Словацький реформатор Мікулаш Дзурінда
Словацький реформатор Мікулаш Дзурінда

Десяток років тому Словаччина за темпами реформи не сильно відставала від України, пише Децентралізація влади.

У середині 90-х Словаччина стала єдиною країною Вишеградської “четвірки”, якій відмовили у вступі до Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР). У 1997 ЄС відклав включення Словаччини в список своїх потенційних членів. Головна причина – популізм тодішньої влади, що не проводила ринкові реформи.

Словаччина була слабкою країною з

серйозними економічними проблемами (дефіцит платіжного балансу сягав 9%, дефіцит державних фінансів – 6%), корупцією (підприємства приватизувалися переважно на користь пов’язаних з урядом підприємців). Але приклад Словаччини показав: реформи можна провести швидко і ефективно. Була б політична воля.

У 1998 році уряд очолив досвідчений політик, опозиціонер Мікулаш Дзурінда. Він і запустив ринкові реформи. Кабінет Дзурінди зробив ставку на залучення інвесторів до країни і це дало свої плоди вже через п’ять років.

Головними напрямками словацьких реформ стали: державні фінанси, податкова та пенсійна системи, охорона здоров’я, ринок праці і місцеве самоврядування.

Економічні реформи в Словаччині

Ключ до розвитку національного господарства – економічна свобода та ефективні державні інститути – були впевнені словацькі реформатори. Зменшення державних витрат неможливо без економічного зростання, яке неможливе без поліпшення ділового клімату та притоку інвестицій. Саме тому фіскальні стимули стали головним інструментом політики реформаторів. У сфері держфінансів словаки посилили прозорість бюджету, впровадили програмне фінансування і планування на три роки вперед (а не на один).

Забезпечити прозорість бюджету допоміг перехід на європейські стандарти бухгалтерії ESA 95. Це унеможливило покривання дефіциту, що було дуже поширене в країні до 2002 року. Середньострокове бюджетування допомогло втілювати стратегії і контролювати витрати. До реформи багато держустанов у сфері охорони здоров’я, освіти, залізничних перевезень, телерадіомовлення неконтрольовано влазили у борги перед центральним бюджетом, після 2002 року ця практика була зупинена.

З 2005 року фінансові потоки місцевих бюджетів були сконцентровані в держказначействі. Якщо раніше місцева влада сама розміщували вільні гроші на депозитах і залучала кредити, то тепер це можна робити з більшою ефективністю за рахунок того, що мова йде про великі суми. Було створено Агентство з управління боргами і ліквідністю, завдяки якому вдалося впровадити систему ефективного управління держборгом. А от завдяки кадровій реформі в міністерстві фінансів штат був скорочений на 30% (якщо раніше працювало 849 осіб, то стало – 599). З 2005 року словацький Мінфін став членом Європейської фундації якості в управлінні, впроваджуючи нові системи мотивації і контролю якості роботи для всіх співробітників.

Податкова реформа

“Фішкою” покращення бізнес-клімату стали податкова реформа і боротьба з корупцією. Для словацького Мінфіну початок реформи було дуже важливим кроком, адже вона була спрямована не тільки на поліпшення бізнес-клімату, але й на забезпечення макроекономічної стабільності та зменшення бюджетного дефіциту.

Податкова реформа була заснована на п’яти ключових елементах: єдиній 19% -вій ставці оподаткування (до цього для фізосіб діяло п’ять різних ставок від 10 до 38% і 25% для юросіб), ПДВ на рівні 19% (до реформи – 14% і 20 %), ліквідації низки податків (на спадщину, операції з нерухомістю) і скасування майже всіх винятків, спеціальних ставок і режимів.

З одного боку, в результаті реформи знизилася ставка податку для найбагатших (з 38% до 19%), для малозабезпеченої групи податок, навпаки, зріс (з 10% до 19%). З іншого боку, завдяки збільшенню розміру неоподатковуваного доходу в 2,5 рази, ефективна ставка податку зменшилася для найбідніших, залишаючись прогресивною: найбідніші не платять нічого, багаті платять 19%.

Реформатори запевняють, що податкова реформа стала серйозним … маркетинговим кроком для країни. Вона привернула іноземних інвесторів не тільки завдяки низьким ставкам і простоті нової системи, але також і найнижчому у ЄС податку на капітал через зниження податку на дивіденди.

Щоправда, інвестори розміщували свої виробництва в основному на Заході країни, де це було виправдано з точки зору логістики. Сьогодні маленька Словаччина – світовий лідер з виробництва автомобілів на душу населення. Тут побудували свої заводи Volkswagen, Peugeot і Kia Motors. У країні розмістили виробництво великі виробники побутової техніки: Samsung, Sony, Whirlpool. Іван Міклош, заступник прем’єр-міністра і міністра економіки в кабінеті Дзурінди, вважає, що саме згортання реформ після відходу команди реформаторів в 2006 році призвело до збереження регіональних диспропорцій.

Пенсійна реформа

Пенсійна реформа в Словаччині була зроблена, щоб знизити тиск на держбюджет і підвищити зацікавленість громадян у своєї майбутньої пенсії. Очікувалося впровадження трирівневої пенсійної системи. Все, як завжди: перший рівень – солідарна пенсійна система, другий – загальнообов’язкова накопичувальна і третій – добровільна накопичувальна.

Добровільні внески не оподатковуються і в разі смерті накопичувача стають спадщиною. За перший рік після впровадження системи такі внески зробили понад півтора мільйона словаків.

На відміну від старої системи пенсійного забезпечення, нова дозволяє вийти на пенсію раніше чи пізніше з вирахуванням або додатком 0,5% від загальної суми за кожен місяць відповідно. Пенсії в Словаччині підлягають індексації в залежності від рівня інфляції та зростання середньої зарплати. Це зняло питання спекуляцій на підвищення пенсій перед виборами.

Пенсійний вік зріс з 60 для чоловіків і з 53-57 для жінок (залежно від кількості дітей) до 62 років.

Реформа охорони здоров’я

До реформи проблеми в охороні здоров’я Словаччини були схожими з українськими: низька якість послуг, високий рівень корупції, неефективне управління. Головними інструментами реформи в уряді вважали впровадження плати за послуги залежно від їхньої якості, переформатування закладів охорони здоров’я в акціонерні товариства, чіткі бюджетні обмеження в системі, поділ базового набору медичних послуг, фінансованого за рахунок обов’язкового страхування і платність додаткових послуг.

Соціальна політика і ринок праці

У 2002 році в Словаччині був найвищий рівень безробіття в Європі (18,5%) – частково в силу пасивності населення. Реформи проводили під девізом “робота буде винагороджена”: активний пошук роботи обов’язково призведе до результату. Інструментів зміни було декілька. Зниження податків на фонд оплати праці, але разом з цим перші 10 днів лікарняного оплачує роботодавець, а не держава. Переформатування частини допомоги по народженню дитини в “податковий бонус” для тих, хто має оподатковуваний дохід. Ринок праці став більш гнучким: працівників тепер легше звільняти, але й взяти на роботу стало простіше, були скасовані всі обмеження для працюючих пенсіонерів.

У 2006 році рівень безробіття впав до 13,3%, втім, малоосвіченим безробітним словакам все ще дуже складно працевлаштуватися.

Управління та фіскальна децентралізація

Місцеві громади перейшли на самофінансування з податкових надходжень, зменшувалася розподіл грошей з “центру”.

Наприклад, в 2005-2012 роках місцеві громади (найнижчий рівень бюджетування) отримували в свої бюджети 70,3% прибуткового податку, 23,5% цього податку пішли на рахунки самоврядних країв (більш високий рівень) і тільки 6,2% – в державний бюджет. Всі надходження від податку на автотранспорт – до бюджетів краю, а всі надходження від податку на нерухомість отримали, знову ж таки, місцеві громади.

За оцінками реформаторів, реформа децентралізації стала однією з найважливіших в контексті поліпшення бізнес-клімату поряд з податковою, реформою ринку праці та макроекономічною стабілізацією.

Децентралізація влади

Tags: , , , , , , , , , , , , , , ,

This entry was posted on Понеділок, лютого 9, 2015 at 11:04 and is filed under Закордон, Статті. You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed. You can leave a response, or trackback from your own site.