Ігор Білоус.

Весна 2014 року стала для України часом великих очікувань. Поява на хвилі Революції гідності нових облич в Міністерстві податків і зборів (сьогодні Державна фіскальна служба України) подавало обнадійливі сигнали бізнесу про швидке реформування і спрощення бюрократизованої податкової системи. Однак через майже рік після зміни влади післяреволюційні очікування підприємців не виправдалися, пише Марія Бабенко у виданні Фокус.

Принаймні, масштаб змін, які відбулися в країні після втечі Януковича, не відповідає початковому запиту. При цьому бізнес констатує збільшення перевірок усіма контролюючими органами та донарахувань за їх результатами.

Багато підприємців зізнаються, що після візиту податківців змушені були закрити фірму. За їх словами, виставляються штрафні санкції або суми, запитувані перевіряючими за вирішення питання, несумірні з нинішніми бізнес-можливостями – більшість компаній зараз працюють на межі рентабельності. Олександр Анатолійович, один із власників такої фірми, не приховує, що останнім часом він ще в більших масштабах почав використовувати схеми мінімізації оподаткування: “Я знаю, що так роблять і всі мої контрагенти”. Фокус з’ясував, чому нова влада так і не показала відчутних результатів у боротьбі з тінню.

“Обнал” невикорінний

Відразу після призначення в березні 2014 року інвестбанкіра Ігоря Білоуса на пост глави податкової служби ЗМІ обійшли гучні заяви новоспеченого держчиновника про викриття корупційних схем у ввіреному йому відомстві і про призупинення діяльності “майданчиків”. Так на підприємницькому сленгу називали структури, створені екс-міністром доходів і зборів Олександром Клименком, які монополізували тіньовий ринок “обналу” під час президентства Віктора Януковича. Після закриття шести “майданчиків” в податковій підтверджували існування так званих “партизанів”, які продовжували переводити гроші в готівку для бізнесу, допомагаючи йому уникнути податків. Закрити всі конвертаційні центри податківці спочатку обіцяли за кілька місяців. Дійсно, за матеріалами оперативних підрозділів Державної фіскальної служби України (ДФСУ) в 2014 році відомству вдалося закрити 48 центрів, які проконвертували 22,5 млрд грн і завдали державі збитків на 3,8 млрд грн. При цьому за оцінками, які самі ж податківці озвучували навесні 2014 року, кількість “конвертів” в Україні обчислювалося декількома сотнями.

За словами старшого партнера адвокатської компанії “Кравець та Партнери” Ростислава Кравця, на ринку конвертаційних послуг принципових змін не відбулося – помінялися лише фінустанови, через які проходять тіньові фінансові потоки. Багато в чому це пояснюється діями НБУ, який за рік вивів з ринку більше 30 фінустанов. “Практично всі банки, які раніше вільно “нАлили” гроші, сьогодні або ліквідовані, або знаходяться під тимчасовою адміністрацією, або перестали цим займатися. Адже зараз реакція з боку НБУ на подібні зловживання слід вкрай швидка і серйозна, аж до позбавлення ліцензій”, – зазначає директор юридичної фірми “Київська юридична група” Андрій Котик. Але і в таких умовах, за інформацією співрозмовника Фокуса, “обнал” в Україні хоч і подорожчав, але все ж продовжує існувати. За різними оцінками, зараз ця послуга коштує від 5% до 15%. “Незважаючи на заяви глави податкового відомства, конвертцентри працюють, хай і не настільки явно, як раніше. І хоча гравці, яких зараз називають “партизанами”, стали непублічними, знайти їх не складає особливих труднощів”, – підтверджує тенденцію керуючий партнер аудиторської компанії PSP Audit (Midsnell Group International) Дмитро Сушко.

Настільки скромні успіхи в боротьбі з “обналом” пов’язані з відсутністю виразних ініціатив, що стосуються реформування податкової системи. Від нової влади бізнес в першу чергу чекав спрощення адміністрування податків і зниження податкового тиску. “Якщо з весни 2014-го до кінця року не було зроблено ніяких дій, спрямованих на реформування податкової сфери, значить, схеми переведення в готівку продовжували працювати. Це кидає тінь на владу, так як породжує підозру в тому, що ринок переведення в готівку коштів в Україні попросту був переділений”, – говорить керуючий партнер адвокатського об’єднання “Юскутум” Артем Афян.

Прийняті напередодні нового року зміни, спрямовані на виведення з тіні засобів зарплатного фонду, схоже, ситуацію не змінять. На думку виконуючого обов’язки президента Американської торговельної палати в Україні (АТП) Тараса Качки, закон про зниження ставки єдиного соціального внеску можна віднести до невдалих спроб детінізації економіки, оскільки ефект, отриманий державою, буде мінімальним. Умови, які повинен виконати роботодавець, щоб розраховувати на знижену ставку ЄСВ, з точки зору бізнесу виглядають невигідними у порівнянні з існуючою практикою виплат “в конверті”. Фактично бізнес уже зізнався, що і надалі велику частину фонду оплати праці буде ховати від оподаткування.

Злісне ухилення

Поряд з “обналом” залишаються життєздатними та інші поширені при колишній владі тіньові схеми. Як зазначає Дмитро Сушко, великі олігархічні групи користуються більш вишуканими інструментами з використанням нерезидентів, а ті, хто не може дозволити собі витрати на офшори, працюють з “партизанами” або використовують “спрощенців”. За словами Дмитра Сушка, бізнес продовжує “малювати” податковий кредит і податкові витрати, а вартість таких послуг оцінюється в межах 10%. У свою чергу, посилаючись на інформацію підприємців, Андрій Котик вказує на збереження “податкових ям” (фірми, що допомагають “малювати” ПДВ, що підлягає відшкодуванню) і практики комерційного повернення ПДВ, вартість якого зараз становить від 20% до 50% від заявленої суми. Справедливості заради варто відзначити, що тепер підприємства вже не заганяють силою в “податкові ями”, підконтрольні діючій владі (як це було за Януковича). Оптимізація – справа добровільна.

Небажання бізнесу чесно платити податки співрозмовники Фокуса пов’язують з недосконалою системою оподаткування. А що вибухнула в 2014-му економічна і політична криза створив, на їхню думку, нові передумови для переходу бізнесу в тінь. У їх числі фінансовий директор компанії “Текстиль-Контакт” Ігор Краса називає значну розбіжність реального та міжбанківського валютного курсу і брак валюти для задоволення потреб ринку. За словами співрозмовника Фокуса, в таких умовах, щоб підтримувати свою діяльність і не псувати відносини з постачальниками, багатьом компаніям доводиться купувати валюту на чорному ринку. Подібна ситуація з валютою пояснюється спробами Нацбанку зафіксувати офіційний курс гривні до долара в прийнятному коридорі для погашення валютного держборгу і розрахунків НАК “Нафтогаз”, якому долари за офіційним курсом у 2014-му продавав безпосередньо НБУ. “Точковий підхід до реформування не може дати очікуваного результату на макрорівні. Тим більше поки є серйозні проблеми з держфінансами, – коментує Тарас Качка. – Зокрема, додатковий збір на імпорт, який держава хоче використовувати для поліпшення платіжного балансу країни, може автоматично призвести до росту сірого імпорту”. Таким чином, на думку Качки, боротьба з однією проблемою автоматично породжує іншу.

Ще одним фактором, який гальмує виведення бізнесу з тіні, стає пробуксовка з дерегуляцією бізнесу. Адже проголосовані депутатами зміни продовжують існувати тільки на папері. “Минулого року був прийнятий комплексний дерегуляційний закон, яким скасовано понад сто дозвільних документів. Але цей закон досі не запрацював через відсутність необхідних урядових рішень. Так що підприємці його все ще не відчувають”, – зазначає Оксана Продан, народний депутат від Блоку Петра Порошенка, член Комітету ВР з питань податкової та митної політики.

Нульовий ККД може бути і від податкового компромісу, який Верховна Рада подарувала бізнесу напередодні нового року. Нововведення дозволяє бізнесменам звільнитися від юридичної відповідальності за заниження податкових зобов’язань з податку на прибуток і ПДВ, які мали місце до втечі Януковича. За словами партнера правової групи “Побережнюк і партнери”, адвоката Тетяни Ігнатенко, бізнес ставиться до цього нововведення скептично через відсутність механізму практичного застосування. “Також існує ризик, що податковий орган не погодиться з уточненими розрахунком платника податків і в ході позапланової перевірки донарахує зобов’язання. Крім цього, немає гарантії, що від податкового компромісу не постраждають контрагенти, за операціями з якими податкові зобов’язання були занижені”, – розповідає про побоювання бізнесу Тетяна Ігнатенко. Електронне адміністрування ПДВ, яке вводиться з 1 лютого 2015 року, на думку Дмитра Сушко з PSP Audit також не виключає можливості зловживань з боку тих, хто цю ініціативу впроваджує і контролює.

Опір системи

Якщо бізнес як і раніше недоплачує кошти в держскарбницю, то корумповані чиновники і пов’язані з ними компанії продовжують ділити свій тіньовий ринок. За інформацією прес-служби ДФСУ, впродовж минулого року підрозділами податкової міліції в рамках боротьби з розкраданням державних коштів було відкрито 527 кримінальних проваджень, проведено 495 перевірок за фактом отримання бюджетних коштів, в результаті чого було нараховано 3,5 млрд грн та відшкодовано 1, 5 млрд грн.

Однак виявлення податківцями порушення у сфері державних фінансів, по всій видимості, є тільки вершиною айсберга. “Розкрадання відбувалося в макроекономічних масштабах, і Яценюк, будучи в опозиції, зі слів експертів, оцінював збитки в 80-100 млрд грн. Якби з цим злом реально боролися, економія бюджетних коштів склала б як мінімум половину цієї суми (40-50 млрд грн). У цьому випадку багатьох проблем української економіки могло б і не бути, – міркує старший економіст “CASE-Україна” Володимир Дубровський. – У реальності ж стан бюджету наштовхує на думку, що Янукович як і раніше краде”.

Прийняття нового закону, що регулює систему державних закупівель, поки також не дозволяє повністю викорінити зловживання в цій сфері. Ростислав Кравець з АК “Кравець та Партнери” не бачить в цьому напрямку особливих змін і впевнений, що тендери так само проходять в тіньовому режимі, а закупівлі здійснюються за значно завищеними цінами. “Зміни торкнулися тільки прозорості процесу, результатом чого стали викриття і скандали. Однак ситуація, коли відкрите для публіки розкрадання ніким не присікається, не може тривати довго. Тому влада буде змушена або розпочати боротьбу зі зловживаннями, або зробити спроби знову закрити процес держзакупівель від сторонніх очей “, – прогнозує Володимир Дубровський. Перешкодити реалізації негативного сценарію може тільки пильну увагу до даної сфери і активна позиція громадськості.

“Незважаючи на прийняття менш “схемного” закону про держзакупівлі, порушення у цій сфері зберігаються, – визнає депутат Оксана Продан. – Це пояснюється і необхідністю внесення в закон подальших змін, і збереженням на своїх місцях раніше працювали кадрів. Але в тих міністерствах, де керівництво не декларує, а реально ліквідує схеми використання бюджетних грошей, знаходять нові рішення навіть у рамках чинного законодавчого поля”. Як приклад співрозмовниця Фокуса згадує Міністерство оборони, в якому профільний департамент сформували волонтери. Тепер на порядку денному стоїть ліквідація тіньових схем при закупівлях лікарських засобів, завдяки співпраці Міністерства охорони здоров’я з міжнародними організаціями ВОЗ і UNICEF.

Що робити?

Змінити ситуацію мають реальні, а не декларативні реформи. Артем Афян з АТ “Юскутум” вважає, що насамперед потрібно відповісти на питання, яку державу ми будуємо – шведський соціалізм чи ліберальну економіку. “Зараз у нас непомірний податковий тиск поєднується з розвиненим соціальним популізмом при повному паралічі соціальної інфраструктури. Тобто з двох можливих систем ми змогли вибрати тільки гірше”, – зазначає співрозмовник Фокуса. Вибір моделі розвитку повинен знайти відображення в реформі оподаткування. “По-перше, нам потрібна глибока податкова реформа, покликана зробити податки однозначними, виключити свавілля й перенести навантаження на джерела прибутку, які буде неможливо приховати. По-друге, потрібно провести серйозне скорочення витрат держбюджету, насамперед за рахунок корупціогенних статей, і на підставі цього знизити податковий тиск”, – рекомендує Володимир Дубровський.

Крім цього, в країні повинна встановитися нульова толерантність до корупції. “Всі схеми відомі, хто їх покриває також відомо. Риба гниє з голови, і поки перші особи не змінять ставлення до себе і до управління країною, нічого не поміняється”, – вважає Ростислав Кравець. Змінити ситуацію допомогли б кілька дуже гучних судових процесів, які б завершилися посадкою відомих осіб за реальні злочини, а не за сфабриковані кримінальні справи. Однак за майже рік, що минув після зміни влади, ніхто не відповів навіть за злочини проти Майдану. Тому, як нагадує Оксана Продан, обов’язковою умовою для реалізації будь-яких реформ стає реформування судової системи, оскільки саме суд повинен захищати права людей і зобов’язувати виконавчу владу виконувати закон.

Індикатором реальних змін в країні стане зменшення обсягів тіньової економіки. “Про успішність реформ можна буде говорити тоді, коли ринок повернеться до докризових обсягів тіньового сектора і потім знизить їх. Орієнтиром може стати частка сірої економіки, яка існує в Західній Європі в рамках не більше 10-15%”, – говорить Ігор Краса з компанії “Текстиль-Контакт”. Поки ж, за оцінками співрозмовників Фокуса, розміри тіньового сектора зросли до 50-60% з докризових 30-40%.

Фокус

Tags: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

This entry was posted on субота, лютого 21, 2015 at 09:30 and is filed under Статті, Україна. You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed. You can leave a response, or trackback from your own site.