Цінні зв’язки.

Цим винаходом комерція зобов’язана євреям.
Векселі давали їм також можливість
переміщати статки з однієї країни до іншої,
тож, коли в одній країні євреям загрожували
утиски і розорення, їхні скарби залишалися
збереженими в іншій країні.
“Айвенго”. Вальтер Скотт

Що спільного між мафією, церквами, масонами, ротарі-клубами і мусульманською системою “хавала”? На їхньому прикладі легше зрозуміти, як працює соціальний капітал.

Економісти і соціологи почали розрізняти матеріальний і нематеріальний, неречовий капітал в середині ХХ століття. Якщо коротко, то соціальний капітал – це комплекс особистих соціальних зв’язків, який може бути конвертований у щось матеріальне. В основі цього потенціалу лежить взаємна довіра сторін соціальних відносин і можливість взаємної допомоги. На території СРСР соціальний капітал переважно проявлявся в можливості спокійно говорити з певною страховкою від того, що твій співрозмовник – не сексот.

Соціальний капітал в якості комплексу зв’язків, грунтованому на довірі і репутації, розвивається на різних рівнях: індивідуальному, мікроскопічному (сім’я), мезорівні (фірма), макрорівні. Яскравим прикладом роботи соціального капіталу є Хавала – середньовічна система транспортування цінностей, що працює для передачі гастарбайтерами грошей на батьківщину і отримання їх найчастіше неписьменними родичами в Середній Азії. Вона створена фактично на репутації хавалодарів – операторів цього чорного ринку. Існує кілька таких незалежних систем, за національною ознакою – у узбеків одна мережа, у пакистанців інша, у пуштунів третя.

У кожному великому місті Західної Європи та Америки діє мережа з десятків “відділень”, замаскована під лавки вуличних продавців або ювелірів. Віддаєш, наприклад, 100 доларів у лондонському Сіті, а потім телефоном повідомляєш матері кодове слово або порядок рукостискань, і вона вже може забирати свою суму у місцевого хаваладара, повідомивши пароль. Оплата в хавалі становить не більше 2%, у ​​той час, як міжнародні банківські корпорації, чиїм повноцінним конкурентом на ринку грошових переказів є хаваларі, беруть за ту ж послугу 15 – 20%.

У підсумку за рахунок соціального капіталу економія у людей – не менше 13%. Природно, корпорації, а, отже, і держава незадоволена таким демпінгом. Звідси і заяви у фінансуванні “Аль Каїди” і наркотрафіку за допомогою хавали. При цьому ніхто з користувачів цього винаходу, схожого в чомусь з єврейськими середньовічними векселями (див. епіграф) чомусь не боїться втратити свої гроші.

Від себе додамо, що соціальний капітал, як і гроші, ІГС (громадські організації), або зброя – лише інструмент, який можна використовувати на зло або на благо. Нагадаємо приклад, наведений Френсісом Фукуямою, про ККК (Ку-Клукс-Клан) і мафії – ці структури є невід’ємною частиною американського громадянського суспільства і володіють значним соціальним капіталом для кожного члена цих співтовариств, мало у кого повернеться язик назвати їх благом для США.

У цьому ж контексті глобалізація, наслідком якої є процвітання теорії асиметричних відповідей, ставить нерозв’язну проблему перед тим же Кремлем у його боротьбі з “іноземними агентами” – індекс довіри (тобто соціального капіталу) на всьому пострадянському просторі до НДО набагато вище, ніж до держави. Люди не забувають, що тут держава – насамперед, апарат насильства, а вже тільки потім – набір інструментів соціального захисту нужденних.

Продовження, а також Закінчення

Ideas4God

Tags: , , , , , , , , , , , ,

This entry was posted on Середа, вересня 18, 2013 at 19:48 and is filed under Закордон, Київ, Статті, Україна. You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed. You can leave a response, or trackback from your own site.