Андрій Скіпальський. Кадр TVi

Представляю вашій увазі свою літню розмову з Андрієм Скіпальським, найуспішнішим, як на мене, лобістом з середовища українського третього сектора, відомим антитютюновим адвокатом (від слова advocacy або адвокація). Андрій очолює Центр громадянського представництва “Життя”.

– Розкажіть про себе. Скільки ви вже займаєтесь адвокацією (advocacy є синонімом громадського лобіювання – Прим. Авт.)?
– Два роки контролю над тютюном. А до цього я працював в різних міжнародних і громадських організаціях, і стикнувся з адвокацією ще в 2003 році, коли саме поняття прийшло в Україну і його почали вживати частіше в контексті громадської діяльності. Я тоді працював в проекті під назвою “Мережа громадської дії в Україні UCAN”. І тоді це був такий п’ятирічний потужний проект розвитку громадянського суспільства через ті ж тренінги, програми обміну, проекти, гранти. Саме тоді, думаю, в 2003 – 2007 роках громадські організації почали використовувати практики advocacy і вчитися використовувати їх системно. Далі вже пішли кожний своїм (шляхом – Прим. Авт.).

– Які успіхи у вас зараз?
– Якщо взяти нашу організацію, яка є ресурсним центром коаліції “За вільну від тютюнового диму Україну” і координує проект “Україна без тютюнового диму”, який вже чотири роки діє в Україні, то наші успіхи – це чотири закони, які стали законами не без нашої активної участі. Це закон, який прийнятий ще в 2009 році про нанесення кольорових піктограм – попереджень на пачках сигарет, нормативні акти до якого були прийняті тільки півтора роки тому, зі значними проблемами, і тільки в вересні цього року картинки з’являться на упаковках, хоча вони мали з’явитися ще рік тому. Перехідний період завдяки депутату Чорноволу, наприклад, він склав не 12, не 6, а 18 місяців. Тому і тоді він був дуже довгим, а ще Кабмін його гальмував більше року, і ми маємо від дня прийняття закону до дня введення його в дію – три роки.

[stextbox id=”alert” direction=”ltr” shadow=”true” float=”true” align=”right” bcolor=”0a21f4″ big=”true” image=”null”]Чи мав право він це робити від імені цілої України, і не врахувати, скажімо, позицію країни, як регіонального лідера у контролі над тютюном в Східній Європі? І всупереч позиції Президента, і політиці, яка проводиться у боротьбі з курінням…, взяти і спаплюжити імідж України своїм підписом. Закордоном це – гучна справа[/stextbox]– То можна назвати депутата Чорновола вашим ефективним опонентом?
– У цьому випадку він був ефективним. Він – постійний послідовний опонент будь-яких ініціатив, спрямованих на контроль над тютюном і боротьбу з, так званою, епідемією, коли вона була епідемією, законодавчими методами.

– Кого б ще ви назвали тютюновим лобістом в нинішній ВРУ?
– Вони були названі експертами під час конкурсу – антипремії “Золота коса”… Звісно, що це суб’єктивна думка громадських організацій та експертів. Були названі і тютюнові, і алкогольні лобісти в парламенті. Звісно, що є люди, які цим займаються професійно поза парламентом, без депутатських значків. Ми їх знаємо, але, скажімо, відслідковувати та викривати – це вже інший формат. Бо народний депутат має захищати інтереси громадського здоров’я, а не корпоративні інтереси виробників тютюнових і алкогольних виробів. Ви їх всіх знаєте, ми нових прізвищ не назвемо.

– Терьохін, Соболєв, Макеєнко, Шевчук, Сухой, Царьков, Константінов?..
Чому Царьков? Царьков завжди займав антитютюнову позицію, він – співавтор антитютюнових законів і керівник Міжфракційної депутатської групи “За майбутнє без куріння”. 68 народних депутатів входять в цю групу. Тому до того списку, що ви назвали, згідно анти рейтингу «Золота коса», можна додати і Анатолія Кінаха, і Олену Бондаренко. Тарас Чорновіл очолює антирейтинг.

Докладніше про адвокацію в Україні читайте тут

– Що ви скажете щодо про-тютюнових дій Валерія П’ятницького?
– Він не є народним депутатом. Це чиновник, таких чиновників дуже багато. П’ятницький – он (вказує собі за спину – Прим. Авт.), відзначений міжнародною антипремією. Все, що можна було сказати, вже сказано в прес-релізах і чисельних зверненнях. І тільки не розумію, чому немає ніякої реакції на це? Але ми реакції доб’ємось хоч-якоїсь.. В тому, що він співпрацює певною мірою з тютюновою індустрією – подав цю скаргу в інтересах тютюнових компаній і на звернення тютюнових компаній, в цьому немає сумніву. Чи мав право він це робити від імені цілої України, і не врахувати, скажімо, позицію країни, як регіонального лідера у контролі над тютюном в Східній Європі? І всупереч позиції Президента, і політиці, яка проводиться у боротьбі з курінням…, взяти і спаплюжити імідж України своїм підписом. Закордоном це – гучна справа. Лекції з тютюнового лобізму зараз починаються з України, на жаль. Є, наприклад, Інститут Джона Хопкінса з громадського здоров’я. Є щорічні конференції з цієї тематики, там проводяться секції протидії тютюновому лобізму. Це одна з найскладніших тематик, що гальмує запровадження анти тютюнового законодавства. Тому зараз на міжнародному рівні Україна засвітилася як країна, яку просто використовують тютюнові компанії для просування своїх інтересів на міжнародній арені. З іншої сторони Україна є безперечним лідером у контролі над тютюном та боротьбі із тютюновим лобізмом. Справа П’ятницького – це ложка дьогтю в діжці меду.

Тут читайте ДРУГУ, ТРЕТЮ, ЧЕТВЕРТУ, П’ЯТУ і ШОСТУ частини

Tags: , , , , , , , , , , , , , ,

This entry was posted on неділя, листопада 25, 2012 at 19:35 and is filed under Київ, Новини, Україна. You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed. You can leave a response, or trackback from your own site.