Сергій Курченко.
Сергій Курченко.

Новий список Forbes – цікаве чтиво. Українські мільярдери бідніють. Воно й зрозуміло. У країні війна, економіка валиться. У Росії, що розв’язала війну на Донбасі, справи ненабагато краще. Там не стріляють, але санкції за агресію завдали серйозного удару по економіці. Результат: у списку Forbes на 33 росіянина менше, ніж торік (у свіжому списку їх – 88), пише uainfo.org.

Hubs подивився, з якими проблемами російські бізнесмени зіткнулися в Україні. Через рік після початку російської агресії деякі з них згорнули бізнес в нашій країні. Хтось рахує збитки. Вигоду з нових українських реалій для себе витягнув лише уродженець Запоріжжя Костянтин Григоришин. Він зумів інтегруватися в нові олігархічні розклади, делегувавши своїх людей в менеджмент держструктур. Швидше нейтрально себе почуває Роман Абрамович, чий український бізнес перебуває за межами зони АТО.

Але більшості російських товстосумів революція і війна принесли тільки проблеми. Комусь відносно невеликі – наприклад, власникам “Енергомашспецсталі” або цементного заводу “Пушка“. Але є й такі, яким вона повністю перекрила кисень.

Зовнішекономбанк.

Корпорацію “Індустріальний союз Донбасу” можна назвати чемпіоном по втратах. У 2010 році 50% + 2 акції ІСД купили інвестори, близькі до знаменитого “кооперативу “Озеро” на гроші державного Зовнішекономбанку за $ 1,2-1,5 млрд. Металургія переживала кризу, але ІСД тоді входив до першої тридцятки світових сталеливарних компаній. Інвестори розраховували, що майбутнє зростання цін на сталь допоможе їм відбити витрати.

Зростання не вийшло. У 2011-2013-му компанія швидше тупцювала на місці. 2014-й і зовсім поставив хрест на бізнес-перспективах.

Війна на Донбасі майже не зачепила підприємства ІСД, але зруйнувала транспортну інфраструктуру. Компанії довелося зупинити свій найбільший і найсучасніший Алчевський комбінат. Через ушкодження залізниці та обстрілів на нього не можна доставити сировину і вивезти продукцію. З тієї ж причини з мінімальним завантаженням працює “Алчевскокс”, що постачав сировину ще і Дніпродзержинському меткомбінату групи. Зараз комбінат, якому катастрофічно не вистачає коксу, працює приблизно на третину потужності.

Трохи краще почуває себе “Запоріжсталь“, половина акцій якої з середини 2010-го належить все тим же анонімним інвесторам. У лютому на підприємстві для персоналу діяв чотириденний робочий графік, – розповів один з підрядників групи СКМ Ріната Ахметова – співвласника запорізького заводу.

Олег

Нинішній владі вдалося зробити те, що не змогла попередня. У листопаді 2014-го суд остаточно забрав у Олега Дерипаски Запорізький алюмінієвий комбінат. Менеджмент олігарха вже дав зрозуміти, що не буде оскаржувати це рішення. Інша справа, що самому заводу повернення в держвласність навряд чи допоможе. Підприємство визнано банкрутом, розпочата процедура ліквідації. Зараз цехи пустують, на території перебуває сама охорона.

Втім, Олегу Дерипасці вдалося взяти реванш. У грудні Вищий госпсуд продовжив оренду критично важливого для олігарха Дніпро-Бузького порту. Через нього група завозить імпортні боксити на Миколаївський глиноземний завод. Місяць оренди порту потужністю близько 4 млн тонн обійдеться компанії приблизно в 1 млн гривень – небагато, особливо враховуючи девальвацію національної української валюти.

Ще один український актив бізнесмена – Харківський тракторний завод – торік зумів збільшити виробництво на 10% – до 1455 тракторів. Цього року ХТЗ також може відновити виробництво легкоброньованої техніки, – написав на початку року у своєму Facebook нардеп-харків’янин Антон Геращенко.

Олексій Мордашов

Олексій Мордашов

Для Олексія Мордашова український “Дніпрометиз” став валізою без ручки. Група “Північсталь” купила його у групи ТАС Сергія Тігіпка в 2006-2007 роках, заплативши за нього в сумі близько $ 50 млн. Ще кілька мільйонів витратила на його модернізацію. Але відразу після революції оголосила про плани продати актив.

У грудні 2014 року “Північсталь” уклала угоду. Покупець – анонімна “приватна німецька компанія”. Опитані Hubs учасники українського метизного ринку відхрестилися від покупки.

“Північсталь” розраховувала виручити за підприємство $ 30 млн. Українські метизники назвали цю цифру завищеною. Максимум, на який можна було розраховувати – борги з ПДВ і сума переплати з податку на прибуток.

На ціну угоди не міг не вплинути ще один фактор. Перед продажем всі нове обладнання “Дніпрометизу” вивезли на один з російських заводів групи, – розповів один зі співрозмовників Hubs.

Побічно стосується України і ще одна неприємність. Після анексії Криму Захід прийняв санкції щодо банку “Росія”. Мордашов – один з його співвласників.

Іскандер Махмудов.

Іскандер Махмудов

Луганськтепловоз” – ще жертва АТО. Підприємство, яке в 2010 році купила група “Трансмашхолдинг” мільярдера Іскандера Махмудова, виявилося на території самопроголошеної ЛНР.

На його майданчику не раз виникали перестрілки, а по сусідству розривалися снаряди. Влітку через руйнування підстанції підприємство надовго залишилося без світла.

В одному з інтерв’ю перший заступник гендиректора “УкрзалізниціМакисм Бланк сказав, що “Трансмашхолдинг” вивіз обладнання заводу в Росію. У прес-службі компанії це спростували.

Майбутнє підприємства виглядає туманно. У серпні-вересні завод не працював, жовтень-лютий – працював з неповним завантаженням.

Зараз “Луганськтепловоз” знову зупинений через перебої з комплектуючими, проблеми з газом і пропускним режимом в зоні АТО. Робочих відправили у відпустку до кінця березня. “Що буде далі, не говорять. Людям нічого не платять, але й не звільняють”, – розповів Hubs один з робітників.

Вагіт Алекперов.

Вагіт Алекперов

Найбільший акціонер групи “ЛукойлВагіт Алекперов напевно залишився незадоволений останніми подіями в нашій країні. Хоча вихід “Лукойлу” з України почався ще раніше – навесні 2013 року. Тоді компанія продала Сергію Курченку, який набирав вагу,  Одеський нафтопереробний завод.

Натомість українська влада нібито пообіцяла допомогти з перезапуском “Карпатнафтохіму” – нафтохімічного підприємства “Лукойлу” в Івано-Франківській області. Для російської “дочки” Лукойла повинні були скорегувати тарифи на теплову енергію та перевезення, а також знизити акцизи на сировину.

Але “допомога” затягнулася, а почався Євромайдан і зовсім відсунув обіцянки “Лукойлу” на другий план.

Зміна влади в Україні замість вирішення старих проблем принесла нові. СБУ знову зайнялася історією отримання “Лукойлом” контролю над майновим комплексом підприємства. Справу відкрито за статтею 191 Кримінального кодексу: привласнення, розтрата майна або отримання над ним контролю шляхом зловживання службовим становищем. Крім того, прокуратура оскаржує рішення зборів акціонерів заводу.

Це не всі неприємності. Влітку на прохання глави анексованого Криму Сергія Аксьонова “Лукойл” продав мережу своїх заправок в Криму. “До нас звернулося керівництво Криму – прем’єр Аксьонов – з проханням продати заправки кримським операторам для розвитку малого та середнього бізнесу. І ми це зробили. Називати покупця не стану – він один”, – розповів Алекперов в інтерв’ю “Відомостям“. За неофіційною інформацією, новим власником міг стати все той же Сергій Курченко.

Бізнесу в Криму позбулися і мобільні оператори. Російські корені мають всі три найбільших українських компанії. Крупний акціонер МТС – АФК “Система” Володимира Євтушенкова, “Київстару” і “Лайф” – “Альфа групМихайла Фрідмана.

uainfo.org

Tags: , , , , , , , , , , , , , , , , ,

This entry was posted on середа, березня 4, 2015 at 06:30 and is filed under Закордон, Статті, Україна. You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed. You can leave a response, or trackback from your own site.