Тім Бернерс-Лі.
Тім Бернерс-Лі.

Людина, що більше 20 років тому винайшла HTML і WWW, продовжує змінювати світ. Тепер вона хоче, щоби Google і Facebook стали глобальними провайдерами і самі прокладали інтернет-канали до наших будинків і офісів, пише для Slon Пєтр Біргєр.

Винахідник URL, HTTP, HTML і WWW, батько Інтернету і професор MIT сер Тім Бернерс-Лі – світовий авторитет велетенських масштабів. Він з 1994 року очолює World Wide Web Consortium (W3C), організацію, відповідальну за стандарти функціонування Інтернету, виступає з безліччю лекцій, періодично висуває нові гарні теорії (найвідоміша – “Семантичний веб”) і безпосередньо впливає практично на всі рішення, які стосуються технологічного розвитку Мережі.

У якийсь момент стало здаватися, що прославлений англієць назавжди потонув у власних технологіях, стандартах і системах. На їх створення, підтримку та осмислення він вже витратив більше 20 років і, як каже сам, “в цьому винайденому світі ніщо вже не віщує жодних революцій”.

Це або скромність, або свідоме лукавство. Творцеві Інтернету, здається, набридло займатися косметичним ремонтом свого дітища. Альянс для забезпечення доступного інтернету (A4AI) – улюблений проект Бернерса-Лі останнього часу – якщо все складеться вдало, зможе зрівнятися за наслідками і масштабом із винаходом WWW.

Це глобальна коаліція, до якої вже увійшли компанії Google, Microsoft, Yahoo, Cisco, а також низка американських і британських інвестиційних фондів. Джерела в Google називають англійця головним ідеологом A4AI, який , завдяки власному авторитету і зв’язкам, зміг за кілька місяців організувати зустріч топ-менеджерів гігантів галузі за одним столом і домовитися з ними про спільні правила гри.

Те, що затіяв Бернерс- Лі, схоже на повільний переворот. У A4AI оперують статистикою, отриманою від Міжнародного союзу електрозв’язку: у країнах, що розвиваються, домогосподарства витрачають приблизно третину свого місячного доходу на фіксований доступ в інтернет. Мобільний доступ, хоча і розвивається дуже активно, інфраструктурно обмежений і достатніх швидкостей не дає, що “дискримінує користувачів і виводить їх за межі ключових сервісів інтернет-економіки”.

Мета альянсу – провернути справу так, щоби широкосмуговий доступ в глобальному масштабі обходився менш ніж в 5% від середньомісячного доходу. Зробити це Бернерс-Лі сподівається, “заохочуючи політичні та практичні варіанти регулювання, забороняючи надмірні тарифи на телекомунікаційне обладнання та забезпечуючи конкуренцію”. Абсолютний ринковик еволюціонує в адепта держрегулювання, іронізують над батьком Інтернету. Але, здається, програма вченого не вписується у звичні економічні моделі.[stextbox id=”alert” direction=”ltr” shadow=”true” float=”true” align=”right” bcolor=”0a21f4″ big=”true” image=”null”]Зараз глава W3C працює над програмою, яку планує лобіювати в США і Європі за допомогою A4AI і впливових корпорацій, що входять до неї.[/stextbox]

Бернерс-Лі впевнений, що чільна модель, коли доступ в Інтернет забезпечують приватні або державні провайдери, які використовують належні (у більшості випадків ) державі канали для передачі даних, зжила себе. Як і загальноприйнятий підхід до тарифікації інтернет-трафіку. Трафік глобальний, а тарифікація локальна. Канали в різних країнах і регіонах взаємопов’язані і не можуть повноцінно працювати один без одного, а кінцева послуга, яку вони забезпечують, регулюється місцевими ринками, місцевими законами та місцевою політичною специфікою.

Як це змінити? Зараз глава W3C працює над програмою, яку планує лобіювати в США і Європі за допомогою A4AI і впливових корпорацій, що входять до неї. Але загальна картина вже є ясною. Мрія Бернерса-Лі – принципово нова система управління Інтернетом.

1. По-перше, держави повинні визнати інтернет-доступ природною послугою. Це прямо не вирішує проблему його кінцевої вартості, але допоможе “сформувати наполегливий попит”, який у свою чергу відіб’ється на гнучкості пропозиції.

2 . Держави залишаються найважливішими учасниками системи, але перетворюються з регуляторів на гарантів міжнародних прав користувачів. За ідеєю Бернерса-Лі , провайдинг Інтернету повинен зовсім позбутися локальних обмежень. Керуватися він повинен на рівні міжнародної асоціації, до якої могли б увійти найбільші компанії, що забезпечують основний світовий інтернет-трафік, спілки, що представляють інтереси середнього інтернет-бізнесу та галузеві асоціації (що об’єднують, наприклад, гравців інтернет-торгівлі).

Міжнародна асоціація повинна визначати середній рівень інтернет-тарифів (вводити планки-мінімум і максимум) і прораховувати економіку процесу таким чином, щоби підтримувати провайдерів на прийнятному рівні рентабельності. Держави ж повинні контролювати виконання цих норм на місцевих ринках.

3. Виглядає, як утопія, але вчений впевнений, що корпорації та приватні капітали технологічного ринку сильніше бюрократії і грошей монополій. Нова система регулювання, за версією Бернерса-Лі, приведе на ринок провайдингу великі та середні інтернет-компанії. Постачальники сервісів і контенту самі будуть керувати доступом до нього, вибудовуючи свою інфраструктуру і поглинаючи існуючу. У Google, наприклад, вже є свої інфраструктурні проекти (Loon з повітряними кулями, і високошвидкісний Fiber). Компанія явно буде розвиватися в напрямку комплексного постачальника “контент + послуги + канали + доставка”.

Для інтернет-компаній ця модель економічно вигідна, оскільки знижує їх залежність від зайвих посередників і створює додаткові маркетингові можливості (наприклад, можна продавати доступ в Інтернет разом з пакетом платних і безкоштовних сервісів). Для споживача теж: інтернет-компанії, зацікавлені в підвищенні попиту на свої послуги в країнах, що розвиваються, можуть і будуть субсидувати інтернет-доступ і пропонувати притомі варіанти підключення.

4. Глобальні інтернет-провайдери Google, Facebook, Yahoo!, за задумом ученого, здатні змінити споживання Інтернету в світі швидше і радикальніше за однойменні інтернет-сервіси.

Докладніше про лобіювання у телекомунікаційній галузі читайте тут

“Хай-тек-гіганти створюють відмінні послуги, які через фізичні та економічні обмеження не доходять до сотень мільйонів споживачів Тільки коли вони навчаться самостійно приносити свої продукти користувачам, Всесвітня мережа стане по-справжньому всесвітньою”.

5. Бернерс-Лі не вірить у безальтернативність мобільного доступу. Мобайл важливий для ринків, що розвиваються як перший і найдоступніший інструмент для виходу до Мережі, але ще десятки років його пропускні здібності будуть поступатися можливостям фіксованих каналів. А сучасні інтернет-послуги з кожним роком потребують постійного масштабування. Одні мобільні мережі це навантаження не витягнуть.

Slon

Tags: , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

This entry was posted on Середа, жовтня 23, 2013 at 14:07 and is filed under Закордон, Статті. You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed. You can leave a response, or trackback from your own site.