17
Кві

GR-омадянська позиція

   Posted by: klimovy4   in Статті, Україна

Тема номеру - про український GR
Тема номеру – про український GR

Депутат, консультант, журналіст – кожен з них має набір якостей, необхідних для просування інтересів бізнесу в коридорах влади. Як домагаються своїх цілей українські фахівці в галузі GR, пише “Инвестгазета”.

Вони не світяться в пресі. Не хваляться успіхами. Лише одиниці з них готові говорити про свою роботу “вголос”. Все тому, що до цих пір в Україні фахівців із взаємодії з держорганами, або, по-західному, GR-ників, сприймають як оплот корупції, які вирішують свої питання у владі за гроші.

Цивілізований GR в Україні дійсно тільки зароджується. Традиційно – в іноземних компаніях. Потроху переймати досвід західних колег починає і український бізнес. Що відрізняє їх роботу від “звичного стандарту” взаємовідносин бізнесу і влади в нашій країні?

Потрібні всім?

“Генеральний директор – це капітан корабля. GR-ник – лоцман. Коли корабель заходить до незнайомої бухти, щоб не наткнутися на підводний риф або мілину, на нього запрошують лоцмана з місцевих, щоб той допоміг йому причалити до берега. Так і GR-ника запрошують для того, щоб він допоміг компанії пристосуватися до умов роботи в новій країні або в незнайомій для себе ситуації”, – так коротко викладає суть своєї роботи Микола Байрак, віце-президент канадської залізорудної компанії Black Iron, що виконує функції фахівця по зв’язках з держорганами.

Байрак серед “лоцманів” – новачок. Він був запрошений в Black Iron восени 2011 року. Більшість його товаришів по цеху – з куди більшим досвідом, не менше п’яти років. Керуючий партнер українського офісу PBN Мирон Василик на цьому поприщі працює вже 13 років, як і Володимир Ткаченко, головний радник з питань відносин з державними органами ArcelorMittal. Геннадій Радченко, директор з корпоративних питань в Nestle, в чиєму веденні знаходиться посаду GR, – сім років.

Докладніше про Government Relations в Україні читайте тут

Нескладно помітити, що всі вони працюють в іноземних компаніях. В українському бізнесі функції фахівця з GR виконують власники або керівники компаній. Приміром, ряд співробітників підприємств компанії Metinvest є депутатами районних, міських та обласних рівнів. “Тому взаємодія з широкого спектру соціально-політичних питань здійснюється безпосередньо в контакті з міськими та регіональними властями і місцевими громадами”, – розповіли в компанії, підкресливши, що у Верховній Раді штатні співробітники Metinvest не представлені.

“Бізнес і влада в нашій країні переплетені, і часто власники підприємств одночасно є і частиною влади. До того ж, ще з радянських часів повелося, що чиновникам легше спілкуватися з одним представником компанії, і цією людиною по-старому нерідко виступає її власник або керівник”, – пояснює Володимир Ткаченко. Його досвід у GR починався в компанії Kraft Foods, куди його запросили розвивати відносини з державою ще в 1999 році.

Тоді в Україні такої професії, як GR, по суті, ще не було. Геннадій Радченко каже, що в Україні такі фахівці стали затребувані лише останні п’ять років. Але і зараз попит є лише в деяких галузях. “З необхідністю мати в штаті GR-спеціаліста в основному стикаються галузі, діяльність яких тісно пов’язана з регуляторними процесами і змінами”, – говорить Анна Дерев’янко, директор Європейської Бізнес Асоціації, яка теж лобіює інтереси бізнесу в органах влади.

Приміром, не так давно парламент у першому читанні прийняв закон про повну заборону куріння в громадських місцях, який в галузі називають “драконівським”. Але це – лише одна з багатьох пожеж, які весь час доводиться гасити GR-никам тютюнових компаній.[stextbox id=”alert” direction=”ltr” shadow=”true” float=”true” align=”right” bcolor=”0a21f4″ big=”true” image=”null”]Генеральний директор – це капітан корабля. GR-ник – лоцман. Коли корабель заходить до незнайомої бухти, щоб не наткнутися на підводний риф або мілину, на нього запрошують лоцмана з місцевих, щоб той допоміг йому причалити до берега[/stextbox]

Доходи цієї галузі та ще алкогольної промисловості, телекому і фармацевтики безпосередньо залежать від кожного “профільного” рішення парламенту чи уряду. Торік, наприклад, адміністрація одного з міст виступила з пропозицією обмежити продаж сигарет та алкоголю в радіусі 100 метрів від шкіл, аптек і культурних установ. “Ми взяли мапу, циркуль і на карті окреслили радіус навколо всіх об’єктів в місті, де не можна було б торгувати сигаретами. Вийшло – майже скрізь”, – згадує Андрій Кріль, керівник відділу корпоративних зв’язків “Бритіш Американ Тобакко Україна”.

Тоді питання вдалося вирішити. За словами Кріля, він і його колеги переконували у “шкідливості” цього кроку і міськадміністрацію, і власників роздрібних мереж. Пояснювали, як ті постраждають від такої заборони продажу в магазинах і ларьках. Метод спрацював: від спроби ввести заборону в місті тоді відмовилися. Але держава регулярно підвищує акциз на тютюнові вироби та збирається повністю заборонити рекламу сигарет і паління в громадських місцях. Свій арсенал методів впливу у держави і на телекомунікаційний бізнес (через видачу ліцензій на частоти), і на фармацевтів (через ліцензування ліків). “Тому багато українських компаній починають розуміти вигоди від цивілізованого GR і лобізму в його західному розумінні, починаючи від економії коштів і закінчуючи репутацією”, – каже Сергій Мовчан, директор із взаємодії з державними органами та безпеки Danon, досвід якого в цій сфері більше 15 років.

Дарія Марчак

Инвестгазета № 14, 12 квітня 2012

Tags: , , , , , , , , , , , , , ,

This entry was posted on вівторок, квітня 17, 2012 at 10:23 and is filed under Статті, Україна. You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed. You can leave a response, or trackback from your own site.