Лобісти.

Лобісти.

“КП” в Україні “розбиралася, хто такі “сірі кардинали” української політики і чим вони займаються.

Скандал з Абромавічусом і Кононенком зайвий раз засвідчив, що в українській політиці і чиновницькому корпусі продовжує діяти неофіційний інститут “сірих кардиналів”, або, як просто кажуть в народі, “рішал”. “Злочинний режим” начебто пішов, але кулуарні інтриги продовжують залишатися головним інструментом впливу на вітчизняну політику і бізнес.

За нинішньої маси політичних і фінансових проблем цей тип “підземних” діячів політики буде ще довго залишатися затребуваним. Нестача українських законів, безконтрольність у використанні бюджетних коштів ще надовго забезпечать їм не тільки хліб з маслом, а й більш вагомі дивіденди.

Тому зараз в країні це явище цвіте махровим цвітом з самих низів і до верхів. На місцях це можуть бути депутати місцевих рад, їхні помічники, чиновники всіх мастей, що мають хоч якусь, але владу і доступ у потрібні кабінети. Сфера їх діяльності – найпоширеніша: від отримання квартири, вирішення земельних питань до потрібного “розподілу” місцевого бюджету. Вгорі – питання масштабніші. А вже скільки коштують “рішали” найвищого штибу, і уявити собі важко. Як говорив один чиновник з популярного серіалу, “на своєму посту я завжди зможу заробити мільйон (доларів)”.
У парламенті навіть існують розцінки для лобіювання того чи іншого потрібного рішення, які, за неофіційними свідченнями багатьох депутатів, не мають верхньої планки.

Звідки беруться кулуарні стратеги і тактики? Як правило, це щастя вони отримують завдяки своїм зв’язкам – родинним, шкільним і бізнес-зв’язкам. Росли в одному дворі, вчилися в одній школі-вузі, разом служили в армії, хрестили дітей, комсомол, спільний бізнес та інше. Раніше це називалося “сім’я”. Зараз це слово не вживається, але як явище воно все ж залишилося. А крім цього представники великого бізнесу завжди шукають важелі впливу на владу, що також створює благодатний грунт для тіньових генералів.

Політика
Однією з найпоширеніших сфер діяльності подібних “рішал” є забезпечення потрібного голосування, а попросту – скуповування голосів, формування списків партій та інше. Наприклад, на носі парламентські чи місцеві вибори, під які формуються партійні списки кандидатів. Як це робиться? Незважаючи на те, що останнім часом стала популярною ідея первинного праймеріз можливих кандидатів серед виборців, конкретне наповнення списку залежить виключно від цих самих “сірих кардиналів”. А тут вже все обумовлюється їх особистими уподобаннями – наскільки людина заможна, лояльна до керівництва. А до того ж за допомогою таких людей можна суттєво поповнити як партійну, так і власну касу. Скандали зі скуповуванням голосів і розподілом партійного списку із завидною регулярністю стрясають український політикум.
Той же Ігор Кононенко в кінці січня цього року заявив про необхідність створення слідчої комісії щодо політичної корупції в парламенті.

– Останнім часом, особливо в зв’язку з прийняттям змін до Конституції, поширюється все більше чуток про торги за голоси депутатів, – пояснив свою ініціативу сам Кононенко.

Кадрові питання
Розподіл парламентських комітетів, місць у виконавчій владі і прибуткових держпідприємств є ще однією сферою діяльності “сірих кардиналів”. І Ігор Кононенко далеко не перший, хто був залучений в подібні скандали. Не секрет, що в країні ще залишилися вельми ласі для певних фінансових кіл сектори вітчизняної економіки. Щоб отримати доступ до їх фінансування, потрібно поставити свою людину на чолі відомств, які їх курирують. А для цього потрібна згода на найвищому рівні, яку і забезпечують “тіньові генерали”. Ось вони і торують доріжку від офісів олігархів до владних кабінетів.

Прийняття необхідних законів і розпил бюджетних коштів
Але добути міністерський портфель для своєї людини – це тільки половина вирішення проблеми. Для повного успіху справи потрібні ще й потрібні закони. У парламенті з цього приводу навіть існує цілий прейскурант на послуги депутатів – від написання депутатського запиту до безперешкодного входу парламентарія в будь-який владний кабінет. Але це в основному стосується малозначних законопроектів. Прийняття необхідних законів бюджетного, податкового рівня можуть забезпечити тільки партійні “генерали”. Це “мистецтво” було доведено до найвищого рівня за попередньої влади, але й нинішні “сірі кардинали” з успіхом використовують дану практику. А в парламенті цього скликання, за словами деяких депутатів, з’явилася нова практика роботи таких “рішал”. І зараз платять не стільки за голоси, скільки за те, щоб голосування не було, щоб депутати вийшли із залу на час розгляду “непотрібного” закону.

Тендери і держзакупівлі
Це взагалі Клондайк для підприємливих “рішал”. Наприклад, та чи інша фірма намагається отримати бюджетні гроші через тендери і держзакупівлі. Організовується низка фіктивних підприємств, які створюють видимість конкурсу. Але потім саме ця фірма виграє його не без допомоги “рішал”, які можуть впливати на результат тендеру.

А ЯК У НИХ?
У США колишні чиновники не можуть “проштовхувати” закони
На відміну від України, на Заході лобізм законодавчо регулюється і чітко розлучений з корупцією. Законний лобізм – це петиції, листи, публікації, звернення, які відкрито дозволяють впливати на позицію влади у вирішенні тих чи інших питань. Хоча і там ще залишилися неформальні методи досягнення мети – підкуп і тиск, але вони жорстко караються законом.

У США лобізм фактично розглядається як одне з фундаментальних і конституційних прав особистості. Наприклад, у лобістській індустрії Вашингтона працює в п’ять разів більше людей, ніж у виробництві.

У 1995 році був прийнятий Закон про розкриття лобістської діяльності (LDA). Закон називав лобістом будь-кого, хто за тримісячний період отримує понад 2,5 тисячі доларів за свої лобістські послуги і приділяє лобізму більше 20 відсотків свого часу. Компанії і приватні особи, що займаються лобізмом, повинні зареєструватися в Конгресі і звітувати про свою діяльність.

Для сенаторів, які залишили свій пост, передбачається дворічна пауза перед тим, як вони можуть самі почати займатися лобістською практикою. Високопоставленим чиновникам довічно заборонили лобістську діяльність в тій сфері, якою вони займалися під час роботи в уряді. Лобістам заборонили пропонувати членам Конгресу подарунки, прийняття яких порушує етичні норми.

За офіційними даними Конгресу США, у Вашингтоні в 2013 році було зареєстровано понад 11 тисяч лобістів. За інформацією The Washington Post, за перші дев’ять місяців 2013 року сукупна виручка десяти найприбутковіших лобістських організацій в США перевищила 168 мільйонів доларів.

У третьому кварталі 2013 року Facebook витратив на лобістів 1,4 мільйона доларів, Apple – 960 тисяч, Google – 3,4 мільйона, а Microsoft – 2,2 мільйона доларів.

У Великобританії з 1994 року працює спеціальний Комітет зі стандартів публічної сфери, що відповідає за взаємини між лобістами та представниками державної влади. У парламенті Великобританії існує документ-реєстр з відомостями про інтереси членів парламенту, що містить докладні відомості про діяльність, що стосується домовленостей, укладених з консультантами, представниками юридичних фірм та лобістських організацій.

У Франції діє Асоціація рад з лобізму, покликана ввести в певну систему відносини держави і представників зацікавлених груп.

“КП”

Tags: , , , , , , , , ,

This entry was posted on Понеділок, лютого 15, 2016 at 09:00 and is filed under Статті, Україна. You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed. You can leave a response, or trackback from your own site.