Георгій Учайкін зі своїми вірними друзями.

У нашій країні понад 20 років не вщухають запеклі суперечки щодо бойової зброї – чи дозволити громадянам не тільки її купувати, але ще і носити з собою? До яких наслідків може призвести ухвалення відповідного закону? Про це Володимир Сенчихін (2000) розмовляв з головою наглядової ради Української асоціації власників зброї Георгієм Учайкіним.

– Ви є активним прихильником легалізації короткоствольної вогнепальної зброї. Якоюсь мірою я згоден – в багатьох країнах Європи і в Штатах можна з 18-річного віку купити пістолет. Але давайте подивимося на іншу обставину. Згадаймо норвежця Брейвіка, який в 2011 році розстріляв 77 осіб. А в США регулярно трапляються масові розстріли в школах і вузах, сотні жертв. Ви хочете, щоб і у нас було те ж саме?

– Почнемо з Брейвіка. Від таких унабомберів не застраховане жодне суспільство. Коли людина задумала вчинити злочин і робить це самостійно, навіть спецслужби не можуть з цим впоратися. Насправді найбільша кількість жертв – 61 на острові Утойя. Там був тільки один поліцейський, та ще й неозброєний. І всі діти, яким вдалося врятуватися після нападу, скаржилися, що якби у когось був хоча б пістолет, у багатьох загиблих з’явився б шанс вижити. А якщо поліція неозброєна, якщо існує можливість безкарно скоїти гучний злочин, то завжди знайдуться ті, хто на це здатний.

Тепер що стосується Америки. За нашими даними, за останні роки в подібних перестрілках загинуло 88 людей. А таке враження – ніби розстріляли пів-Америки. Проте все не так. Симптоми аналогічні – йдуть туди, де немає зброї. Зауважте: масові розстріли не відбуваються в поліцейських відділках, на стрілецьких фестивалях. Чому? Тому що там є зброя. Там злочинця можуть зупинити одним влучним пострілом. Зловмисник вирушає туди, де немає зброї: у школи, до університету. І деякі штати вже дозволили студентам ходити зі зброєю в університети.

– Наш міністр Азаров так висловився на цю тему на своїй сторінці у Facebook: “Охороною громадського порядку повинні займатися ті, кому належить за законом це робити, щоб люди відчували себе в безпеці. Світовий досвід показує, що наявність зброї у громадян і у цивільного населення не підвищує ступеня суспільної безпеки, а навпаки, створює дуже сильну загрозу”. Така думка прем’єр-міністра.

– Ймовірно, у нього є якась окрема статистика. Тому що світовий досвід, навпаки, доводить, що там, де суспільство має на руках зброю, в багатьох випадках це і зупиняє злочинців. Тільки в 15% випадків поліція встигає приїхати на виклик. А в 85% злочинця за кордоном зупиняють саме збройні громадяни.

Позиція Азарова не завадила Кабміну грати в тандемі з МВС і завзято пропонувати озброїти українців травматичною зброєю, що неприпустимо. Швидше за все, прем’єр-міністр не висловив думку всього уряду, бо за кілька тижнів до нього про травматичну зброю говорив міністр юстиції Лавринович. На його думку, українці повинні володіти саме травматичною зброєю.

– На думку психологів, наше суспільство не готове до вільного володіння зброєю, відсутній належний рівень культури в порівнянні з Європою. Посилаються на резонансний розстріл у супермаркеті “Караван”. Як ви це прокоментуєте?

– Я не знаю, як пояснити твердження психологів, але готовий посперечатися. Ви використовували термін “вільне володіння зброєю”, але ми в своєму середовищі не використовуємо його. Ми говоримо, що немає вільного обігу – є законний обіг, і наполягаємо на тому, щоб в Україні був законний обіг з короткоствольною зброєю.

Прикро, що психологи вважають, що українське суспільство принципово відрізняється від суспільства Литви, Латвії чи Молдови, де ще в 1994 році дозволено таку зброю на законодавчому рівні. А адже там також живуть і українці, і молдавани, і росіяни.

Моя думка – суспільство готове. Поясню чому. Ще залишилися мільйони людей, які служили в Радянській армії і розуміють, що таке техніка безпеки і які наслідки застосування зброї. У нас мільйонна армія мисливців. І повірте мені, не існує статистики, яка каже, що ці люди, які мають досвід поводження зі зброєю, а часто і доступ до неї, масово когось вбивають. Взагалі легально придбана зброя в 99,99 % випадків при скоєнні злочинів не використовується.

– Ви говорите про законне володіння зброєю, але всім відомий рівень корумпованості дозвільної системи. Ви не вважаєте, що пістолети і револьвери потраплять до рук психічно неврівноважених людей?

– Коли ми говоримо про законне поводження з вогнепальною зброєю, то маємо на увазі право кожного громадянина захищати власне життя ефективними способами самооборони, звичайними пістолетами і револьверами. Ми маємо на увазі систему, не існуючу, а справжню, підготовки майбутнього власника зброї. Така система обов’язково має бути виведена з-під юрисдикції МВС, щоб зробити неможливими корупційні схеми. Вчать одні, приймають іспити інші.

Тепер по медичних довідках, які можуть отримати психічно хворі люди, які за законом не можуть володіти зброєю. Вирішити цю проблему дуже просто – введенням персональної відповідальності медпрацівника , який виписав таку довідку. Якщо за подібне порушення закону йому загрожуватиме 5 або 8 років позбавлення волі, то бажання ризикувати зникне вже після третього оприлюдненого вироку. Один, два, три випадки, які висвітлять ЗМІ, і вже ніхто не буде брати хабар в $20, щоб виписати подібну довідку.

– Ви знаєте, як наша Феміда тлумачить самозахист. Що, якщо суди почнуть пачками виносити рішення про перевищення меж самооборони? У такому випадку багато людей опиняться за гратами.

– Закон про зброю повинен передбачати зміни як в судовій практиці, так і в Кримінальному кодексі. Термін “перевищення меж самооборони” необхідно взагалі вилучити із закону. Існують або самооборона, або вбивство. Інших варіантів бути не може.

Нерозумно, якщо на вас нападають з бейсбольною битою, а ви не можете використовувати зброю, тому що потім це буде розцінюватися так, ніби ви були краще озброєні. Один невдалий рух, і об’єкт нападу може стати калікою на все життя від удару битою. Тому випробовувати долю не варто, треба захищати себе.

Проводячи чіткий поділ між самообороною і вбивством, варто було б звернутися до судової практики. А вона підтверджує, що як мінімум у 95% випадків засуджують людину, яка захищала своє життя за допомогою зброї. Чому? Тому що рішення виносить суд, а пропозиція щодо термінів затримання, власні висновки робить прокурор. На нашу думку, цю практику потрібно змінювати. Подібні випадки самооборони повинен розглядати виключно суд присяжних. Визначати винність того, хто просто оборонявся, повинні такі ж люди, як ми з вами. А вже на підставі рішення присяжних нехай суд і виносить вирок. Тільки так.

– Існує ще офіційна думка МВС: як тільки “вогнестріл” дозволять, країну накриє хвиля вбивств, а міліція не зможе своїми силами її здолати. Правоохоронці стверджують, що потрібно у дітей виховувати ще з дитсадка, зі школи вміння володіти зброєю, а у нас подібної практики не існує. Тому МВС виступає категорично проти будь-яких змін.

– Повернімося до слів прем’єр-міністра, який сказав, що захищати нас повинні саме ті, кому це законом покладено. Складається враження, що громадяни не можуть захистити себе тільки тому, що їх хоче захищати МВС. Насправді кількість співробітників міліції в Україні досягло вже критичного рівня, ми випередили за цим показником багато країн світу. При цьому, як бачимо, населення не відчуває себе в безпеці. Очевидно, що будь у нас навіть 20 мільйонів міліціонерів, ми все одно не можемо приставити до кожної людини по правоохоронцю.

Проблему потрібно вирішувати саме тоді, коли вона виникла. Коли у вас потік кран, ви заливаєте сусідів, ви ж не будете спокійно чекати приїзду аварійної служби? Ви спробуєте щось зробити самостійно. Порізавши палець, ви не будете спливати кров’ю, чекаючи приїзду “швидкої”. Швидше за все, ви спробуєте самі зупинити кровотечу, перев’язати рану, принаймні змастити її йодом. Так само і в питанні самозахисту. Пістолет – це такий же інструмент для порятунку життя, свого, близьких або оточуючих.[stextbox id=”alert” direction=”ltr” shadow=”true” float=”true” align=”right” bcolor=”0a21f4″ big=”true” image=”null”]Якщо людина пройшла медичне обстеження і прийшла на курси, то вона повинна досконально знати закон про зброю. Кожен пункт цього закону. Так само, як і пункт Кримінального кодексу, в якому сказано, що загрожує їй за неправомірне використання зброї, який термін можна отримати. Власник зброї повинен уміти надавати першу допомогу потерпілим. Мета – не вбити злочинця, а знешкодити, затримати до приїзду представників МВС[/stextbox]

По-моєму, МВС трошки підтасовує факти, і я розумію, для чого це робиться. У мене є зразки – виставкові матеріали, наприклад, я можу показати, як виглядає звичайний бойовий патрон чи куля до пострілу. Вони не мають жодних ушкоджень. А от після пострілу на зразку з’являться надсічки, подряпини. Справа в тому, що короткоствольна нарізна зброя має спіральні нарізи вздовж усього стовбура для надання кулі направленого руху. Постріл залишає індивідуальні подряпини на кожній пулі.

Не буває двох однакових стволів, з кожного ствола вилітає куля, яка має “персональні відбитки”. Відповідно якщо ми говоримо про нарізну зброю (а на руках у громадян дуже багато нарізної зброї), сотні тисяч одиниць – це мисливська нарізна зброя. Кожна одиниця перед продажем офіційно відстрілюється. Три такі відстріляні кулі і три гільзи відправляються в пулегильзотеку. У разі необхідності при виявленні кулі МВС перевіряє, чи зареєстровано зброю.

Звичайно, знайти власника незареєстрованої зброї непросто. Але якщо зброю зареєстровано, далі все відбувається миттєво. Будь-який власник зброї знає, що стріляти з зареєстрованої зброї це все одно, що залишити свою візитку. Чого не відбувається з дозволеною травматичною зброєю.

– Ми повернулися до закону, який дозволяє травматичну зброю. Як я розумію, ви категорично проти цього законопроекту?

– Будь-яка людина, яка хоч трохи розбирається в цьому питанні, буде проти. Так, ми дуже активно протестуємо проти цього закону.

Я спеціально приніс з собою зразки куль, щоб розповісти про відмінності між ними. На гумовій пулі не видно жодних слідів, тому що, по-перше, в стволі немає нарізок, по-друге, які унікальні відмітини можуть залишитися на шматочку гуми? Зрозуміло, що ідентифікувати ствол, з якого зроблений постріл гумовою кулею, неможливо. Хтось запропонує робити ідентифікацію по гільзі.

Але якщо постріл зроблений з револьвера, в якому гільза залишається всередині ствола, то ідентифікувати буде нічого. Хочу, щоб люди зрозуміли: постріл такою гумовою кулькою прирівнюється до пострілу бойовою кулею. При недотриманні відстані хоча б в один метр вже можна нашкодити людині дуже сильно. Постріл в око може призвести до смерті, так само, як і в скроню. Куля розриває артерії, і людина помирає від втрати крові. А нам кажуть, що це зброя травматична. В інших країнах використовують інший термін: less lethal – менш летальна, але все одно летальна.

Наша позиція – українцям необхідно надати право мати короткоствольну нарізну зброю. При цьому кожен громадянин повинен розуміти, що за постріл такими кулями йому доведеться відповідати. Запропонована МВС в тандемі з Кабміном схема з травматичною зброєю і гумовими кулями фактично породжує безвідповідальність. Хто завгодно може застосувати таку зброю, уникнувши відповідальності. Єдина країна, яка наважилася на такий крок – Росія. Тепер там не знають, що робити з цією гумовою зброєю, її застосовують всюди – у громадському транспорті, на вулицях, в магазинах. Ніхто не відчуває відповідальності, не розуміє наслідків.

Повертаючись до нашого законопроекту, мене навіть назва бентежить – “Про дозвільну систему у сфері послуг”. Ясно, що в центрі уваги залишається дозвільна система. Ясно, що міліція хоче зафіксувати свою монопольну позицію на ринку на законодавчому рівні, адже зараз тільки це відомство може надавати послуги охорони, озброєної справжньою зброєю. Також МВС хоче контролювати обіг зброї серед населення. Але звідки в законопроекті взялося формулювання “травматична зброя”? Адже МВС краще нас розуміє, до яких наслідків призведе масове використання травматичної зброї. Правоохоронці розуміють, що навряд чи впораються з прийдешнім в такому випадку сплеском злочинності.

Цікаво, лобісти якого рівня стоять за цим законопроектом, що підпис під ним поставив міністр МВС? Зверніть увагу: до законопроекту є пояснювальна записка. У пункті 7 сказано, що закон не потребує антикорупційної експертизи. А в пункті 8 – що закон не вимагає обговорення в суспільстві. Вам не здається, що це свідома провокація?

Гадаю, лобістів треба шукати ближче до Кабінету Міністрів. Може, це провокація проти безпеки співгромадян, проти власників зброї? Коли почнеться масове використання травматичної зброї в злочинних цілях, ті ж правоохоронці і законодавці нам скажуть: “Яка нарізна зброя, ми з травматичною не можемо впоратися”. І будуть ще більше закручувати гайки. Упевнений, законопроект – це провокація, за якою стоять виключно комерційні інтереси.

– Можливо, взагалі не варто приймати закон про зброю? Ви самі казали, що на руках у населення зараз і гладкоствольна, і мисливська нарізна, і газова, і якої тільки немає, величезна кількість стволів. Хіба цього недостатньо, щоб себе захистити?

– Якщо ми знаходимося, наприклад, у своїй квартирі, то мисливської рушниці 12-го калібру цілком достатньо, щоб захистити себе. Але я погано уявляю, як пересуватися по Києву, в метро або в іншому громадському транспорті з рушницею на плечі. Це буде просто смішно. Ми говоримо про маленький пістолет, який може бути завжди з вами, або про невеликий субкомпакт-револьвер вагою 400-450 грамів, який може носити з собою будь-яка жінка, пройшовши відповідне навчання. На нашу думку, короткоствольна нарізна зброя дає людині шанс врятувати своє життя. Інакше ми позбавляємо її цього шансу.

– Поки ми самі не знаємо, коли цей закон про зброю з’явиться. Проекти плодяться і плодяться, доходять до ВР і там гальмуються. Але людину треба і сьогодні захищати. Чи можете ви як професіонал порадити, яке травматичну зброю можна купити?

– У нас ніхто ніякої травматичної зброї купити не може.

– Газовий пістолет?

– Це неефективно, я б не радив з ним експериментувати. Щоб розуміти, про що мова, розповім, якою має бути підготовка майбутнього власника зброї.

Якщо людина пройшла медичне обстеження і прийшла на курси, то вона повинна досконально знати закон про зброю. Кожен пункт цього закону. Так само, як і пункт Кримінального кодексу, в якому сказано, що загрожує їй за неправомірне використання зброї, який термін можна отримати. Власник зброї повинен уміти надавати першу допомогу потерпілим. Мета – не вбити злочинця, а знешкодити, затримати до приїзду представників МВС.

Докладніше про лобіювання права на законне володіння зброєю читайте тут

Власник зобов’язаний не тільки вміти поводитися зі зброєю, а й знати техніку безпеки, зробити внутрішні пристріли, здати внутрішні заліки і тільки тоді іспити в МВС. Причому ця процедура не може тривати дві години, три, це тривалий процес, він може займати кілька тижнів. Але за цей час ми зможемо підготувати відповідального власника зброї.

Говорячи про закони, що потрапляють у ВР і вмирають там, – серед тих законопроектів не було жодного прозорого і чесного, який би об’єктивно регламентував права простого громадянина. Завжди з’являється якась корупційна схема, чиясь вигода. На нашу думку, боротися доведеться ще довго – як мінімум кілька років. Щоб громадяни були готові обговорювати цей законопроект, треба роз’яснити їм переваги збройного суспільства над неозброєним. Тому я дуже вдячний вашому виданню за можливість роз’яснити читачам всі нюанси.

– Розкажіть, що являє собою Українська асоціація власників зброї, навіщо було потрібно її створювати?

– Аналогічні асоціації існують у всьому світі. Одна з найвідоміших і потужних – Національна стрілецька асоціація Америки. Їй більше 150 років. Нам, на відміну від неї, пішов тільки четвертий рік.

Такі асоціації існують для того, щоб влада не забувала, що до думки збройної частини суспільства треба прислухатися і з нею необхідно рахуватися. Подібні об’єднання можуть лобіювати ті чи інші закони. Фактично ми єдина країна в Європі, в якій немає закону про зброю. На думку людей, що об’єдналися в нашу асоціацію, закон необхідний, а захист себе – це невід’ємне право, одне з головних прав, які є у людини. До речі, нас підтримують і люди, що не мають зброї, але розуміють, що прийняття такого закону призведе до позитивних змін у суспільстві: всім зрозуміло, що з озброєним чоловіком розмовляють ввічливіше.

Георгій Учайкін – У 1990-і роки був гендиректором і співвласником групи компанії “Нова” – найбільшої шоу-бізнес-структури України. Каже, що незважаючи на відхід у бізнес, музика досі залишилася одним з його головних захоплень. Найвірнішими своїми друзями називає помпову рушницю і мисливський карабін. А основною метою вважає прийняття нашою країною закону про зброю.

2000

P.S. Матеріал від 3 жовтня 2013 року

Tags: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

This entry was posted on п’ятниця, січня 24, 2014 at 21:04 and is filed under Київ, Статті, Україна. You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed. You can leave a response, or trackback from your own site.