Микола Малуха.

У ці смутні часи у євангельських християн з’явилися унікальні можливості стати мейнстрімом і взяти безпосередню участь в будівництві нової України.

Чому – пояснює керівник відділу онлайн-комунікацій ГО “Ціна держави” Микола Малуха.

1) Можливість залучити професіоналів в церковні та парацерковні структури. Падіння гривні та економічна криза, супроводжувані скороченнями, зробило християнські організації дуже привабливим роботодавцем. Умовно працівники нижчої ланки отримували 350-500 баксів, середньої – 600-800, а вищі керівники десь від 1200. Раніше це були смішні гроші, а зараз дуже навіть конкурентні, враховуючи, що далі люди продовжують отримувати у валюті. Скорочення та звільнення викинули на ринок достатню кількість професіоналів з величезним досвідом.

Наприклад, ще 2-3 роки тому я б навіть не подивився в сторону “релігійної галузі”. Зараз же рівень моєї з/п, яку отримував в одній гірничо-металургійної компанії одного олігарха, зрівнявся з зп керівників середньої ланки парацерковних організацій. Це при тому, що я відповідав за онлайн-комунікації в компанії з $12 млрд доходом і 100 тисячами співробітників. (Ага, це я так себе продаю).

Я лише кажу про можливості і бачу, як зараз формуються групи, які можуть стати центрами сили – Несторівська група (розробляє стратегію Україна-2025), Реанімаційний пакет реформ (розробляють конкретні реформи), Нова Україна (теж реформаторський проект) і ще купа-купа всього. Всі ці люди ще вчора були аутсайдерами при режимі Януковича. Сьогодні вони будують щось, що зробить їх інсайдерами. Вони відчувають момент і використовують можливість.

Ці всі ініціативи формувались знизу, а Несторівська принципово відмовилась від патронажу та фінансової підтримки, аби мати інтелектуальну свободу. До речі, в Несторівській групі три людини з УКУ. А це про щось говорить. УГКЦ вигідно відрізняються від протестантів. Ті ресурси, що в них були, вони вклали в інституції і створили сталі потужні організації – УКУ, Caritas, видавництво “Свічадо” тощо. В цих інституціях виникло здорове середовище, що продукувало класних фахівців, які сьогодні стають елітою. Греко-католики розумніше витрачали свої ресурси, ніж протестанти.

2) Досвід соціальної роботи. Євангеліки мало що доброго зуміли зробити, точніше багато хто так і не навчився робити (якісну університетську освіту, грамотну роботу зі ЗМІ, повноцінну шкільну освіту тощо).

Але зате у нас прекрасно поставлена ​​соціальна допомога та робота з кризовими групами населення. А зараз це – одна з найбільш затребуваних навичок. Таким чином, соціальний капітал і медіа-привабливість євангельських християн зростають як на дрожджах.

ДОКЛАДНІШЕ КОНФЕСІЙНИЙ ЛОБІЗМ ПРОТЕСТАНТІВ ОПИСУЄТЬСЯ ТУТ

3) У країні зруйнована стара система, але ще не побудована нова. Україна ще формує нову еліту, естеблішмент, шукає своє місце у світі, формулює бачення та стратегію розвитку на майбутнє. Ще тільки формуються нові соціальні ліфти. У суспільстві попит на нових лідерів, нові обличчя, нові смисли і нові цінності. Хто запропонує і задовольнить голод, той буде лідером в майбутньому і буде визначати розвиток країни та суспільства.

Це три основні передумови, які я окреслив. Можливо їх більше. Але головне, щоб сьогодні десіжін-мейкери українського протестантизму це зрозуміли і скористалися нагодою. Друзі, досить уже проводити лідерські конференції та форуми на тему “впливати на суспільство”. Потрібно вже давно щось робити.

Микола Малуха

Tags: , , , , , , , , , , , , , , ,

This entry was posted on Понеділок, березня 2, 2015 at 10:30 and is filed under Статті, Україна. You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed. You can leave a response, or trackback from your own site.