Яценюк.
Яценюк.

Бюджет і збирання податків останнім часом – головні теми обговорення. І всі дискусії неминуче зводяться до наріжних каменів – ставок податків і рівня збирання. Кількість податків і їх адміністрування – це похідні від наведених параметрів, пише Олексій Філановський для site.ua.

Слава богу, в ужиток все активніше і активніше входить таке поняття, як крива Лаффера, і навіть в Кабміні починають усвідомлювати, що якщо корову більше доїти і менше годувати,то вона рано чи пізно помре.

У дієвості зазначеної кривої сумніватися не доводиться.

Зрозуміло, що кожному уряду (розумному, звичайно) хочеться намацати ту точку, в якій збирання податків буде максимальним. Природно, кожен уряд сподівається на те, що в його країні tax rate, на якому настає “перелом”, вищий, ніж у сусідів.

Зауважу, в дужках, що, судячи з дій вітчизняного Кабміну, вони якщо й намагаються намацати таку точку, то роблять це несистемно, і навряд чи досягнуть успіху. Бухгалтеру важко зрозуміти, як відпускні ціни впливають на попит, і, боюся, в головах Яценюка і Яресько немає навіть методології, яка могла б визначити оптимальний tax rate для України.

Але навіть якщо припустити що Кабмін прозріє і все-таки проведе дослідження щодо оптимальної точки податкового навантаження для України, виявиться дуже неприємна річ.

Виявиться, що “точка перелому” для України знаходиться на вкрай низькому рівні. Чому? Щоб відповісти на це питання, треба звернутися до маркетингу.

По суті, збір податків у “відкритій економіці” це теж процес торгу, в який вступають різні господарюючі суб’єкти.

Якщо не чіпати поліцейські держави і “продрозверстки”, які дочиста забирають все майно. Якщо не брати до уваги те, що теоретично держава може загнати всіх громадян в табори, ми побачимо, що бізнес завжди має можливості вибирати комфортний йому рівень податкового навантаження.

По суті, tax rate завжди визначається “суспільним договором”, в якому підприємці визначають, скільки вони готові виплатити державі за її послуги.

Держава (сюрприз-сюрприз для Яценюка) раптово опиняється на ринку, де панує вільна конкуренція, і треба будувати власний бренд.

Адже, як добре відомо всім маркетологам і підприємцям, бренд – це причина, з якої споживач готовий заплатити більше грошей за той чи інший товар чи послугу.

У свою чергу, бренд – це довіра. Багаторазово дана та виконана обіцянка.

У тому, що бренди працюють не тільки в комерції, всі жителі України мали можливість переконатися в останні роки. Волонтерський рух, що забезпечив спочатку перемогу Майдану, а потім боєздатність нашої армії, явив собою приклад важливості бренду для “збору податків”.

Не секрет, що пожертвування на армію – це по суті добровільний податок, який громадяни (незалежно від свого статусу) платять в останні роки.

Ці пожертви акумулюються і розподіляються волонтерами, кожен з яких має вже свій бренд. Бренд, що складається з багаторазово даних і виконаних обіцянок.

І, хочу зауважити, що ніхто з моїх знайомих жертводавців не переводить гроші на рахунки Мінфіну, розраховуючи на те, що Кабмін добре забезпечить армію.

Ми всі чули, що наш президент передав на армію кілька сот мільйонів гривень, і я готовий сперечатися, що він теж робив це не через структури Кабміну.

Чому це відбувається? Тому, що у Кабміну сьогодні дуже погана репутація. Український Кабмін на чолі з Яценюком – це відверто сміттєвий бренд. Він ніколи не виконує своїх обіцянок, а самого Яценюка постійно підозрюють у корупції.

Громадянське суспільство (включаючи підприємців) справедливо сумнівається в тому, що гроші, зібрані Кабміном, будуть витрачені за призначенням. Відповідно, при тотальній недовірі до бренду Кабміну, наша крива Лаффера буде сильно зміщена в зону низького tax rate.

Грубо кажучи, бренд уряду США або уряду Швеції (Швейцарії, Німеччини, Італії, Японії, Канади і т. д.) дозволяє мати tax rate з максимальним рівнем збирання податків на набагато більшій позначці, ніж бренд уряду України.

Умовно, уряду Швеції суспільство готове віддавати більше 50% доходів, будучи впевненим у грамотному, правильному і цільовому розподілі цих коштів, з якісним виконанням державою всіх своїх обов’язків.

Уряду ж України суспільство не готове віддавати і 20% заробленого, оскільки весь попередній досвід говорить про те, що ці кошти будуть розкрадені.

При низькому рівні довіри до уряду, при вкрай слабкому бренді Кабміну, держава може лише намагатися “вибивати гроші”, збільшуючи витрати на адміністрування і фіскальну службу. Однак цей шлях (яким, до речі, упевнено йдуть всі українські кабміни) веде в нікуди. Ринок складно обдурити, і якщо тобі не довіряють, ти можеш спробувати відібрати частину грошей, застосовуючи погрози, однак, після цього довіряти тобі стануть ще менше.

Саме тому нічого крім роздратованого сміху не можуть викликати гучні заяви Яценюка про те, що “я знизив податки, і я чекаю, що ви вийдете з тіні”. Суспільство не готове віддавати в управління Яценюку і 20% своїх доходів, і це сьогодні головна проблема Кабміну.

Підвищення довіри до органів влади дозволить поступово змістити “точку перелому” на українській версії кривої Лаффера. Однак, поки ні Кабмін, ні президент навіть не починають рухатися в цьому напрямку.

А при слабкому бренді Кабміну, економіка продовжить залишатися в тіні, ігноруючи шаманські заклики прем’єра і Мінфіну.

Дорожня карта ефективних реформ в Україні дуже проста.

Зміна Кабміну ->

визначення реальної “точки перелому” на кривій Лаффера ->

встановлення податків на рівні цього “комфортного інтервалу” ->

спрощення адміністрування і скорочення фіскальних органів (комфортні податки будуть виплачуватися і так, що попутно дозволить викорінити корупцію в цій сфері) ->

ефективне управління зібраними коштами (абсолютна прозорість бюджету та ефективність витрат) ->

формування бренду Кабміну (високий рівень довіри до його дій) ->

детінізація економіки ->

підвищення податків, пропорційно зрушенню “точки перелому” на кривій Лаффера.

Це досить болюче для нинішньої влади, але єдино можливий еволюційний шлях побудови ефективної фіскальної системи в Україні. Шлях, який гарантовано буде супроводжуватися економічним зростанням.

Україні пора змінити уряд корупціонерів і бухгалтерів на уряд реформаторів.

site.ua.

Tags: , , , , , , , , , ,

This entry was posted on Понеділок, січня 18, 2016 at 13:00 and is filed under Статті, Україна. You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed. You can leave a response, or trackback from your own site.