Одеса.
Одеса.

Кримінал процвітає в Одесі, навіть якщо судити за українськими мірками. Деякі молоді люди в цьому портовому місті на Чорному морі борються проти цього – а в центрі всієї цієї історії перебуває колишній грузинський президент, пишуть Иносми.ру.

Насамперед Юлія Марушевська відклала убік свою докторську дисертацію. З середини жовтня вона займається новою справою, яка не має нічого спільного з “Містифікацією в українській літературі 20-го століття”. Однак тема дисертації, судячи з усього, забезпечила їй непогану підготовку: вона тепер є керівником митної служби Одеси.

В результаті вона виявилася учасником боротьби, в якій межі між політикою та криміналом стираються, а дійсність і теорії змов часто неможливо розділити.

Здається, що десь у глибині розгортається інша дія, і не завжди можна розібратися в тому, яка історія є істинною, а яка використовується як маскування і завіса.

Одеса в Україні має репутацію міста, в якому кримінал і корупція пустили особливо глибоке коріння в порівнянні навіть із загальною ситуацією в країні. Можливо, причина полягає в тому, що найбільш відомі і найбільш улюблені шахраї радянської літератури були родом з цього портового міста, розташованого на березі Чорного моря.

З їх допомогою в галузі музики та кіно в усьому російськомовному світі відбулося романтичне прославляння одеської кримінальної культури. Проте репутація Одеси має не тільки вигадане в минулому коріння.

За даними західноєвропейських поліцейських органів, в 90-і роки більша частина російського нафтового експорту перебувала під контролем кримінальних структур, а одеський порт був важливим перевалочним пунктом для контрабанди цього виду сировини – з такими побічними явищами, як замовні вбивства і перестрілки на вулиці серед білого дня. Боротьба за кримінальні частки пирога в той час одночасно була і боротьбою за політичний вплив у місті – і навпаки.

Жінка в боротьбі проти світу, де правлять мачо

З того часу ситуація значно заспокоїлася, проте багато з тих, хто в ті дикі роки піднявся в бізнесі, і сьогодні знаходяться на своїх місцях. Один з них був переобраний на муніципальних виборах, що проходили в кінці жовтня, і зберіг своє місце – мова йде про мера міста Геннадія Труханова.

До революції на Майдані він був сильною людиною в місцевій організації партії президента Віктора Януковича, а сьогодні він називає себе “незалежним”. В інтерв’ю журналу “Власть денег”, яке він дав чотири роки тому, Труханов назвав наймогутнішого одеського “хрещеного батька” 90-х років своїм другом.

У доповіді, що з’явилася у пресі, італійської поліції 1998 року про українську мафії Труханов згадується як людина, що обіймає високе місце у відповідній ієрархії. У той час він займався охоронним бізнесом. Труханов заперечує зв’язки з підпільним світом і стверджує, що ніколи не був замішаний у кримінальних оборудках. Однак він був не проти пустити в хід кулаки: “Коли приходили бандити і хотіли битися, то ми билися”, – так він відповів в інтерв’ю в 2011 році на питання про те, які у нього в той час були ділові контакти.

У світі, в якому головну роль відіграють такі мачо, як Труханов, Юлія Марушевська повинна тепер займатися викоріненням корупції на митниці, і доручено це робити 26-річному фахівцеві в галузі літератури, яка навіть зовні являє собою повну протилежність тому чоловічому світу, з яким вона повинна покінчити: вона дуже витончена, у неї довге темно-каштанове волосся і дуже відкритий погляд.

Саме цей погляд зробив свій внесок у те, що вона 14 лютого 2014 року стала раптом популярною. У дні ескалації насильства в Києві вона записала відео на барикадах Майдану, в якому англійською мовою звернулася до всього світу і попросила підтримати українців у їхній боротьбі за свободу. Протягом декількох днів це відео отримало декілька мільйонів кліків на порталі YouTube. У результаті записане на Майдані відео зробило цю раніше не дуже активну університетську викладачку знаменитістю в протестному світі – і непрямим чином привело її саме туди, де вона сьогодні і знаходиться.

Надія Саакашвілі

Атмосфера в митному відомстві “природно, жахлива”, говорить Юлія Марушевська, проте страху у неї немає. “У нас 20-річні хлопці відправляються на фронт і ризикують там своїм життям, і одночасно у нас всередині існує фронт, від якого залежить майбутнє України. На цьому фронті я і воюю”. На звинувачення в відсутність досвіду Юлія Марушевська відповідає відверто: це правильно, однак у неї є сильна команда, що складається з юристів.

Разом з 20 своїми прихильниками, з якими вона почала роботу в жовтні, вона збирається протягом декількох місяців створити структуру, в рамках якої буде якомога менше контактів між чиновниками митниці, які приймають рішення, і тими людьми, які хочуть щось перевезти через кордон – більше не повинно бути можливості дати хабар або його отримати.

Одночасно вона, ймовірно, прийме якомога більше нових працівників на роботу і звільнить якомога більше старих. Деякі з тих, яких вона хотіла позбутися, пішли самі – в митні служби інших регіонів, в яких не відбулося жодних змін.

За ними пішли і деякі великі клієнти одеської митниці, які воліють тепер проводити свої імпортні та експортні операції в інших місцях. Це полегшує роботу Юлії Марушевській, “однак це показує, що допомога виходить невелика, якщо реформи проводяться тільки в одному місці”.

Залучення Юлії Марушевської є частиною великого експерименту. У травні український президент Петро Порошенко призначив колишнього президента Грузії Михайла Саакашвілі губернатором Одеської області.

Партія Саакашвілі у себе на батьківщині через його надмірну зарозумілість втратила владу, проте в попередні роки Саакашвілі і його прихильники добилися успіхів у викоріненні корупції у владних структурах, у судовій системі та в поліції.

Його завдання тепер полягає в тому, щоб повторити грузинське диво в Одесі. Уже в день свого вступу на посаду Саакашвілі почав звільняти співробітників роздутого апарату адміністрації області. “Державні органи настільки прогнили, що їх уже не можна реформувати, – говорить Саакашвілі. – Тепер потрібно заново їх створювати”. Як ілюстрацію він розповідає про свою зустріч з митниками. “Я їх запитав, яка у них заробітна плата. Жоден з них не зміг відповісти на це питання”.

Напад на Будинок профспілок – травма для міста

За допомогою вихору ініціатив Саакашвілі вдалося швидко стати популярним в Одесі. Однак спочатку направлення його до цього портового міста не виглядало гарною ідеєю. Одеса і Саакашвілі – подібний варіант здавався вибухонебезпечною сумішшю.

Одеса – місто переважно російськомовне, більшість його жителів дивляться російське телебачення, в передачах якого Саакашвілі виглядає як суміш антиросійського диявола з божевільним. Він сам сприймає це як нагороду – такому талановитому творцю конфліктних ситуацій і риторичному задираці подібні звинувачення абсолютно доречні.

Для заспокоєння настроїв в цьому політично розколотому і травмованому внаслідок несподіваного спалаху насильства місті він, по суті, є абсолютно неправильною кандидатурою. У травні 2014 року, незадовго до початку військових дій на сході України, 48 осіб загинули в Одесі в результаті зіткнень між проукраїнськими і проросійськими демонстрантами, і сталося це після того, як за допомогою коктейлів Молотова був підпалений Будинок профспілок, в якому ховалися противники Майдану.

Ймовірно ще й тому, що самі одесити – незалежно від політичної орієнтації – намагаються не ятрити цю рану, й тому, що для них доля міст на сході країни слугує як попереджувальний приклад, Саакашвілі вдалося створити сприятливу для змін атмосферу.

Він залучив до роботи в Одесі команду молодих людей – таких, як Юлія Марушевська, – які демонструють величезне бажання домогтися змін. Не зашкодило йому і те, що він викликав значне невдоволення українських націоналістів, запросивши на роботу свого заступника людину з Росії – Марію Гайдар, яка у себе на батьківщині активно виступала проти Путіна, а тепер в Одесі буде займатися перебудовою системи управління.

Чи можна стримати Саакашвілі?

Однак сьогодні, через півроку після призначення Саакашвілі, лунає все більше критичних голосів. Люди запитують: чи не є всі ці вихори простим струшуванням повітря, оскільки поки Саакашвілі може пред’явити лише невелику кількість відчутних результатів. Крім того, Одеса, здається, стала тісною для Саакашвілі. У Києві, де він буває все частіше, він вплутався в різку суперечку з прем’єр-міністром Арсенієм Яценюком і з деякими членами кабінету міністрів. Подібний конфлікт здатний зруйнувати і без того крихкий уряд, особливо після того, як під час наради на початку тижня Саакашвілі абсолютно вийшов з себе і накинувся зі звинуваченнями на міністра внутрішніх справ Арсена Авакова. Саакашвілі назвав його “злодієм” – після чого міністр внутрішніх справ запустив в нього стакан з водою.

На опублікованому в четвер відеозаписі події конфлікту можна бачити, як президент Порошенко сидить поруч, закривши обличчя руками.

Поки ще не ясно, чи зможе Саакашвілі після цього “ганебного інциденту” (Порошенко) довго залишатися в Одесі. І ніхто не може сказати, чи буде продовжено розпочатий ним експеримент, якщо він вже не зможе захищати членів своєї команди.

Та й самі члени його команди – вже не такі чисті, як це було на початку. Все частіше тепер кажуть про темні сторони і підозрілі контакти на життєвому шляху його співробітників. Так, наприклад, батько підтриманого Саакашвілі кандидата на пост мера раніше працював у КДБ, а інформація про хабарі і злочини, якою він володів, в місті дозволила йому заробити капітал. Ще один близький до Саакашвілі співробітник раніше працював в російській державній нафтовій компанії, а інший колега колись мав ділові контакти з людиною, партнером якого був аферист.

Тут вірять всьому і нічому

У більшості випадків складно зрозуміти, з якого джерела надходить потік подібних відомостей, що все збільшується, і при цьому нелегко визначити, що є правдою, що напівправдою, а що вигадкою. Деякі відомості публікуються в серйозних засобах масової інформації, але є й інформація, що випливає на поверхню з мутних глибин інтернету.

Чи можна говорити про те, що причиною уявних або реальних викриттів на анонімних і промайданівських веб-сайтах є реальне розчарування – чи за цим насправді стоять певні сили, які хочуть, щоб все залишилося, як і раніше? Гучні протести проти корупції можуть бути ефективним засобом їх тихого захисту. Україна в період своєї незалежності багато бачила такого, у що було важко повірити, і тому багато хто схиляється до того, щоб одночасно вірити всьому і нічому не вірити.

Юлія Марушевська також стикається з подібного роду містифікаціями в українській політиці XXI століття. Відразу після її призначення на пост голови митниці в інтернеті з’явилися повідомлення про те, що вона нібито отримала це місце з однією метою – поставити одеську митницю під контроль мера Львова.

Ланцюжок доказів будується на тому, що її чоловік працює менеджером в медіакомпанії, що належить меру Львова. А ще йдеться про якесь загадкове SMS-повідомлення, направлене влітку членом парламенту одному блогеру.

Ця історія була представлена як викриття – тобто так, ніби Юлія Марушевська намагається приховати від громадськості дані щодо свого шлюбу. При цьому вона носить обручку – а інформація про її чоловіка взята з податкової декларації, яку вона опублікувала в інтернеті на сайті одеської обласної адміністрації.

Иносми.ру

Tags: , , , , , , , , , , , , , ,

This entry was posted on Четвер, грудня 24, 2015 at 11:00 and is filed under Статті, Україна. You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed. You can leave a response, or trackback from your own site.