Вибухостійкі урни.
Вибухостійкі урни.

Після падіння літака А321 російська влада заборонила літати в Єгипет; а після того, як з’ясувалося, що це теракт, чиновники стали обговорювати ще низку заборон. Посилення заходів безпеки після великих терактів і катастроф – звичайна практика. Багато антитерористичних заходів стали вже настільки звичними, що про причини їх появи ніхто не пам’ятає. На прохання “Медузи” журналіст Владислав Воронін зібрав основні нововведення, запроваджені після терактів.

Московське метро без урн
8 січня 1977 року в Москві сталися три вибухи: у вагоні метро на перегоні між станціями “Ізмайлівська” і “Першотравнева”; слідом – в продуктовому магазині на Луб’янці. Останній вибуховий пристрій був закладений в сміттєву урну на вулиці 25 Жовтня (зараз – Микільська). Після цього з московського метро з метою безпеки прибрали всі урни. Деякі залишилися тільки на вході – для використаних проїзних. Те ж зробили на залізничних станціях Шотландії у відповідь на серію вибухів 7 липня 2005 року в Лондоні. Тоді в підземці з різницею в 50 секунд прогриміли три вибухи.

Антивибухові урни в Лондоні
З лондонського метро урни прибрали після терактів 11 вересня. У 2002-му замість них почали з’являтися нові – зроблені з дуже міцних матеріалів і здатні стримати потужну вибухову хвилю. Звичайні смітники, без технологічних витребеньок, звичайно, збереглися, але отвори в них стали робити дуже вузькі – щоб викинути можна було тільки газету.

До Олімпіади 2012 року 100 нових урн розмістили і на вулицях Лондона. Вони зроблені з матеріалу в чотири рази міцнішого від сталі і теж здатні стримувати вибухову хвилю, відзначають винахідники з компанії Renew Solutions. Вартість однієї такої урни оцінюється в 25 тисяч фунтів, але всі витрати відбиваються за допомогою реклами. На кожній урні є два мультимедійні екрани, на яких можна показувати рекламні ролики або транслювати інформацію про ситуацію в місті.

Домофони в під’їздах і замки на підвалах
У вересні 1999 року в Буйнакську, Москві та Волгодонську було підірвано чотири будинки; загинули 307 осіб, понад 1700 отримали різні поранення. Будинки в Буйнакську і Волгодонську були підірвані за допомогою вантажівок, а в Москві терористи заклали вибухівку в підвалі та на першому поверсі будинків.

Теракти викликали паніку серед населення. Люди по черзі виходили на вечірні та нічні патрулі, щоб не допустити появи злочинців в під’їзді або біля будинку. Тоді ж жителі стали встановлювати домофони і кодові замки. Щоб не допустити повторення терактів, мешканці стали самостійно заварювати входи в підвали і виходи на горища. Це було прямим порушенням правил пожежної безпеки, тому що вхід в підвал і вихід на горище повинні бути закриті тільки на замок. У зв’язку з цим комунальним службам доводилося встановлювати нові двері в усі технічні приміщення. Офіційно нові правила і закони про безпеку в житлових будинках прийняті не були.

Безпека польотів: металошукачі
У вересні 1970 року в США за наказом президента Річарда Ніксона на цивільних рейсах почали працювати збройні федеральні агенти, так звані повітряні маршали, які стежили за безпекою на борту. Цей захід було пов’язано з тим, що наприкінці 60-х і початку 70-х почастішали випадки захоплень літаків різними ісламістськими угрупованнями.

Співробітників служби повітряних маршалів на всі рейси не вистачало. Для посилення контролю в 1972 році в аеропортах почали використовувати найпростіші компактні металошукачі. Ці пристрої були підглянуті у лісорубів: вони перевіряли, чи не залишилося в зрубаних стовбурах дерев шматків металу, які могли б пошкодити дорогі пристрої для обробки деревини.

Після 11 вересня металошукачі стали використовувати повсюдно. Зараз ручні металошукачі та рамки так часто зустрічаються на вокзалах, в аеропортах, метро і на різних публічних заходах, що всі давно до них звикли.

Барокамери для багажу в аеропортах
У грудні 1988 року над шотландським Локербі був підірваний Boeing 747, що летів з Лондона до Нью-Йорка з 259 людьми на борту. Бомба знаходилася у вантажному відсіку і була пов’язана з барометричними датчиками, тобто детонувала при зміні тиску на великій висоті. Після цього стало зрозуміло, що ручного огляду валіз і просвічування багажу для захисту від терактів недостатньо.

Вже до березня 1989 року в аеропорту Маямі була встановлена ​​перша вакуумна барокамера. У ній створюється знижений тиск, що відповідає різним висотам, і якщо в багажі захована подібна бомба, вона вибухне ще всередині камери. За словами винахідників, пасажири ніяк не постраждають, бо стіни барокамери зроблені з особливо міцних матеріалів. Вартість однієї камери оцінювалася в 770 тисяч доларів, і далеко не всі авіакомпанії були готові до таких витрат. У підсумку масово використовувати вакуумні барокамери стала тільки ізраїльська авіакомпанія ElAl.

Огляд взуття при перевірках в аеропорту
У грудні 2001 року британець Річард Рейд, завербований “Аль-Каїдою”, намагався підірвати літак компанії American Airlines, що летів з Парижа в Маямі. Особливість запланованого теракту полягала в тому, що вибуховий пристрій був захований в підошву черевиків. Правда, привести бомбу в дію Рейд не встиг: його вчасно знешкодили пильні бортпровідники і пасажири. Незабаром в більшості аеропортів світу пасажирів зобов’язали знімати взуття для перевірки. У 2011-2012 роках правило полегшили, і тепер не потрібно роззуватися, якщо висота каблука – менше двох з половиною сантиметрів, а товщина підошви – менше одного.

Заборона на рідини в ручній поклажі
У серпні 2006 року британські спецслужби розкрили плани “Аль-Каїди” щодо підриву з різницею в дві з половиною години семи літаків, що летіли з Лондона в різні міста США і Канади. Вибухові речовини планувалося замаскувати під звичні напої, які в той час можна було безперешкодно проносити на борт. Після цього було введено правило, що в одній ємності повинно бути не більше 100 мілілітрів рідини. Іноді його посилюють – наприклад, в Росії перед Олімпіадою в Сочі було введено повну заборону на пронесення рідин, гелів, аерозолів, кремів, паст, ліків і навіть дитячого харчування. Пізніше з’ясувалося, що завдяки цьому заходу спецслужбам вдалося запобігти теракту: смертниця планувала використати вибуховий пристрій, захований в кремі для рук.

Заборона на розряджену техніку в літаках
8 липня 2014 року США і Великобританія ввели особливі правила для літаків, що прилітають з Європи, Африки і з Близького Сходу. Всі пасажири, які вирішили взяти з собою смартфони, мобільні телефони, ноутбуки, планшети, плеєри та інші електронні пристрої, зобов’язані переконатися, що зарядки вистачить, щоб включити їх на пунктах огляду. В іншому випадку при вибірковій перевірці їх просто не пустять в літак. Якщо пасажир летить з пересадкою, а батарея сіла після першого огляду, його все одно можуть не пустити на стикувальний рейс. Вихід один – або викидати техніку, або шукати розетку. Такі заходи безпеки були прийняті у зв’язку із загрозою терактів із застосуванням нового типу вибухових речовин. За даними спецслужб, за організацію подібних вибухів могли відповідати люди, які повернулися в Європу з Іраку та Сирії.

Безпека пілотів: подвійні двері в кабіну
Після терактів 11 вересня, коли терористи викрали чотири літаки і вбили більше 2900 осіб, авіаперевізники задумалися про захист кабіни пілотів. Щоб уникнути появи там сторонніх, були встановлені подвійні вхідні двері – щоб відкрити їх, потрібні спеціальні коди, які відомі тільки членам екіпажу. Крім того, другі двері можуть бути відкриті тільки після того, як зачинилися перші, а пілоти впізнали людину, що намагається пройти в кабіну. Якщо пілоти не впізнають цієї людини, то можуть натиснути спеціальну кнопку, і вона миттєво заблокує двері – код вже не допоможе.

Правило двох осіб у кабіні
При розробці варіантів захисту кабіни пілотів ніхто не міг припустити, що льотчики теж здатні спеціально знищити літак. Саме так сталося в березні 2015 року, коли другий пілот лоукостера Germanwings Андреас Любіца залишився один у кабіні, замкнув двері і направив Airbus A320 вниз. Командир, який виходив в туалет, ще 8 хвилин намагався відкрити двері, проте Любіца ніяк не реагував. В результаті катастрофи загинули 150 людей.

Деякі великі авіакомпанії – Lufthansa, Air Berlin, Air France, Air Canada, Easyjet – тут же ввели правило “двох осіб у кабіні”. Це означає, що якщо одному з пілотів потрібно залишити кабіну, то його місце має зайняти або льотчик змінного екіпажу (на довгих рейсах), або бортпровідник. У Росії такі правила діяли і до катастрофи Germanwings.

Протиракетні установки на ізраїльських лайнерах
У 2002 році в Кенії була здійснена спроба збити літак ізраїльської авіакомпанії Arkia за допомогою самонавідних ракет класу “земля-повітря”. Після цього найбільші оборонні підприємства Ізраїлю стали розробляти систему захисту пасажирських літаків від подібних нападів.

Перші успішні випробування пройшли в 2004 році, а ще через два роки система Flight Guard була встановлена ​​на деякі літаки авіакомпанії ElAl. Принцип роботи такий же, як у бойової авіації: захисний комплекс реагує на пуск ракети, потім відстрілює спеціальні “теплові пастки”, а ті збивають з курсу системи наведення ракет, що орієнтуються на джерела тепла. Правда, ElAl не може встановити Flight Guard на всі літаки, тому що деякі європейські країни заборонили використовувати цей захисний комплекс у своєму повітряному просторі.

“Медуза”

Tags: , , , , , , , ,

This entry was posted on вівторок, листопада 24, 2015 at 11:00 and is filed under Закордон, Статті. You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed. You can leave a response, or trackback from your own site.