Іслам.
Іслам.

Іслам сьогодні все частіше стає об’єктом пильної уваги політиків, правознавців, науковців різних напрямів науки і громадських діячів, пише А. Баткаєва, випускниця Московського ісламського коледжу для ІД “Медіна”.

Для Росії як для багатоконфесійної держави, найважливішим завданням стає створення умов для мирного співіснування різних етноконфесійних спільнот [1] і, що не менш важливо, для рівного доступу всіх конфесій до механізму представлення інтересів своєї громади в суспільстві в діалозі з владою.

Говорячи про представлення інтересів віруючого населення, необхідно враховувати специфіку державного устрою (Росія – світська держава [2], де існує відділення релігії від держави з рівним доступом всіх громадян до вибору віросповідання).

Уміння працювати з владою і ефективно лобіювати свої інтереси сьогодні стає універсальною конкурентною перевагою. Лобістські ресурси можуть бути задіяні в будь-якій сфері суспільства будь-яким з його членів, і це стосується не тільки окремих секторів економіки, а й культури, суспільних відносин, науки і навіть релігії.

Актуальність даної теми, на наш погляд, обумовлена ​​відсутністю на сьогоднішній день в російському суспільстві досить ефективного механізму подання інтересів мусульман як на законодавчому, так і на суспільно-соціальному рівні і відсутністю єдиного лобістського центру.

Недостатність лобістського ресурсу для оперативного вирішення проблем мусульманської громади: будівництво мечетей, розвиток системи халяльного харчування, релігійна освіта в школі, ісламський банкінг – усвідомлюється сьогодні і духовними лідерами мусульман, і самими віруючими.

Під конфесійним лобізмом ми розуміємо вид суспільно-політичної діяльності, що представляє собою процес просування інтересів релігійних організацій в органах державної влади з метою досягнення або прийняття вигідного рішення. В умовах малої чисельності мусульманського населення механізм лобіювання інтересів може стати одним з можливих способів відстоювати свої права і захищати інтереси інших віруючих.

Враховуючи духовний вакуум і соціальні проблеми, в яких сьогодні загрузло російське суспільство, всім віруючим, незалежно від їх релігійної приналежності, слід спільно вирішувати гострі соціальні проблеми, такі як алкоголізм, наркоманія, пропаганда гомосексуальної культури тощо.

Проблема конфесійного (релігійного) лобізму як виду суспільно-політичної діяльності є слабо розробленою у вітчизняній науці. Працюючи над даним дослідженням, ми зіткнулися з фактичною відсутністю літератури з проблеми конфесійного лобізму. Тому, враховуючи специфіку досліджуваної проблеми і знаходження її в полі суспільно-політичних наук, вважаємо за доцільне розглянути тему конфесійного лобізму в контексті вивчення співвідношення релігії та політики у вченні ісламу.

Мета нашого дослідження – ґрунтуючись на доказах з Корану, Сунни, думках богословів і дослідників, а також принципах істіслах [3], істіхсан [4], проаналізувати досвід та перспективи конфесійного лобізму як механізму представлення інтересів мусульман у немусульманській країні.

Говорячи про конфесійний лобізм, необхідно відзначити, що слово “лобізм” неоднозначно оцінюється суспільною свідомістю, бо має як легальний, так і тіньовий сенс. Нерідко воно синонімічне поняттям протекціонізм, підкуп, купівля голосів у чиїхось корисливих інтересах, що не співвідносяться з нормами і вимогами ісламу. Адже Всевишній Аллах заборонив людям поступати віроломно по відношенню одне до одного. Той, хто продає свій голос, зраджує аманат (відповідальність від Всевишнього). А той, хто дає – хабародавець, який штовхає людей на зраду і лжесвідчення. Обман і фальсифікація – це дії, яких мусульмани повинні уникати у своїй діяльності.[stextbox id=”alert” direction=”ltr” shadow=”true” float=”true” align=”right” bcolor=”0a21f4″ big=”true” image=”null”]Недостатність лобістського ресурсу для оперативного вирішення проблем мусульманської громади: будівництво мечетей, розвиток системи халяльного харчування, релігійна освіта в школі, ісламський банкінг – усвідомлюється сьогодні і духовними лідерами мусульман, і самими віруючими[/stextbox]

У Священному Корані Аллах Всевишній сказав: “… не підкуповуйте суддів, щоб пожирати частину майна людей, свідомо роблячи злочин” [5]. Аллах також, крім прямого підкупу і фальсифікацій, заборонив будь-які зловживання правами людей, їх обман і “обважування” в усіх сферах життя. Ті ж, хто намагається заробити на тому, що обманює людей у ​​політиці, торгівлі або в інших справах, будуть суворо покарані Аллахом в День Суду. Всі ці люди названі в Корані “аль-мутаффіфін” – “обважуючі”. Їм присвячена окрема сура, в якій Аллах говорить: “Горе обважують, які хочуть отримати сповна, коли люди відмірюють їм, а коли самі міряють або зважують для інших, то завдають їм шкоди. Хіба не думають вони, що будуть відроджені у Великий день – в той день, коли люди постануть перед Господом світів?” [6]

Наявність подібних заборон для мусульман, які беруть участь у суспільно-політичному житті суспільства, робить механізм конфесійного лобізму прозорим, позбавленим якої б то не було корупційної складової і відкритим для інших членів суспільства.

Тема лобіювання інтересів в цілому і конфесійний лобізм зокрема викликає резонанс і як наслідок інтерес. Лобізм в цілому і конфесійний зокрема як феномен суспільного життя має в собі позитивний потенціал для транслювання інтересів меншин, в даному випадку – мусульман, в російському суспільстві.

У позитивному сенсі лобізм характеризується як здорове, життєво необхідне явище. Враховуючи тенденцію до збільшення мусульманського населення на території Росії та наявність цілої низки як об’єктивних, так і суб’єктивних перешкод для реалізації мусульманами своїх релігійних потреб, конфесійний лобізм в цьому сенсі може стати формою законного впливу на управлінські рішення державних органів з метою задоволення інтересів віруючих.

Слід зауважити, що в російському правовому полі лобізм не є легітимним засобом досягнення мети. На сьогоднішній день немає законодавчо закріпленого визначення цієї діяльності. Тому говорячи про конфесійний лобізм в рамках даної статті ми, по-перше, розкриваємо потенціал лобізму щодо російського суспільства, по-друге, маємо на увазі дозволену для релігійної громади діяльність за поданням своїх інтересів у суспільстві.

На сьогоднішній день інститут лобізму законодавчо не закріплений в правовому полі РФ, тому ми можемо говорити про нього лише як про можливий механізм представлення інтересів мусульман. Нами сформульовано як плюси, так і мінуси даного механізму для мусульманського співтовариства.

Можна виділити наступні плюси конфесійного лобізму стосовно предмету нашого дослідження:

Конфесійний лобізм – це інструмент самоорганізації суспільства, за допомогою якого відбувається суспільна підтримка позиції мусульманської громади, виявляється свого роду вплив на політику.

Конфесійний лобізм створює можливості для забезпечення інтересів меншості, в нашому випадку – релігійної, так як виступає в якості особливої ​​форми прояву політичної багатоманітності.

Докладніше про конфесійний лобізм читайте тут

Конфесійний лобізм втілює собою принцип свободи соціальних недержавних структур. За допомогою лобіювання вони самі намагаються вирішувати свої проблеми, володіючи певним вибором шляхів і засобів подібного рішення. Іслам надає кожній людині право бути членом держави, її громадянином, в той же час він гарантує кожному право повної самостійності у всіх аспектах буття [7].

Конфесійний лобізм застосовується як своєрідне соціально-політичне стимулювання, спрямоване на прискорення реалізації тих чи інших цілей.

Дозволяє вести інформаційно-роз’яснювальну роботу, щоб звернути увагу суспільства та влади на певні “кричущі” проблеми мусульман. Конфесійні лобісти забезпечують органи влади інформацією з того чи іншого питання, яке надалі виноситься на парламентські слухання, інформують законодавців про те, що відбувається на нижньому громадському рівні та інших рівнях. Через лобіювання інтересів мусульман надається соціальна значимість, а їх рішення стають актуальним завданням. За допомогою діяльності професійних лобістів владні структури переконуються в необхідності оперативно реагувати на існуючі проблеми російської умми, що є невід’ємною частиною російського суспільства.

Конфесійний лобізм можна розглядати як інструмент взаємодії представницької і виконавчої влади. Сьогодні на різних рівнях влади існує різне розуміння важливості вирішення низки проблем , нагальних для мусульманської громади Росії. Наприклад, будівництво мечетей. Перші особи держави впродовж кількох років заявляють про свою готовність сприяти вирішенню цього питання. Зокрема, 15 липня 2009 року на зустрічі президента Росії Д.О. Медведєва з релігійними діячами в Соборній мечеті Москви було заявлено про необхідність зводити достатню кількість мусульманських храмів. Проте вже на рівні регіональної влади мусульмани повсюдно зустрічають протидію в даному питанні.

Конфесійний лобізм можна оцінювати і як більш широкий засіб досягнення компромісів, спосіб взаємного урівноваження і примирення між собою різноманітних інтересів. Стрижень лобізму – взаємовигідне співробітництво. Представникам різних конфесій просто необхідно об’єднуватися для вирішення проблем соціального характеру, таких як боротьба з алкоголізмом, наркоманією, моральною деградацією суспільства. У цих питаннях позиція і мета монотеїстичних релігій одна – робити все можливе на благо людини.

Мінуси конфесійного лобізму:

1. Небезпека полягає в тому, що він може стати інструментом пріоритетного задоволення іноземних інтересів на шкоду інтересам вітчизняним.

2. Відсутність єдиного лобістського центру. У мусульман Росії немає єдиного центру, яким є РПЦ [8] у православних. Існуючі централізовані релігійні організації мусульман часто не можуть дійти спільної думки з важливих питань. У такій ситуації можуть лобіюватися кілька ідентичних ідей, законопроектів, що саме по собі сповільнить розгляд питання. Або ж, навпаки, кожною організацією почнуть просуватися власні ініціативи без орієнтації на позицію інших. У даному випадку ефективність вжитих заходів буде прагнути до нуля.

Таким чином, єдиної позиції щодо суспільно-політичної активності мусульман і взаємодії з немусульманами в житті держави не вироблено. Однак, ґрунтуючись на фактах з життя Пророка Мухаммада і перших мусульман, можна відзначити, що й сучасні мусульмани, які проживають в країнах, де вони є меншістю, можуть самі вирішувати свої мирські справи, брати участь в управлінні товариством, районом, містом, республікою і країною, тим самим стати виразниками інтересів умми, її професійними лобістами.

Усвідомлюючи потребу релігійних спільнот у вираженні своєї позиції з різних питань, а також у відкритому позиціонуванні себе і просуванні інтересів громад, державою створені структури, покликані стати легітимним аналогом інституту конфесійного лобізму, однак їх діяльність не можна вважати ефективною.

З цього випливає, що для досягнення певного рівня впливу мусульманам, на нашу особисту думку, необхідно брати активну участь у політичному житті країни, ставати депутатами всіх рівнів, головами міст, розробляти закони, спрямовані на захист прав віруючих і боротьбу з соціальними хворобами всього суспільства.

Мусульмани, спираючись на головне джерело – Священний Коран, повинні пам’ятати, що Аллах називає нас кращою з громад, “що з’явилася на благо людства, наказуючи здійснювати дозволене, утримуючи від негожого і віруючи в Аллаха” [9]. Також Всевишній в Корані нагадує: “Ми зробили вас громадою, що дотримується середини, щоб ви свідчили про все людство, а Посланник свідчив про вас самих…” [10].[stextbox id=”alert” direction=”ltr” shadow=”true” float=”true” align=”right” bcolor=”0a21f4″ big=”true” image=”null”]З цього випливає, що для досягнення певного рівня впливу мусульманам, на нашу особисту думку, необхідно брати активну участь у політичному житті країни, ставати депутатами всіх рівнів, головами міст, розробляти закони, спрямовані на захист прав віруючих і боротьбу з соціальними хворобами всього суспільства.[/stextbox]

Як передають зі слів Абу Саїда аль-Худрі, нехай буде задоволений ним Аллах, він чув, як Посланник Аллаха, сказав: “Нехай той з вас, хто побачить засуджуване, змінить це власноруч, якщо ж він не зможе (зробити) цього (хай змінить це) своєю мовою, а якщо не зможе (і цього), то – своїм серцем, і це буде найбільш слабким (проявом) віри” [11]. Ці постулати повинні стати своєрідним девізом російських мусульман.

Все частіше ми чуємо , що представники інших конфесій активно і успішно лобіюють свої інтереси, і при цьому критикуємо їх дії. Ця критика, як і спроба відмови від участі в просуванні своїх інтересів з боку звичайних мусульман – громадян Росії, на нашу суб’єктивну думку, може бути почасти пояснена аполітичністю мусульман і небажанням брати відповідальність за рішення важливих питань.

Творець, який створив людину в найкращому вигляді, наділивши її розумом, дав кожному з нас можливість стати лобістом своєї умми і доносити до суспільства і влади потреби, ідеї та досягнення віруючих.

[1]Этноконфессиональная общность — общность, возникающая при тесном сопряжении этнических и религиозных признаков.
[2]Конституция Российской Федерации, глава 1, ст. 14.
[3]Истислах (араб. — “учет интересов”, “стремление к пользе”, “независимые полезные действия”) — метод выведения правового решения на основе свободного суждения о полезности его для всего мусульманского сообщества (уммы), один из дополнительных источников фикха, прием формулирования его норм рациональным путем. В качестве синонима истислаха применяется термин “мусалих мурсала” — “исключительные, абсолютные интересы”. В основе концепции истислаха лежит идея о том, что главными целями шариата и фикха являются сохранение религии мусульман, поддержание их жизни, забота об их разуме, обеспечение продолжения рода и защита их имущества.
[4]Истихсан (араб. — “одобрение, предпочтение”) — мусульманский правовой термин, обозначающий один из дополнительных источников фикха, разработанный ханафитским мазхабом и тесно связанный с кыясом.
[5]Коран, 2:188.
[6]Коран, 83:1–6.
[7]Муса Джарулах Бигиев. Избранное. Том 2. Серия антология татарской богословской мысли. — 2006. — С. 70.
[8]РПЦ — Русская православная церковь.
[9]Коран, 3:110.
[10]Коран, 2:143.
[11]Хадис № 33, “40 хадисов имама ан-Навави” / Пер. В. Нирша, 2007.

ІД “Медіна”

Tags: , , , , , , , , , , , , ,

This entry was posted on Четвер, жовтня 24, 2013 at 16:30 and is filed under Закордон, Статті. You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed. You can leave a response, or trackback from your own site.