Володимир Путін, Дмитро Медведєв,патріарх Кирил
Продовження циклу коротких розповідей про конфесійний лобізм та церковні грасрутз (grassroots) у п’ятьох країнах світу – Австралії, Росії, США, Україні та Франції.
ПОЧАТОК ЧИТАЙТЕ ТУТ

Російськомовний оригінал, написаний якось мною, зветься “Низовая инициатива в конфессиональном лоббизме”.

Злиття і поглинанняПісля того, як було законодавчо

заборонено фінансування недержавних організацій з-за кордону (“іноземні агенти”), політико-економічний вплив неправославних християнських організацій зійшов нанівець. Тепер провідні GR-позиції на релігійному полі займають мусульмани (5%) і Російська православна церква (75%), керівника якої патріарха Кирила (Гундяєва) без перебільшення можна назвати третім з головної трійки російських політиків. Він же є ідеологом доктрини Руського Міру.

Тому й не дивно, що в РФ церква відділена від держави тільки de-jure, і аж ніяк не de-facto. Ще на рубежі тисячоліть сукупний щорічний дохід цієї релігійної корпорації оцінювався в півмільярда доларів (УПЦ МП у складі РПЦ займає близько третини). За останні двадцять років топ-менеджери структури неодноразово потрапляли в скандали, пов’язані з комерційною діяльністю. Це і торгівля сигаретами і алкоголем (в певних колах за це Владімір Гундяєв отримав прізвисько “тютюновий митрополит”), це і непрозорі процеси пільгового розмитнення майна мирян (справа Сотниковіої), це і експорт енергоносіїв (у тому числі й одержання нафти від диктатора Іраку Саддама Хусейна в якості плати за лобіювання його інтересів у Кремлі), це і допомога в ухиленні від сплати податків через мережу благодійних фондів, це і боротьба за квоти на вилов морепродуктів (той же Гундяєв) і т.д.

Що стосується останніх прикладів, то на початку 2010 року РПЦ була помічена в лобіюванні української хімічної продукції на російських просторах. Фактично зараз Російська православна церква переживає в GR-сенсі четвертий період своєї новітньої історії – постмедведевский. Якщо при Борисі Єльцині вона отримала ряд пільг, то його наступник Володимир Путін вибрав шлях рівновіддаленості від усіх релігій. При третьому президенті РФ влада і церква знову злилися в екстазі.

Поки ж вплив патріарха Кирила є не останнім чинником, за рахунок якого церква переживає другий період свого розквіту, транслюючи вплив Москви скрізь, де є парафії РПЦ, особливо після її об’єднання з РПЦ (З). Після президентських виборів 2012 року, коли РПЦ була обережною в підтримці Путіна, почалася антиклерикальна кампанія в РФ, спровокована розкішшю князів церкви і виступом Pussy Riot.

За великим рахунком, у Росії фактор grassroots в релігійному середовищі непомітний зараз, на відміну, наприклад, від тієї ж команди Навального (проекти РосЯма, РосПіл і так далі). Перспективи конфесійної низової ініціативи поки не райдужні – лідеру “ринку” цей інструмент не потрібен зважаючи на злиття в симфонії з державою. А інші гравці, окрім, мабуть, лише іудеїв, дотримуються не проактивних, а реактивних дій, захищаються і думають, як взагалі вижити…

Низовая инициатива в конфессиональном лоббизме

Tags: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

This entry was posted on вівторок, лютого 17, 2015 at 14:30 and is filed under Закордон, Статті. You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed. You can leave a response, or trackback from your own site.