Мегацеркви.
Мегацеркви.

СNN підкреслила, що мегацеркви – це великий бізнес. У середньому кожна з них має за рік 6,5 мільйона доларів. А всі разом вони мають кілька мільярдів, пише Георгій Почепцов.

Зовні вони теж інші. Телевізійний екран-плазма замінив хрести, презентація в Power Point – замість співу. Все це принципово резонує з молодим поколінням. І як наслідок, середній вік тут – 40 років, вони на 13 років молодші, ніж у середньому в звичайній церкві.

Р.Талер, що створив теорію підштовхування [1], згадує у своєму останньому інтерв’ю, як його книга потрапила до рук майбутнього прем’єра Д.Камерона і в список читання на літо для британських парламентаріїв-консерваторів [2]. McKinsey Quarterly називає його рідкісним випадком академічного вченого, ідеї якого потрапляють в дієву практику. Для СРСР і США таким же рідкісним випадком були атомні проекти, коли влада і наука любили один одного, що дозволяє, наприклад, М.Калашнікову (див. про нього [3]; [4]) навіть говорити про Лаврентія Берію, який керував атомною галуззю, як про видатного інноватора [5]. Однотипно розвивався радянський і американський космос, куди влада була готова віддати все, що мала країна.

Новим проектом в області теорії підштовхування, який розпочався з Британії, а Р.Талер був його консультантом, стало відкриття персональної інформації, що накопичується бізнесом про споживачів, а також більш широке використання інформації про існуючі товари або тарифи, щоб зробити процес купівлі більш виваженим [2 ]; [6]. Крім бізнесу, політики та державного управління, ще один людський інститут вийшов на нові комунікативні стратегії, отримуючи нові результати. Це так звані мегацеркви. Вони збирають більше 2000 віруючих щотижня, в той час як зазвичай в Північній Америці церкву відвідує 200 віруючих [7]. Появу таких мегацерков пояснюють нові стратегії роботи з віруючими. Тут працює нішевий маркетинг, вони наймають випускників МВА, щоб підняти власну частку серед віруючих [8]. Є великий потенційний ринок людей, які відійшли від основних церков чи ніколи не були в церкві.

Їх недільні школи нагадують диснеївський світ, вони відкривають церковні кафе, схожі на Старбакс. Щоб полегшити прихід новачків, такі церкви можуть відходити від стандартного релігійного символізму. Вони виглядають як розважальні зали, а не як місця для молитов. Там може не бути хрестів або церковних лав. Мегацеркви діють як ринкові одиниці [9]. Вони вивчають демографію регіону, планують маркетингові схеми, прив’язані до місцевих аудиторій. Духовний розвиток, який вони рекламують, характеризується наступними параметрами:

● довічний процес;
● вимірюється покірністю;
● базується на слові Бога;
● робить мене вільним.

Який релігійний “ринок” мають США? Соціологічні опитування Центру П’ю дають наступні результати для США 2009р. [10]: 35% американців кажуть, що вони регулярно (9%) або іноді (26%) відвідують релігійну службу.

Цікаво, що 24% іноді ходять на релігійну службу іншої віри. 25% американців вірять в астрологію (23% серед християн). Половина населення (49%) говорить, що мала релігійний чи містичний досвід. Це визначається як “момент раптового релігійного просвітлення або пробудження”. Дослідження Геллапа в 1962р. дали цифру 22%, тобто вдвічі збільшилася кількість людей з таким досвідом. 72% американців кілька разів на рік бувають на релігійному служінні. Ще одна цікава деталь. Прості будинки є найбільш поширеною альтернативою церквам. 7% американців кажуть, що вони відвідують служби у когось вдома. Це більш поширене серед протестантів (9%), ніж серед католиків (4%). Теологічна гнучкість, бо за ними немає, наприклад, Ватикану, надає можливість швидкої адаптації до сучасності [8]. Тобто не церковна бюрократія, а ринок диктує правила поведінки. І саме це приносить успіх. А точніше, можливість змінюватися під потреби аудиторії.

CNN підкреслила, що мегацеркви – це великий бізнес [11]. У середньому кожна з них має за рік 6,5 мільйона доларів. А всі разом вони мають кілька мільярдів. Зовні вони теж інші. Телевізійний екран-плазма замінив хрести, презентація в Power Point – замість співу. Все це принципово резонує з молодим поколінням. І як наслідок, середній вік тут – 40 років, вони на 13 років молодші, ніж у середньому в звичайній церкві. П. Друкер, відомий гуру менеджменту, як виявляється, теж консультував мегацеркви, причому досить активно. Йому належить фраза, яку наводить газета Christian Science Monitor в статті з промовистим заголовком “Мегапрогрес в мегацеркви” [12]: “це є єдиною організацією, яка дійсно працює в нашому суспільстві”, що вона може багато чому навчити інші інститути. Але повне висловлювання П.Друкера ще яскравіше, особливо тому, що він часто його повторював (цит. по [13]): “Найбільш значущим соціологічним феноменом першої половини 20 століття було зростання корпорацій. Найбільш значущим соціологічним феноменом другої половини 20 століття був розвиток великих пасторальних церков, що належать до мегацерков. Це є єдиною організацією, яка реально працює в нашому суспільстві”. Рік Уоррен – один з таких пасторів мегацеркви (див. про нього [14]). Його статус передає не тільки те, що журнал Тайм включив його в список 25 найвпливовіших релігійних лідерів країни, а й те, що він виступав на інавгурації Б.Обами, за що той потім виправдовувався такими словами, що він не поділяє поглядів Р.Уоррена на аборт та інше, але відкритий до дискусій. Але все одно він покликав його на інавгурацію, навіть конфліктуючи з його поглядами. Р.Уоррен цікаво починає свою промову на одній з конференцій [13]: “Моїм улюбленим представленням було колись таке висловлювання: “Перед вами Рік Уоррен, про якого Біллі Грем сказав: “Хто?” І це відразу викликало сміх і пожвавлення в залі.

Р.Уоррен каже, що П. Друкер був його ментором двадцять років, навчаючи лідерства. Себе ж він бачить у бізнесі змін, трансформацій людського життя. Що ж стосується того, як він це робить, сам Р.Уоррен цитує статтю з New York Times про себе, де зазначається наступне: “Маркетинг створює меседж, щоб продати продукт. Але Уоррен робить зовсім протилежне – він створює продукти, щоб проштовхнути меседж”.

Д.Брукс, виступаючи на цій же конференції, називає наступний чинник, який призвів до розвитку мегацерков, – це значне переміщення людей в приміські райони, де вони бачать кращі умови для своїх дітей [15]. Він наводить цікаву статистику виборів Буш – Керрі. Буш перемагає в 22 з 23 штатів з найбільшою народжуваністю, а Керрі – в 17 штатах з найменшим рівнем народжуваності. Але ця статистика одночасно говорить про інше. Вона говорить про відвідування церков, тому що люди, які ходять до церкви, мають більше дітей, ніж люди, які не ходять.

М. Дауда зі співавторами написав книгу про нові підходи, де серед цих нових трендів розглядаються бізнес, політика і релігія [16]. Причому Р.Уоррен теж стає його основним героєм, оскільки мікротаргетінг (в термінах М. Дауда – життєвий таргетинг) яскраво проявився і тут.

Інша релігія або інший погляд на відомі релігійні проблеми повинні надати людям нові смисли. Р.Уоррен видає такі книги з новими смислами, що виходять мільйонними тиражами. Книга “Цілеспрямоване життя” вийшла накладом 25 мільйонів, поставивши рекорд серед нехудожніх видань. В Інтернеті вона є (правда, перші сім розділів) [17]. І тут задається шлях, який є відмінним від популярних східних медитацій: не можна знайти мету життя, шукаючи її в самому собі.

Можна навести таку цитату з його книги: “Бог – це не просто початок твого життя, він є його джерелом. Щоб знайти мету життя, ти повинен звернутися до слова Господа, а не до кращих світових здогадок. Ти повинен побудувати своє життя на незмінній, вічній правді, а не на думках ток-шоу, які постійно змінюються, фантазіях популярної психології і семінарах, що будуються на мотивації успіхом”. Як бачимо, тут він відразу “вбиває” конкурентні шляхи донесення альтернативної правди.

Нові пастори говорять з людьми мовою сучасних проблем. Саме це і приваблює до них. Колись християнство теж прийшло з новими смислами. І саме так воно перемогло язичництво.

Комунікативна стратегія також вимагає, щоб були нові методи донесення цих смислів. Його мегацерква випускає брошури, банери, статті, бюлетені, відео, касети, пісні. Сам Р.Уоррен пише: “Ми віримо, що якщо будемо говорити те ж саме багатьма шляхами, один з цих шляхів заволодіє увагою кожного з членів. Використовуй якомога більше різних медіа, наскільки можливо, щоб мати цей меседж перед твоїми людьми” (цит. по [16, p.114]).

Уоррен витратив перші дванадцять тижнів на вивчення своєї аудиторії. Він ходив по домівках і вислуховував всіх. У результаті він зміг скласти список недоліків своїх “конкурентів”. Вони такі:

• церква нудна, особливо проповідь, цей меседж не відповідає життю людей;

• члени церкви недружні, коли йдеш до церкви, хочеш потрапити в комфортні умови;

• церква більше зацікавлена в моїх грошах, а не в мені;

• всіх турбує якість церковного нагляду за дітьми.

Р.Уоррен також констатує, що люди шукають не доброзичливу церкву, а друзів, що кожен член його церкви знає там в середньому лише 67 осіб, у той час як службу відвідують від 200 до 2000 людей [16, p.118]. І це відповідає правилам, які свого часу сформулював Р.Старк. Він констатував, що люди легше входять у нову релігію, якщо та зберігає культурне продовження з їх минулою вірою, що входження в нові релігійні культи йде за дружніми і сімейними зв’язками людей [18].

Слід приділити увагу і деяким політичним наслідкам цих нових кроків. Пастор П.Сміт випустив книгу про новий євангелікалізм як новий світовий порядок. Він згадує там свій особистий досвід того, як П. Друкер перетинався з лідерами мегацерков (цит. по [19]): “Чак Фромм організував для мене триденне перебування в готелі Хілтон в Онтаріо, Каліфорнія, в середині вісімдесятих, де Пітер Друкер виступав перед групою церковних лідерів і професорів семінарій. Боб Буфорд спонсорував цю зустріч. На ній Буфорд пояснив, що спільноти лідерів є малими групами інноваторів і лідерів думки, які переслідують цілі звичайного церковного служіння, діляться ідеями, розробляють стратегію і фіксують результати. Мережа лідерства відкрила нові ініціативи служіння і обережно запрошує стратегічних лідерів у ці спільноти товаришів, що намагаються поліпшити їх особисті та організаційні здібності в фокусованих областях”.

Тобто бачимо типову модель підготовки лідерів під ті форми, які вони самі ще можуть і не усвідомлювати. Але це добре розуміють ті, хто проводить ці семінари. Наприклад, перебудова спиралася на такі групи, серед них був і Чубайс, які по кілька разів були “прокручені” на різних семінарах.

П.Сміт відстежує роль П.Друкера з Фуллеровської теологічної семінарії, яка бере свій початок з 1947р. Про Ріка Уоррена він пише наступне (цит. по [20]): “Рік Уоррен зобов’язаний видатним кількісним зростанням своєї церкви моделі, що базується на цілі, організаційній та маркетинговій стратегії, на яку його надихнув Пітер Друкер” (про Фуллера див. детально в [ 21]).

П. Друкер висунув теорію соціосистем, відповідно до якої, крім держави і бізнесу, вони потребують церков [22]. Взагалі весь цей поворот до нової церкви намагаються також прив’язати до Ради з міжнародних відносин і її розробок нового світового порядку, тобто до цілей конспірологічних [23]. Але в будь-якому разі тут присутні не лише релігійні, а й політичні цілі. (див. також історію розвитку нового євангелікалізму в [24, 25]).

Ф. Фукуяма в своїй новій книзі 2011р. “Походження політичного порядку” перераховує деякі вимоги, введені католицькою церквою в християнство з суто економічною метою [26]. Цих вимог не було ні в Христа, ні в житті євреїв його часів. Тобто є впливи і переходи між політичними, економічними та релігійними моделями світу.

Фуллеровську теологічну семінарію називають think tank’ом, де були відпрацьовані нові методології впливу і підготовлені нові релігійні лідери [27-31]. Як результат цього нового підходу до релігії прийшла (а, як правило, мегацеркви працюють з тими, хто або вийшов з церкви, або не був там ніколи) велика кількість людей. Це 25-30 відсотків населення США, що становить від 70 до 80 мільйонів осіб [32]. Це все люди, які повернулись до церкви, хоча і нової.

Якщо звернутися до політичної складової, то створення нової соціосистеми може йти як зверху, за рахунок приходу нового лідера (як це сталося у випадку Гітлера, Леніна та інших), так і знизу, саме за рахунок таких масових об’єднань громадян (по-справжньому “масових” і по-справжньому “об’єднань”), прикладом яких є мегацеркви.

Останньою, але вкрай необхідною складовою таких трансформацій соціосистеми, які ми бачимо, є організаційна. У цій ролі виступив Б.Буфорд, власник кабельної мережі телебачення, що залучив до створення мережі виховання нових релігійних лідерів і П.Друкера [33-36].

Сам Б.Буфорд відзначає [35]: “Пітер Друкер є “інтелектуальним батьком” за великим рахунком всього того, чим керується мій підхід до філантропії. Я вже давно відмовився шукати, які думки є моїми, а які прийшли від Пітера Друкера“. Є ще одна фраза від Б.Буфорда, яка єдиною залишилася в остаточному тексті книги про Друкера з двогодинного інтерв’ю: “Він є мозком, а я ногами”.

П.Друкер дав йому три поради, виділені як головні:

● треба спиратися на острови здоров’я і сили (тобто рекрутувати лідерів з успішних церков);

● працювати тільки з тими, хто сприймає те, що намагаєшся зробити;

● працювати тільки над тим, що принесе велику різницю, коли отримаєш в результаті успіх.

Кожен, хто приходить в будинок до пастора Р.Уоррена, бачить надрукований і підписаний Друкером текст-нагадування:

● Який наш бізнес?

● Який наш споживач?

● Що саме споживач вважає цінністю?

Ці нагадування досить чітко дають нам зрозуміти ті дії Р.Уоррена, які ми обговорювали вище, а також те, що він бачить свій бізнес в трансформації життя людей.

П.Друкер консультував лідерську мережу, яка об’єднувала мегацеркви. І тут він бачив такі цілі: “Завданням менеджменту для церков є не те, щоб вони стали подібними бізнесу, а те, щоб вони стали більш схожими на церкви”.

З церквами працює фірма Percept Group (її сайт: www.perceptgroup.com). Окремий сайт надає демографічні відомості будь-якого регіону також для церков: www.ministryarea.com. Можна подивитися на зразок інформації, яку замовляють всього за $239 [37]. Там є навіть такі параметри, як потенційний опір змінам, а також, зрозуміло, стилі життя. Фіксуються структури сімей, освіта, який церковний стиль хоче бачити населення (традиційний чи сучасний). Розгорнутий варіант включає 27 сторінок інформації по цьому регіону.

Демографічні відомості можуть підказувати нові напрямки. Наприклад, в одному з регіонів виявилося, що є велика кількість сімей взагалі без дітей [38]. Не знаючи цього, вони не могли планувати відповідної комунікації під цей сегмент суспільства. Е.Хілі, який очолює ще одну фірму, що працює над демографією населення для церков, каже: “Цінність демографії для церков полягає в розумінні того, що відбувається у населення навколо. У результаті вони можуть краще розуміти те, про що треба думати в термінах програмування”. Сайт цієї фірми: www.visions-decisions.com.

Том Хойт з Percept Group говорить, що його компанія виділяє 50 сегментів з різним стилем життя [16, р.111]. В іншому випадку він говорить такі слова: “Використання маркетингових стратегій являє собою зміну підходів. Типова релігійна структура знаходила власність, купувала її, ставила там церкву і сподівалася, що туди прийдуть люди. Сьогодні церкви починають у стратегічних центрах, де вони можуть охопити якомога більшу кількість населення” (цит. по [39]).

Цей трансформаційний вплив отримав назву “діалектичний процес”. Критики цих церков описують його наступним чином [40]: “Метою групового діалектичного процесу є зміна розуму і поведінки членів групи на результат, заданий лідером групи. Члени групи приходять до цього заздалегідь заданого результату (групового консенсусу) завдяки діалогу і тиску інших членів, чому допомагає лідер групи. Боязнь відчуження від групи змушує членів групи знаходити компроміс у своїх стандартах і уявленнях заради соціальної гармонії. […] Коли віруючий (теза) досягає консенсусу з невіруючим (антитеза), тоді досягнутий компроміс (синтез) стане новою тезою для наступної зустрічі групи. Кінцевим результатом цього групового процесу консенсусу, контрольованого лідером, стане поведінкова зміна і трансформація члена групи”.

І це відповідає уявленням про ці процеси Р.Старка, який підкреслює, що соціальні рухи ростуть швидше, коли вони базуються на існуючих до цього соціальних мережах [18, p.55]. І тут слід підкреслити, що Р.Старк мав на увазі не Інтернет, а справжні людські мережі. І ще один висновок можемо зробити: якщо на базі людських мереж інтенсивно будуються соціальні рухи, то і на їх ерзац-замінниках – Інтернет-мережах – те ж буде відбуватися навіть більш інтенсивно через наявність масового охоплення аудиторії.

В іншій своїй роботі Р.Старк наводить динаміку зростання християнства та ісламу, умовно кажучи, з нуля до охоплення половини населення [41, p.376]:

Кількість років, необхідних для того, щоб привести в релігію 50 відсотків населення

В іслам
Сирія – 252 роки;
Західна Персія (Ірак) – 253 роки;
Східна Персія (Іран) – 200 років;
Єгипет і Північна Африка – 264 роки;
Іспанія – 247 років;

У християнство:
Римська імперія – 310 років

Сьогодні такі феноменальні успіхи неоцерков мають значення і для політиків. К.Роув, а це радник Буша, двічі “робив” його президентом, у своїх мемуарах підкреслює важливість рішення Буша щодо створення окремого офісу в Білому домі, який працював з організаціями віруючих [42, р.239-240]. Буш також дав можливість цим релігійним структурам користуватися грантами з фондів 11 федеральних структур на загальну суму 20 мільярдів доларів. Буша критикували за це опоненти, вважаючи, що таким чином він “віддячив” за його підтримку від християнства з правого боку. Але факт залишається фактом. Обама зберіг у своїй адміністрації цей офіс, створений Бушем.

Нові комунікативні стратегії вивели ці церкви на нові орбіти. Опора на життєві стилі тут була здійснена навіть раніше, ніж у політиці, де мікротаргетінг став “фішкою” за останнє десятиліття. Тобто входження цієї методології було таким: спочатку бізнес – потім релігія – нарешті, політика. Але з іншого боку всюди ця методологія, добре знаючи мислення свого клієнта, звужує можливості для його негативного реагування. Його просто ведуть туди, куди треба і куди заплановано. Правда, так працює будь-яка технологія, що блокує фактори, які заважають потрібному руху.

Мегацеркви надають людям сенс життя [16, p.96]. І це ще одна досить серйозна функція. Ні політика, ні бізнес не здатні зробити це. Людина хоче бути людиною, а не машиною із заробляння і витрачання коштів, якою її бачить бізнес, або машиною для голосування, якою її бачить політика.

Нові змісти тільки очікуються в сучасній політиці, адже останні десятиліття ми живемо за старими сенсами. Відкинувши свої старі (радянські), ми просто взяли чужі старі (західні). Але якщо придивитися до ідеологічного пошуку, наприклад, уряду консерваторів Великобританії, то це, швидше, можна зрозуміти як відхід від тієї ідеологічної моделі капіталізму, яку ми наполегливо намагаємося побудувати. Складається таке парадоксальне відчуття, що коли ми закінчимо своє будівництво, на Заході вже не буде капіталізму в тому вигляді, який ми збудуємо.

Література
Thaler RH, Sunstein CR Nudge. Improving decisions about health, wealth, and happiness. – New York, 2009.
Nudging the world toward smarter public policy: an interview with Richard Thaler // www.mckinseyquarterly.com/Nudging_the_world_toward_smarter_public_policy…
Максим Калашников // ru.wikipedia.org/wiki /% CC% E0% EA% F1% E8% EC_% CA% E0% EB% E0% F8% ED% E8% EA% EE% E2
Калашников Максим // forum-msk.org/author/18.html
Калашников М. Инновационная опричнина Лаврентия Берии // Калашников М. и др. Новая опричнина, или Модернизация по-русски. – М., 2011.
Thaler R. Show us the data (It’s ours, after all). – New York Times. – 2011. – April 23 // www.nytimes.com/2011/04/24/business/24view.html?_r=1–
Megachurch // en.wikipedia.org/wiki/ Megachurch
Symonds WC ao Earthly empires. How evangelical churches are borrowing from the business playbook // www.businessweek.com/magazine/content/05_21/b3934001_mz001.htm
Baber H. Face to faith. – Guardian. – 2010. – January 22 // www.guardian.co.uk/commentisfree/belief/2010/jan/22/popular-evangelical-…
Many Americans mix multiply faiths // pewforum.org/uploadedfiles/Topics/Beliefs_and_Practices/Other_Beliefs_and_Practices/multiplefaiths.pdf
Mega churches mean big business // articles.cnn.com/2010-01-21/world/religion.mega.church.christian_1_mega-churches-worshippers-joel-osteen?_s = PM: WORLD
Lampman J. Mega-progress at a megachurch. – Christian Science Monitor. – 2006. – February 9 // www.csmonitor.com/2006/0209/p13s02-lire.html
Warren R. // Pewforum.org/Christian/Evangelical-Protestant-Churches/Myths-of-the-Modern-Megachurch.aspx
Rick Warren // en.wikipedia.org/wiki/Rick_Warren
Brooks D. // Pewforum.org/Christian/Evangelical-Protestant-Churches / Myths-of-the-Modern-Megachurch.aspx
Sosnik DB, Dowd MJ, Fournier R. Applebee’s America. – New York etc., 2006.
Warren R. What on Earth I’m here for? // Docs.purposedriven.org:8088/docs/pdl/samplechapters/woeaihf.pdf
Stark R. The rise of christianity. – San Francisco, 1996.
New evangelicalism: the new world order. A book review // herescope.blogspot.com/2011/04/new-evangelicalism-new-world-order.html
Ice T. New evangelicalism: a review // www.worldviewweekend.com/worldview-times/article.php?articleid=7164
Fulller and new evаngelicalism // www.seekgod.ca/fuller.htm
When the 3 legs interwine // herescope.blogspot.com/2007/01/when-3-legs-intertwine.html
The CFR and the social gospel: part 1 // herescope.blogspot.com/2006/12/cfr-and-social-gospel-part-1.html
Harold Ockenga and the new evangelical movement he founded // www.wayoflife.org/files/33b21b071cdf321981cb365b2c0b2668-363.html
Evangelicalism // en.wikipedia.org/wiki/Evangelicalism
Fukuyama F. The origins of political order. – New York, 2011.
The Fuller evangelical ‘think tank’ // www.seekgod.ca/fuller2.htm
Fuller’s evangelical ‘think tank’continued // www.seekgod.ca/fuller2b.htm
The orogonal five // www.seekgod.ca/fuller1.htm
Jay Gary & The World Futures Society // www.seekgod.ca/jaygary.htm
Early networks // herescope.blogspot.com/2007/04/early-networks.html
How many evangelicals are there? // Isae.wheaton.edu/defining-evangelicalism/how-many-evangelicals-are-there/
Bob Buford // en.wikipedia.org/wiki/Bob_Buford
Bob Buford and Peter Drucker // www.crossroad.to/Quotes/Church/Conway/buford_drucker.htm
Drucker’s impact on Leadership Network // www.pursuantgroup.com/leadnet/advance/nov05o.htm
Bob Buford and the Leadership Network // herescope.blogspot.com/2005/12/bob-buford-and-leadership-network.html
First view 2009. Sample // docs.perceptgroup.com/MinistryArea/PDF/FirstView-Sample.pdf
Know thy neighbor: church demographics key to outreach, programming // www.churchcentral.com/article/1355/Know-thy-neighbor-Church-demographics…
Holmes KE Where the flock goes, churches are following using marketing skills, they target sites with the desired profiles; families // articles.philly.com/1996-06-30/news/25630253_1_new-church-church-leaders-philadelphia-presbytery
Johnson B. The transformation of John Macarthur’s Grace Community Church (GCC). How change agents are transforming GCC in the New World Order // www.despatch.cth.com.au/Books_V/transformationAhoBob.pdf
Stark R. Discovering God. – San Francisco, 2007.
Rove K. Courage and consequence. My life as a conservative in the fight. – New York etc., 2010.

Георгій Почепцов

Tags: , , , , , , , , , ,

This entry was posted on Середа, листопада 25, 2015 at 11:00 and is filed under Закордон, Статті. You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed. You can leave a response, or trackback from your own site.