Порошенко і Кличко.
Порошенко і Кличко.

Що може бути ефективнішим від інформаційної атаки?

Тільки чорнушна інформаційна атака. Приклад російських ЗМІ не просто надихнув, але став “школою” для тих, хто відповідає на Банковій за інформаційну політику, пише Анатолій Велімовський на Ліга.

Адже що може бути простіше, ніж “розп’яті хлопчики”, “фашисти”, “хунта” і подібні перли неперевіреної інформації. “Наїхати” можна на кого завгодно. Частина суспільства готова “жерти” будь-яку чорнуху, адже абсолютна більшість упевнена – будь-який чиновник чи депутат – apriori злодій, вилупок і хабарник.

Треба визнати, що ця абсолютна більшість не далека від істини. Злодіїв, виродків і хабарників серед можновладців вистачає, а кроки влади у боротьбі з корупцією “непереконливими” можна назвати з украй великою натяжкою. Точніше звучало б слово “показушні”.

За написання цього блогу мене змусила взятися ціла низка тупих інформаційних атак на людей, яких я знаю особисто і про діяльність яких маю уявлення не з телевізора або Інету.

Втім, чергове свідчення тупості Банкової у боротьбі зі своїми суперниками кілька днів тому знайшов в тому ж Фейсбуці. Десятки тисяч перепостів блогу одного з топ-менеджерів банку “Приват” у відповідь на сюжет одного з центральних телеканалів, де “Приват” звинувачується в купівлі виборців на місцевих виборах. Сюжет по суті своїй дебільний – не буде Коломойський ризикувати репутацією найбільшого в країні банку, що складає більшу частину капіталізації групи, заради задоволення отримати мера нехай і в своїй столиці. Той випадок, коли ретельнішими потрібно бути, виконуючи замовлення, панове журналісти.

Трохи відволічемося. Мені часто ставлять питання: “Навіщо Солідарності був потрібен цей новий ідіотський закон про вибори? Адже за старим законом або по мажоритарці “Солідарність” отримала б набагато більше мандатів? “Відповідаю. Використовуючи цей закон та група, яка його проштовхувала і приймала, змогла провести, зокрема, в Київраду в основному потрібних собі людей. Якщо у минулій Київраді в рамках блоку Удар-Солідарність голосиу ділилися приблизно 50 на 50, то в даному випадку це вже 30 на 70. При цьому цілий ряд людей, які могли спокійно розмовляти з Віталієм Кличком і до думки яких старий – новий мер прислухався, в Київраду не пройшли.

Зокрема, і навіть, в першу чергу, це стосується Олексія Рєзнікова, який у разі потрапляння в Київраду, з імовірністю 100% залишався б її секретарем. Тепер же пост секретаря майже напевно отримає Володимир Прокопів. При всій особистій повазі до якого не можна не констатувати: Прокопів є фігурою в цілому підконтрольною Банковій. На відміну від Рєзнікова, який мав величезний вплив на Кличка і був повністю самостійним при прийнятті рішень.

У мене неоднозначне ставлення до Рєзнікова. Як мінімум одного разу в каденцію він мене відверто підставив, внісши мій проект рішення в той момент, коли я вийшов із залу засідання. Але це було вже в кінці каденції, коли я вже оголосив, що не буду йти на вибори від “Солідарності”. Своєрідна “відповідь Керзону!”: Не йдеш – отримуй.

В цілому ж навіть меншість не могла пред’явити Рєзнікову що-небудь серйозне, якщо Рєзніков і “грав” з регламентом, то робив це настільки тонко, що меншості часом залишалося лише розводити руками.

Тепер до суті. Здавалося, що отримавши свого секретаря, Банкова повинна заспокоїться. Але тут по цілому ряду каналів на Рєзнікова пішла відверта “чорнуха”. У чому звинувачується? У тому, що будучи відомим адвокатом, він професійно і результативно захищав інтереси своїх замовників в господарських судах. В Інтернеті сидять ідіоти, які не розуміють, що робота адвоката якраз і полягає в професійному і результативному відстоюванні інтересів клієнта? Не залежно від того, є цим клієнтом олігарх, гвалтівник чи терорист!

В жодному з матеріалів немає ні слова про непрофесіоналізм Рєзнікова в ролі секретаря Київради. Немає ні слова, про те, що секретар якимось чином лобіював свої або чиїсь інтереси, перебуваючи на цій посаді. Що брав хабарі. Так як Рєзніков був професійний, в лобізмі і пробитті рішень “під себе” помічений не був, та й повірити, що Рєзніков міг брати хабарі я відверто не можу.

Але статті, очевидно, носять замовний характер. Так з якою метою вони пишуться? Як я розумію мету цих статей – одна людина. Віталій Кличко. “Бачите, Віталій Володимирович, у Рєзнікова погана репутація. Не потрібно призначати його замом! “Дитячий садок? Ні, трохи вивчивши мера, можу сказати – аж ніяк. При всій повазі до Кличка, він неоднозначна людина, і на деяких його слабкостях відверто грають. Як на мене – завдання якщо і не скасувати майже прийняте рішення про Рєзнікова-заступника, то значно знизити його вплив на Кличка, змусити Кличка насторожено ставитися до того, що пропонує Рєзніков.

Якщо правдою виявляться чутки про те, що і Ігор Ніконов доживає останні дні на посаді першого заступника голови КМДА (в даному випадку я безвідносно особистих і професійних якостей цієї людини), то варто допустити, що мета Банкової – повністю обкласти Кличка своїми людьми. У цьому випадку, будь-яке рішення міського голови буде спочатку затверджуватися на Банковій, а потім вже йти на підпис мера.

Тому з великою часткою ймовірності можу припустити, що найближчим часом інформаційна атака піде і на тих небагатьох людей, що залишилися в оточенні Кличка, які Банковій не підкоряються. Втім, з тією ж часткою ймовірності можна припустити й ультиматум цим людям в стилі: “Або ти граєш за нашими правилами, або – подивися на Рєзнікова”. Допускаю, що багато хто цей ультиматум прийме.

Ще про інформаційні атаки. Пару місяців тому практично всі, хто стежив за перипетіями призначення керівника Антикорупційного бюро, були впевнені, що цей пост повинен зайняти Віктор Чумак. Безвідносно того, вболівали вони за чи проти Чумака. Чумак був автором закону про бюро, отримував кращі бали при співбесідах, вважається кращим фахівцем щодо законодавчого забезпечення боротьби з корупцією, за деякою інформацією на його призначенні наполягали західні партнери. Таким чином, практично всі були впевнені в перемозі Чумака. Крім… самого Чумака.

“Я не потрібен Порошенкові на чолі антикорупційного бюро”, – казав він тоді близьким людям. І мав рацію. Банкова тоді переграла, Чумак був знятий з забігу за формальною ознакою, і у Порошенка з’явилися підстави не вносити його кандидатуру на затвердження. Інтернет трохи пошумів, але незабаром затих. Адже формальні підстави були дотримані.

Минуло кілька місяців. Мабуть, Банкова зробила висновки. Нині, як відомо, проходить конкурс на посаду голови Національного агенства з протидії корупції. І Чумак зі зрозумілих причин є одним з фаворитів цього конкурсу. А трохи пізніше розпочнеться конкурс на посаду голови Національного бюро розслідувань

Щоб прибрати людину, потрібно зіпсувати її репутацію, мабуть, таке рішення було прийнято на Банковій. І на дискредитацію Чумака почала працювати машина. У чому звинувачують колишнього генерала прикордонної служби, потім – бізнесмена і політолога, потім – депутата двох скликань. В одному з яких він очолював комітет по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю, у другому – є заступником голови комітету.

Може, в корупційних зв’язках часів роботи в держорганах? У “кришуванні” корумпованих чиновників? У лобіюванні свого або чужого бізнесу у Верховній Раді? Шантажі прокуратури з метою закрити ті чи інші кримінальні справи за хабарі? Ні! Просто не можна звинуватити людину в тому, що вона не робила. А якщо Чумак і відбивав когось від прокуратури, то в тих випадках, коли прокурорські чіплялися в шию працюючому бізнесу. Притому, розбирався в проблемі і, коли розумів, що в черговий раз справа йде про написання кримінальних справ з метою їх подальшого закриття за мзду – витягав проблему на комітет.

Мені відомо як мінімум два подібні випадки. При цьому бізнесмени в особистих бесідах мені розповідали, що на пряме запитання: “Спасибі, Віктор Васильович, скільки я винен?!”, Чумак лише відмахувався.

Так що закидають Чумаку виконавці замовлення на його дискредитацію? На те що, будучи бізнесменом, він придбав ділянку землі, а трохи пізніше побудував на ній будинок! Хочу обмовитися. Будинок не в Кончі, Пущі або Нових Петрівцях. А за 35 кілометрів від київської Окружної і в момент падаючого ринку. При цьому Чумак виклав у відкритий доступ всю інформацію про купівлю землі та будинку, а коли почався “скандал”, запросив журналістів і все показав. Є бажання – порийтесь – все є в Інеті, в тому числі відео.

Банкова не сильно і таїться, що за “наїздом” на Чумака стирчать її вуха. Інакше складно зрозуміти, звідки в Інеті “раптом” з’явилася інформація про платежі, що робилися підприємством, де Чумак був в бутність роботи в бізнесі співзасновником. На місці Чумака я б негайно написав заяву про злочин. Нехай міліція попрацює.

Так до чого тоді такий пильний інтерес до фігури лише одного кандидата на пост антикорупційного прокурора? Відповідь очевидна. Чумак – фаворит, а чергове непризначення Чумака може вдарити по репутації Порошенка, яка вже похитнулася після “прокурорських скандалів”. Те ж, що Чумак є самостійною фігурою, і ні за яких умов не буде танцювати під дудку Банкової, думаю, зрозуміло всім. Тому й “мочать”.

Хто стоїть за інформаційною політикою Банкової на “зачистку” неугодних політичних фігур?! Мені називали прізвища Ложкіна і Ковальчука. Але той випадок, коли повністю не впевнений, як то кажуть, свічку не тримав.

В цілому ж кадрова політика Банкової з “розстановки своїх” дає підстави для вкрай невтішних прогнозів. Навіть якщо ці “свої” і небезталанні, механізми управління в ручному режимі викликають великий скепсис як по відношенню до розвитку демократичних процедур, так і з приводу перспектив реальної боротьби з корупцією. Втім, як викликають огиду форми, прийняті в якості норми для вирішення цього завдання. “Чорнуха” замість боротьби ідей – низько і не відповідає викликам часу.

Втім, Банкова очевидно йде в заданому напрямку. Школу російського агітпропу ті, хто приймають рішення на Банковій, вже пройшли. Так що чекаємо “фашистів” і “розіпнутих хлопчиків”.

P.S. На Банковій, здається, забули відому тезу, що “Україна – не Росія”. У всьому цьому є і позитив. Виштовхуванням з орбіти прийняття управлінських рішень деяких сильних фігур, Банкова підштовхує їх до самостійного політичного плавання. Дуже хотілося б формування критичної маси таких людей. Ось тоді значна частина громадян України зможе полегшено зітхнути. У середовищі олігархічних або ручних політичних сил, нарешті, може виникнути незалежна від олігархату політична сила середнього класу.

Ліга

Tags: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

This entry was posted on Понеділок, листопада 30, 2015 at 15:00 and is filed under Київ, Статті, Україна. You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed. You can leave a response, or trackback from your own site.