачовці” (глава Тростянецької РДА Анатолій Шишканов, під чиїм заступництвом і “пресують” Бову, з команди “глухівців”). На початку року Тростянецький райсуд ухвалив, що, будучи засновником приватного підприємства, мер порушив закон про корупцію. Дане рішення спричинило за собою звільнення з посади, і на сесії міськради, яку Бова відмовляється вважати легітимною, був призначений виконуючим обов’язки глави міста Олександр Курило.

[stextbox id=”alert” direction=”ltr” shadow=”true” float=”true” align=”right” bcolor=”0a21f4″ big=”true” image=”null”]Що найближчим часом може статися з Мінаєвим, вже видно на прикладі подій у Тростянці, де протягом чотирьох місяців триває цькування мера Юрія Бови, також обраного від “Рідного міста”[/stextbox]

Однак Бова досить швидко включився в боротьбу, з одного боку, захищаючись у правовому полі, з іншого, – силовими методами намагаючись не допустити наступного проведення сесії і, тим самим, протистояти легалізації нового розкладу в міськраді. Минулого тижня Конституційний суд виніс рішення, згідно з яким чиновники можуть володіти корпоративними правами та брати участь у зборах акціонерів приватних підприємств. Після цього протокол про корупцію, складений на Бову, втрачає правову основу. Проте яким чином скасувати рішення суду, засноване на цьому протоколі, поки незрозуміло. Бова також підписав розпорядження про проведення місцевого референдуму про довіру міськраді. Втім, швидше за все протистояння все ж закінчиться не на його користь. В такому разі він, ймовірно, спробує пройти у ВР по мажоритарці в рідному окрузі. Однак і там у нього є конкурент від Деркача – екс-нардеп Григорій Дашутін, який був разом з Деркачем і в “Трудовій Україні”, і в СПУ.

Є в цій історії ще один аспект. І Бова, і Мінаєв своєї переорієнтацією на нинішню владу повністю дискредитували громадський сектор Сумщини (один з найпотужніших в країні в розпал “помаранчевої революції”), за допомогою якого і прийшли до влади. І якщо їх все ж оберуть у ВР восени, найімовірніше, вони продовжать співпрацю з владою. Можливо, в цьому і криється справжня, правда, дуже конспірологічна першопричина всіх проблем “мінаевцев”.

06.04.2012
Ольга Лукінова
№ 305 | 6 квітня 2012

Комментарии:

Tags: , , , , , ,

This entry was posted on п’ятниця, квітня 13, 2012 at 19:57 and is filed under Статті, Україна. You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed. You can leave a response, or trackback from your own site.