Пірати.

Новий законопроект на підтримку кінематографа зробить “піратами” півкраїни. Як не потрапити під сліпе покарання? – дізнавалась liga.net.

28 січня парламент вирішив не тільки підтримати український кінематограф, але і, користуючись нагодою, захистити твори від масштабних порушень у мережі.

У частині захисту авторських прав цей законопроект – яскрава демонстрація того, як не треба закручувати гайки, якщо не володієш ключем. У ньому передбачена сучасна процедура notice-and-take-down, дуже короткі терміни для блокування сайту, і всім, хто проявить непокору, загрожує стягнення великої компенсації.

Ми спробували розібратися в роботі цього механізму від початку (подачі скарги) до кінця (блокування сайту і стягнення збитків). Виявилося, що, крім ігнорування очевидного факту, що більшість піратських сайтів з кінофільмами хоститься за кордоном, всі способи захисту – це в кращому випадку непрацюючий інструмент, а в гіршому – ключ до зловживання (наприклад, для нечесної боротьби проти конкурентів).

Що не так у прийнятому документі і які наслідки і ризики настануть для кіношників в разі прийняття законопроекту в нинішній редакції?

1. Сторінка в соціальній мережі стала веб-сайтом. Для цілей захисту авторських прав сторінка кожного користувача в Facebook, VK, Instagram та інших соцмережах буде вважатися веб-сайтом (а сайт соцмережі став “багатокористувацькою платформою”) і ви визнані власником такого “веб-сайту”. Кожен користувач повинен повідомити про себе справжні дані: ім’я, адресу, телефон та електронну пошту.

У разі прийняття закону в такій редакції рекомендуємо заборонити іншим користувачам постити у вас на сторінці, адже якщо там з’явиться контент, який порушує авторські права, сторінку або пост можуть заблокувати протягом 24 годин після отримання скарги. Тут доречно згадати, що в соціальних мережах користувачі найчастіше діляться не самим контентом, а посиланнями на інші сайти.

2. Посилання на сайт прирівняно до піратського контенту. Законопроект, всупереч здоровому глузду і європейській практиці, прирівняв розміщення посилання до порушення авторських прав. Якщо на сторінці в соцмережі ви запостили посилання на веб-сайт з піратським контентом – теж стали піратом.

Європейський суд справедливості неодноразово розглядав суперечки щодо порушення авторських прав шляхом розміщення на сайті посилань на твори, опубліковані на іншому веб-сайті (наприклад, Case C-466/12 Svensson, Case C-3488/13 Framed content). Судові інстанції ЄС дійшли висновку, що гіперпосилання на чужий сайт, на якому незаконно розміщено для загального доступу твір, не порушує авторських прав.

Законопроект подарував нам ідеальний спосіб заблокувати будь-який сайт, який дозволяє користувачам публікувати текст: розмістив в коментарях посилання на чужий сайт з нелегальним контентом і подав скаргу, видавши себе за правовласника. Думаєте, законопроект передбачив, як не допустити такий маневр?

3. В інтернеті ви можете стати ким завгодно. Вимогу про захист авторських прав (скаргу) повинен подавати правовласник або його представник, але законопроект не вимагає надавати документи, що підтверджують його особу. Таким чином, порушнику можна адресувати скаргу, представившись практично будь-якою особою (наприклад, видати себе за правовласника, яким особа не є).

Теоретично скаржник відповідає за достовірність зазначеної інформації стягненням штрафу (від 17 000 грн), але технічно його особистість встановити майже неможливо. Незрозуміло тільки, на чию користь тлумачити сумніви в автентичності персони правовласника?

Для балансу оцініть обов’язок кожного власника веб-сайту (а значить, і сторінки в соціальних мережах) розмістити про себе низку даних, достатніх для звернення з позовом до суду, а в разі нерозміщення цієї інформації – штраф до 17 000 грн.

У наслідування аналогічним законам США і Євросоюзу проект стимулює власників веб-сайтів і провайдерів хостингу оперативно реагувати на скарги, але замість нормального safe harbour загрожує солідарною відповідальністю.

4. Інформаційний посередник стане співучасником. Будь у вас свій веб-сайт або сторінка в соцмережі, якщо там з’явився піратський контент або посилання на нього, в разі невидалення або неблокування піратського контенту протягом 24 годин з моменту отримання скарги ви стаєте співучасником порушення.

Крім цивільної відповідальності у вигляді, наприклад, стягнення компенсації від 13 780 грн за кожен нелегальний твір (фото, відео, текст) законодавство передбачає притягнення до адміністративної та кримінальної відповідальності.

Добре, якщо власник сайту і його хостинг-провайдер – резиденти України, а значить, підпорядковуються її законам. А якщо хостинг знаходиться поза Україною?

5. Примарна загроза блокування. Не секрет, що безліч сайтів, які містять піратські фільми, хостяться в зручних країнах (серед торрент-трекерів нині мода на Королівство Тонга), а значить, юрисдикція України для них не становить небезпеки. Правовласник відправляє скаргу відповідно до законодавства України компанії-хостеру, яка знаходиться в будь-якій країні світу. У відповідь його проігнорують або в кращому випадку ввічливо відмовлять.

Можна припустити, що прийняття законопроекту призведе до відтоку користувачів з українських хостингів: кому захочеться ризикувати, наприклад, інтернет-магазином, якщо в будь-який момент сайт стане недоступним? Не секрет, що блокування за IP-адресою долається її зміною, тому ефективніше блокувати сайт за доменним іменем, але законопроект не вдається в такі деталі.

6. Наш суд – найгуманніший у світі. Процедура блокування піратського контенту передбачає два етапи – скарга до власника веб-сайту і до хостинг-провайдера. Досить імовірно, що обидва проігнорують вимогу, тому скаржнику не залишається нічого кращого, ніж шукати справедливість в суді.

Навіть якщо вдасться отримати ухвалу суду про блокування веб-сайту, який хоститься поза Україною, шанси виконати це рішення наближаються до нуля. Оскільки в повноваження Національної комісії з держрегулювання в сфері зв’язку та інформатизації не входить блокування IP-адрес сайтів або хостинг-провайдерів, уявіть картину маслом: виконавча служба намагається вручити заборону кожному українському провайдеру послуг доступу до інтернету.

Чи доречно говорити про якусь подобу балансу між інтересами правовласників і користувачів на тлі появи, з одного боку, інструментів для зловживання правом блокувати сайти навіть за появу гіперпосилань і, з іншого боку, практично безмежної можливості уникнути відповідальності за відверте порушення авторських прав?

liga.net

Tags: , , , , ,

This entry was posted on вівторок, лютого 23, 2016 at 07:00 and is filed under Статті, Україна. You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed. You can leave a response, or trackback from your own site.