Олександр Домбровський.

На всякого політика досить простоти
або як легко побачити справжнє обличчя практично будь-якого депутата, просто проаналізувавши його законопроекти і запити за два роки роботи у Верховній Раді

Останнім часом в пресі з’явилося багато публікацій, присвячених розслідуванню “СТОП-Корупція” про статки колишнього вінницького губернатора Олександра Домбровського.

Але редакція ilife-news вирішила не йти цим шляхом. Тому що мало як людина заробила гроші. Набагато важливіше, що вона робить зараз і яка від неї користь країні.

Тому ми провели своє розслідування в сфері законотворчості Олександра Домбровського. Перш за все, намагаючись зрозуміти та оцінити законопроекти, які він подавав і просував у Верховній Раді. Адже саме за цим параметром найлегше зрозуміти, чи став політик патріотом чи він все ще бізнесмен.

Годівниця номер 1. Рабство для бюджету на 15 років. Заноропроект 1313.
До речі, документ вже прийнятий в парламенті, підписаний Спікером і Президентом. І відправлений в профільне відомство з пропозицією інтегрувати це нестерпне щастя в наше життя.

Годівниця номер 2. “Міністерство дачних ділянок”. Законопроект 1467-1.
Не лякайтеся, поки законопроект відкликаний. Але проаналізувати його варто. Так як, по-перше, він ще може спливти, а по-друге, він показує, як Олександр Домбровський розуміє ринкову економіку і її майбутнє.

Отже, документ констатує, що дуже мало дачників приватизували ділянки, сильно багато суперечок всередині дачних кооперативів, дуже різний статус садових товариств. Ну і тому, потрібно створити єдину державну контору, яка всім цим господарством проуправляє і наведе там порядок.

Крім того, документ створює нову лазівку для розкрадання землі. Вам всього лише досить створити з друзями садове товариство, і через знайомих виділити йому гектари. Чим не альтернатива відкритим земельним аукціонам, що так довго просуваються реформаторами?

Годівниця номер 3. Сільради замість нотаріусів. Законопроект 1615.
Що потрібно місцевим князькам і земельним латифундистам, щоб максимально комфортно відібрати землю і майно у мільйонів селян? Правильно – треба сильно спростити процедуру і внести хаос в систему держреєстрації майнових прав. Відмінне рішення в цьому плані – наділити повноваженнями нотаріусів співробітників далеких сільрад. Це і пропонує законопроект Домбровського.

Адже поки колгоспника довезуть до райцентру для переоформлення хати або паю, він ще може передумати. А ось якщо оформлювати все на місці – справа піде швидше.

Захоче, наприклад, якийсь великий агрохолдинн скупити округу, можна буде влаштувати в селі презентацію з хорошим фуршетом і випивкою. І прямо тут, не чужа нотаріус, а з дитинства знайома тітонька з сільради і перепише землю кому треба.

Згадайте приклад, як під час великої приватизації, видані робітникам акції скуповували за гроші і горілку в кіосках біля прохідних заводів. Метод виявився результативним. Тепер ту ж практику планують впровадити в земельній сфері.

Годівниця номер 4. Енергоофшор на селі. Законопроект 1821
У цьому документі Олександр Домбровський взагалі намітив максимально близький шлях до грошей. Він просто запропонував, щоб промислові виробники електроенергії платили всі податки як і зараз, а ось сільгоспвиробники електроенергії могли сховатися за 4-ю групою єдиного податку.

Тобто в разі прийняття цього документа улюблені екс-вінницьким губернатором великі енергохолдинги легко куплять енергетичні установки і будуть виробляти струм, сплачуючи в рази менше податків, ніж інші.
Схема дуже нагадує розробку братів Клюєвих, за яку, в тому числі, вони зараз бігають від прокурорів. Але тоді преференції у вигляді спеціальних тарифів були надані сонячним станціям. Які брати оперативно і набудували. Сьогодні ж депутат пропонує той же шлях збагачення для окремих осіб, але не через тариф, а через прощення вагомої частини податків.

Годівниця номер 5. Лобіювання тарифів для електрики з біогазу. Законопроект 2010.
Вже згадані брати Клюєви в пероід минулої влади зробили дуже хороший “зелений тариф” для сонячних електростанцій і самі ж їх набудували. В результаті, із загального фінансового котла “Енергоринку”, куди платять споживачі, ТЕС і АЕС отримували скромні платежі, що насилу покривають витрати. Вони становили до, а пізніше трохи більше 1 гривні за кілловат годину.

А ось клюєвські сонячні електростанції отримували “зелений тариф” в розмірі понад 5 грн. за кілловат годину електроенергії.

Що ж запропонував своїм законопроектом депутат Домбровський? Ні, не навести баланс на енергоринку країни, врахувавши інтереси всіх виробників. А просто прирівняти до станцій сонячної енергії виробників електрики з біогазу. Адже в такому разі його друзі з великих агрохолдингів зможуть заробляти і відчувати себе не гірше, ніж брати Клюєви за минулої влади.

Годівниця номер 6. Стимулювання експорту. Законопроект 2142а.

В України є своя банківська система. І багато сказано про те, що потрібно зробити, щоб вона могла краще кредитувати експортерів, а страхові компанії краще їх страхувати. Всі ці заходи лежать в площині розвитку дерегуляції та вільного ринку.

Однак, своїм законопроектом депутат пропонує адміністративний шлях, по якому країна вже багато разів ходила. І всі ці походи закінчувалися лише горами справ в Генпрокуратурі. Адже державні банки, спеціальні агентства і відомства вже не раз бралися підтримувати грошима держбюджету виробників.

Але через пару років завжди з’ясовувалося, що гроші незмінно йшли на рахунки фіктивних фірм або бралися відкати. І відповідь на проблему була завжди очевидною – при позамежному рівні корупції в країні такі проекти не ефективні.

Однак, навіщо пам’ятати минулий досвід, якщо можна просто заробити грошей? Олександр Домбровський пропонує створити чергове агенство, яке взявши державні гроші, буде допомагати експортерам у кредитуванні і страхуванні.

Годівниця номер 7. “Міністерство звалищ”. Законопроект 3198-1.
Відомо, що у нас в країні проблемою звалищ займається місцева влада. Десь вона більш успішно переробляє сміття, а десь по-старому складає в купу.

Однак, депутат Домбровський придумав, як вторгнутись у цю сферу, створити центральний регулюючий орган і з його допомогою перерозподілити фінпотоки в секторі в масштабах всієї країни. Він запропонував створити якогось “Регулятора на сміттєвому ринку”.

Проект звичайно прикритий благими фразами про порятунок країни від сміття. Але при більш детальному вивченні видно, що мова йде про те, щоб під різними приводами підвищити тарифи на вивіз сміття. І за рахунок цих грошей створити прибуток на близьких підприємствах, які будуть це сміття переробляти.

Ну а підприємства виявляться близькими тому, що тиснути на місцеву владу з метою “покращення поводження зі сміттям” буде “Регулятор на сміттєвому ринку”. Таким чином, простих людей чекає кількаразове зростання тарифів, а дружні компанії Олександра Домбровського – будівництво сотень заводів і мільярдні прибутки.

Виведення грошей з банків, що тонуть.
Є в депутатській кар’єрі Олександра Домбровського і ще один факт, який крім кричущих закопропроектов показує, як екс-гебернаторов відноситься до понять чесність і справедливість. Йдеться про спроби вилучення депозитів близьких йому осіб з банків, що тонуть.

Як відомо, війна не пощадила банківську систему нашої країни – багато установ покинули ринок. Причому за відомою процедурою – досить чесною. Полягає вона, нагадаємо, в тому, що при закритті банку, в першу чергу, повертаються людям депозити розміром до 200 тис. грн. А потім вже, що залишилося, пропорційно ділиться між іншими особами, яким винен банк великі суми.

Таким чином 90 – 95% найбідніших вкладників отримують свої гроші повністю. Ну а ті, хто зберігає на депозиті не останні копійки на життя, отримує менше від вкладеного. Але чесно ділячи збиток з іншими заможними особами. Все в дусі світової практики – все справедливо.

Але, як показує практика, чесність – не найсильніша риса Олександра Домбровського.
Наприклад, 17 вересня 2015 року Нацбанк України визнав неплатоспроможним банк “Фінанси та кредит” і ввів в нього тимчасову адміністрацію. Яка повинна була чесно повернути людям гроші за описаним вище алгоритмом. До цього банк вже 7 місяців був у напівживому стані і всім було видно, до чого йде вся історія.

Але складності інших не цікавили чиновника. І тому незадовго до банкрутства банку “Фінанси та кредит”, 4 вересня 2015 року, вінницький комбінатор відправляє депутатський запит на ім’я голови НБУ з вимогою повернути гроші з депозиту одному з великих вкладників. На думку народного обранця Мамчур Наталія Василівна мала отримати свої гроші з напівживого банку. А всі інші повинні були почекати.

Причому як метод досягнення мети пропонувалося застосувати адміністративний тиск на вмираючий банк з боку глави НБУ Валерії Гонтарєвої. Що взагалі знаходиться за рамками цивілізованих відносин у фінансовій сфері, та й за рамками низки статей Кримінального кодексу теж.

І це не єдиний випадок публічного і цинічного нехтування справедливістю. Так, 2 березня 2015 року перейшов під управління тимчасової адміністрації напівживий “Дельта Банк”.
А через чотири з гаком місяці – 17 липня 2015 року, Олександр Домбровський шле в НБУ запит з вимогою видати Побережець Ганні Миколаївні, Побережець Миколі Івановичу і Побережець Ярославу Миколайовичу їхні гроші з “Дельта Банку”. І для виконання цього прохання народного обранця, коли банк уже перебуває в управлінні тимчасової адміністрації, співробітникам НБУ довелося б порушити вже в два рази більше адміністративних і кримінальних статей українських законів.
Природно, що піти на таке порушення службовці не могли. Що безумовно їм відгукнеться, коли НБУ прийде в Верховну Раду затверджувати якийсь важливий для розвитку фінансового ринку країни документ. Впливовий депутат може згадати свої невиконані запити.

Висновок
Народні обранці, які вважали за необхідне всі свої меркантильні мрії зафіксувати у вигляді законопроектів і депутатських запитів, були в усі часи. Завданням же суспільства було – вчасно помітити і приборкати замріяного. В іншому випадку нас чекає те, що ми і так спостерігаємо в багатьох секторах економіки – свавілля держвідомств, виняткові умови для обраних, монополії, космічні тарифи і безгосподарність.

ilife-news

Tags: , , , , , , , , ,

This entry was posted on Понеділок, березня 14, 2016 at 11:00 and is filed under Статті, Україна. You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed. You can leave a response, or trackback from your own site.