Китайські вояки.
Китайські вояки.

Майже 5 мільйонів китайських громадян і понад 16 тисяч великих китайських компаній легально працюють за кордоном. Лише в китайських державних компаніях і корпораціях за межами Китаю працюють близько 300 тисяч осіб. Багато хто з цих людей і компаній працюють з неабиякою часткою ризику для життя і безпеки.

Понад 50 китайських співробітників даних компаній були вбиті з 2004 по 2012 роки в гарячих точках планети, не кажучи вже про зниклих безвісті, пограбованих, побитих, викрадених, пише Ілья Плєханов, головний редактор альманаху “Искусство войны” для ИноСМИ.

2004 року 14 китайських робітників вбито в Афганістані та Пакистані. У 2007 році 8 китайських нафтовиків вбито в Ефіопії. У 2008 році 8 китайських робітників викрадені в Судані та 5 вбиті через недбалу операцію з їх звільнення. У 2010 році 4 китайських робітників вбито при терористичній атаці в Бірмі. У 2011 році 13 китайських рибалок вбиті в Таїланді. З 2006 по 2010 роки Китаю довелося рятувати і евакуювати до 6 тисяч своїх громадян зі Східного Тимору, Чаду, Лівану, Соломонових островів, Тонга, Таїланду, Гаїті тощо. У 2011 році довелося евакуювати 50 тисяч китайських робітників з Лівії, Єгипту. І це не беручи до уваги забезпечення безпеки 60 мільйонів китайських туристів, які подорожують світом щороку. Число їх може сягати 100 мільйонів до 2020 року.

Іншими словами, КНР має свої зростаючі з року в рік комерційні інтереси за кордоном, має інвестиції, має людей і об’єкти, транспортні маршрути, які вимагають охорони. На відміну від громадян країн Заходу, інтереси величезної китайської присутності в світі практично ніяк не захищені. Все частіше і все голосніше в Китаї, в тому числі і з боку державних чиновників, лунають голоси, що запитують, що ж робиться Китаєм для організації безпеки китайських робітників за кордоном? Чи вивчається в достатній мірі досвід американських та інших західних ПВК (приватних військових компаній), наприклад, тієї ж Academi (колишня Blackwater)? Чи не настав вже час для видачі ліцензій у Китаї подібним вітчизняним компаніям і виходу новоспечених китайських ПВК на світовий ринок?

Вперше до фокусу уваги світових ЗМІ китайські охоронні компанії потрапили 2004 року, коли одна з фірм в Китаї почала активно пропонувати свої послуги з охорони особливо важливих персон китайським комерційним компаніям за кордоном. Йшлося про послуги охоронців, яких набирали з колишніх співробітників спеціальних військових і поліцейських підрозділів КНР. У 2007 році для охорони 600 китайських дипломатів в країні було створено спеціальне Бюро консульського захисту за кордоном, яке несло відповідальність за безпеку посольств і дипломатів у разі нападу або евакуації, але офіцери якого не мали зброї. 2009 року у китайській пресі всерйоз обговорювалося питання про можливу відправку китайських поліцейських сил для захисту мідних рудників китайських компаній в Афганістані.

Найбільший галас в ЗМІ піднявся в 2012 році, коли в Судані в січні були захоплені в полон 29 китайських робітників (ще 1 був убитий) і в операції з їхнього порятунку поряд з суданськими військовими брали участь і збройні китайські контрактори неназваної китайської ПВК. Того ж року в Єгипті були викрадені 25 китайських робітників, що викликало різке публічне засудження в Китаї і стало каталізатором для розвитку і формування китайських ПВК для роботи за кордоном.[stextbox id=”alert” direction=”ltr” shadow=”true” float=”true” align=”right” bcolor=”0a21f4″ big=”true” image=”null”]Не треба скидати з рахунків і зовнішні фактори: ніхто з вже існуючих гравців на світовому ринку ПВК НЕ буде радий появі конкурентів в тій же Африці. Ні американці, ні британці, ні південноафриканці не упустять свого шансу для дискредитації китайських ПВК[/stextbox]

Африка – найбільш ймовірне поле застосування даних китайських компаній. В одній тільки Анголі працює від 100 до 200 тисяч китайських робітників, в Нігерії 50 тисяч, в Судані 25 тисяч, в Конго (ДРК) 10 тисяч, а на самому “чорному континенті” оперують близько 800 великих китайських компаній і проживає близько мільйона китайців. У червні цього року Китай оголосив про вливання додаткових 2 мільярдів доларів у фонди з підтримки і без того багатомільярдних китайських інтересів в Африці. Необхідно відзначити, що КНР також офіційно почав брати участь в рамках миротворчих сил ООН в операціях на континенті (наприклад, у Ліберії та Судані), тобто квазівійськова охоронна, нехай і опосередкована, збройна присутність Китаю в Африці вже є. Прецедент створено.

Але не однією Африкою живий Китай. Найвідоміша на сьогоднішній день неформальна китайська ПВК – Shandong Huawei Security Group. Компанія з 2010 року рекрутує на роботу за кордоном колишніх військових, співробітників спеціальних підрозділів і поліцейських Китаю, в тому числі і колишніх охоронців китайських посольств і дипломатів в гарячих точках і фахівців з охорони авіаліній. Основні потенційні ринки для Shandong Huawei – це Ірак і Афганістан, де китайські компанії, що спеціалізуються на видобутку нафти (та ж China National Petroleum Corporation), корисних копалин, будівництві, прокладанні комунікацій, вже грають вагому роль і, швидше за все, займуть свою немаленьку нішу в економіці згаданих країн після остаточного відходу основних сил західної Коаліції. У сусідньому з Афганістаном Пакистані вже працюють більше 10 тисяч китайських робітників. На сьогоднішній день Shandong Huawei співпрацює з індійськими, австралійськими і тайванськими охоронними компаніями.

Інша гучна приватна компанія – Alfa-Angel (Beijing Co), створена в Пекіні ізраїльтянином, проводить у Китаї базові курси з безпеки для співробітників китайських компаній, що працюють на Близькому Сході.

Компанія Beijing General Security Service, що активно працює з іноземними клієнтами усередині Китаю, поки не поспішає виходити на міжнародний ринок, вважаючи, що крім відсутності внутрішнього регулюючого законодавства, китайські бійці поки не в змозі зрівнятися за рівнем підготовки та досвіду з співробітниками західних ПВК і не готові до роботи в гарячих точках. Хоча керівництво Beijing General Security Service і визнає, що низка китайських охоронних компаній, не особливо афішуючи свою діяльність з політичних і юридичних причин, працює за кордоном.

Візьмемо інший регіон. Експансія Китаю до Південної Америки мало висвітлюється, але в реальному житті інтенсивними темпами зростає кількість китайських інвестицій, робочих і компаній, що розвертають бурхливу діяльність в латиноамериканських країнах, де також не все гладко в плані безпеки.

Китайські судноплавні компанії вимагають захисту від морських піратів і також не проти посадити на борт озброєну китайську охорону, бо послуг ВМС Китаю явно недостатньо. За останні роки лише сомалійські пірати захопили з десяток китайських суден біля узбережжя Африки. Китайські морські ПВК стали б більш ніж адекватною відповіддю для суден під китайським прапором і суден з переважаючою кількістю моряків-китайців на борту.

Переваги появи китайських ПВК для китайських компаній зрозумілі: вони дешеві, вони професійні, і найголовніше – вони свої, рідні, що говорять своєю мовою. Китайському бізнесу в гарячих точках не треба наймати марну місцеву охорону, яка сама ж і здасть іноземних робітників при першій небезпеці, і не треба втрачати обличчя, гордість і секрети фірми, наймаючи західні приватні військові компанії. Мінуси становлення індустрії китайських ПВК у світі: поки ще малий досвід роботи за кордоном, мовні бар’єри, не завжди найпозитивніше ставлення місцевих жителів до зростаючого числа китайців у їх країнах.

Не треба скидати з рахунків і зовнішні фактори: ніхто з вже існуючих гравців на світовому ринку ПВК НЕ буде радий появі конкурентів в тій же Африці. Ні американці, ні британці, ні південноафриканці не упустять свого шансу для дискредитації китайських ПВК.

Докладніше про міждержавний лобізм читайте тут

Інша перешкода – це відсутність необхідного внутрішнього законодавства, нерішучість самої китайської влади та її обгрунтоване побоювання, що поява китайських збройних бійців чи то на “чорному континенті” чи десь в іншій точці планети у складі ПВК (як результат: можливі бойові зіткнення і загибель місцевих бандитів – терористів – повстанців – випадкових цивільних) може поставити жирний хрест на вигідній позиції “політичного невтручання” Китаю у справи інших держав і сильно підмочити імідж країни.

Але тут ситуація двояка. Зворотне ставлення для офіційної влади Китаю до використання ПВК, втім, теж варіант: іноді простіше послати на певну операцію в іншу країну формально непідзвітну ПВК, а не армію або флот, щоби не ризикувати дипломатичним скандалом, націоналістичними антикитайськими настроями або міжнародним осудом.

Безумовно одне – тема можливої ​​появи китайських ПВК на світовій арені стає все більш обговорюваною і в самому Китаї, і серед керівників китайських компаній, що працюють за кордоном і чекають відмашки влади на використання китайської охорони, і серед міжнародних експертів і гравців ринку ПВК. На думку багатьох, це лише питання часу.

ИноСМИ

Tags: , , , , , , , , , , , , ,

This entry was posted on П’ятниця, серпня 16, 2013 at 08:30 and is filed under Закордон, Статті. You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed. You can leave a response, or trackback from your own site.