Ігор Сечін і Олексій Міллер.
Ігор Сєчін і Олексій Міллер.

Через перехід нашої країни на нові форми і джерела імпорту газу ринок збуту “Газпрому” може скоротитися. Що поставить під удар можливість компромісу між московським нафтовим і газовим лобі, пише видання uaenergy.

Головний російський нафтовий магнат Ігор Сєчин розмріявся про повернення до епохи квот ОПЕК на видобуток нафти і приєднання до цих заходів РФ.

Москва пропонувала ОПЕК співробітництво, вона могла співпрацювати в якості спостерігача, але нафтовий картель, контрольований країнами Близького Сходу, відкинув пропозицію російської сторони”, – заявив нещодавно Сечин на IP Week у Лондоні.

Прецеденти узгодження дій ОПЕК і Москви в минулому траплялися неодноразово. Наприклад, обопільне скорочення видобутку тоді дозволило зупинити падіння цін, що звалилися до $ 33,7 за барель у грудні 2008 р. Саме тоді російський режим вперше випробував метод “розтушовування” економіко-соціальних проблем за допомогою зовнішньополітичної істерики. Від економічних негараздів увагу населення відволікали війною з Грузією.У 2011 р Москва знову змогла домовитися з ОПЕК про зниження обсягу видобутку.

Погодивши свої дії з картелем, Венесуела і РФ зменшили квоти на 15 млн т кожна, пояснивши цей крок пост-кризовим падінням світового попиту. У сумі з набагато більш вагомими зусиллями ОПЕК це дозволило утримати світові ціни на нафту сорту Brent від падіння нижче $ 80 за барель. Цікавий збіг: як тільки нафта почала дешевшати, у Венесуелі з’явилися російські стратегічні бомбардувальники. Тому не дивно, що на початку минулого року, коли нафтові ціни обвалилися, режиму Путіна довелося знову “випускати пару” і здійснювати чергове військове вторгнення – цього разу в Україні.

А ось скоординувати свої дії з ОПЕК на цей раз не вийшло. Швидше за все, Кремль сподівався знову домовитися про скорочення видобутку хоча б на 15 млн т в РФ і на 70 млн т – в країнах – членах картелю. Але фокус не вдався – ціни продовжували падати. Більше того, через прийнятих Заходом санкцій під загрозою опинився критичний імпорт обладнання, необхідного для підтримки видобутку нафти в Росії. Без нього обсяги видобутку в РФ можуть скоротитися по “природним” причин, без всякої координації з ОПЕК.

Росія запускає “сєчинський” режим видобутку

Відповідальність за провал домовленостей з картелем може бути покладена на Ігоря Сєчіна, який курирує нафтову політику Кремля. До останнього часу його компанія процвітала, але через нафтову кризу “Роснефти” рано чи пізно доведеться шукати нові статті доходів. Наприклад, починати самостійний експорт блакитного палива, відбираючи частину бізнесу у “Газпрому”. Тому Сєчіну вигідно нагнітати емоції навколо світової цінової кризи на ринку нафти. Ще влітку 2014 року він зажадав перекласти фінансування поточних потреб “Роснефти” на Фонд національного порятунку. Отримавши запитані кошти, Ігор Сєчин став виправдовуватися за зрив домовленостей щодо скорочення видобутку з ОПЕК і звинувачувати в саботажі арабські нафтові монархії.

“Дестабілізація нафтового ринку викликана політикою групи країн Близького Сходу, що входять в ОПЕК. Справедлива ціна на нафту знаходиться на рівні $ 60-80 за барель”, – заявив він.

Європейській пресі була детально викладена московська версія того, що відбувається на світовому ринку. Сєчин категорично відкинув фундаментальні причини цінової кризи. “Половина сьогоднішніх вільних потужностей недоступна через локальні конфлікти, революції, санкції. Де ж фундаментальні передумови? Криза-2014 – брижі на воді в порівнянні з 1995 роком”, – підкреслив він.

За словами глави “Роснефти”, екстремальне падіння цін на чорне золото вже призвело до скорочення інвестпрограм провідних нафтових компаній в минулому році на $ 67 млрд, а в нинішньому вони “стискуватимуться” ще на $ 100 млрд. Це неминуче обернеться зниженням видобутку нафти. Такі заяви – явний симптом, що Москва готується запустити особливий, суто “сєчинський” режим квотування видобутку. Раніше узгодження квот проходило цілком офіційно, в рамках так званого енергодіалогу РФ – ОПЕК. Але тепер російська видобуток почне скорочуватися нишком, без засідань і публічних обговорень головним чином через санкції Заходу.

Хоча навіть без них видобуток нафти в основному і вже досить старому російському нафтовидобувному районі Західного Сибіру продовжила б зменшуватися (в 2008-2014 рр. Падіння вже склало 22 млн т на рік). Головна головний біль російської нафтової – знос обладнання. Всі 1200 працюючих у країні бурових установок давно вичерпали технічний ресурс. З них критично потребують заміни 400 установок, тоді як російське машинобудування здатне виробляти не більше 60 бурових на рік. Для порівняння: у США з більш ніж 2700 бурових установок завантажене роботою всього 1600. З них 1530 установок за рік падіння цін на нафту змогли наростити ефективність роботи більш ніж на 30%.

“Роснефть” тіснить “Газпром”
Відповідно до опублікованого в січні прогнозом ОПЕК у першому кварталі 2015 видобуток в РФ складе 10620000 барелів на добу, а до IV кварталу впаде до 10520000 барелів добу. Для порівняння: квота видобутку на нинішній рік у найбільшій добувної країні ОПЕК – Саудівській Аравії – складає 8,8 млн барелів на добу, можливий видобуток – 10,5 млн, а фактичний – 9,70 млн барелів на добу. Це означає, що за аналогією з Саудівською Аравією Росія при вступі до ОПЕК або при разової координації з нею політики квот повинна буде скоротити свою здобич як мінімум на 1,7 млн ​​барелів на добу, до 8,8 млн до кінця поточного року.

Якби Москва зважилася таким чином добровільно обмежити свої доходи, їй довелося б істотно урізати і витрати на оборону і систему безпеки. Але в сьогоднішніх умовах вона собі цього дозволити не може. Значить, у Сєчіна не залишається іншого варіанту, як стабілізувати “Роснефть” за рахунок виведення своєї компанії на ринок експорту природного газу і ломки склалася в РФ системи розподілу газових доходів. Нафтова компанія вже давно вибивала собі доступ до газової інфраструктури. А тепер заявила, що її право на експорт блакитного палива і зниження тарифів на його прокачку має бути закріплено в генеральній схемі газової галузі до 2030 р

Свою лепту у налагодження нового і більш справедливого для ОПЕК діалогу з РФ може внести Україна. Через перехід нашої країни на нові форми і джерела імпорту газу ринок збуту “Газпрому” може скоротитися. Це, в свою чергу, поставить під удар можливість компромісу між московським нафтовим і газовим лобі, які при нестабільних ринках збуту і транзиту енергоресурсів і без того не можуть домовитися. При такому сценарії російські нафтокомпанії не зможуть вийти на зовнішній газовий ринок і заробити на експорті блакитного палива. Через фінансових санкцій Заходу вони також не зможуть залучити фінансові ресурси на модернізацію стрімко старіючого обладнання. Зате “Газпром”, побоюючись втрати монополії на експорт російського газу, може стати більш поступливим з Києвом.

Що стосується країн ОПЕК, то вони виграють в будь-якому випадку: і скорочення, і просто стагнація видобутку в РФ несе їм розширення ареалів збуту своєї нафти в Південній і Східній Європі. У цьому, власне, і криється розгадка, чому Москва боїться входити в нафтовий картель. Кремль категорично не хоче ділитися зі світовими центрами нафтовидобутку ні правом на квотування видобутку, ні своїми локальними зовнішніми ринками. Але це тільки погіршує перспективи розвитку російської нафтової і обіцяє вигоди конкурентам російських нафтокомпаній.

uaenergy

Tags: , , , , , , ,

This entry was posted on Четвер, березня 5, 2015 at 14:30 and is filed under Статті, Україна. You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed. You can leave a response, or trackback from your own site.