Вибори.

Вибори.

Про те, наскільки брудні ігри розгортаються навколо виборчих кампаній на всіх рівнях влади, Голлівуд почав розповідати досить давно…

Як завгодно можна ставитися до інституту демократії, але одного у нього не відібрати абсолютно точно ніякими силами – вибори, як кульмінація політичних процесів, в демократії набувають особливого відтінку. Це і шоу, і справжня безкровна війна, навіть певну користь з протистояння кандидатів можна отримати. Ставлення до виборів в кіномистецтві дуже багато говорить про суспільство. Однак, на відміну від мети будь-яких голосувань, які формують майбутнє, ми разом з порталом

Film.ru звернулися до минулого, щоб запропонувати вам найкращі фільми про політичні вибори у всьому їх жанровому розмаїтті.

“Кандидат/The Candidate” (1972)

Про те, наскільки брудні ігри розгортаються навколо виборчих кампаній на всіх рівнях влади, Голлівуд почав розповідати досить давно. Для прикладу наведемо класичну драму Майкла Рітчі “Кандидат”, в якій головний герой, юрист-ідеаліст, погодившись брати участь у гонці за крісло сенатора, натикається на рифи, що руйнують його уявлення про чистоту і непорочність політики.

Особливу пікантність тому, що відбувається на екрані, додає той факт, що виконавець головної ролі у фільмі Роберт Редфорд поза знімальним майданчиком веде активну громадсько-політичну діяльність, а отже, знає, по чому в політиці фунт ізюму. Та й “Оскар” за сценарій говорить про те, що система виборів у фільмі показана досить достовірно.

“Вся президентська рать/All the President’s Men” (1976)

Знову Редфорд, однак тепер актор знаходиться не в гущині виборних пристрастей, а дивиться на політичний процес з боку. Вже легендарна історична драма Алана Пакулі “Вся королівська рать” розповідає про одну із найгірших сторінок політичного протиборства в США на найвищому рівні – Уотергейтський скандал з прослуховуванням.

В руки двох співробітників вашингтонської газети потрапляють відомості очевидців, котрі розкривають брудну змову президента Ніксона проти його конкурента на майбутніх виборах. Правда чи глава держави? Перед справжніми репортерами такий вибір навіть не стоїть.

“На лінії вогню/In the Line of Fire” (1993)

Лише з боку передвиборні перегони кандидатів виглядають легкою прогулянкою з міста в місто з зупинками для приємної розмови з однодумцями. Для тих, хто перебуває всередині команди, подібні поїздки – страшний стрес. Напругу охорони високопосадовця не без перебільшення, але досить яскраво продемонстрував Вольфганг Петерсон в своєму трилері “На лінії вогню”.

У картині цікавий другий план, адже протистояння героїв Клінта Іствуда і Джона Малковича розгортається на тлі боротьби за президентський пост, причому багато епізодів сценаристами були взяті з реального життя, а масовку “зіграли” справжні зустрічі з виборцями Білла Клінтона під час його кампанії.

“Шахрайство/Wag the Dog” (1997)

Одним з найголовніших політичних кінопамфлетів поряд з легендарним “Доктором Стрейнжлавом” стала чорна комедія Баррі Левінсона “Шахрайство”, або “Хвіст виляє собакою”, як дослівно перекладали назву цієї стрічки пірати. Розповідь про те, як радник президента США, озброївшись знаннями і вміннями друга-кінопродюсера, витягує з глибокої прірви рейтинг чинного глави держави, сьогодні стала справжнім підручником “Основ політтехнологій”.

Щоб “відмити” президента від чуток про адюльтер, горе-рятувальники придумали неіснуючу війну в Європі, втягнули туди власних вояків, а потім мужньо здобули перемогу. І все це на екранах телевізора, паралельно з передвиборними роликами.

“Основні кольори/Primary Colors” (1998)

Те, з яким непростим вибором доводиться стикатися найближчим сподвижникам кандидатів, блискуче розповів режисер Майк Ніколс у своїй драмі “Основні кольори”. Головний герой фільму – губернатор одного зі штатів – має намір поборотися за пост президента США, проте навіть для підготовленого політика новий виклик не виявляється легкою прогулянкою.

На поверхню спливають такі темні сторінки біографії претендента, що навіть дружині героя доводиться вирішувати для себе – залишається вона з чоловіком, в якого завжди вірила, чи переходить в стан противника. Роботи акторів, сценаристів і режисера фільму були відзначені багатьма нагородами, а також номінувалися на “Оскар” і “Золотий глобус”.

“Глава держави/Head of State” (2003)

Наскільки б серйозно американці не ставилися до інституту президентства в своїй країні, посміятися над кандидатами, та й главами держави вони завжди не проти. Один з найяскравіших прикладів – комедія Кріса Рока “Глава держави”, в якій Рок зіграв головну роль.

Персонаж відомого коміка на місці головної надії демократичних сил на виборах президента опиняється випадково – кандидат на високу посаду раптово йде в інший світ, і його терміново потрібно кимось замінити. Затикають дірку, що утворилася, недалеким ентузіастом, а той і радий старатися. Новоявлений претендент на місце в Білому домі раптом розвиває таку бурхливу діяльність, що пора підшукувати для нього гамівну сорочку.

“Людина року/Man of the Year” (2006)

Не обмежившись одними тільки помічниками президента, в 2006 році режисер Баррі Левінсон “пощипав” і саму першу особу. Картина “Людина року” розповідає про ведучого гумористичних телешоу, який з підказки одного з прихильниць висуває свою кандидатуру на пост глави держави і несподівано для всіх, а перш за все для себе самого, перемагає на виборах.

Жарт обертається серйозною відповідальністю, проте дуже скоро розкривається сумний факт – сталася помилка і герой займає пост незаслужено. Приховати дефект системи підрахунку голосів чи дати випадковій людині керувати країною? Відповідь не така проста, адже вона кидає тінь на усталений порядок.

“День виборів” (2007)

Якщо в СРСР про вибори вище начальника виробничої дільниці або глави профспілки говорити було не прийнято, то і фільмів про кандидатів в Союзі не знімали. Дивно, що при всьому багатстві та розмаїтті політичних платформ в новонародженій Російській Федерації нічого не знімали про вибори і після перебудови. Виняток – “День виборів” від “Квартету И”.

Раніше відома лише вузькому колу московських інтелектуалів за своїми енергійними спектаклями, четвірка вперше відзначилася в кіно блискучою сатирою на муніципальну владу середньої смуги Росії і її оточення. Вийшло смішно, багато фраз і образів пішли в народ, а ось підтримати починання ніхто не ризикнув.

“Харві Мілк/Milk” (2008)

Подолати опір противника в боротьбі за політичний пост – це одна справа, зовсім інша – зламати оборону консервативного обивателя і змусити людей голосувати не за людину, а за її програму.

Політик і громадський працівник Харві Мілк відкрито заявив про свою нетрадиційну сексуальну орієнтацію, і це автоматично зробило його аутсайдером у всіх виборних баталіях. До честі Мілка, він не зневірився і продовжував боротися не тільки за рівноправність геїв, але і за можливість представляти свої ідеї в органах місцевої влади.

Нехай пост, отриманий Харві, не такий великий, а його боротьба закінчилася трагічною смертю, для багатьох політиків Мілк став зразком цілеспрямованості.

“Березневі іди/The Ides of March” (2011)

З властивим йому максималізмом Джордж Клуні зі свого четвертого режисерського проекту зробив не просто драму, а справжній політичний трилер, в основі якого лежить історія молодого співробітника виборчого штабу запеклого борця за владу. Герой Клуні висуває свою кандидатуру на пост президента США, а разом з ним в жорстку сутичку вступає цілий колектив його однодумців.

Молодий Стівен, роль якого виконав Райан Гослінг, беззастережно підтримує погляди сенатора, але виявляється категорично не згоден з методами, якими його шеф вирішує нагальні проблеми. З вірного підручного Стівен перетворюється на супротивника, але зупинити політика-важковаговика йому виявляється не під силу.

“Залізна леді/The Iron Lady” (2011)

Ми навмисно постаралися уникнути біографічних картин, що нудно описують підготовку, боротьбу і перемогу реальних політиків, нехай навіть і за найяскравіших обставин, але повз драму Філліди Ллойд “Залізна леді” пройти неможливо.

По-перше, про політиків-жінок велике кіно розповідає рідко, по-друге, мало хто з чоловіків може зрівнятися з авторитетом Маргарет Тетчер, а по-третє, блискуча Меріл Стріп затикає за пояс більшість колег по цеху, в тому числі і з нашого списку.

Знаменита прем’єр-міністр Великобританії аж ніяк не з легкістю долала опір консервативної Англії, шлях від дочки бакалійника до лідера світової політики виявився тернистим і сповненим жорстоких ударів долі.

“Кандидат/Grassroots” (2012)

Хтось стає найбільшим політиком в історії післявоєнної Європи, а хтось ледве пробивається до міської ради затрапезного Сіетла. Герої комедії “Кандидат” – зовсім молоді ще люди, але і вони відчувають, що у місті, яке перетворилося на болото, їх життя може виявитися мукою, а значить, пора щось змінювати.

Ще зовсім недавно Грант в костюмі полярного ведмедя роздавав на вулиці флаєри, а сьогодні він одержимий ідеєю увірватися в політичне життя міста і привести Сіетл до процвітання.

На жаль, в кіно все просто, а в реальному житті вибори навіть на низовому рівні – далеко не казка. “Кандидат” Стівена Джилленхола заснований на реальних подіях, і вибори в ньому дуже схожі на справжні. Зі своїми локальними успіхами і зуботичинами.

“Брудна кампанія за чесні вибори/The Campaign” (2012)

У кількох попередніх зазначених нами стрічках не найбільш тямущий кандидат протистояв серйозному, добре підготовленому противнику і навіть деколи вигравав, і це смішно. Чи буде подвійно смішніше, якщо місцевий дурник виступить проти себе подібного?

Виявилося, буде, і режисер Джей Роуч довів це кумедною комедією “Брудна кампанія за чесні вибори”. Її головні герої представляють дві протиборчі партії на виборах в один з виборних органів США, і підступності їх немає меж, на шляху до посади кандидати йдуть на найбожевільніші кроки з дискредитації один одного, не забуваючи при цьому рекламувати себе.

Блискучі виконавці головних ролей Зак Галіфіанакіс і Уїлл Феррелл за півтори години фільму розправилися з усіма ілюзіями, які могли у вас залишитися з приводу чистоти виборів в Америці, так і в усьому світі.

Film.ru

Tags: , , ,

This entry was posted on Середа, лютого 24, 2016 at 09:00 and is filed under Закордон, Статті. You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed. You can leave a response, or trackback from your own site.