25
Лис

Вугілля вбиває

   Posted by: klimovy4   in Статті, Україна

Вугілля.
Вугілля.

Тут окремі вразливі громадяни почали писати в коментарях, як нам всім стане погано без російського вугілля – а тому треба терміново відновлювати електроопори, а то кримські ватани зовсім замерзнуть, пише у Facebook Денис Олейніков.

Надихнув їх, ймовірно, заслужений кум пострадянського простору пан Медведчук, який сьогодні видав на-гора приблизно наступне: “Реакцією у відповідь на енергетичну блокаду Криму може стати припинення поставок вугілля [з Росії], що загрожує енергетичним колапсом всій країні напередодні зими”.

Пан Медведчук порожняк не жене і просто так, з любові до людей і мистецтва, нічого не говорить. На Донбасі він буває регулярно, і в абзаці “по-третє” я вам популярно розповім, чому відомий юризд виповз на світ моментально і піар-активно.

Так я вам розповім про вугілля.

Перше, що слід знати: у світі має місце перевиробництво вугілля, так само як і більшості інших сировинних ресурсів. За останні десять років ціни по більшості вугільних марок знизилися на 35-45%, і цей процес навіть не думав сповільнюватися. Вугілля – завались в Індонезії, Австралії, ПАР, Канаді, Колумбії. А обсяги його експорту у більшості видобувних держав також падають. Так що придбати “тверде чорне золото” на світовому ринку – зовсім не проблема.

Друге: немає ніякої цінової/якісної переваги російського вугілля перед закордонним. Просто декому треба дати по рудій хитрій морді за злодійство. Особливо коли в країні – війна.

Ось вам простий приклад. Як відомо, генеруюча компанія “Центренерго”, основним акціонером якої є держава Україна, тобто ми з вами (78.29%) закупила в Південній Африці для потреб українських ТЕЦ близько 320 тисяч антрацитного вугілля марки “Т” – яке, всупереч розхожій думці (яку – думку – “розходили” теж не просто так, а дуже навіть з ідеєю) прекрасно горить в печах вітчизняних електростанцій.

Вугілля закупили у міжнародного трейдера Mercuria, але не безпосередньо, а через компанію-прокладку “Енергетичні ресурси України (ЕРУ)”.

Напевно, просто зв’язатися з продавцем і укласти контракт релігія не дозволяє? Ні, що ви, все досить просто пояснюється: виявляється, співвласники компанії – природно, абсолютно випадково – є колишніми високопоставленими менеджерами холдингу DTEK, що належить Рінату Ахметову.

Але бізнесмени вони відмінні – це правда. Точну ціну південноафриканського вугілля керівництво “Центренерго” приховує від публіки так ретельно, шо Зоя Космодем’янська відпочиває. Але з декількох джерел відомо, що цифра ця становить не менше $70/тонну в українському порту.

А тепер, дорогі мої любителі цікавої математики, вам задачка: з одного і того ж пункту відправлення Річардс-Бей в ПАР йде 320 кілотонн в Україну і в Північну Європу. До України приблизно на півконтиненту і три моря ближче. Питання завдання: скільки спиздили у держави в результаті цього контракту, якщо відомо, що в порту Роттердама, Нідерланди, ціна однієї тонни вугілля становить приблизно $51, а у нас – мінімум $70?
Ну, і обіцяне “по-третє”. Про нібито російське вугілля, яке нам можуть не продати.

У вересні цього року Україна (в особі держкомпанії “Укрінтеренерго”) уклала договір на постачання великої партії вугілля з Росії для Зміївської ТЕС за ціною трохи більше $60 доларів – про це вугілля і підняв зараз виття юризд Медведчук.

З їхнього боку продавцем виступила така собі компанія “Русснефтедобича”… невідома на місцевому енергоринку, зареєстрована влітку 2014 року в фіктивному московському офісі з якимось лівим чуваком у статутних документах.

Подейкують, що контролює цю компанію з України якийсь Сергій Кузяра, який свого часу був одним з ключових менеджерів групи компаній Олександра Януковича. А “кришує” її голова Адміністрації Президента Борис Ложкін.

Найцікавіше – що виробником вугілля в цьому контракті вказана не якась собі вугільна компанія Кузбасу, який є найбільшим вуглеекспортним регіоном РФ, а шахтоуправління “Садкінське” з Ростовської області. А тепер – увага: “Садкінське” займається видобутком в пластах Східного Донбасу, і видобуте нею вугілля (!!!) абсолютно аналогічне (!!!) за своїм складом і характеристиками вугіллю, яке рубають в шахтах на території, окупованій російсько-сепарськими бандформуваннями.

Тобто – якщо (звичайно, чисто гіпотетично) вугілля з Лугандона вивезти на склади “Садкінської”, перевантажити в їх фірмові вагони і продати за завищеною ціною в Україні, то все буде надзвичайно чікі-пуки: і гроші Захарченку на медальки і стрілялки, і Кузярі бакшиш, і куратору у високий кабінет Адміністрації Президента подяку, і жодна експертиза не встановить підміни. Копперфільди хренови.
Висновки для українських чиновників:
1) не вистачає вугілля – купіть на вільному ринку, його до фіга і воно дешеве;
2) дорого – не крадіть;
3) купувати вугілля у сепарів – все одно, що купувати нафту в ІГІЛ. Не робіть цього. Не будьте 3.14дарасами.

Денис Олейніков

Tags: , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

This entry was posted on середа, листопада 25, 2015 at 07:00 and is filed under Статті, Україна. You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed. You can leave a response, or trackback from your own site.