Ахметов.

Чому триває конфлікт між компанією Рината Ахметова і міністром енергетики Володимиром Демчишиним, розбирався insider.

“У вас з ДТЕК війна?” – запитали журналісти в кінці жовтня у міністра енергетики Володимира Демчишина.

“У нас з ДТЕК зима”, – відповідав міністр.

З самого свого призначення міністр вступив у конфлікт з енергокомпанією Рината Ахметова.

“Донбаська паливно-енергетична компанія” (ДТЕК) – вертикально інтегрований енергохолдинг, що зосередив весь виробничий цикл у сфері теплової генерації. ДТЕК видобуває вугілля на своїх шахтах, спалює його на своїх теплоелектростанціях і продає вироблену ними електрику через свої дистрибуційні компанії.

При Вікторі Януковичі ДТЕК почував себе добре. Теплова генерація, 70% якої зосереджено в ДТЕК, отримувала вигідний тариф від держави. Холдинг легко вигравав конкурси з приватизації державних активів. Компанія взяла великі кредити, на які почала модернізацію цих активів, купівлю та будівництво нових.

Коли в 2014 році Ахметов втратив адмінресурс, його бізнес почав відчувати проблеми. Демчишин, який орієнтується на президента Петра Порошенка, зі скандалами прибрав лояльних Ахметову менеджерів з державних структур.

Вже непідконтрольна Ахметову Нацкомісія з регулювання енергетичного ринку (НКРЕКУ) значно підняла тарифи для всіх видів генерації, крім теплової. Міністерство відмовилося підвищувати ціну вугілля, яку генеруючі компанії ДТЕК закладають у тариф на електроенергію.

Ахметов спробував натиснути на уряд, використовуючи профспілки і мітинги шахтарів. У холдингу був розроблений план “Фортеця” з дискредитації урядовців, що чинили тиск на ДТЕК. Однак з цього нічого не вийшло.

Після року співіснування Демчишин і ДТЕК навчилися працювати разом. З нинішнім міністром енергохолдинг увійшов вже в другій опалювальний сезон. Сторони навчилися продуктивно співпрацювати для вирішення тактичних завдань. У найближчій перспективі міністерству і ДТЕК важливо провести країну через осінньо-зимовий період (ОЗП), коли збільшується споживання енергоресурсів.

“Ми знаходимо спільну мову з міністерством, діалог налагоджується”, – говорив у листопаді комерційний директор “ДТЕК-Енерго” Віталій Бутенко.

Але стратегічно сторони домовитися не можуть. Конфлікт триває. Правда, тепер опоненти не скандалять публічно, а намагаються послабити один одного.

Що заважає нормальним відносинам найбільшої енергокомпанії та профільного міністерства?

Чого хоче компанія Ахметова?

У ДТЕК незадоволені роботою диспетчерів “Укренерго”, які в першу чергу завантажують атомні блоки держкомпанії НАЕК “Енергоатом”.

Зараз у керівництві “Укренерго” працюють люди, рекомендовані російським олігархом Костянтином Григоришиним. На відміну від інших галузевих держкомпаній, штатний розклад “Укренерго” затверджує міністр енергетики. Саме він призначає її керівника.

З 2013 року частка “Енергоатома” в загальному виробленні електроенергії зросла приблизно з 45 до 55 відсотків. У той же час частка вироблення теплової генерації постійно падає.

У міністерстві це пояснюють двома факторами. По-перше, через конфлікт на Донбасі Україна позбулася стабільних поставок вугілля антрацитових марок. Тому ТЕС використовують лише для маневрування потужністю – їм дають працювати в піки споживання. До речі, велика частота маневрування сприяє підвищеній зношуваності устаткування.

По-друге, атомна енергія, навіть після зміни тарифів, в два рази дешевша: 42 копійки за кВт/год для АЕС проти 93 копійок для ТЕС.

Найбільше ДТЕК обурив імпорт електроенергії з Росії, який тривав з перервами всю осінь до середини листопада.

“Де це бачено? Країна платить за електроенергію іншій державі замість того, щоб платити своїм енергетикам і шахтарям”, – обурюється один з менеджерів холдингу, що побажав залишитися неназваним.

На початку листопада на 34-му каналі Дніпропетровська, що належить Ринату Ахметову, було опубліковано запис розмови диспетчерів “Укренерго” та Придніпровської ТЕС, що входить в “ДТЕК Дніпроенерго”. Диспетчер держкомпанії, віддаючи вказівку розвантажити блоки ТЕС, згадав “політичний контракт з Росією”, яка “не допускає навіть мегавата відхилення”. Варто відзначити, що переговори диспетчерів завжди записуються обома сторонами.

У міністерстві пояснюють необхідність імпорту проблемами з постачанням вугілля з окупованих територій.

“З початку листопада почалися перебої з поставками, тому що керівники самопроголошених республік хочуть більшу ціну за вугілля, – розповідає співрозмовник INSIDER в міністерстві. – Було прийнято рішення закупити електроенергію, щоб теплова генерація підтримувала рівень палива на складах”.

З 20 листопада, використовуючи як привід руйнування опор ЛЕП, що ведуть до Криму, керівники самопроголошених “ДНР” і “ЛНР” повністю припинили поставки вугілля в Україну. Відновили їх лише в грудні.

9 грудня уряд прийняв розпорядження №1296 “Про запровадження тимчасових надзвичайних заходів на ринку електроенергії”. З документа випливає, що Кабмін дає Міненерговугілля дозвіл відмовитися від закупівлі дорогої “зеленої енергії” на користь теплової генерації. Правда, як вчинить міністерство у разі надзвичайного стану на ринку електроенергії, ще не ясно.

“Основною причиною прийняття цього розпорядження є проблема з поставками вугілля антрацитної групи”, – заявив в. о. гендиректора “Укренерго” Всеволод Ковальчук 16 грудня.

В цілому позиція ДТЕК проста: холдинг хоче отримувати більше грошей, щоб обслуговувати свої кредити, підтримувати і модернізувати свої підприємства. Обмеження виручки в результаті регуляторної політики держави не дає Ахметову розширювати свою енергетичну імперію.

Чого хоче міністр енергетики?

Проблема Володимира Демчишина в його залежності від олігархів з президентського оточення. Єдина державна генерація “Центренерго” працює в інтересах першого заступника голови фракції БПП в Раді Ігоря Кононенка. “Укренерго” управляється менеджерами Григоришина.

У той же час Демчишин конфліктує з прем’єром Арсенієм Яценюком, що не дає уряду формувати спільну політику в сфері енергетики. На відміну від президента, прем’єр набагато більше схильний допомагати Ринату Ахметову.

Міністр Володимир Демчишин, хоча б з почуття самозбереження, намагається диверсифікувати поставки енергоносіїв в Україну. Так, був підписаний контракт “Центренерго” з міжнародним трейдером Mercuria на постачання вугілля марки “Т” (антрацитна група) з ПАР.

Міністр зажадав від ДТЕК також диверсифікувати джерела поставок вугілля, щоб не залежати від волі Кремля, що вказує маріонетковим керівникам “ДНР” і “ЛНР”, коли поставляти паливо, а коли ні.

На непідконтрольних Україні територіях ДТЕК управляє трьома великими вугледобувними підприємствами: “Ровенькиантрацит”, “Свердолвантрацит” і шахтою Комсомолець Донбасу”.

“Навіщо нам витрачати гроші на імпортне вугілля, якщо у нас є свої шахти, які і так недофінансовані?” – обурюються в ДТЕК.

Ще один головний біль міністра – державні вугледобувні підприємства на заході: “Львіввугілля” та “Волиньвугілля”. Зараз собівартість їхньої продукції набагато вища від ринкової. Підприємства у збитках і боргах, їх працівники місяцями не отримують заробітну плату.

“Ми за кілька сот мільйонів гривень можемо підвищити видобуток цих підприємств, що наблизить їх до рентабельності, – говорить співрозмовник у міністерстві. – Але у нас є величезна проблема – це вугілля нікуди дівати”.

Вугледобувні підприємства на заході країни виробляють вугілля газової групи, призначене для спалювання трьома ТЕС генкомпанії “Західенерго”. Контрольний пакет акцій цієї генерації холдинг придбав в 2011 році. Вже на той момент частина блоків Бурштинської ТЕС була синхронізована з енергосистемами інших країн і виробляла електроенергію на експорт.

Зараз компанія Ахметова купує для “Західенерго” лише невеликий обсяг вугілля держпідприємств. Більшу частину палива для цієї генерації ДТЕК везе через усю країну зі своїх компаній “Добропіллявугілля” і “Павлоградвугілля”, які також добувають газову марку.

У зв’язку з цим у міністерстві натякають, що якщо ДТЕК продасть “Західенерго”, проблем з іншими його активами буде менше. На цю пропозицію ДТЕК стає в позу чесного комерсанта.

“Не міністру вирішувати, що нам продавати, а що ні!” – обурюються представники компанії.

Втім, бажання команди президента можуть тягнутися і за межі інтересів держави. Влітку була заблокована робота найбільшої приватної газодобувної компанії “Нафтогазвидобування”, яка входить до ДТЕК. Таким чином оточення глави держави спробувало видавити Ахметова з активу, що раніше належав самому Порошенку.

У ДТЕК побоюються близького до президента Костянтина Григоришина, який хоче забрати в Ахметова компанію “Київенерго”, що постачає столицю електрикою і теплом, а також найбільшу на сьогодні дистрибуційну компанію “Дніпрообленерго”. Ці активи Ахметов узяв під контроль в 2010-2012 роках. У конкурсі за “Дніпрообленерго” з ним змагалася компанія “ЛЕО” Григоришина. У конкурсі на продаж блокуючого пакету акцій “Київенерго” брала участь компанія “Полтаваобленерго”, акції якої належать Ігорю Коломойському і Григоришину.

У будь-якому разі, довго дотримуватися нейтралітету не вийде. Або Ахметов поділиться своїми активами, або Демчишин піде у відставку.

insider

Tags: , , , , , , , , , , , , , , , , ,

This entry was posted on вівторок, грудня 22, 2015 at 13:00 and is filed under Київ, Статті, Україна. You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed. You can leave a response, or trackback from your own site.