Хабар. Корупція.
Хабар. Корупція.

Торік професор Університету Маямі Карен Давіша (Karen Dawisha) випустила книгу «Путінська клептократія: кому належить Росія?» («Putin’s Kleptocracy: Who Owns Russia?»), в якій вона простежила сходження Владіміра Путіна до влади і змалювала його правління, пише Джером Ісраел (Jerome Israel) для Baltimor Sun.

На її думку, картина виглядає наступним чином: після масштабних політичних змін – у даному випадку такою зміною став розпад Радянського Союзу – більшість країн проходять період нестабільності і перемоги корупції, але з часом справляються з беззаконням. Проте в Росії відбулося щось прямо протилежне – тут корупція перетворилася в високе мистецтво.

За останній рік я двічі відвідував Росію. Щоразу багато чув – і від друзів, і від незнайомих людей – про те, наскільки глибоко корупція проникла в серце країни. Як не дивно, цю тему піднімає і російський кінематограф – у відзначеному преміями “Левіафані” і в соціальній драмі “Дурень”. В обох фільмах “маленька людина” всупереч усьому виступає проти корумпованих судів, поліції та міської влади – і в обох картинах все закінчується погано. Один протагоніст потрапляє до в’язниці, іншого б’ють майже до смерті ті самі люди, яким він намагався допомогти.

Один мій російський друг вважає корумпованими багатьох губернаторів: за його словами, за відсутності сильної федеральної системи вони правлять своїми регіонами точно мафіозні боси. Можливо, в чомусь він має рацію: в цьому році губернатора Сахалінської області заарештували за хабарі.

У російську корупцію вірять і в США, і в Європейському Союзі – причому на найвищому рівні. Саме тому після вторгнення до Криму і України західні держави націлили свої санкції на російську еліту: вони намагаються натиснути на “олігархів” і “багатих друзів Путіна” в надії, що фінансові проблеми змусять путінське оточення переконати його відмовитися від агресивних дій. У 2013 році Джон Маккейн (John McCain) заявив, що Путін править за допомогою “корупції, репресій і насильства”, а багато журналістів називають російського лідера “бандитом” за кожної зручної нагоди.

Однак якщо згадати про деякі наші закони і про те, як поводиться наш власний політичний клас, подібні заяви починають виглядати закінченим лицемірством. Американським політикам варто було б подивитися на себе і вийняти колоду з власного ока.

Візьмемо, наприклад, протащенний через Конгрес “Кромнібус” (ухвалений торік законопроект про бюджетні витрати, – прим. пер.). Завдяки зусиллям лобістів з Кей-стріт, він дозволяє банкам здійснювати вкрай ризиковані інвестиції. При цьому в деяких випадках за збитки банків платити будуть американські платники податків. Це наш варіант корупції: Конгрес продає маленьку людину.

Варто також звернути увагу на торговельні угоди, які зараз розглядає Конгрес. Їх деталі раніше засекречені. Американці не знають, що міститься в цих документах, та й більшість конгресменів їх явно не читали – з ними можна ознайомитися тільки в спеціальному приміщенні на умовах нерозголошення. Така ось законодавча діяльність в радянському стилі. Краще тільки закулісні угоди, які адміністрація з Обамою уклала з Іраном. Ленін б порадів.

Кореспондент CNN Дрю Гріффіт (Drew Griffin) заявив в ефірі передачі AC360, що у 78 конгресменів до числа членів сім’ї входять офіційно зареєстровані лобісти. Таких лобістів налічується сотня, і, за даними організації Legistorm, що відстежує діяльність Конгресу, загальна сума їх лобістських контрактів становить два мільярди доларів. Росіяни добре знайомі з простими хабарами – конвертами з грошима тощо. Ми, в США, спеціалізуємося на “м’яких хабарах” – ти дбаєш про родичів законодавця, а законодавець піклується про тебе.

ДОКЛАДНІШЕ ПРО КОРУПЦІЮ ЧИТАЙТЕ ТУТ

Наша система – розсадник зловживань владою, конфліктів інтересів, податкових преференцій, позаконкурсних контрактів, які дістаються багатим, і несправедливих норм. Наші “ігри з платним доступом” – по суті та ж корупція, і на цьому тлі стає важко зрозуміти, чим наші політики краще за російських, яких вони так голосно засуджують. Зрозуміло, на це багато заперечать, що у нас опозиціонерів хоча б не вбивають і не садять у тюрми.

Все б добре, але мене насторожують звинувачення в корупції, висунуті сенаторові від Нью-Джерсі Роберту Менендесу (Robert Menendez). Про те, що у нього проблеми з етикою говорять вже давно – то чому ж звинувачення йому висунули тільки зараз? Чи не може це бути пов’язано з його непримиренним ставленням до зовнішньої політики, яку веде президент?

У ході останнього візиту до Росії я мав можливість поговорити з агентом російської Федеральної служби безпеки. Я запитав його: “Як ви боретеся з корупцією?” Він відповів, що вони розслідують, що можуть, але корупціонерів дуже важко притягнути до відповідальності.

Це прозвучало переконливо – і у нас справа йде приблизно так само.

Автор – колишній високопоставлений співробітник АНБ і ФБР.

Baltimor Sun

 

Tags: , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

This entry was posted on понеділок, серпня 10, 2015 at 08:54 and is filed under Закордон, Статті. You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed. You can leave a response, or trackback from your own site.