Боротьба з тероризмом.

Сценарій прекрасно всім відомий. Терористи завдають удару по західній цілі, і політики влаштовують конкурс на найжорсткіший і найрізкіший епітет, пишуть Иносми.ру. Британське, китайське і японське керівництво заявило, що було “шоковане” терактами в Парижі, які президент США назвав “жахливою” подією. Франсуа Олланд у свою чергу говорить про “підлих” і “мерзенних убивць”. Індійський прем’єр Нарендра Моді охарактеризував злочини “варварськими”, а генсек ООН Пан Гі Мун вважає їх “огидними”. Нарешті, держсекретар США Джон Керрі назвав ці дії “огидними, мерзенними і злочинницькими” (його вокабуляр виявився найвиразнішим).

Теракти 13 листопада заслуговують найрізноманітніших епітетів. Тільки от є один, який вже точно ніяк їм не підходить: їх безумовно не назвати дивовижними.

На Заході регулярно трапляються теракти. Це незаперечний факт. Причому, швидше за все, в найближчі десятиліття їх стане тільки більше, а аж ніяк не менше. Якщо ми хочемо впоратися з довгостроковими ризиками тероризму (і не дати йому перетворити західне суспільство на гротескну карикатуру на самого себе), нам пора припинити розглядати його як якесь екстравагантне відхилення. Пора визнати, що мова йде про довгострокову проблему, з якою потрібно боротися. Але не вийде остаточно впоратися.

Політикам такий підхід явно не до душі. Але раз ми з вами не вони, давайте уважно розглянемо список десяти неприємних істин про тероризм.

1. Відгородитися від усіх “поганців” не вийде
Кордони – зовсім не непроникний бар’єр. У США понад 150 тисяч кілометрів узбережжя, а у Греції – 6 тисяч островів і 15 тисяч кілометрів узбережжя. Із Сирії та Іраку можна пішки дійти до Туреччини, а звідти вже перебратися до Болгарії. У США щороку прибувають на літаках 800 мільйонів осіб, а європейські аеропорти приймають 1,7 мільярда пасажирів. Жодна, навіть найдовша і найвища стіна не зможе зупинити рішуче налаштованих і відчайдушних людей, а для спостереження за усіма національними кордонами на суші і на морі не вистачить ніяких прикордонників.

2. Більше того, загроза вже тут
У 2005 році лондонські терористи виявилися громадянами Великобританії, а теракт на бостонському марафоні скоїв громадянин США. Цього року організаторами паризьких терактів були здебільшого французькі громадяни. У будь-якій країні світу є озлоблена молодь, яка легко знайде в інтернеті з десяток відповідних для виправдання будь-якої ненависті ідеологій. Збільшувати число прикордонників (або закривати двері перед біженцями, що рятуються від війни і злиднів, до чого дуже часто закликають американські політики) марно, бо загроза вже поруч з нами.

3. Розширення нагляду не зможе подолати тероризм
Як стало відомо в 2013 році завдяки Едварду Сноудену, США вже щосили стежать за всією планетою. Те ж саме відноситься до половини європейських урядів. Але тут є така проблема: чим більше даних ви збираєте (знімки із супутників і безпілотників, електронне листування, телефонні розмови і т.д.), тим складніше стає відокремити зерна від полови. Якщо вірити розслідуванню The Washington Post, АНБ щодня перехоплює мільярди повідомлень, але незважаючи на спеціально створене надскладне ПЗ для виявлення “підозрілої” активності, воно не в змозі проаналізувати все і витрачає величезну кількість часу на помилкові сигнали.

Іноді спецслужби потрапляють у ціль, і їм вдається запобігти теракту. Тільки от отримані з пошти, камер і всього іншого дані зазвичай виявляються корисними вже після подій. Як тільки влада розуміє, що саме їм потрібно шукати, вона може зробити висновки, зрозуміти, як саме стався теракт, і навіть провести зв’язки до терористів, що раніше вже привертали їхню увагу. У запобіганні терактів головну роль відіграють ті ж фактори, що і в боротьбі з організованою злочинністю: вмілі слідчі, пильні громадяни і дурні помилки зловмисників.

4. Перемога над ІГ не дозволить позбутися тероризму
Не варто обманюватися. Ісламську державу зараз навіть не можна назвати найкривавішою терористичною групою: це звання відходить нігерійській “Боко харам”. У будь-якому разі, до ІГ була “Аль-Каїда”, якій ми зобов’язані 11 вересня, терактами в Мадриді та Лондоні. До “Аль-Каїди” були “Хезболла” і ХАМАС. А до них – Абу Нідаль, “Чорний вересень” і радикали Організації визволення Палестини. У 1970-1980-х роках в Європі було більше терактів (і жертв тероризму), ніж після 11 вересня 2001 року. Сьогодні Ісламська держава дійсно в моді в озлобленої молоді, але навіть ліквідація всіх її бойовиків в Іраку і Сирії не згасить пожежу на Близькому Сході і не заспокоїть паризькі передмістя.

І ні, це не мусульманська проблема. У США праві екстремісти вбивають більше людей, ніж ісламісти. У 2011 році бійню на Утейї в Норвегії (77 жертв) влаштував всього один ультраправий терорист Андерс Брейвік. З 2006 року на Заході більше половини жертв тероризму були вбиті “вовками-одинаками” (не ісламістами), які здебільшого надихалися ультраправою чи націоналістичною політикою. Буддисти теж не такі вже й пацифісти: 23 жовтня 2012 року буддистські екстремісти влаштували напад на село в Бірмі і вбили там 70 осіб (з них 28 дітей).

5. За статистикою, тероризм все ще відносно невелика загроза
Це навряд чи втішить жертв терористів та їхніх близьких, але у всіх інших є привід зітхнути з полегшенням. Жахлива статистика про бурхливе зростання тероризму відноситься лише до регіонів, де вирують збройні конфлікти на зразок Сирії, Іраку, Нігерії та Афганістану. Так, якщо вірити Global Terrorism Index, за період з 2000 до 2014 рік лише 2,6% жертв тероризму проживали в західній країні. Тому якщо середній американець не суне ніс в зони конфліктів, він зі значно більшою ймовірністю може померти від випадкової кулі у себе на батьківщині, ніж від рук терористів. І чи варто нагадувати про те, скільки людей в США щороку гинуть в перестрілках?

З якого кінця не візьмись, життя на Заході досить непогане. Навіть з урахуванням перестрілок в США, ми живемо довше, у нас менше шансів померти від хвороби або насильницькою смертю, ніж у незахідних країнах. Якщо ви живете в Іраку, Лівії та Сирії (або Нігерії, Афганістані, Сальвадорі, Гондурасі, Південному Судані і т.д.), насильницька смерть – цілком реальна і постійна загроза. Але якщо ви – житель Парижа, Бостона та Оттави, можете розслабитися.

6. Але все ж не надто
Ситуація, ймовірно, відчутно погіршиться. З історичної точки зору нинішнє відносно безпечне життя людей на Заході – аномалія. До 1850 року середня тривалість життя в більшості європейських країн становила близько 40 років. Зараз вона знаходиться на рівні 80. А в історії Заходу знайдеться не менше агресії, ніж зараз на Близькому Сході: короткі періоди миру чергувалися з кривавими затяжними конфліктами.

Не варто думати, що цей період відносної безпеки на Заході ніколи не закінчиться. Одного разу політичні, етнічні та релігійні конфлікти на Близькому Сході вщухнуть, але найближчим часом розраховувати на це не доводиться. І все більш активна військова кампанія Заходу проти Ісламської країни не прискорить цей процес.

У найближчі десятиліття світ чекає ще більше збройних конфліктів, які навряд чи обійдуть Захід стороною. Міграційна криза стала для Європи передвісником того, що може статися, коли цілі народи рятуються втечею з одного регіону в інший. Прикордонні служби, система допомоги біженцям і гуманітарні організації виявилися не в силах впоратися з потоком в 750 тисяч осіб, що раптово нахлинув, і хоча більшість з них дійсно були біженцями, деякі все-таки ні. Уявіть, що буде через кілька десятиліть, коли зміна клімату породить конфлікти за ресурси, а величезні групи людей покинуть насиджену територію у пошуках кращого життя в іншому місці. Так, недавнє дослідження говорить, що до кінця століття Близький Схід стане в буквальному сенсі занадто гарячою точкою для людей. І що тоді станеться?

7. Непродумані дії Заходу можуть лише загострити ситуацію
Тобто, після терактів у Парижі огрядний, щасливий і привілейований Захід повернеться спиною до сотень тисяч мусульманських сімей, що відчайдушно прагнуть знайти притулок і будинок, тільки тому, що крихітна меншість з них можуть виявитися ісламістами? Радикали і мріяти не можуть про кращий засіб вербування.

Те ж саме стосується і військових дій проти Ісламської держави. Якщо ми відповімо на паризькі теракти відправкою наземних сил до Сирії та Іраку, то знову станемо іноземними окупантами. І зручними цілями. Якщо ми відповімо ударами по всіх оплотах ІГ, які зможемо знайти, велика ймовірність, що ми врешті розбомбимо тих людей, яких ніколи не збиралися бомбити. А це явно не принесе нам нових друзів. Якщо ми знищимо ІГ в Сирії, це може розчистити шлях іншим сирійським екстремістам і навіть допомогти президенту Башару Асаду, хоча Ісламська держава з’явилася на світ не в останню чергу завдяки йому та іншим авторитарним лідерам регіону. Взагалі, що буде в Сирії, якщо ми ліквідуємо ІГ і Асада? Як мав показати нам іракський приклад, природа не любить порожнечі.

Військова сила може зіграти роль у запобіганні теракту або відповіді на нього, але якщо ми не знаємо, кого атакувати, і не до кінця розуміємо динаміку, що сформувалася в регіоні, її слід звести до мінімуму.

8. Проблему тероризму не можна вирішити
Дивно, що мені ще доводиться про це говорити, але ми не можемо “перемогти” у “війні” з тероризмом, як не можемо ми перемогти у війні зі злочинністю, наркотиками і бідністю. Але хоча ми не здатні ліквідувати всі пов’язані з тероризмом ризики, ми все ж можемо дотримуватись розумної політики, яка дозволить зменшити цю небезпеку і ризики терактів. Ми можемо профінансувати помірні мусульманські асоціації, які в змозі запропонувати альтернативу екстремістській інтерпретації ісламу. Крім того, ми могли б поліпшити громадянську інтеграцію спільнот, на які націлені вербувальники терористів, закликати їх проявити пильність і жорсткість на випадок підозрілої діяльності. Зокрема це може стосуватися роботи з молоддю, яка відчуває потяг до агресивної ідеології, але ще не перейшла до дії.
Далі, ми могли б надати (в розумних межах) додаткові кошти правоохоронним органам, але в той же час проконтролювати їх, щоб уникнути зловживання новими повноваженнями. Такий творчий підхід з нашого боку може утруднити організацію терактів і пом’якшити їх наслідки. Інакше кажучи, у терористів буде менше бажання діяти.

9. Пора прибрати політику з обговорення проблеми тероризму
Потрібно чесно говорити про вартість та переваги різних можливих підходів. Ми можемо скидати все більше бомб, спрямовувати все нових прикордонників, розширювати служби безпеки в аеропортах і прослуховувати ще більше розмов у спробі впоратися з проблемою тероризму. І такі підходи навіть можуть принести певні позитивні зрушення в короткостроковій перспективі. Але у них усіх є ціна, фінансова, людська або політична. Більше поліції значить більше попередили терактів, але і більше зловживань, які лише підштовхнуть нових добровольців в обійми ІГ або його наступника. Більше поліції означає більше грошей на громадську безпеку і, в нинішніх обмежених умовах, менше на все інше. Та ж сама логіка стосується безпеки аеропортів, АНБ і авіаударів. Якщо ці заходи погано продумані і неефективно використані, вони можуть призвести лише до небажаних і контрпродуктивних наслідків. Навіть при найкращому розкладі, вони коштують грошей, що позбавляє ресурсів інші сфери.

Дивно, але 14 років після подій 11 вересня нам досі гостро не вистачає емпіричних даних про ефективність (або неефективність) того чи іншого підходу. В цілому, це пояснюється тим, що фінансування і проведення фактичних досліджень боротьби з тероризмом не було пріоритетом для жодного з урядів. І це треба змінювати.

У питанні тероризму нам необхідна холодна голова. До його аналізу слід підходити з тією ж відстороненістю і ясністю, що і при розгляді злочинності, захворювань, ДТП і тисяч інших небезпек в нашому повсякденному житті. Скільки ще поліцейських (прикордонників, співробітників служб безпеки або бомб) потрібно, щоб змінити ситуацію? І з якого рівня їх ефективність починає падати? Коли ми скажемо: “Так, можна на 5% зменшити небезпеку терактів за допомогою 5000 нових прикордонників, але ми не зробимо цього, тому що витрати занадто високі”? Або: “Ми можемо зменшити цей ризик на 85%, перетворивши Францію і США на поліцейські держави, але краще приймемо небезпеку, ніж відмовимося від цінностей, що лежать в основі наших країн”?

10. Досить допомагати тероризму
Ми можемо змінити баланс витрат і результатів потенційних терористів, урізавши доходи тероризму. Тероризм став улюбленою зброєю для державних і недержавних утворень, бо він відносно простий і економічний, а також прекрасно працює. З погляду “Аль-Каїди” теракти 11 вересня стали феноменальним успіхом. Вони обійшлися США в мільярди доларів: ми закрили біржу, зупинили повітряне сполучення, почали дорогі і безрезультатні війни в Афганістані та Іраку. Для ІГ паризькі теракти теж виявилися досить ефективними: зростаюча недовіра до біженців гратиме на руку вербувальникам терористів, а по туризму було завдано серйозного удару. Чим більше Захід трясе кийком бомб, закритих кордонів і поліції, тим задоволеніша Ісламська держава.

Найпростіший і найекономічніший спосіб знизити ефективність тероризму: зменшити реакцію. 130 загиблих в Парижі – це, звичайно, трагедія і жахливий злочин, але в США щороку 16 тисяч людей гинуть у результаті “звичайних” убивств, 30 тисяч – через випадкові падіння, 34 тисяч – у ДТП, а 39 тисяч – через отруєння. Ми повинні оплакувати кожну смерть, але в той же час вжити всіх розумних заходів для запобігання новим трагедіям і покарання тих, хто навмисно хоче завдати болю іншим людям.

Але нам пора припинити розглядати тероризм як якесь унікальне і дивне явище. Адже чим більше ми панікуємо, метушимося і необдумано відповідаємо на нього, тим більше його стане.

Иносми.ру

Tags: , , , , , , , , , , ,

This entry was posted on Вівторок, грудня 22, 2015 at 09:00 and is filed under Закордон, Статті. You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed. You can leave a response, or trackback from your own site.