Шпигунство.

Немає нічого доброго, якщо урядовець каже журналістам: “Я знаю, що ви збираєтеся опублікувати завтра”. Але в багатьох країнах, де уряд здійснює шпигунство за редакціями та окремими журналістами, такі ситуації – не рідкість, пише Редакторський портал.

Це правда, що уряди деяких країн шпигують за незалежними ЗМІ, але також правда і те, що деякі медіаорганізації не захищають свою інформацію від кібершпіонажу і технічних атак.

Медіаорганізації все більше усвідомлюють необхідність захисту таких цифрових активів, як бази даних, архіви, контакти, каталоги і паролі – адже ми знаємо, що багато африканських та латиноамериканських урядів вдаються до допомоги Hacking Team, сумно відомої італійської компанії, яка продає хакерські програми. Цю проблему ілюструє історія про групу незалежних ефіопських блогерів, які піддавалися стеженню і були заарештовані урядом країни.

Щоб захиститися від цієї загрози, організації, що мають на це кошти, можуть купувати складні комп’ютери, закодовані телефони та програмне забезпечення для відбиття атак. Вони також можуть найняти консультантів і звернутися до компаній, що продають послуги зі зниження цифрових ризиків.

Організації, що не мають таких ресурсів, вибирають з великої кількості таких безкоштовних інструментів, що працюють на основі відкритого коду, як Surveillance Self-Defense і Security in a Box. Добре те, що в наш час люди все більше розуміють необхідність забезпечення цифрової безпеки.

Однак, відвідуючи редакції в Латинській Америці, я помітив тривожну тенденцію: медіаорганізації намагаються використовувати нові технології, не змінюючи стилю роботи редакції. Часто доводиться бачити, що стиль роботи новинних організацій не змінився з часів аналогової ери.

Приміром, вони використовують звичайні телефони або текстові повідомлення, обмінюючись такою конфіденційною інформацією, як імена джерел інформації, зміст матеріалів, час і місце інтерв’ю або місце проживання журналістів.

Обмін цією інформацією не шифрується; все обговорюється під час телефонних розмов, які можуть прослуховуватися, або в не зашифрованих листах і чатах, які легко зламати.

Уряд або приватні особи, зацікавлені в прослуховуванні цих розмов, можуть з високою ймовірністю успіху зробити це, не вкладаючи багато грошей. Таким чином, ЗМІ мимоволі ставлять себе в не захищену від шпигунства позицію.

Як нам розірвати це порочне коло? Що нам потрібно змінити в редакціях, щоб захистити нашу інформацію?

Відповіді можна знайти в самих новинних організаціях. Їм потрібно почати працювати по-новому, краще пристосовуючись до мінливих вимог безпеки. Всі члени редакції повинні грати свою роль у цих змінах. Це відкриє двері для нових ідей, що надходять від усіх членів редакції.

Щоб протистояти бажанням уряду шпигувати за журналістами, ми повинні думати по-новому.

Редакторський портал

Tags: , , , , , ,

This entry was posted on Середа, грудня 9, 2015 at 07:00 and is filed under Закордон, Статті. You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed. You can leave a response, or trackback from your own site.