23
Гру

Якщо завтра війна 4

   Posted by: klimovy4   in Київ, Статті, Україна

Вляпалися у війну.
Вляпалися у війну.

Це – остання частина моїх неформатних записів. Тут можна почитати першу частину, тут другу, а тут – третю.

Далі буду розповідати про деяку специфіку по бойових діях. Як поводитися, якщо ви надивилися патріотичних фільмів і вирішили “здохнути за могили дідів”. Щоб це не перетворилося на “віртуальний клуб головорізів” – я буду розповідати деякі специфічні дрібниці тезами.

Так, ми починаємо бодатися. Це могло статися з самого початку або ми попередньо бігали і ховалися. Головне зрозуміти, що будь ви хоч і Рембо, але поодинці ви нічого не зробите. Війна – це командний вид спорту. Тому вам потрібно неодмінно пристати до однієї зі сторін конфлікту. Ще раз: воювати одному не можна! Навіть Васю Зайцева хтось годував і постачав боєприпаси, тож, без фокусів, командос. Погоджуйтеся добровольцем на будь-яку найбруднішу роботу, але в складі збройних сил. Навіть якщо вас зроблять “землерийкою” – це теж добре.

Відразу кажу, будь-які думки, сподівання і надії, що все буде просто і зрозуміло – відкиньте відразу.

– У військах завжди ніхто нічого толком не розуміє. Більшість офіцерів – самодури, а кількість моральних виродків, які рвуться воювати, буде зашкалювати. І це нормально (точніше не нормально, а норма). Пам’ятайте, яким би ви не були розумненьким – ви засовуєте свої мізки якомога глибше і виконуєте все точнісінько як вам говорять. Навіть якщо це якась тупа очевидність – ви НЕ імпровізуєте. Усе відповідно до статуту та наказів. Хто починає “мудрувати”, як би логічно і розумно це не здавалося, то завжди потрапляє в зальот.

Пам’ятайте, якщо “свої” на вас кричать – це непогано. Не треба огризатися. Погано коли вони по вас стріляють. А буває й таке, адже розібратися де свої, а де чужі – досить складно. Бої йдуть маневрені і позиції змінюються постійно. Можна впевнено вести кількагодинний бій, поки в штабі не дуже збагнуть по радіоперемовинах, що ви стріляєте одне в одного. Так що буває й таке. І не треба потім пред’являти “противникам” претензії, їм теж не сподобалося.

– Пам’ятайте, зброя завжди на запобіжнику. Ви знімаєте з нього тільки, якщо починаєте стріляти або йдете в “головному дозорі” (але ВИ там опинитеся навряд чи, командири не ризикнуть). Якщо поруч з вами на марші йде телепень зі знятим запобіжником – поправте його. Не тягніть РУКИ ДО ЗБРОЇ. Поправте словами, скажіть йому про запобіжник. Якщо відмовляється, то приймайте рішення самі: можете сказати сержанту або офіцеру, можете забити. Як хочете. Але пам’ятайте, що дуже багато хлопців запакували в 200 через придурків, які неакуратно поводилися зі зброєю. З іншого боку, боєць, якого ви підставите перед командиром, може по вас потім і стрельнути. Вирішуйте самі. Краще стійте на своєму і пресуйте його самостійно, якщо характер дозволяє.

Зброя НІКОЛИ не направляється на своїх. Навіть у “жарт”, навіть поставлена на запобіжник, навіть з відстебнутим магазином. За такий фокус вас “покарають”.

– На АК запобіжник має три положення. Власне, блокування, автоматичний вогонь і одиночний. Якщо ви в паніці різко знімете з запобіжника, то напевно опустіть його до упору і поставите, тим самим, в режим одиночного вогню. Це зроблено, щоб помішаний від жаху боєць не просадив магазин за секунду і не залишився без патронів. Пам’ятайте про це.

– Запобіжник на АК досить бридко брязкає. Якщо вам потрібно зняти його тихо, то відтягніть його і плавно переведіть в потрібний режим вогню (це, майже завжди, одиночний вогонь).

Перед виходом пострибайте на місці. Перевірте, щоб на вас нічого не брязкало і не бряжчало. Антабки на зброї краще заздалегідь перемотати ізолентою або бинтом. Патрон – в патронник і на запобіжник.

– Вивчіть таблиці стрільби на свою зброю. Куля летить НЕ ПРЯМО. У неї балістична траєкторія з перевищеннями і зниженнями. Тому грамотне визначення відстані до цілі і знання таблиці стрільби – це гарна можливість потрапляти швидко, а значить зменшити час, поки стріляють по вас.

– Вітер впливає на траєкторію польоту кулі. Вивчіть вплив вітру на вашу зброю НАПЕРЕД, а не походу і на око.

– Якщо вам випала можливість вибирати зброю – беріть таку ж (такий же калібр), як і в більшості ваших товаришів. На собі багато патронів не забрати, а закінчуються вони швидко, особливо в місті, тож, що якщо з вами зможуть поділитися – це великий плюс. Якщо вашого товариша вбили, не погребуйте заповнити свій боєкомплект (попередньо отримавши дозвіл від командира).

– Якщо ви йдете в “автономку”, то ви берете на себе 360 патронів (це 12 магазинів) і ще стільки ж, але в пачках просто кидаєте до наплічника. Сильно заощадите у вазі.

– Пам’ятайте, що магазини, розташовані на грудях і животі – це додатковий бронезахист.

– Більшість смертей і поранень походять від осколків. Звичайний ватник цілком здатний захистити вас від дрібних осколків. Повісивши поверх ще і розвантаження з магазинами, ви зможете вважати себе відносно захищеним. Не забудьте підняти воріт.

Бронежилет – це дуже добре. Любою. Навіть най-БУ-шний.

– Якщо вам в броніки потрапила куля – це ще не означає, що він вас врятував. Бо енергія кулі, зупинена елементом броні, здатна нанести вам жахливу заброньовую травму. Ребра ламає майже завжди. А можливий і розрив органів. Тож, якщо в вас немає дірки – це ще не привід радіти. Буває, що дірка була б “краще”.

– Не чіпайте гранатомети. Стріляти з них складно. Залиште це більш досвідченим товаришам.

– Провівши кілька днів на свіжому повітрі, курця можете засікти за 70-100 метрів. Кидайте курити.

– Якщо вам щось почулося – зупиняєте групу і “даєте тишу”. Слухайте уважно. Навіть якщо ви будите гальмувати групу щоп’ять хвилин, тільки рідкісні ідіоти будуть на вас лаятися.

– Ви ніколи, зупинившись, не продовжуєте стояти. Треба встати на коліно або лягти. Це дуже вимотує, але це – питання виживання всієї групи. Якщо хтось лінується сідати – змусьте його.

– Пальця на спусковому гачку бути не повинно, навіть якщо зброя на запобіжнику.

– На маршах кладете автомат на руки і складаєте їх на грудях хрестом. Так легше нести. При цьому великий палець правої руки завжди готовий зняти з запобіжника, а скинути зброю – досить швидко.

– Ремінь автоматний завжди на шиї. Інакше, якщо потрапите в засідку, буде підрив міни і ви полетите в один бік, а ваша зброя – в інший, і ви з легкого 300 (пораненого) перетворюєтеся на 200 (мертового).

– На посту не спати. Якщо заснете, пристрелити вас захочуть не тільки вороги. У ВВВ за це, як і за втрату зброї, розстрілювали офіційно. Зараз розстрілюють неофіційно.

– Попісяти можна стоячи на колінах, не перетворюючись на стоячу ростову мішень.

– У туалет ходити ТІЛЬКИ парами. Один сре – другий прикриває. Якщо ніхто не хоче в вами йти – терпіть.

Чхати в себе.

– Хто повільно бігає – швидко вмирає.

– Ефективність гранат переоцінена. Бували випадки, коли гранати вибухнули в невеликій кімнаті, а всередині були тільки легкі контузії.

– Чеку зубами вирвати не можна. Тільки пальцями.

– Якщо ви проводите зачистку (останні години вашого життя), то ,як в анекдоті: в кімнату заходите удвох, спочатку граната, потім ви.

– Стоячи перед дверима і чекаючи на ваших товаришів, які збираються для штурму, притримайте двері, щоб їх було не відкрити. Інакше в коридорі побачите або гранату, або стовбур.

Гранату закочувати по підлозі. Не кидати.

– Закотив гранату, вибух, закотив ще одну, але без взводу. Нехай знову лізуть ховатися.

– Не бігати перед стволом товариша. Ви перекриваєте йому можливість стріляти.

– Будь-яка закриті двері НЕДОТОРКАНІ, бо вони можуть бути заміновані.

– Ящики не відкривати, електроніку не вмикати. Нічого не чіпати. Все може бути заміновано. Це важливо. Аж до того, що не можна відкривати холодильник, навіть якщо дуже хочеться їсти, і піднімати кришку унітазу.

– У стінах можуть бути проломи, завішані ганчірками або килимами. Так ворог може швидко перебігати з парадної в парадну. Пам’ятайте це. Те, що ви перебуваєте в крайній квартирі, не означає, що з сусідньої до вас не можна увійти через стіну.

– На вікна можна вішати сітки від старих радянських ліжок. Вони добре зупиняють ВОГ.

– Ви можете чути нявкання, наприклад, зза дверей стінної шафи. Мені дуже шкода, але тварина приречена. Швидше за все, її там замкнули разом з гранатою. Відкривати можна. Це дуже складний момент, завжди, в таких складних ситуаціях хочеться залишатися людиною, але…

– Якщо вам потрібно стріляти з приміщення на вулицю, то не треба підповзати до підвіконня або стояти збоку від вікна. Підіть углиб приміщення, встаньте на табуретку, закрившись стіною атощо І не вмикайте світло, не можна, не підсвічуйте себе (я вже не кажу про ВУ).

– Осколки цеглини або бетон, вибиті вогнем, мають властивість летіти на вас. При попаданні по очах… ну ви зрозуміли.

– З гранатомета стріляти по людях марно. Хоча зараз, наче б то, почали робити фугасно-осколкові снаряди, але, ІМХО, це єресь.

Довго стріляти не змінюючи позицію – погана ідея.

– Пригинайтеся.

– Не треба “вичислювати снайперів”. Не ваша робота, та й знань вам не вистачить. Воюйте далі, “не звертаючи” уваги.

– Будьте готові морально “відпрацювати” цивільних, які засвітили вас. У тому числі жінок і дітей. Якщо перспектива не радує, то рухайтеся обережніше.

На АК-74 (екземпляр з хорошою купчастістю бою) можна прикрутити приціл ПСО від СВД. На дистанціях 500-600 метрів у АК-74 і СВД дуже близько сполучені траєкторії, приціл встане ідеально. Будите стріляти і переносити вогонь, через калібр, набагато швидше, ніж з СВД. Та й тим, хто вирішить пошукати снайпера, ви будите нецікавими.

– З підствольника стріляти в приміщенні НЕ МОЖНА. У нього є час взводу . Йому потрібно пролетіти 15-25 метрів, перш ніж граната зведе. Відповідно в приміщенні вона просто не спрацює.

– Сучасні гранати РГО і РГН вибухають В ПЕРШУ ЧЕРГУ від удару. У них ударний детонатор вартісний. А вибух через проміжок – це спрацьовує самоліквідатор (на той випадок, якщо граната впала в пухкий сніг).

– Ніхто, навіть сапери, не займаються зняттям ХВ і ВУ. Вони тупо підривають їх тротиловою шашкою. Не треба мудрувати і починати знімати ВУ.

– На розтяжки нормальні воїни ставлять секрети, щоб було не зняти по-простому. Тож, “перерізати нитку” – погана ідея. Просто пройдіть повз. Це не ваша справа, для цього є старші товариші. Вчити робити ВУ і розтяжки не буду. Гадаю, ви розумієте, що це – відразу “стаття”. Вивчайте першу меддопомогу.

– При пораненнях бувають венозні та артеріальні кровотечі. “Лікуються” вони по-різному. Але тут важливе інше. У гарячці бою часу немає. З венозною кровотечею товариш буде вмирати кілька годин, а з артеріальною буквально 10-20 секунд, а далі втрата свідомості і починається гіпоксія. Тож, що б не паритися, швидко накладаєте артеріальний джгут поверх рани (зараз інтерни почнуть обурюватися, але таке життя, це не “гражданка”, доводиться порушувати) і повертаєтеся в бій. У вашого товариша буде півгодини-година на те, щоб розібратися самому, ну або це зробите ви, коли звільнитеся.

– Джгут завжди під рукою! Ані в сумці, ані в рюкзаку – або намотаний на приклад, або в розвантаженні під рукою.

З собою завжди ДВА джгута! Один ви можете віддати пораненому товаришу і через хвилину отримати кулю в стегнову артерію.

– Є таке поняття як “придушення вогнем”. Активно поливаючи ворога, найчастіше можна скувати його дії, навіть не потрапляючи і не завдаючи шкоди живій силі. Особливо вам допоможуть трасери.

– Пам’ятайте, трасери​​, крім того, що дуже сильно засирають ствол, ще й видають вашу позицію. Тож, не зловживайте ними. Та й прицільний вогонь ними вести складно.

Зброю потрібно чистити щодня. Особливо ніжно в районі дульного гальма. Якщо там буде канавка або ямка, то купчастість бою сильно впаде.

– Останні три патрона в магазині, краще забити трасером. Щоб порожній магазин не став для вас несподіванкою. Більш того, якщо ви залишите один патрон в стволі, то вам залишиться тільки підстьобнути новий магазин, тобто швидкість перезарядки зросте.

Слідкуйте за ногами, не лінуйтеся їх мити. Натрете – і ви вже не воїн.

– Якщо бачите, що по комусь можна стріляти, це – ще не привід стріляти. Якщо вас не помітили, дізнайтеся у командира, чи можна вплутуватися в бій.

– Якщо ви когось помітили, але вас ще не побачили, не треба різко стрибати вбік. Периферичний зір видасть вас миттєво. М’яко і плавно, не поспішаючи, сядьте і спокійно займіть позицію. Це буде набагато менш помітно.

– Пам’ятайте, досилаючи патрона до патронника, затвор потрібно відпускати різко, щоб брязнув. Інакше “зажує”.

данного матеріалу

Tags: , , , , , ,

This entry was posted on Понеділок, грудня 23, 2013 at 21:57 and is filed under Київ, Статті, Україна. You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed. You can leave a response, or trackback from your own site.