ГМО – Генно-модифіковані організми

Greenpeace оприлюднила чорний список виробників ГМ (генетично модифікованих) продуктів. Зверніть увагу скільки продуктів для дітей):

1 Snickers
2 Супи Campbell
3 Рис Uncle Bens Mars
4 Чай Lipton
5 Mars M&M
6 Twix
7 Milky Way
8 Cadbury (Кедбері) шоколад, какао
9 Ferrero
10 Nestle шоколад “Нестле”, “Росія”
11 Шоколадний напій Nestle Nesquik
12 Безалкогольний напій “Кока-Кола” Соса-Соla
13 “Спрайт”, “Фанта”, тонік “Кінлі”, “Фруктайм”
14 Pepci-Со, Пепсі
15 “7-Up”, “Фієста”, “Маунтін Дью”
16 Сухі сніданки Kellogg’s
17 Соуси Knorr
18 Печиво Parmalat
19 Приправи, майонези, соуси Hellman’s
20 Приправи, майонези, соуси Heinz
21 Дитяче харчування Nestle
22 Hipp
23 Abbot Labs Similac
24 Йогурти, кефір, сир, дитяче харчування Danon
25 McDonald’s (Макдональдс) мережа “ресторанів” швидкого харчування
26 шоколад, чіпси, кава, дитяче харчування Kraft (Крафт)
27 кетчупи, соуси. Heinz Foods (Хайенц Фудс)
28 дитяче харчування, продукти “Делмі” Unilever (Юнілевер)

В той же час в квітні 2012 року Грінпіс заявила:
У зв’язку з появою в Інтернеті “чорного списку” компаній, що використовують ГМО, з посиланням на сайт greenpeace.org, вважаємо за необхідне заявити, що Грінпіс не має до розповсюджуваного переліку жодного стосунку.

Офіси Грінпіс в різних країнах і в різні роки дійсно випускали (а в деяких – випускають досі) довідники, що допомагають споживачам відрізняти товари з генетично модифікованими інгредієнтами. При цьому компанії в них діляться, як правило, на два списки: червоний (виробники, які використовують ГМО) і зелений (компанії, що відмовилися від трансгенів).

Грінпіс не створює універсальних довідників, які були б актуальні в будь-якій країні світу. Кожен наш список складається на основі даних компаній – юридичних осіб, зареєстрованих у відповідній країні, і лабораторних досліджень продуктів, придбаних у місцевих магазинах. Потрібно враховувати, що екологічна політика міжнародних компаній нерідко варіюється від країни до країни, а значить продукт однієї і тієї ж марки, який продається, скажімо, в Китаї, може містити ГМО, а в Росії – ні.

До того ж під тиском споживачів все більше компаній відмовляються використовувати трансгени. А значить, будь-які списки, що відображають політику фірми щодо ГМО, актуальні щодо нетривалий час.

У Росії гід споживача “Як обрати продукти без трансгенів” виходив востаннє 2006 року.

Судячи за офіційними звітами, кількість “трансгенних” продуктів на російському ринку зараз відносно невелика. За даними Росспоживнагляду за 2010 рік, з 33 тисяч проаналізованих відомством товарів частка продукції, що містить ГМО, становила в цілому по країні 0,16% (причому продукти з високою концентрацією генно-модифікованих інгредієнтів зустрічалися вкрай рідко). В регіонах цифри коливались від нуля до 1-1,5%.

Є, на жаль, і сумні тенденції: головний державний санітарний лікар РФ Геннадій Онищенко вважає ГМО “благом для нашої країни”, а столичний уряд нещодавно скасував добровільний знак “Не містить ГМО”.

У таких умовах практично неминуча поява різного роду списків, не базованих на фактах, але страхітливо діючих на населення. У зв’язку з цим Грінпіс має намір уточнити політику зазначених у поширюваному списку компаній по відношенню до ГМО та детально відзвітувати про результати.

Facebook

Tags: , , , , , , , , , , , ,

This entry was posted on Четвер, грудня 13, 2012 at 21:30 and is filed under Закордон, Статті. You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed. You can leave a response, or trackback from your own site.