Київський вокзал.
Київський вокзал.

Останній тиждень спілкуюся з партнерами з Європи.

Як завжди багато обговорюю з ними масові від’їзди з країни підприємців і просто активістів. Так і не сформував свого ставлення до них (нагадую, що сам не збираюся валити з країни, поки вірю, що тут все можливо), пише у своєму Фейсбуці Денис Довгополий.

Вчора був у мене чатик, який склав всю картину, яка у мене в голові. До того думки розділялися.

Одні говорили, що треба шукати де безпечніше, і що в світлі України ризики навіть в

Прибалтиці різко виросли. На мої зауваження, що мовляв це ж Євросоюз, Кабаєв (всі мої візаві вже звикли, що я його так називаю) не посміє, мені відповідають, що точно так само говорили, коли цей мудак напав на Грузію. Грузія – не Україна і всі справи. Напав, і всі схавали. Тепер, всі вважають, що після того, як він розправиться з Україною, Путін піде відвойовувати собі весь східно-європейський блок. Або до старих кордонів дійде, або розвалить Росію. І, значить, валити треба. І далеко. Або в Штати або західніше колишнього НДР. І якщо далі не піде, але теракти, провокації, спонсорування лівих тощо.

Інші кажуть, що погано, або не погано, це – Батьківщина. І треба залишатися і навіть воювати. У цьому таборі багато ізраїльтян (зрозуміло) і американців (у них теж патріотизм розвинений), є там окрема категорія швейцарців, які теж мілітаристи і готові воювати. При цьому, ті, у кого зараз війни немає, не впевнені, що вони б залишилися. Добре жити далеко від війни і міркувати на цю тему.

А за останні кілька днів намалювалася третя група. Велику вагу в цій групі мають вихідці і жителі Балканських країн, які пережили війну. Так ось вони цікаві думки викладають. Ось ці думки:

Як не крути, частина народу звалить. Хтось сам, хтось буде вивезений з батьками, хтось сам поїде, щоб відвести сім’ю. Багато хто залишаться. Хтось з ідейних міркувань, хтось просто не може (гроші / мова). Але все піде своїм шляхом. І коли все закінчиться, а закінчиться воно рано чи пізно (більшість всіх трьох груп поділяють мою думку, що закінчиться все розвалом або виснаженням Росії, та / або смертю / відставкою Кабаєва), треба буде відбудовувати країну. І тоді сформуються такі групи, навіть не підприємців, а активістів, навколо яких буде будуватися політика і економіка країни, яка буде відновлюватися. Що це за групи:

1. Ті, хто поїхав, і у них там склалося. Частина з них буде вболівати за країну і допомагати з усіх сил, але не намагатися повернутися. Такі люди зможуть багато зробити для країни.

2. Ті, хто поїхав, і у них не склалося. Частина з них повернуться і будуть тихенько працювати на загальне благо, розуміючи, що вони винні, тим, що кинули країну у важкий період. Будуть теж дуже багато робити і не вимагати натомість нічого. Інша частина спробує стати великими в країні і це будуть найбільші гівнюки, яких треба розпізнати і гнати в шию, окрім як набити кишеню вони думати ні про що не будуть. Найчастіше вони стають одержувачами міжнародної допомоги.

3. Ті, хто залишився, відбив країну і будуть щось робити для її відновлення. У частини складеться, у частині – ні. Там будуть чесні, будуть і гівнюки.

4. Будуть люди, які захочуть відіграти (влада, бізнеси, статус), з них будуть гівнополітики.

5. Будуть чесні ідіоти, які в складні часи зможуть піднятися, але в мирний час будуть швидше деструктивними елементами.

І у країни все складеться, якщо правильні хлопці, які звалили і залишилися, зможуть знайти спільну мову і отримати підтримку від населення. І тоді все буде добре. Їх будуть любити всі донори на чолі з ЄС і США, і тут не тільки кредити, але і торгові преференції.

ПРО АГЕНТІВ ВПЛИВУ В ІНШИХ КРАЇНАХ ДОКЛАДНІШЕ ЧИТАЙТЕ ТУТ

Якщо скільки-небудь серйозну силу зможуть організувати гівнюки зовні і всередині, то правильні хлопці просто будуть потихеньку відходити, і країна буде коливатися на межі смути, а то й скотиться.

Звідси висновок: Не важливо, виїхав ти чи залишився. Головне, гівно ти, чи – ні, і чи зможеш ти потім працювати на загальне благо, чи ні. Основна проблема: поки не закінчиться війна люди будуть змінювати колір, прапори, риторику. Все стане зрозуміло, коли прийде час відновлювати країну. До того, ті, кого ти в гріш не ставив, раптом стануть робити правильні речі, яких ти від них не чекаєш. А ті, хто вважався моральними авторитетами, будуть встромляти ножа у спину.

Я послухав цих хлопців і подивився на своїх друзів, колег, партнерів і просто знайомих і подумав, що станом на зараз у нас є шанси. Але спочатку треба дотягнути до того моменту, як все закінчиться, бо ставки високі.

Денис Довгополий

Tags: , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

This entry was posted on понеділок, лютого 23, 2015 at 06:20 and is filed under Статті, Україна. You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed. You can leave a response, or trackback from your own site.