Марін Ле Пен.
Марін Ле Пен.

Поки Європа спрямовує проти російського агресора все нові порції санкцій, на старому континенті міцніють голоси політиків, які не соромляться підтримувати Кремль, пише Наталія Мечетна у “Новое время страны”, передає inosmi.ru.

Найприхильніші отримують за це гроші.

Не інакше як п’ятою колоною Кремля аналітики називають європейські ультраправі сили, що набирають останнім часом популярності. Французький Національний фронт (FN), італійська Ліга Півночі, німецька Націонал-демократична партія, угорська Йоббік – лише початок довгого списку партій ЄС, що відкрито виявляють свої симпатії російському президенту Володимиру Путіну.

На виборах до Європарламенту в минулому році ці та інші проросійські партії отримали 76 мандатів з 751, і це аналітики називають тривожним сигналом.

Ще більше, на думку експертів, ситуація загострилася сьогодні, коли ЄС, підтримуючи Україну і побоюючись того, що вогонь війни, розпалюваний Росією, з Донбасу перекинеться на Європу, вводить проти країни-агресора все нові і нові санкції. А так звані партії-друзі Путіна виступають проти і всіляко гальмують економічний і політичний тиск на Росію, тим самим позбавляючи Європу єдності в і без того непростій ситуації.

“Європейських ультраправих і Кремль об’єднує їх антагоністичність щодо ЄС”, – розставляє крапки над “і” Жан-Ів Камю, політолог паризького Інституту міжнародних і стратегічних відносин. Саме за цим критерієм, на його думку, сюди вписується і грецька крайня ліва партія СІРІЗА, лідер якої Алексіс Ципрас нещодавно посів пост прем’єр-міністра в своїй країні.

Кремль вміло маніпулює тією частиною суспільства ЄС, яка незадоволена політикою, що проводиться офіційним Брюсселем, вважає Камю. До того ж у праворадикальних європейських партій і російського режиму схоже бачення методів правління, вертикалі влади, спільне бачення передбачуваного присмерку Західної Європи, занепаду західного суспільства, яке розкладають американські цінності.

Так, в ряді країн ЄС з проблемною економікою, наприклад Греції, частина суспільства виступає проти ЄС, незадоволена введеними Брюсселем заходами жорсткої економії. А у провідних країн Заходу – Німеччини та Великобританії – євроскептицизм в суспільстві, навпаки, пов’язаний з небажанням спонсорувати своїх менш успішних побратимів по ЄС.

У свою чергу британський політичний експерт Ендрю Фоксолл застерігає європейців від небезпеки потрапити до кремлівської пастки: “Європейські виборці повинні усвідомлювати, що голосування за ультраправі партії більше не може сприйматися як голосування проти політичного мейнстріму. Це може виявитися голосуванням за Путіна“.

Втім, останній робить чимало заради того, щоб мати своїх надійних лобістів у Європі.

Любов з розрахунку

Російський вплив поширюється на ключові і ті, що мають велику вагу, країни Заходу – Британію, Францію і Німеччину, стверджує Майкл Емерсон, політолог з брюссельського Центру досліджень європейської політики.

Так, французька партія Національний фронт, яку очолює одіозна Марін Ле Пен, отримала 23 місця в Європарламенті, а ультраконсервативна Партія незалежності Сполученого Королівства (UKIP) – 24.

Представники цих партій змагаються у своїх зізнаннях в симпатії Путіну. Так, лідер UKIP Найджел Фарадж відкрито закликає Захід дозволити Росії захопити Україну, щоб заручитися підтримкою Путіна в боротьбі з ісламістами з терористичної організації Ісламська держава Іраку та Леванту (ІДІЛ).

У свою чергу лідер FN Марін Ле Пен заявила, що хоче налагодити військове та енергетичне партнерство з Росією, і запросила Німеччину в цей союз, заздалегідь охрестивши його Вісь Париж-Берлін-Москва.

Втім, ця лояльність путінському режиму підкріплюється рублем. Так, FN отримала кредит на 9 млн євро від маловідомого на Заході Першого чесько-російського банку, який підозрюють у зв’язках з Кремлем. Після публікацій розслідувань на цю тему в ЗМІ Ле Пен зізналася в отриманні кредиту.

“Ми закинули наші мережі широко: в Іспанію, Італію, Азію і Росію, – заявила лідер французьких ультраправих.- Підписати [договір про кредит] вдалося з першого разу, і ми дуже щасливі”.

Крім того, згідно з розслідуванням французьких журналістів, батько Ле Пен, засновник Нацфронту Жан-Марі Ле Пен отримав 2 млн євро на швейцарський рахунок через кіпрський офшор Vernonsia Holdings Ltd, що має відношення до Юрія Кудімова, екс-керівника ВЕБ Капіталу – підрозділу російської державної корпорації Внєшекономбанк.

Однак не тільки російськими рублями харчується NF: цю партію з Росією пов’язує справжня близькість поглядів. Професор Стенфордського університету Сесіль Алдуй, яка написала книгу про FN, у коментарі НВ відзначає, що якщо раніше це була вкрай антикомуністична партія, то тепер FN імпонує самодержавний, націоналістичний режим Путіна. Ле Пен і її прихильники розглядають сучасну Росію як націоналістичну державу, яка може протистояти “пануванню” США і “диктату” ЄС.

“Путінська Росія в уявленні FN – сильна держава, що піклується про свій суверенітет і не підкоряється ні Вашингтону, ні Брюсселю”, – підкреслює експерт.

Свою роль у симпатіях деяких європейців до Кремля зіграло бажання частини суспільства мати сильного націоналістичного лідера, говорить про інший бік цієї проблеми Емерсон.

Тим часом на берегах туманного Альбіону підтримка Путіна особливо сильна – навіть незважаючи на скандальну справу із загадковим отруєнням в Лондоні колишнього співробітника російських спецслужб Олександра Литвиненка, який був затятим противником Путіна.

Так, лідер ультраправої і відомої своєю ксенофобською позицією Британської національної партії (BNP) Нік Гріффін виступив на підтримку проведеної російською владою жорсткої політики щодо сексуальних меншин, назвавши путінський режим “здоровою, прозорою і повністю демократичною системою”.

У 2011 році Гріффін також їздив до Москви спостерігачем на виборах до парламенту. Після цього він заявив, що вибори в РФ набагато більш чесні, ніж у Британії. Підтримка Гріффіном Росії досягла апофеозу, коли нещодавно в своєму блозі в соціальній мережі Twitter він написав, що скандальний і багаторазово обвинувачений у поширенні брехливої ​​інформації російський канал Russia Today – “для людей, які хочуть знати правду”.

Британські ЗМІ не раз писали про підгодовування Кремлем високопоставлених британських політиків – в першу чергу членів парламентської палати лордів. Чого вартий лише лорд Пітер Траскотт, що займає провідну посаду в афілійованій з Газпромом компанії Energy Enterprises, який в кінці 2013 року запропонував номінувати Путіна на Нобелівську премію миру.

Королівською щедрістю славиться російський режим і щодо інших лордів. Лорд Пітер Мандельсон, що колись займав міністерський пост в уряді Тоні Блера, а тепер водить дружбу з одним з найбагатших російських олігархів Олегом Дерипаскою, став одним з директорів корпорації Система, яка належить іншому російському товстосуму – Володимиру Євтушенкову.

Інший британський політик, екс-міністр фінансів лорд Пол Майнерс входить до ради директорів компанії Мегафон, підконтрольній близькому до Кремля бізнесменові Алішеру Усманову. А член нинішнього британського парламенту Джордж Галловей підробляє ведучим на каналі Russia Today в Лондоні.

Пускає коріння путінський режим і в Німеччині, також спираючись на радикалів і євроскептиків: вже отримала місце в Європарламенті Націонал-демократична партія (NPD), а також Альтернатива для Німеччини (AfD). За даними німецького видання Bild, в планах Кремля – ​​зробити AfD своїм посередником у торгівлі золотом, що отримуює за це комісійні.

“Кремль не створював ультраправі партії в Європі, – зазначає британський оглядач Люк Хардінг.- Але, кредитуючи їх, Москва в даний час надає їм підтримку, політичну і фінансову, тим самим сприяючи зростанню європейського неофашизму”.

Хардінг порівнює нинішню діяльність Кремля з тією, яку проводив СРСР десятиліття тому, спонсоруючи комуністичні партії в Західній Європі.

Серед адептів кремлівської політики – чинний президент Чехії Мілош Земан. Під час передвиборчої кампанії в минулому році місцева преса не раз порушувала питання про зв’язок Земана з російською нафтокомпанією Лукойл. Справа в тому, що чеський офіс Лукойла перерахував кошти на президентську кампанію Земана, хоча сам політик стверджував, що гроші були приватним пожертвуванням.

Земан відомий своїми проросійськими висловлюваннями. Не далі як 20 лютого він зробив чергову заяву про неефективність європейських санкцій проти Росії, які, на його думку, тільки завдають матеріальної шкоди його країні.

П’ята колона ЄС

Москва всіляко заохочує своїх європейських сателітів. Наприклад, відомо про численні зв’язки російського режиму з ультраправою націоналістичною угорською партією Йоббік, яка має 23 місця в національному парламенті і три місця в Європарламенті.  Лідер Йоббіка Ґабор Вона, що відвідував Москву,  називає Росію стратегічним партнером для Європи, а березневий референдум у Криму – зразком для наслідування.

У минулому році в Угорщині вибухнув скандал, коли генпрокурор цієї країни попросив голову Європарламенту позбавити депутата від Йоббіка Белу Ковача імунітету через підозри у шпигунстві на користь Росії. Сам Ковач був серед тих кількох європарламентарів, які їздили спостерігачами на кримський референдум, а потім назвали його зразковим. Також члени Йоббіка не упускають нагоду розкритикувати євроатлантичні зв’язки Угорщини.

Це далеко не перший випадок, коли європейські радикали підтримують російську окупацію України. Один з ключових фігур в FN і європарламентар Жан-Люк Шаффхаузер навіть був присутній в Донецьку в якості спостерігача на виборах в самопроголошених ДНР і ЛНР. Тоді він заявив, що його візит на підконтрольні бойовикам території на сході України носить приватний характер і не пов’язаний з діяльністю в Європарламенті.

Проте в даний час прокремлівські партії являють собою опозицію Європарламенту, що знаходиться в меншості, підкреслює Емерсон. Після десятиліть присутності там проєвропейських партій наявність євроскептиків він називає природною. Однак тепер вкрай важливим є той факт, наскільки швидко вони почнуть набирати міць на політичній арені. Поки великою і дієвою силою вони стали тільки в Греції.

“Найкошмарнішим сценарієм для Франції стане перемога Ле Пен на президентських виборах”, – говорить Емерсон, тут же підкреслюючи, що не вірить, ніби Національний фронт підтримає більшість французів.

Те, що зараз проросійські сили, представлені в ЕС, складають меншість, хоча вона і зміцніла останнім часом, відзначає і Алдуй. “Вони, звичайно, можуть підняти питання національного суверенітету Криму, але насправді поки не здатні блокувати загальну політику ЄС”, – оптимістично стверджує аналітик.

inosmi.ru

 

 

Tags: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

This entry was posted on Середа, березня 11, 2015 at 08:30 and is filed under Закордон, Статті, Україна. You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed. You can leave a response, or trackback from your own site.