10
Бер

Земельні ігри

   Posted by: klimovy4   in Статті, Україна

Земля.

Те, що український прем’єр називає експериментальним продажем державних сільгоспземель, вже рік ретельно готується Міністерством аграрної політики та продовольства і поки все ще не піддається реалізації, пише Укррудпром.

Законопроект про обіг земель не готовий, все на стадії обговорень і пропозицій. Рішення про приватизацію державних сільгосппідприємств прийнято в минулому році і виконується. Причому вже Фондом держмайна, якому МінАПК поступово передає всі свої підприємства. Незалежні і прозорі аукціони з продажу землі, обіцяні прем’єром, це класичні торги, що проводяться ФДМУ багато років, про “прозорість” яких ходять легенди. До речі, заступником голови Фонду держмайна уряд призначив Володимира Державіна, який раніше працював помічником на громадських засадах депутата Ігоря Кононенка. Хто буде головним покупцем державних сільгоспактивів? Вгадали.

Нормативні нетрі
Нагадаємо, що мораторій на продаж сільськогосподарських земель був вкотре продовжений в кінці минулого року до вступу в силу закону про обіг земель сільськогосподарського призначення (але не раніше 1 січня 2017 р.). Згідно з прикінцевими положеннями закону про продовження мораторію уряд мав закон про обіг земель подати в парламент до 1 березня 2016-го. Тобто в запланований графік вони вже не вклалися. Розробкою закону займаються чиновники Держгеокадастра, і, за останньою інформацією, вони вже передали документ до Кабінету міністрів. Втім, це ще не говорить про його швидке прийняття (попередня версія закону, розглянута в першому читанні, лежить в парламенті з 2011 р). А якщо закону не буде, не буде і ринку землі, буде звичайна приватизація “по-українськи” держкомпаній, що належать МінАПК.

ZN.UA неодноразово писало про те, що зняття мораторію на продаж сільгоспземель вимагає підготовки як самого ринку, так і його учасників. В іншому випадку ні про яку прозорість не може бути й мови, а постраждають, перш за все, власники паїв. Йдеться про такі нескладні з точки зору впровадження, але дієві механізми захисту власників, як визначення пріоритетності викупу, створення механізму повернення землі у держвласність при необхідності, роялті для власників, підтримка концентрації земель громадами. Ці ідеї повинні як мінімум обговорюватися експертним пулом, а як максимум – аналізуватися на предмет ефективності.

Але поки в планах лише поетапне зняття мораторію, і перший етап починається відразу з продажу держземель на аукціонах. Це і буде, на думку чиновників, підготовкою ринку, що дозволяє сформувати ціни. Затвердження спірне хоча б тому, що землі, які знаходяться у власності держпідприємств, концентровані і являють собою наділи по кілька тисяч гектарів, так що їх вартість за визначенням вища, ніж ціна розрізнених паїв у кілька гектарів.

Для того щоб ціна гектара паю була співмірна вартості гектара на держпідприємстві, паї потрібно об’єднати в єдину ділянку площею 150-200 га. Тільки можливостей для таких об’єднань за всі роки дискусій навколо відкриття земельного ринку у пайовиків не додалося. Радше навпаки.

У високих кабінетах пропонували вирішити проблему консолідації паїв просто: мовляв, держава скупить їх у пайовиків, згрупує і перепродасть. Відразу виникли припущення, що купувати буде за однією ціною, а продавати – вдвічі дорожче “чужим” і зі знижкою – “своїм”. Поки нас рятує наша ж бідність. Чиновники припускають, що охочих продати свої паї буде відсотків 15-20, і щоб задовольнити цей попит, буде потрібно понад 2 млрд дол., яких у бюджеті просто немає і не буде в найближчому майбутньому. Проте державні мужі не впадають у відчай і шукають шляхи вклинитися і заробити на відкритті ринку.

Всі озвучені пропозиції про можливі обмеження на земельному ринку стосуються виключно адміністративних заходів, які є, як відомо, найпотужнішим корупційним чинником, що автоматично створює тіньовий ринок. Ніхто ще не пропонував непрямих обмежень у вигляді прогресивних податків або додаткових зборів для тих, хто хоче розширити свої володіння. Ці питання нецікаві чиновникам, їх складно контролювати, в них потрібно розбиратися.

За словами людей, які працювали з проектом закону про обіг земель, швидко його не приймуть, і кінцевий варіант буде сильно відрізнятися від початкового. Кожне відомство намагається вписати в документ свою корупційну схему, а бажано, кілька. Однією з таких ідей, наприклад, стало створення спеціального держпідприємства, через яке в обов’язковому порядку будуть проходити всі земельні операції. Ось вам і відкритий ринок.

“Якщо сприймати землю в першу чергу як капітал, а не як основний засіб виробництва, рано чи пізно земля сконцентрується в руках дуже невеликої частини громадян. Вся земля буде під високорентабельними, але низькотрудоємними культурами. За поставками зерна ми наздоженемо Америку, а за рівнем безробіття, злочинності і соціальних витрат – Латинську Америку. Якщо ми хочемо зберегти високу зайнятість, то повинні забезпечити розвиток мільйонів найдрібніших господарств, – вважає експерт Економічного дискусійного клубу Віталій Саблук. – Але це означає, що підприємці, яких цікавить сільське господарство тільки як фундація з метою примноження капіталу, будуть в гірших умовах. У деяких трудомістких галузях, таких, як тваринництво або садівництво, рентабельність буде мінімальною, а малі господарства в цей час будуть насичувати ринок своєю продукцією, так як, будучи і підприємцями, і працівниками в одній особі, вони сприймають всі доходи як оплату своєї праці. І там, де підприємець буде звужуватися через низьку прибутковість, самозайняті будуть розширюватися, так як при тих же затратах, що і в наймі, матимуть прибуток на пару відсотків більший”.

Саме таким шляхом йде зараз Польща, експортуючи кожен четвертий кілограм м’яса, кожне друге яблуко та отримуючи валютної виручки більше, ніж Україна на рекордних поставках олії і зернових. Виробничий потенціал польської землі помітно нижчий за український, а ось села багатші і доходи сільських жителів вищі в рази.

З одного боку, якщо не забезпечити пайовикам надійний захист їх прав, вони свою землю просто втратять, і тоді надій на розвиток фермерства взагалі не буде. З іншого – якщо не вирівняти попит і пропозицію, то не уникнути ні низьких цін на землю, ні концентрації земель у невеликого кола власників.

Недооцінений актив
Озвучена прем’єром цифра 1 млн га збігається з оцінкою обсягу земель, що перебувають у власності Міністерства аграрної політики. З червня минулого року підприємства, яким ця земля належить, готують до приватизації, більше того, ФДМУ вже прийняв деякі з них, але робить він це такими темпами, що початок самої приватизації підприємств АПК цілком може збігтись зі скасуванням мораторію 1 січня 2017 року.

І відмінність буде лише в тому, що землю продавати будуть разом з підприємствами, які на ній або поруч з нею знаходяться, і після того, як поділяться паями зі штатними співробітниками цих підприємств. Якщо врахувати, що середній пай в Україні 3,5 га, а співробітників на більшості цих об’єктів необхідний мінімум, в сухому залишку угода буде вигідною для покупця.

У МінАПК стверджують, що підійшли до процесу приватизації виважено, чітко визначили підприємства, які необхідно реорганізувати, а також ті, які продавати не можна. І передали в ФДМУ, наприклад, ДП “Чутове” з земельним банком 3 тис. га, де до сих пір примудряються вести беззбиткову діяльність, прибуткове сільгосппідприємство “Ягубець” в Черкаській області з 2 тис. га землі, персоналом і річним доходом 1, 3 млн грн і не менш успішну базу оптового продажу сільгосппродукції в Полтаві. Цікаво, що в заключних рекомендаціях експерти міністерства радять продати рентабельну овочебазу, так як “підприємство фактично перестало виконувати покладені на нього державою функції зі зберігання і розподілу вітчизняної сільськогосподарської продукції та представляє собою комерційну структуру”.

Цікаво, які саме покладені державою функції не виконав менеджмент підприємства, коли адекватно відреагував на вимоги ринку і налагодив беззбиткову діяльність, замість того, щоб множити борг перед бюджетом і звільняти людей? Так ми хочемо віддати в приватні руки те, що є тягарем для держбюджету, чи те, що цьому бюджету приносить прибуток? Ми проводимо приватизацію заради приватизації. Припустимо, держава не може бути ефективним управлінцем, але чому вона не хоче бути ефективним власником? Підприємства збиткові. Добре, закрийте їх. Навіщо продавати активи?

Завдяки підтримці Світового банку був проведений комплексний аналіз стану земельних ресурсів України. Вихід його підозріло збігся з озвученим прем’єром бажанням продати державні сільгоспземлі. Акцент знову на “величезній” кількості паїв (35 тис. га з 40 млн га), власники яких не передали їх у спадок, і тепер вони пустують. Однак є й цікаві цифри, наприклад, середня вартість оренди гектара сільгоспугідь у приватного власника – 786 грн/рік, а у держпідприємства – 1351 грн/рік. Тобто держава вже здає в оренду землю за більшою ціною і може її підвищувати, адже державні активи консолідовані, і орендувати їх зручніше. Але, мабуть, такі завдання перед чиновниками не ставлять.
Заборгованість із зарплати на держпідприємствах МінАПК становить 11 млн грн, причому борги економічно активних структур – менше 4 млн. Решта не платять зарплати просто тому, що не працюють. І що роблять в міністерстві? Шукають можливості для реанімації компаній, може, інвесторів, хоча б, орендарів, які могли б компенсувати втрати? Ні, міністерство видає наказ, що керівники зобов’язані забезпечити погашення заборгованостей, інакше до них застосують дисциплінарні заходи, а матеріали передадуть до правоохоронних органів. Цікаво, “технократ” Павленко так само ефективно працював в “Райз”, вимагаючи виконати нездійсненне і віддаючи все, чим він управляти не може?
Абсолютну більшість цих об’єктів куплять не заради їх потужностей і складів, а виключно заради земельних банків. Природно, ні про яке продовження господарської діяльності і мови не буде. І, як бачимо, далеко не всі ці підприємства – занедбані конезаводи і шовкорадгоспи.

З процесом розпаювання теж все не менш заплутано. По-перше, міністерство і Фонд держмайна ніяк не можуть визначити, в чиїй же компетенції цей процес, причому кожна зі сторін хоче самоусунутися, звалити всі обов’язки на опонента і не брати на себе відповідальність. Поведінка в цілому типова для чиновників, проте коли мова йде про земельні паї, вони, як правило, виявляють завзяття і старанність, а не навпаки. Сумніви викликає й озвучена міністром цифра 100 тис. осіб, які отримають земельні наділи після приватизації. Державних підприємств, на яких працює укомплектований штат, небагато. Оцінка міністра як мінімум втричі перевищує реальну кількість співробітників на тих ДП, які зараз готують до приватизації. Втім, цілком можливо, що перед виділенням паїв штати компаній почнуть зростати.

І так, і ні
Виявляючи невгамовну турботу про віртуального “бідного селянина”, люди при владі якось абсолютно байдужі до проблем цілком конкретних жителів регіонів. У землі, яку так наполегливо хочуть віддати, продати і подарувати, вже є власник – територіальні громади. І цей власник більше року чекає, коли землі за межами населених пунктів перейдуть йому.
“Зараз починається новий, надзвичайно важливий етап реформи – нові громади повинні стати суб’єктами місцевого самоврядування, які мають достатньо повноважень, ресурсів і відповідальності для того, щоб працювати далі. У той же час існують виклики, з якими ми вже зіткнулися, один з яких – неможливість в об’єднаних громадах планувати свою територію і управляти земельними ресурсами”, – розповів директор з науки і розвитку Інституту громадянського суспільства Анатолій Ткачук.

Вирішення цих питань з листопада в руках парламенту, однак там не поспішають приймати ініціативи експертів, навпаки, множать різні пропозиції від депутатів. Найчастіше досить сумнівні. Експерти відзначають, що новообрані голови об’єднаних громад перебувають в розгубленості, часто не можуть зрозуміти, що їм робити, і не знають, до кого звернутися по допомогу. “Основою існування громад є земля, при цьому планування територій немає, більше того, у більшості громад немає навіть генеральних планів. Фактично громади відсторонені від розпорядження землею, в першу чергу тією, яка знаходиться за межами населених пунктів. Корупція там на сьогоднішній день процвітає. Потрібно зробити все, щоб покінчити з цією проблемою раз і назавжди. Земля – основа держави і сільських громад, а більша її частина сьогодні не контролюється. Місцеві чиновники просять внести зміни в земельне законодавство якомога швидше і передати землі хоча б громадам, що вже об’єдналися”, – пропонує голова Всеукраїнської асоціації сільських та селищних рад Микола Фурсенко.

Але якщо міфічному інвестору ми готові віддати все і відразу, то ось своєму народу – ні. Однак потрібно розуміти, що коли право розпоряджатися землею буде передано на місця, земельна карта України може бути знову перекроєна. За словами Миколи Фурсенка, вибори на місцях проходили під пильним наглядом місцевих агрохолдингів і великих сільгосппідприємств. Всі вони намагалися привести до влади “свого” голову, для того щоб потім мати безперешкодний доступ до земель, якими буде розпоряджатися громада. І, за словами експерта, це були непоодинокі випадки, великий аграрний бізнес постійно втручався у виборчий процес.

“Економіка аграрного сектора на сьогоднішній день дуже непроста. Якщо домінують агрохолдинги, вони в основному займаються зерновим виробництвом і працюють на зовнішні ринки. В основі економіки сільської громади повинен бути малий і середній бізнес. Тоді ми зможемо зупинити відтік молоді та реально відродити село завдяки децентралізації”, – відзначає Микола Фурсенко.

Проте влада не поспішає вирішувати ці питання і, здається, цілком свідомо хоче провести приватизацію до того, як територіальні громади скористаються своїм правом на землю, і в гру вступлять агрохолдинги. Більше того, зараз в парламенті лежать і чекають два законопроекти, що передають громадам земельні права, зі схожими номерами (№3510 і 3510-1) і абсолютно різною суттю. Перший дає громадам право розпоряджатися землею, що належить їм, на свій розсуд і формувати дохідну частину бюджету, розуміючи, скільки податку на землю вони отримають. Другий ніяких повноважень громадам не дає, зате істотно розширює повноваження Держгеокадастра, надає йому широкі контрольно-наглядові функції, містить одразу кілька корупційних схем і за фактом передачу земель громадам унеможливлює.

Кому на Печерську, за великим рахунком, потрібна ця децентралізація, кого цікавлять проблеми громад і просто пайовиків. Йде велика гра аграрного лобі, яке зацікавлене в мораторії, дарує можливість платити мізерну оренду за користування безцінним ресурсом, чиновників середньої руки, які живуть “дозвільними” схемами і, судячи з усього, планують при відкритому ринку брати так само активно, як і при закритому, і перших осіб держави, які заради цієї самої землі і прийшли до влади. Звідси і безліч різних схем і підходів, законопроектів і концепцій, досліджень і розслідувань. Немає тільки слушних і якісних пропозицій, дійсно здатних створити цивілізовані правові відносини на ринку землі, немає захисту права власності, немає достовірної та справедливої оцінки активів, немає адекватних пропозицій щодо підвищення ринкової вартості. Якщо ми дійсно так чекаємо зовнішнього інвестора, чому не прагнемо зробити все для його приходу? Боїмося конкуренції?

Укррудпром

Tags: , , , , , , , , , ,

This entry was posted on четвер, березня 10, 2016 at 11:00 and is filed under Статті, Україна. You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed. You can leave a response, or trackback from your own site.