Хавала.
Хавала.

Першу частину матеріалу “Цінні зв’язки” читайте тут.

Хто був ніким, той…

Тепер давайте розглянемо цей феномен на різних рівнях суспільства. На найнижчій, індивідуальній “сходинці” свій соціальний капітал, нажитий непосильною і перманентною комунікацією з іншими 😉 , людина при належних навичках і уміннях може конвертувати в низку “плюшок”. Це, в першу чергу, навички, творчість, зростання заробітків.

Якщо ти в хороших відносинах з носієм якогось таємного знання (наприклад, вміння особливим чином зав’язувати шнурки), то він може їм з тобою поділитися. Так само мім-професіонал “на шару” пояснить тобі те, за що на курсах акторської майстерності візьмуть сотні доларів. Зв’язки також значно полегшують пошук гарної роботи – ось чому дідугани-журналісти часто заробляють більше молодих, навіть якщо тексти на лептопі набирають одним пальцем. За моїми особистими спостереженнями, якщо в сучасній Україні людина знайшла хорошу роботу, то вона в чотирьох з п’яти випадків використовувала свій особистий соціальний капітал.

Що стосується сім’ї, роду, то тут на прикладі тієї ж України видно, що сумлінна робота і заробляння репутації з покоління в покоління дає практично завжди свої позитивні плоди, за умови, що люди бажають поліпшити своє соціальне становище. У якомусь сенсі соціальний капітал дозволяє іноді компенсувати відсутність соціальних ліфтів, хоч при цьому і можуть спостерігатися корупційна складова і навіть непотизм в якості побічних явищ.[stextbox id=”alert” direction=”ltr” shadow=”true” float=”true” align=”right” bcolor=”0a21f4″ big=”true” image=”null”]Українські євангеліки дуже кострубато використовують те, чим володіють. Їх СК лежить мертвим вантажем в визитницях, а не працює на благо Нареченої Христової[/stextbox]

Наприклад, твій прадід жив на хуторі біля глухого села. Почалася колективізація – небажання ставати комуністичним рабом штовхає його сина, тобто твого діда перебратися до міста. Він рятується таким чином від Голодомору і навіть примудряється після цього потрапити до ВНЗ обласного центру, а потім зробити хорошу кар’єру в пізньому совку і нажити зв’язків, без яких ти б не потрапив до столичного університету. Твоя дитина завдяки хорошій школі (але ж до київських ліцеїв без знайомств складно потрапити) потрапляє до академії, але не закінчує українську освіту, оскільки їде доучуватися закордон.

Що ж до мезоуровня (бізнес-формування), то тут видно, як напрацьовують контакти і будують мережу зв’язків бізнесмени з досвідом. Адже, приміром, практично в будь-якій протестантській громаді існує впливова група підприємців, які тісно і неформально спілкуються, як між собою, так і з пасторами, що володіють у свою чергу, соціальним капіталом на міжцерковному рівні. Шкода тільки, ті ж українські євангеліки дуже кострубато використовують те, чим володіють. Їх СК лежить мертвим вантажем в визитницях, а не працює на благо Нареченої Христової.

Про адвокацію та лобіювання громадським сектором своїх інтересів докладніше читайте тут

Це зокрема допомагає бізнесу відкривати філії в нових для нього регіонах – починаєш діяти там не з нуля, тебе консультують місцеві брати у Христі. До речі, сучасні масони для цього використовують так звані ротарі-клуби – свої “фарм-клуби”, де вербують собі свіжих “вільних каменярів”.

Що стосується макрорівня, то зараз часто міжнародні аудитори вивчають ту чи іншу країну для складання всіляких рейтингів легкості ведення бізнесу. У процесі дослідження порівнюються зокрема такі критерії як рівень корупції, толерантність, довіра до тих чи інших суспільних інститутів (армія, МВС, церква etc.), кількість ІГС, розвиток благодійності, розміри волонтерського руху в країні, кумівство і так далі.

ЗАКІНЧЕННЯ

Tags: , , , , , , , , , ,

This entry was posted on Неділя, вересня 22, 2013 at 19:26 and is filed under Закордон, Київ, Статті, Україна. You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed. You can leave a response, or trackback from your own site.