Голова комітету зі свободи слова Вікторія Сюмар.
Голова комітету зі свободи слова Вікторія Сюмар.

Незважаючи на відкритість інформації, мало хто знає, що це за орган такий. Про те, що таке парламентський комітет, чим він займається і найголовніше – яка від нього може бути користь, пише Тимур Крюков для INVR.

У спрощеному вигляді – Комітет Верховної Ради України – це група народних депутатів (в середньому – близько п’ятнадцяти “бойових одиниць”). До неї додається стандартний набір “забезпечень”: секретаріат комітету із сумлінними працівниками, кабінети, зали тощо. В першу чергу Комітет розглядає законопроекти перш ніж вони потраплять в зал для голосування. Крім цього, даний орган вирішує деякі інші завдання (про це нижче).

Всього таких комітетів у Верховній Раді

сьомого скликання – 29 (скоро відкоригую на восьме скликання). На кожен покладені питання в певній сфері. Пізніше ми розглянемо найбільш значні з них, що називається, глибше. Кожен з комітетів може виявитися цікавим у своїй діяльності.

Тепер кілька “загальних” рис, притаманних усім комітетам.

В першу чергу комітет – це “законотворчий провідник”. Або “супровідник”, який виносить законопроекту попередній вердикт про його спроможність. Майже всі законопроекти знаходять собі кілька таких “провідників” – головний і другорядні. Головний комітет збирає висновки органів держвлади, експертних установ, іноді – наукових установ, громадських організацій з приводу законопроекту. Потім він (комітет) збирається на засідання, відповідний законопроект розглядається, депутати голосують і дають законопроекту “світло”:

– зелене (рекомендує парламенту прийняти за основу, у другому читанні та цілому тощо);
– жовте (пропонує відправити на доопрацювання);
– червоне (наполегливо радить відхилити).

“Неголовні” комітети іноді роблять те ж, що і головний. Але далеко не завжди, і їх думка має таке ж “неголовне” значення. Потім законопроект відправляється в сесійну залу для голосування (ту саму, яку ми часто бачимо по телевізору). Думка “основного провідника” (головного комітету) має велике значення при голосуванні на пленарному засіданні. У законопроекта мало шансів стати законом, якщо головний комітет дав “червоне світло”.

У другу чергу, комітет – джерело роз’яснень чинного законодавства. Сказати, що такі роз’яснення носять визначальний характер для судових інстанцій – було б перебільшенням. Але що думка комітету ВР з того чи іншого питання застосування законодавства має вагу для судового вирішення спору – це чиста правда. Деякі комітети (наприклад, з питань фінансів і банківської діяльності) активно користуються своєю можливістю пороз’яснювати. Інші – уникають.

ПРО ПАРЛАМЕНТСЬКЕ ЛОБІЮВАННЯ ДОКЛАДНІШЕ ЧИТАЙТЕ ТУТ

У третю чергу, комітет – це “посилений депутат”. У комітета є повноваження, “закріплені” за народними депутатами. Наприклад, право на інформацію. Тобто, комітет може зробити звернення і воно буде прирівняне до депутатського. За відмову від виконання такого звернення навіть передбачена відповідальність. Більше того, до такої відповідальності навіть притягують. Але про це докладніше – у відповідному матеріалі.

У четверту чергу, комітет – це “рекомендатор”. За законом комітети повинні аналізувати підзаконні акти з тих питань, які знаходяться в їхньому віданні. І при виявленні ознак незаконність – можуть рекомендувати привести їх у відповідність до закону. Такі рекомендації обов’язково розглядаються органами, що прийняли такі підзаконні акти, недоліки та невідповідності оперативно усуваються і комітети повідомляються про результати.

INVR

Tags: , , , , , , , , , ,

This entry was posted on Вівторок, лютого 17, 2015 at 08:47 and is filed under Статті, Україна. You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed. You can leave a response, or trackback from your own site.