Сергій Ківалов.
Сергій Ківалов.

Бажання швидко вичистити кадри режиму Януковича з влади призвело до поспішного прийняття неефективних законів. Тепер система щосили пручається процесу, а на другу спробу може не вистачити ні часу, ні народного терпіння, пише skelet-info з посиланням на “Власть денег”.

Спроба №2 буде останньою

Дострокові вибори Верховної Ради, формування нової більшості та уряду в жовтні-листопаді минулого року, здавалося, допоможуть запустити повноцінне перезавантаження всієї державної вертикалі. На практиці ж благі наміри команди революціонерів поки обертаються точковими замінами неугодних кадрів на “своїх”. А вітчизняні суди і прокуратура і зовсім залишилися недоторканими кадровими заповідниками часів Віктора Януковича.

Як відомо, ще в квітні минулого року був створений перший інструмент люстрації – прийнято Закон “Про відновлення довіри до судової влади в Україні”. Він дозволив звільнити все керівництво вищих спеціалізованих, апеляційних та місцевих судів, а також зобов’язав пройти спеціальну перевірку служителів Феміди, що мали якйсь стосунок до справ проти учасників Євромайдану. Спеціально для організації цього процесу відповідно до закону був створений окремий орган – Тимчасова слідча комісія. Але на цьому процедура очищення судів та заглохла, оскільки до цих пір не запрацювала Вища рада юстиції (ВРЮ), без якої неможливо провести жодне кадрове рішення в судовій системі. І саме тому де-юре жоден суддя в Україні не був вигнаний з системи за законом про люстрацію.

Дійсно, з 20 членів ВРЮ на даний момент працюють всього сім (при кворумі в 15 членів). Досі не делегували своїх кандидатів у раду Верховна Рада, з’їзди адвокатів і представників юридичних вузів (по три). Також парламент не привів до присяги вже обраних у вересні з’їздом суддів трьох членів ВРЮ і генпрокурора, що входить до складу ради за посадою. Але реальними саботажниками процесу є об’єднання адвокатів і представників юридичних вузів, з’їзди яких уже неодноразово зривалися, за даними “ВД”, не без участі ключових судових “авторитетів” епохи правління Януковича – Сергія Ківалова й Андрія Портнова.

Правильним, а може, і єдиним виходом із системи судової кругової поруки могла би стати повна заміна всіх суддів. Їх менше 9 тис. – набагато менше, ніж пристойних людей, які мають вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права понад три роки. Однак влада не захотіла обнулити ситуацію і почати все з чистого аркуша, банально злякавшись радикальних рішень. І повторила помилку Помаранчевої революції, яка довела, що прогнилий механізм не можна відремонтувати зсередини, очоливши ремонтну бригаду. У результаті ми вже рік спостерігаємо, як нічого не змінюється під наглядом тих, хто зацікавлений в тому, щоб там нічого не змінювалося. Навіть ті соратники Ківалова та Портнова, які раніше очолювали вищі спеціалізовані суди, але були звільнені після перемоги Євромайдану, досі носять мантії і виносять вердикти. Найбільш відомий приклад – колишній глава Вищого господарського суду Віктор Татьков, що сьогодні працює суддею першої судової палати ВГСУ. Там же працює Артур Ємельянов, а Ігор Темкіжев – суддя другої палати ВАСУ.

Хоч якось зрушити люстрацію з мертвої точки на судовому фронті здатна судова реформа, яка стартувала з прийняття Закону “Про забезпечення права на справедливий суд”. Цей закон істотно посилює процедуру формування ВРЮ. Зокрема, документ підвищує планку вимог до кандидатів, що претендують на членство в раді, мінімізує ризик штучного зриву з’їздів суддів, адвокатів та керівників юридичних вузів, на яких обирають кандидатів у раду. Крім того статус члена ради стає повноцінною посадою, а не кріслом за сумісництвом, як раніше, скорочується термін повноважень члена ради (з шести до чотирьох років) і обмежується право займати цей пост – не більше одного терміну.

Але якщо з кадровим регулятором судової системи теоретично питання можна вважати вирішеним, то в частині господарсько-фінансового забезпечення вітчизняної Феміди найближчим часом навряд чи щось зміниться. Адже жодних законодавчих напрацювань у цьому напрямку поки немає. А це означає, що корупційна складова в роботі українських судів нікуди не зникне.

Решта чиновництва має бути люструвати за іншим законом – “Про очищення влади”, який набув чинності в середині жовтня минулого року. Чотири місяці дії цього документа, на жаль, показали його повну неспроможність. Втім, було б наївно сподіватися, що старий склад Верховної Ради міг проголосувати за ефективний інструмент очищення влади, головною мішенню якого повинні були стати політичні групи впливу, представлені в парламенті VII скликання. Тому цілком закономірно, що в прийнятих тоді правилах люстрації виявилися норми, які з самого початку дискредитують його головну мету – кадрове перезавантаження системи. Головною такою нормою стала колективна відповідальність за гріхи авторитарного режиму “регіоналів”. Її Закон “Про очищення влади” поклав на всіх високопоставлених чиновників, їхніх заступників, а також посадових осіб середньої ланки, які займають свої посади як мінімум протягом року в проміжку з початку 2010-го по лютий 2014-го. Тим самим закон порушив гарантовану Конституцією презумпцію невинуватості, чим не забарилися скористатися багато люстрованих чиновників для оскаржування своєї відставки в судовому порядку.

Наприклад, зі звільнених з Генпрокуратури 156 співробітників 120 намагаються повернути свої посади через суд. І саме представники цього органу влади спочатку виступали найактивнішими противниками люстрації. А вже колишній керівник ГПУ Віталій Ярема відкрито заявляв, що вважає Закон “Про очищення влади” неконституційним. Більше того, він сам демонстративно порушував цей закон, зокрема, призначивши на пост керівника одного з управлінь ГПУ колишнього голову Сумської та Луганської митниці за часів правління Януковича Володимира Орлова. Зрозуміло, що такими недвозначними сигналами від представників нової влади не могли не скористатися їхні конкуренти з опозиції. У підсумку Конституційний суд отримав вже два подання – від 47 депутатів парламенту (більшість з них є членами фракції “Опозиційного блоку“) і з Верховного суду з проханням дати оцінку конституційності Закону “Про очищення влади”.

Більше того, той же Ківалов разом із сестрою колишнього голови адміністрації Януковича Сергія Льовочкіна – Юлією Льовочкіної, досі займає посаду заступника голови Моніторингового комітету ПАРЄ, ледь не добилися від Венеціанської комісії розгромного вердикту для Закону “Про очищення влади”. Запобігти скандалу вдалося в останній момент завдяки втручанню Мін’юсту, що дав авторитетному міжнародному експертному органу обіцянку в найкоротші терміни виправити і доопрацювати програму люстрації. Юристи міністерства та Адміністрації Президента досі цим займаються.

Але чи можна врятувати люстрацію одним виправленням згаданого закону? Адже реальна проблема вітчизняної бюрократичної машини полягає аж ніяк не тільки в кадрах, які працювали на команду Януковича. А в тому, як організована сама управлінська вертикаль, які завдання отримує чиновник від свого керівника, які критерії висуваються для підбору кандидатів на ті чи інші посади, як організований контроль їхньої діяльності та оцінювання виконаної роботи, нарешті, скільки їм за це платять. На жаль, реформа держслужби не увійшла до числа пріоритетних напрямів. Та й мізерні зарплати для професійних чиновників, які реально тягнуть на собі роботу міністерств, гарні для піару, а не ефективної роботи. Нарешті, нікуди не поділася клановість і закритість системи – потрапити до неї сторонній людині так само складно, як і раніше. А самотні спроби проводити відкриті конкурси схожі на фікцію.

Сьогодні суспільство активно готують до того, що спроба №2 виявиться куди краще першої. Ще один раз це може спрацювати. Але не більше.

Як суди допомагають оточенню Януковича
На сьогоднішній день своєрідними бастіонами колишнього оточення екс-президента Віктора Януковича в судовій системі України є два столичних суди – Печерський районний і Окружний адміністративний. Це перші інстанції, в яких фізичні та юридичні особи відповідно можуть оскаржити виконання будь-якого акту центральних органів влади, призупинивши його дію чи домігшись скасування. Обидва суди очолюють люди, яких неодноразово називали ставлениками колишнього глави парламентського комітету з питань правосуддя і одного з найодіозніших діячів Партії регіонів Сергія Ківалова. Печерським судом керує Світлана Смик (саме її Ківалов в лютому минулого року лобіював в якості заміни судді Інни Отрош, що втекла до Криму ), а Окружним – колишній помічник Ківалова Павло Вовк. Тому навряд чи можна вважати збігом те, що саме ці суди постійно вставляють палиці в колеса нової влади і надають посильну допомогу представникам найближчого оточення Януковича та іншим “регіоналам”, що втікли з України .

скандальні суди.

скандальні суди
У цьому своєрідному змаганні визначити, хто з них діє найбільш нахабно, досить складно – кожен гарний по-своєму. Печерський суд, наприклад, відзначився у процесах, учасниками яких були колишні “младореформатори” Сергій Арбузов і Олександр Клименко. У листопаді минулого року суддя В’ячеслав Підпалий прийняв ухвала, що не підлягає оскарженню, про зняття арешту з рахунків колишнього першого віце-прем’єра Сергія Арбузова та його дружини Ірини Арбузової в Укрексімбанку, Ощадбанку, УкрБізнесБанку і Всеукраїнському банку розвитку (останні два входять в орбіту Олександра Януковича). Мотивуючи це тим, що Арбузова нібито неповідомили про підозру у вчиненні злочину і він не має статусу підозрюваного. Через кілька днів після цього Генеральна прокуратура звернулася до Печерського суду з повторним клопотанням про накладення арешту на вищевказані рахунки, яке було задоволено. Але, за неофіційними даними, значна частина грошей з рахунків (суми вимірювалися десятками мільйонів гривень) за цей час вже була знята, і впливові люди в ГПУ були в курсі цієї схеми. Зокрема, низка ЗМІ писала про те, що нібито це питання тоді за домовленістю з довіреними особами Арбузова курирував нині звільнений заступник начальника Головного управління захисту прав і свобод громадян Генпрокуратури Володимир Орлов, якого відчайдушно захищав від люстрації уже колишній генпрокурор Віталій Ярема.

До епізоду з Арбузовим суддя Підпалий встиг зробити приємне ще одному одіозному представнику “сім’ї” Януковича – колишньому міністру аграрної політики і продовольства Миколі Присяжнюку. За інформацією нардепа від БПП, секретаря комітету з питань запобігання та протидії корупції Дмитра Добродомова, в липні минулого року Підпалий прийняв рішення повернути сестрі Присяжнюка Людмилі Симоновій (дружина колишнього першого заступника Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України Вадима Симонова) гроші, вилучені навесні під час обшуків співробітниками МВС – $ 1717000, 9 тис. євро і 1,25 млн грн. “Найцікавіше, що представники Генпрокуратури України, яка покликана захищати інтереси держави, не подали протест або апеляцію на таке рішення слідчого судді. Не з’явилася ця інформація і в офіційних прес-релізах цього відомства”, – повідомив Добродомов.

Крім Арбузова і Присяжнюка, немає причин тримати зло на Печерський суд і колишньому главі Міністерства доходів і зборів Олександру Клименку, який, як і Арбузов, був оголошений у розшук у минулому році. Як стало відомо в лютому з відповіді ГПУ нардепу Сергію Лещенку, в рамках розслідування діяльності Клименко слідчі направляли в Печерський суд клопотання про накладення арешту на рахунки компаній, бенефіціарними власниками яких був екс-глава Мінздоха і його брат Антон. Однак суд двічі відмовляв їм, мотивуючи це “недостатністю даних про злочинне походження коштів на рахунках цих компаній”. Не в останню чергу завдяки чому, за чутками, в Україні цілком вільно продовжує працювати група компаній “Юнисон”, що має відношення до братів Клименко.

Більше того, днями Клименко виграв провадження у глави ДФС Ігоря Білоуса. Наприкінці січня суддя Печерського суду Сергій Вовк (той самий, який в 2012 р виніс вирок Юрію Луценку) задовольнив позов  екс-міністра-утікача і зобов’язав Білоуса спростувати його висловлювання про свого попередника. А саме – фрази про те, що Клименко “роками знищував митницю як таку” і “корупцію, яку він переміг по-своєму”.

Найскандальнішим рішенням Печерського суду стало звільнення у вересні минулого року з-під варти командира роти “Беркут” Дмитра Садовника, якого підозрюють у розстрілі майданівців на вулиці Інститутській у Києві. Обгрунтуванням для переведення людини, якій загрожує довічне ув’язнення, під домашній арешт з боку слідчого судді Світлани Волкової стала “наявність у нього дружини, трьох дітей і квартири в місті Києві, а також його позитивної репутації”. Після чого Садовник просто втік – імовірно, до Росії.

Що стосується роботи Окружного адміністративного суду Києва, то в листопаді минулого року суддівська трійка під головуванням Руслана Арсірія прийняла рішення скасувати накази Державної служби геології та надр, якими кількома місяцями раніше були анульовані спеціальні дозволи на користування надрами ТОВ “Голден Деррік”. До цього Генпрокуратура встановила, що вказана компанія, яку пов’язують з улюбленцем Януковича, екс-міністром енергетики та вугільної промисловості України Едуардом Ставицьким, що перебуває зараз в міжнародному розшуку, не сплатила до держбюджету кошти за видачу ліцензій. Йдеться відразу про два десятки майданчиків в Полтавській, Дніпропетровській і Харківській областях, які “Голден Деррік” отримав в 2012-2013 рр. І тільки наприкінці січня нинішнього року цей вердикт вдалося скасувати в апеляційній інстанції.

Незадовго до цього, у вересні минулого року, суддя Арсірій ухвалив рішення задовольнити позов компанії “Амадеус Ко”, яку пов’язують з “сім’єю” Януковича, і скасував припис Державної інспекції сільського господарства, зроблене в липні минулого року. У ньому Держсільгоспінспекція зажадала усунути порушення правил користування ділянкою в 2 га під побудованим “Амадеус Ко °” конгресно-виставковим центром “Парковий” в Києві, мотивуючи це тим, що земля виділялася компанії “для будівництва та обслуговування об’єктів інженерної та транспортної інфраструктури” (спочатку там планували розмістити вертолітний майданчик для Януковича). Фактично висновки інспекції можуть стати підставою для розірвання договору оренди землі через її нецільового використання, що і змусило “Амадеус Ко °” шукати підтримку в Окружному адмінсуді.

Також у вересні, на самому початку епопеї з поверненням Мінекономіки державних Вільногірського і Іршанського комбінатів після закінчення термінів їх оренди підконтрольної Дмитру Фірташу компанією “Кримський Титан” та подальшої передачі державної “Об’єднаної гірничо-хімічної компанії”, трійка суддів на чолі з Віталієм Амелехіним спочатку заблокувала виконання відповідної постанови Кабміну, а в грудні взагалі прийняла рішення скасувати його. Майже одночасно судді столичного Окружного адмінсуду визнали протиправною відмову Фонду держмайна від підписання з “Кримським Титаном” договорів оренди двох підприємств на новий термін.

Найсвіжішим прикладом особливого погляду на правосуддя Окружним адмінсудом Києва можна вважати задоволення ним 9 лютого позову акціонерів ПАТ “Грін Банк” – компаній “Максимус і К °” і “Марго Груп“. Своїм рішенням трійка суддів на чолі зі скандально відомим Олексієм Огурцовим (тим самим, який в 2011 р “прославився” вердиктом про заборону організації та проведення засідань Пленуму Верховного суду України) визнала протиправними і скасувала вересневі рішення Національного банку про віднесення Грін Банку до категорії неплатоспроможних і введення в ньому тимчасової адміністрації, мотивуючи це “відсутністю правових підстав”.

skelet-info

 

Tags: , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

This entry was posted on Середа, березня 11, 2015 at 12:30 and is filed under Статті, Україна. You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed. You can leave a response, or trackback from your own site.