Барак Обама і Володимир Путін.
Барак Обама і Володимир Путін.

Деякі російські компанії користуються послугами лобістів в США. Наскільки ефективна їх робота? Великі проблеми (наприклад, санкції проти компанії) за допомогою вашингтонських консультантів не вирішити: тут лобізм лише допоміжний інструмент, вирішення проблеми, що лежить у політичній площині. Про це йдеться у статті Сергія Костяєва, опублікованій у vedomosti.ru.

Лобізм – це не чарівний ключик, який відкриває будь-які двері, а мастило, що полегшує рух ключа. Фактично роль найнятих російськими компаніями консультантів зводиться до оперативного моніторингу ситуації з використанням зв’язків в держорганах США. Максимум, на який можна розраховувати, – це що при найменшому натяку на пом’якшення зовнішньополітичної ситуації вони зроблять запит на вилучення своїх клієнтів з санкційних списків Мінфіну США.

Вашингтонські лобісти зараз працюють на три російські компанії – Альфа-банк, Газпромбанк і Новатек, свідчать дані, надані за законом 1995 року “Про розкриття лобістської діяльності” та законом 1938 року “Про реєстрацію іноземних агентів”. Всі вони вказують російсько-американські відносини і санкції як предмет інтересів у Вашингтоні. При цьому Альфа-банк спрацював превентивно, найнявши консультантів у квітні 2014-го, а дві інші компанії зробили це лише в серпні, коли потрапили до санкційних списків. Зрозуміло, попадання в них визначається не відсутністю лобістів, а характером відносин з Кремлем: Альфа-банк сприймається в Білому домі як незалежна приватна компанія, а Газпромбанк і Новатек – як тісно пов’язані з Володимиром Путіним і його оточенням.

Мета політики Барака Обами – змусити близькі до Путіна еліти вплинути на патрона і домогтися зміни зовнішньополітичного курсу країни. Швидше за все, на Потомаку не до кінця розуміють природу російського політичного режиму і роблять невірну ставку на внутрішньоелітні конфлікт. Дії Кремля щодо ЮКОСа давно показали, хто в домі господар, так що розраховувати на бунт еліт нераціонально.

Альфа-банк за $ 330 000 найняв BRG Group, засновану Харлі Барбор, колишнім губернатором Міссісіпі і політичним директором адміністрації Рональда Рейгана. Безпосередньо за контрактом працюють Ед Роджерс і Уокер Робертс, свідчать звіти лобістів. Перший був заступником помічника президента Джорджа Буша-старшого, другий – заступник голови апарату комітету палати представників з міжнародних справ. Новатек за $280 тисяч найняв піар-агентство Qorvis. Над акаунтом працюють Лоретта Пренсіпі, колишній керівник одного з проектів міненерго США, і Айали Френк, екс-помічник з питань законодавства конгресмена-демократа Джеймса Малунов. Газпромбанк за $ 150 тисяч найняв юрфірму Squire Patton Boggs. До справ клієнта з її співробітників залучені, зокрема, Стівен Макхейл, колишній юрисконсульт мінфіну США, Джозеф Лебарон, екс-посол США в Катарі, Джон Бре і Трент Лотт, колишні сенатори. Найм перших двох співробітників може бути корисним, а пари сенаторів-пенсіонерів швидше за все марне витрачання грошей. Найкорисніше залучати людей, що мають тісні зв’язки з Обамою – таких, скажімо, як, його колишній радник Девід Аксельрод. Втім, відомі випадки, коли контракти російських структур з вашингтонськими консультантами заключались не з метою вирішення проблеми, а з метою збагачення представників замовника.

Деякі близькі до адміністрації Обами люди могли не побажати обзаводитися російськими клієнтами. Джеймс Дікстра, в минулому заступник міністра оборони Діка Чейні, а зараз лобіст Edington Peel Associates, що спеціалізується на оборонних підрядах, розповідав мені, що йому доводилося відмовлятися від контрактів на представництво інтересів, коли репутація потенційного клієнта здавалася йому небездоганною. У сфері національної оборони робота передбачає атмосферу елітарного клубу, де йде боротьба серед джентльменів.

З 1942 року по теперішній час, за даними автора, 92 радянські, а потім російські структури реєструвалися згідно з американським законодавством як клієнти лобістських, PR- та юридичних фірм, бажаючих вплинути на політику США. 39% з них – корпорації, 26% – держоргани, 12% – неурядові організації, по 7% – банки та ЗМІ, 4% – наукові та культурні установи, 3% – політичні партії, 2% – фізособи. Максимум зареєстрованих спостерігався в 2003 році (13 російських організацій одночасно).

В еволюції російського лобізму в США можна виділити три етапи. У 1991-1993 роки відбувся перехід від домінування держструктур до приватних. На 1994-2004 роки доводиться золота епоха приватного лобізму: десятки недержавних структур кинулися відстоювати свої інтереси у Вашингтоні. З 2005 року спостерігається повернення до домінування держструктур. Пострадянський лобізм починався на тлі низьких цін на нафту і був зосереджений на інвестиційному консультуванні. Зі зростанням цін на сировину необхідність у залученні коштів з-за кордону ослабла. Відбулася “націоналізація лобізму”. Багато компаній відмовилися від експансіоністських стратегій за кордоном. Закордонні угоди укладаються при схваленні Кремля. Все це призвело до різкого зниження кількості російських приватних клієнтів вашингтонських консультантів.

Найуспішнішою вітчизняною лобістською кампанією у Вашингтоні стали зусилля “Техснабекспорта”, дочірньої структури “Росатома”, з ратифікації угоди про співпрацю в галузі мирного атома між США і РФ (2010 р). Тоді теж все було непросто: через російсько-грузинський військовий конфлікт в серпні 2008-го адміністрація Буша-молодшого відкликала цю угоду з конгресу. “Техснабекспорт” найняв найбільшу лобістську фірму Вашингтона Cassidy & Associates і витратив $160 тисяч на просування угоди. Але результату досягнуто не було, і лобістську фірму замінили на PR – APCO Worldwide. У ході перезавантаження відносин Росії і США і не без допомоги піарників адміністрація США знову внесла документ в Конгрес, після чого, відлежавши покладений термін, він виявився автоматично ратифікованим. Завдяки цьому договору Росія отримала право реалізовувати низькозбагачений уран безпосередньо контрагентам. Були сильно підвищені (з 2014 року більш ніж в 30 разів проти 2011 року) ліміти на експорт урану в США, а після 2020 року вони повинні бути скасовані зовсім.

Нинішні проблеми російських компаній у Вашингтоні мають серйозніший характер. Зусиллями лобістів їх не вирішити, але для виправлення ситуації корисні і вони.

Сергій Костяєв, доцент Фінансового університету при уряді РФ
vedomosti.ru

Tags: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

This entry was posted on вівторок, лютого 24, 2015 at 08:30 and is filed under Закордон, Новини. You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed. You can leave a response, or trackback from your own site.