Soft Power, або м'яка сила.
Soft Power, або м’яка сила.

Під шквальною критикою своїх дій проти України, Москва робить спроби для реабілітації власного іміджу і намагається домогтися, щоб її почули в Європі; для цього використовуються фінансовані Росією аналітичні центри та ЗМІ, всі намагаються виграти симпатію європейців, перекладає StopFake.

У своїй статті для Радіо “Вільна Європа”/Радіо “Свобода”, Наталя Канєвськая називає головною метою Кремля Францію.

Ця країна є домом для цілого ряду організацій, які рекламують все російське, включаючи уряд.

Кажуть, що багато з них фінансуються Росією.

“Є окрема Росія, якою вона хоче здаватися за кордоном”, – говорить Сесіль Весьє, фахівець з Росії і професор французького університету Ренн. “І завжди знаходяться люди, які готові фінансувати подібного роду політичний обмін інформацією”.

На думку Весьє, до паризької установи Інститут демократії та співробітництва, російського аналітичного центру, заснованого у 2008 році, веде непрекритий слід кремлівської лінії, хоч формально він і не пов’язаний з урядом Владіміра Путіна.

На веб-сайті інституту вказана основна мета “відносини Схід – Захід, місце Росії в Європі”, а також, що він отримує кошти від “приватних джерел фінансування”.

Інститут очолює Наталія Нарочницька (Наталья Нарочницкая), колишній депутат Державної Думи, що колись працювала радянським дипломатом в Секретаріаті ООН в Нью Йорку. Під час своєї роботи в Думі, вона також була заступником голови Комітету Держдуми з міжнародних справ.

“Попередня посада Нарочницької прекрасно дає зрозуміти, які у неї погляди, – говорить Весьє. – Жодному журналістові не вдалося дізнатися, хто фінансує інститут”.

Директором дослідних програм Інституту є Джон Локленд, британський євроскептик, чия позиція в багатьох питаннях, включаючи українську політику, збігається з позицією Кремля.

У грудневому інтерв’ю для фінансованого російською державою телеканалу він засудив роль партії “Свобода” у проєвропейських протестах в Києві, а також звинуватив західні ЗМІ в “пропаганді”, вторячи заявам Москви про те, що демонстранти і новий уряд, що з’явився в результаті протестів у Києві, є страшними антисемітами.

У 2004-му, коли набирала хід Помаранчева революція, Локленд також називав протестувальників “наркоманами-скінхедами зі Львова”, а також звинувачував прозахідного кандидата в президенти Віктора Ющенка та його оточення в підтримці неонацистів.

Анонімні спонсори

На питання про те, хто фінансує інститут, Локленд відповів, що фінанси інституту надає московський Фонд исторической перспективы, який у свою чергу фінансується анонімними спонсорами і очолюється Нарочницькою.

За словами Локленда, “гості з Росії” регулярно запрошуються для участі в круглих столах та симпозіумах, які організовує інститут.

Однак він заперечує, що організація намагається просувати московську позицію в поточних подіях.

“Ми російський інститут, але ми рідко обговорюємо Росію як таку, – говорить Локленд. – Подання іміджу Росії є непрямим результатом нашої діяльності”.

За словами Локленда, інститут ставить перед собою просту мету: “надавати наше бачення, альтернативний погляд на важливі поточні події”.

Для таких спостерігачів як Весьє, наявність подібних організацій в Парижі є особливо тривожним знаком, враховуючи серйозні обмеження для організацій із закордонним фінансуванням через сумно відомий “закон про іноземних агентів” в РФ.[stextbox id=”alert” direction=”ltr” shadow=”true” float=”true” align=”right” bcolor=”0a21f4″ big=”true” image=”null”]Американська м’яка сила застосовується за допомогою компаній: Coca-Cola, McDonald’s на кожному розі, американським одягом, словом, за допомогою того, що контролюється американським урядом. Російська м’яка сила включає засоби інформації та пропаганду а не те, що дійсно робить країну сильною: фільми, товари. З Росії ми отримуватимемо тільки газ і горілку[/stextbox]

Російські ЗМІ також активно намагаються прищепити позицію Кремля французам.

Кілька російських медій, які фінансуються державою, включаючи РИА Новости, мають вебсайти, веб-сторінки або паперові версії французькою, через які вони доносять лінію Кремля.

Також є La Russie d’Aujourdhui (Росія Сьогодні), щомісячний додаток, яке друкується в консервативній газеті Le Figaro (яка випускається і спонсорується кремлівською «Российской газетой»), сама її назва дуже схожа на назву російського державного англомовного телеканалу RT (раніше Russia Today), і чий журналіст Дмитро Кошко зберігає лояльність Кремлю.

Можливо, найзатятішим захисником російської політики був недвозначно названий онлайн канал Prorussia TV, який був створений рік тому і зачинився у квітні через переорганізацію “Голоса России”, державної станції, якій канал належав.

“Його дискурс для росіян і французів тим був абсолютно неполітичним і ультраправим, – говорить Весьє. – Далі французькі теми підхоплювалися і розвивалися Інститутом демократії і співробітництва. Таким чином, між цими двома структурами було тісне ідеологічне співробітництво”.

Позиціонуючи себе каналом для французької аудиторії, Prorussia TV постійно піддавався звинуваченням в омані глядачів.

“Їх журналісти робили репортажі на тлі Червоної площі і Кремля, – говорить Весьє. А насправді все знімалося на задвірках Парижа. Репортери та журналісти попросту позували перед картинками на задньому тлі.

За словами Весьє, працівники каналу мають тісний зв’язок з французькою ультраправою партією “Національний фронт”. Лідери “Національного фронту” часто з’являються в їхніх випусках новин, де люто критикують політику уряду Франції.

“Це чистої води маніпуляції, оплачені грошима російських платників податків”, – говорить Весьє.

Газ і горілка

Про Інститут демократії та співробітництва також говорять, що вони координують свої дії з “Національним фронтом”, хоч і ті заперечують ці звинувачення.

Однак, Локленд визнає, що багато прихильників правих є шанувальниками Кремля, включаючи лідера “Національного фронту” Марі Ле Пен, яка раніше цього року відвідала Москву, де спілкувалася зі спікером Державної думи Сергієм Наришкіним і заступником голови уряду Дмитром Рогозіним.

“Стосунки з Національним фронтом дуже дружні”, – говорить Локленд.

Аналітики стверджують, що режим Путіна і французькі ультраправі мають спільну ідеологічну модель, яка включає агресивну антиамериканську позицію і євроскептицизм.

У той час, коли Росія піддалася масової критиці від Заходу напередодні аншлюсу Криму, ультраправі партії Європи стали на захист Кремля і вислали спостерігачів на березневий псевдореферендум, за яким пішло захоплення українського півострова.

Але цими діями їм не вдалося виграти симпатію європейців.

Аналітики відзначають, що зазвичай м’яка сила (soft power) застосовується разом з економічною експансією, і є неефективною у випадках ієрархічно організованих урядом кампаній, до яких, судячи з усього, вдається Росія.

“Американська м’яка сила застосовується за допомогою компаній: Coca-Cola, McDonald’s на кожному розі, американським одягом, словом, за допомогою того, що контролюється американським урядом” – говорить Весьє.

“Російська м’яка сила включає засоби інформації та пропаганду а не те, що дійсно робить країну сильною: фільми, товари. З Росії ми отримуватимемо тільки газ і горілку”.

StopFake

 

 

Tags: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

This entry was posted on четвер, липня 3, 2014 at 13:26 and is filed under ВІДЕО, Закордон, Статті. You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed. You can leave a response, or trackback from your own site.