Джин Бурд (Arnall Golden Gregory).
Джин Бурд (Arnall Golden Gregory).

Політичний лобізм в США істотно відрізняється від українського, пише Сергій Лещенко для “Української правди”. Якщо у нас він є продовженням корупції, то в Америці спеціально найнятим людям дозволено працювати з політиками , щоби домогтися преференцій для свого клієнтів. Головне – ти не просто не повинен цього приховувати, а зобов’язаний відкрито повідомляти про свою заангажованість (але не всі це роблять – Прим. Ред.).

Останні півроку – рік в Америці були законтрактовані з півдюжини лобістів українських політиків. У більшості випадків це представники влади Януковича. Деякі з них зареєструвалися як фірма Arnall Golden Gregory. Деякі працювали через посередників як Podesta Group і Mercury. Деякі намагалися уникнути згадки одіозних особистостей серед своїх клієнтів  як це робила компанія BlueStar Strategies, не афішуючи зв’язків з групою Сергія Льовочкіна.

Поки Юлія Тимошенко перебувала в ув’язненні, американський Сенат прийняв серію резолюцій на її підтримку. Ці документи – досягнення і її лобістів з фірми Wiley Rein, зокрема – колишнього конгресcмена Джима Слаттері
Лобісти – люди непублічні , які практично ніколи не дають інтерв’ю, вважаючи за краще працювати безпосередньо з політиками. Відкрито поспілкуватися з “Українською правдою” про правила американського лобізму погодився Джин Бурд – виходець із Дніпропетровська , який живе і працює в США. У минулому – представник дніпропетровського бізнесмена , нинішнього заступника Коломойського Геннадія Корбана в каліфорнійській справі Лазаренка.

Бурд – юрист у фірмі Arnall Golden Gregory. Його прізвище фігурує у звітах, які компанія направляла до Міністерства юстиції США. До осені 2013-го Бурд був представлений як лобіст депутата від Партії регіонів Дмитра Шпенова. Прізвище маловідомого нардепа в якості клієнта не повинна вводити в оману. Шпенов як один з юристів Партії регіонів, судячи з усього, був лише уповноваженою особою на укладенні контракту з американськими лобістами, який діяв до осені минулого року.

– Чи були ви представником Партії регіонів, чи продовжуєте ви їм бути і в чому полягала ваша робота?
– Я є адвокатом, ліцензованим в Окрузі Колумбія, а також в деяких інших штатах США. Одним з напрямків моєї роботи є робота з українськими клієнтами. В Америці я був зареєстрованим іноземним агентом для пана Дмитра Шпенова, депутата Верховної Ради України від Партії регіонів.

– Ви представляли саме його – або всю Партію регіонів, яка уповноважила Шпенова укласти з вами контракт?
– Я не можу сказати, що представляв всю Партію регіонів. Але, без сумніву, позиція Партії регіонів є складовою поглядів Шпенова, якого ми представляли. Ми зараз говоримо про весну – літо 2013 року. Наші завдання стосувалися енергетичної незалежності України, підтримки сільського господарства, а також справи Тимошенко. Справа Тимошенко було наріжним каменем політики США щодо України. І підписання Угоди про асоціацію з Євросоюзом залежало від припинення цієї справи.

– І вас найняли , щоб ви зняли цю залежність?
– Нас найняли для того, щоб ми надали інформацію, яка показує, що пані Тимошенко не відповідає тим ідеалам, за які американський уряд повинен боротися.

– Коли припинилася ваша робота як лобіста регіонала Шпенова?
– 19 вересня ми офіційно припинили працювати. Але реально вже до кінця серпня все припинилося. Вже було розуміння, що насправді, попри весь потік інформації, незважаючи на ту реальну та об’єктивну інформацію, яка була надана, цей момент вже не може бути відвернений, знівельований.

– Тобто , ви вже зрозуміли , що ви не зможете зняти питання Тимошенко з порядку денного?
– Я думаю, до того часу це вже було зрозуміло.

– Скільки ви заробили, представляючи пана Шпенова?
– Зараз я не пам’ятаю точну цифру. Ми працювали разом з фірмою Tauzin, половина грошей йшла на нашу фірму, половина на їх. Загальна сума разом з витратами була в районі десь 200 тисяч доларів.

– Що вам було доручено робити при укладенні контракту?
– Контракт був укладений, якщо не помиляюся, в кінці 2012 або на початку 2013 року. І основна мета цього контракту була викликана тим, що досить довгий час у Вашингтоні, в США, в політичних і державних колах надавалася досить однобока інформація про ті події, які відбувалися в Україні. Я не обов’язково маю на увазі політичні питання. Наше завдання було надавати повну інформацію з усіх тих питань, які хвилюють американський уряд, американський Конгрес щодо України.

– Як взагалі виглядає кухня лобізму у Вашингтоні?
– Я не вважаю себе професійним лобістом, я адвокат. Якщо говорити про лобізм як професію, то можна звернутися до Біблії – і ви побачите, що Мойсей свого часу лобіював перед фараоном з тим, щоб відпустити єврейський народ з рабства. Мойсей розумів кухню уряду фараона. Чому? Тому що його врятувала дочка фараона і дала можливість вирости при дворі. Він знав про те, що відбувається у дворі у фараона, він розумів всі внутрішні моменти. І він був тим, хто міг підійти і сказати фараонові: “Зроби те-то і те-то” .

Тут в США лобісти проводять дуже багато часу в Конгресі, у всіляких зустрічах для того, щоб весь час бути напоготові, щоб розуміти всі внутрішні течії. Це дуже важливо, тому що у нас існує 100 сенаторів, величезна кількість членів Палати представників. Усі мають свою думку. Є якісь групи, природно, але загалом і в цілому у кожного свій підхід. І при лобізмі дуже важливо знайти людей, для яких твоє питання, по якому ти представляєш клієнта, близьке – з якихось причин. Припустимо, в штаті або окрузі конгресмена знаходяться якісь компанії, якісь інтереси.

Робота в Конгресі, з американським урядом досить цікава. Те враження, яке існує в Україні, трошки не відповідає дійсності. Насправді у нас в США президент реально не має такої великої сили, як багатьом здається. Величезне значення надається Конгресу. Тому, коли працюють лобісти, це може бути 10-20 чоловік, які можуть виходити 10, 20, 100 кабінетів і поговорити з людьми.

– Грубо кажучи , якщо Chevron хоче зайти в Україну , то ви йдете до конгресмену від штату , де базується Chevron і пропонуєте йому посильно підтримувати ініціативи української влади в Америці?

– Я думаю, це було б дуже спрощено. Припустимо, у інших сенаторів є інтерес до вільної торгівлі.

– З Україною?
– Взагалі, в принципі, деякі конгресмени зацікавлені у вільній торгівлі. Це їх кредо, це складова їх політичного життя. Не обов’язково з Україною. І з такими конгресменами можна було говорити про те, які бенефіти надає в глобальному порядку вступ України в Асоціацію з ЄС.

– Чи розуміють конгресмени, що ви працюєте за гроші, а вони, зустрічаючись з вами, якимось чином підіграють вам у вашому заробіток?
– Абсолютно розуміють. По-перше, при кожній зустрічі я зобов’язаний сказати конгресмену та його помічнику, кого я представляю.

– Яка була реакція на слова “Партія регіонів” серед американців?
– Я б не сказав, що була якась особлива реакція. Зараз на дворі квітень 2014 року, а ми говоримо про квітень -травень – червень 2013 року, коли репутація Партії регіонів була не така , як сьогодні. Були певні негативні речі, але це нормальна політична ситуація, коли одна політична сила хоче оприлюднювати негатив на іншу політичну силу. Це відбувається і в Америці, тут політична боротьба – це не щебетання голубок. Наше завдання було показати реальність.

– Реальність щодо Тимошенко?
– Реальність щодо Тимошенко, реальність у відношенні необхідності для України отримати енергетичну незалежність. Тому що в той час Західна Україна, та ж партія “Свобода”, та ж частина партії “Батьківщина” були проти того , щоб розвивати енергетичні об’єкти , які давали незалежність України. Схід України в той час перший йшов для того, щоб створювати цю енергетичну незалежність.

– Вам вдалося навіть пробитися на зустріч зі спікером Конгресу?
– Загалом- то так, вдалося. Пан Тозін з нашої компанії – партнера Tauzin був одним з провідних конгресменів від штату Луїзіана. Причому на початку, по-моєму, він був від Демократичної партії, потім перейшов в Республіканську партію. Тобто, його дуже добре знають в Конгресі з обох сторін. Зустріч зі спікером була невелика. Ми сказали: “Ми представляємо пана Шпенова, ми хотіли б вашої підтримки щодо енергетичної незалежності для України, підтримки щодо підписання Угоди про асоціацію. Це дуже важливо для України”.[stextbox id=”alert” direction=”ltr” shadow=”true” float=”true” align=”right” bcolor=”0a21f4″ big=”true” image=”null”]Тут важливо знайти момент взаємного інтересу. Сенатор Дурбін багато виступає з позицією просування демократії в різних країнах. А крім цього, він є сенатором від штату Іллінойс, а там дуже сильна українська громада[/stextbox]

– І що він сказав?
– Він сказав позитивні речі.

– Яке місце займав фактор Юлії Тимошенко в американській політиці щодо України?
– Темою пані Тимошенко займалася компанія Wiley Rein ще з вересня 2011 року.

– Звідки вам це відомо?
– В Америці існує закон про іноземних агентів, який був прийнятий ще перед Другою світовою війною, з тим, щоб збалансувати вплив німецької пропаганди в США.

– Пропаганда Гітлера була настільки помітною в США?
– Так, геббельсівська пропаганда робила дуже істотний вплив на американську політику в роки Другої світової війни. Були шпигуни чи люди, які випускали фільми, які друкували статті в газетах і так далі. Тому було прийнято закон про те, що якщо ти є агентом і дієш за вказівкою свого “принципала” – іноземного уряду або політичного органу з іншої країни – то ти повинен зареєструватися і працювати у відкриту.

США вирішили: ми не можемо тобі заборонити представляти іноземні інтереси, тому що це є питанням свободи слова, перші поправки до Конституції. Тому ти маєш можливість діяти, але люди навколо повинні знати, що ти дієш в чужих інтересах, а не за своїм переконанням. Тому існує цей закон про реєстрацію іноземних агентів.

За законом, практично всі країни наймали лобістів для того, щоб представляти їх інтереси. Ось, наприклад, за вказівкою пана Олександра Тимошенка ще у вересні 2011 року почала діяти компанія Wiley Rein, яка провела до початку 2013 року більше сотні контактів. Причому контактів всіляких. Наприклад, і з конгресменами, і з Держдепартаментом, і з Білим Домом, і з Гельсінською комісією, з послом США в Україні. Це все відкрита інформація.

– Ви вважаєте, що Тимошенко домоглася такого визнання в Америці тільки завдяки лобістам?
– Мені важко сказати. Але той факт, що це питання було піднято на такий високий рівень – я думаю, що це не без заслуг її лобістів.

– Оцініть ефективність роботи лобістів Тимошенко.
– Відповідно до їхніх звітів, то вони працювали дуже напружено.

– Оскільки вам все-таки не вдалося зняти питання Тимошенко, чи можна сказати, що лобісти Тимошенко були ефективніше?
– Я не думаю, що цей вираз повністю відповідає дійсності. Десь до вересня 2013-го вже було зрозуміло, що в принципі Європа розуміє важливість Асоціації з Україною. Так, тривала дискусія щодо пані Тимошенко, але вже говорилося про те, що “може її не звільняти, але давайте її переведемо на лікування”. Пані Тимошенко дуже досвідчена людина в політиці, вона добре розуміє політику, в тому числі західну. Вона знає, в яку форму найкраще інформацію обернути і як її подати.

ДОКЛАДНІШЕ ПРО ЛОБІЮВАННЯ В США ЧИТАЙТЕ ТУТ

– У вас бували випадки, що ви ходили по одним і тим же людям з лобістами Тимошенко?
– Я можу сказати – так.

– І який досвід спілкування з такими політиками, де вже побували лобісти Тимошенко?
– Різний. Я не хочу конкретизувати, я просто не маю можливості говорити, що ось з цією людиною у мене був такий досвід, а з цим – інший. Траплялося, що люди були здивовані тим масивом інформації, який існує стосовно пані Тимошенко, її зв’язків з Лазаренком, з тими справами, які є в США.

– Було таке, що ви приходите до політика, а він вже має свою точку зору на підтримку Тимошенко, і ви не можете його переконати?
– Так. Якщо політик сформував свою точку зору, для нього вже прийняти якусь іншу точку зору, говорити про те , що “ой, я передумав” або “я помилявся”, буде непросто. Це буває, але це не таке часте явище.

– Хто, умовно, був найбільшим другом Тимошенко в американській політиці?
– Ви можете подивитися ті резолюції, які проводилися в Сенаті. Більшість тих зустрічей, які проводили лобісти Тимошенко, були з автором цих резолюцій – це сенатор Дурбін.

– Чому їм вдалося так його зацікавити? Гроші?
– Ні, ні. Це інше питання. По-перше, це було б нелегально. Wiley Rein – це фірма з хорошою репутацією. Тут важливо знайти момент взаємного інтересу. Сенатор Дурбін багато виступає з позицією просування демократії в різних країнах. А крім цього, він є сенатором від штату Іллінойс, а там дуже сильна українська громада. Напевно, він прислухається до їхньої думки.

– Куди йдуть чималі гроші, заплачені вам клієнтом? Ви їх можете передавати на політичні потреби тим політикам, які представляють ваші інтереси? Тобто за ці гроші можна отримати лояльність політика?
– Ні в якому разі, ні! Я не можу сказати, що вони інвестуються в американську політику. Не секрет, що рівень доходів в адвокатському середовищі і середовищі лобістів у США досить високий. У порівнянні з іншими фірмами суми в нашому контракті в деяких випадках менше на порядок. Є фірми, які за місяць роботи, беруть 110-120 тисяч доларів. Наприклад, представники грузинського прем’єр-міністра Бедзіни Іванішвілі. Що важливо для лобіста? Для лобіста важливо бути в середовищі. Що означає бути в середовищі? Є певні клуби, є конференції, і є можливість для лобіста спонсорувати політиків.

– Що мається на увазі?
– Це коли політик проводить fundraising. Тоді лобісти і будь-які інші компанії або політичні організації фінансують політиків. Це загальноприйнята практика в США. Але потрібно розмежовувати корупцію від легітимної підтримки якихось політичних кіл. У корупції діє принцип “я тобі заплатив, а ти мені робиш”. А коли лобіст спонсорує політика, вам ніхто не обіцяє, що ваше питання буде вирішено.

Сергій Лещенко

“Української правди”

Tags: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

This entry was posted on Понеділок, квітня 28, 2014 at 13:39 and is filed under Закордон, Статті, Україна. You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed. You can leave a response, or trackback from your own site.