21
Бер

Президент під КУПОЛом

   Posted by: klimovy4   in Статті, Україна

Порошенко.

Порошенко.

“Страна.ua” дізналася, хто вкладає президенту в вуха інформаційний порядок денний.

– “На відміну від багатьох, я не потребую ні фінансових радників, ні…”, – президент Петро Порошенко перериває свою промову під час прес-конференції і відхиляється вбік за суфлерською порадою – він забув, як українською “гаманець”.

– “… гаманець”, – швидко знаходиться з відповіддю прес-секретар глави держави Святослав Цеголко, який стоїть по праву руку від президента. Заздалегідь підготовлена промова лежить перед главою держави на трибуні, він побіжно підглядає в неї, однак шпаргалка не рятує його від курйозів і ляпів. “Страна.ua” вирішила з’ясувати, хто пише промови президента, готує його до інформаційних викликів дня, і як глава держави користується Facebook.

Не “для преси”, а “про неї”

Судячи з офіційних даних, мало не половина медіаполітики президента тримається на прес-секретарі президента Святославі Цеголкові.

Він – і спікер глави держави, і куратор його соціальних мереж, і завідувач усіма комунікаціями. Принаймні, так повідомили в прес-службі Адміністрації президента.

При цьому прес-служба АП виконує всі формальні зобов’язання: інформує про зустрічі, які проводить президент і перша леді, публікує документи, які він підписав, анонсує заходи. Однак це, скоріше, офіційна картинка. Набагато цікавіше те, що не “для преси”, а “про неї”.

Якщо курирує те, що пишеться в “президентських” соцмережах Цеголко, то поглинає інформацію Порошенко сам, розповідає “Стране” екс-прес-секретар глави держави, а нині – депутат від БПП Ірина Фриз. Вона пройшла з Петром Олексійовичем по ключових віхах його політичної кар’єри: працювала при Порошенку-нардепі, міністрі та голові Ради нацбезпеки.

“Скільки я його знаю, він завжди був інформаційно активний і інформаційно обізнаний. Він сам тримає руку на пульсі інформаційної картини дня, регулярно моніторить все: і ЗМІ, і соціальні мережі, і окремих блогерів, лідерів думок. Петро Олексійович завжди був в курсі того, що відбувається в новинному аспекті. Користувався телефоном і IPad для того, щоб отримувати інформацію оперативно і, відповідно, виробляти свою позицію з будь-якого інформаційного приводу”, – розповідає Фриз.

Незважаючи на те, що Фриз вже не управляє комунікаціями президента, вона, за словами джерел в АП, досить часто навідується в адміністрацію і консультує колишнього шефа. Про що вони спілкуються, Фриз не зізналася: “Я буваю в АП не частіше, ніж інші депутати. На запрошення самого президента”.

Щоб президент тримав руку на пульсі і був в курсі новин, в АП в режимі реального часу працює аналітичний відділ, який три рази на день готує йому аналітику про творчість українських і іноземних ЗМІ, а також добірку висловлювань лідерів думок, повідомили “Стране” в АП. Що це за аналітика, нам не показали.

Однак в розпорядженні “Страны” є альтернативний аналіз, підготовлений загадковою інформаційно-аналітичною групою “КУПОЛ”.

Загадковою, тому що ніхто з опитаних політологів, соціологів, моніторингових компаній не зміг підказати, що це за контора, і за чий рахунок фінансується робота її фахівців. Немає інформації про компанію ні в відкритих джерелах, ні в реєстрі Міністерства юстиції. І, що цікаво, офіційно нічого не знають про “КУПОЛ” і в самій АП. “Інформаційним моніторингом для президента займаються два відділи: аналітики і відділ “Ситуаційний центр” (штат – шість і сім співробітників відповідно) департаменту аналітичного супроводу офісу глави Адміністрації президента України”, – заявили нам в АП, додавши, що до послуг сторонніх моніторингових компаній і зокрема, “КУПОЛу” в АП взагалі не вдаються.

І це незважаючи на те, що в самому моніторингу зазначено, що матеріал підготовлений “КУПОЛом” спільно з департаментом аналітики Адміністрації президента.

За словами керуючого партнера українського Центру контент-аналізу Олександра Мариковського, належить компанія Ростиславу Павленкові, заступнику голови Адміністрації президента. Правда, не можна виключати, що належить неформально, без реєстрації юридичної особи. Врешті-решт, яке це має значення для головного споживача послуг “КУПОЛа” – Петра Олексійовича Порошенка. Отримати коментар Ростислава Павленка нам не вдалося.

Що ховається під “КУПОЛом”

Звіти, підготовлені моніторинговою компанією, дуже цікаві – їх можна вивчати годинами. Ми навмисне вибрали звіт від 14 січня 2016 року – день, коли відбулася остання прес-конференція Порошенка.

В аналізі “КУПОЛа” зібрані найрезонансніші публікації в медіапросторі за день. Причому в огляд потрапляють не тільки загальноукраїнські та регіональні, а й російські та західні ЗМІ, а також висловлювання лідерів думок в Facebook (інші соцмережі не аналізуються).

У моніторингу чітко розставлені акценти. ІноЗМІ зосередилися на темах Мінських угод, Криму і Донбасу, а українські – на непроданій президентом фабриці “Roshen” і боротьбі з корупцією. Аналітики навіть виписали головні месиджі президента, сказані під час прес-конференції, які розтиражували в медіа (серед них: “Порошенко заявив, що передав корпорацію Roshen в “сліпий траст”; “Порошенко заявив про звільнення 4 тисяч прокурорів”; “Порошенко так і не сказав, коли добудують “Охматдит”).

Окремий пункт аналізу – реакція соцмереж. В основному блогери критикували прес-конференцію в цілому і заяву Петра Олексійовича про “Roshen”, зокрема. Лідери думок, що потрапили в огляд “КУПОЛу”: Сергій Лещенко, Соня Кошкіна, Сергій Іванов, Наталія Лігачова, Віталій Шабунін та Роман Шрайк – з цитатами з їх постів в Facebook.

“КУПОЛ” також виявляє інформаційні тенденції поточного дня. Цього разу в медіапросторі говорять і пишуть в основному про обмін полоненими між Україною і Росією, а також про жертви грипу в Україні. Окремо досліджуються повідомлення з економічної тематики, як в Україні, так і в світі.

На стіл президенту кладуть також добірку публікацій з західних ЗМІ і аналітичних центрів. У фокусі – американські AFP, RFERL, Time, Atlantic Council, VOA, Business Insider, Bloomberg і Bloomberg View, а також швейцарська Інформслужба Swissinfo і британське агентство Reuters. До кожного матеріалу в моніторингу додається посилання.

Аналітики “КУПОЛу” ретельно моніторять соціальну мережу Facebook, аналізуючи, як висловлюються блогери про Порошенка. В добірку потрапляють найрезонансніші пости – які “лайкнули” мінімум кілька сотень користувачів. Крім згаданих вище блогерів, в цьому розділі є пости Анатолія Гриценка, Юрія Касьянова, Сергія Наумовича, Юрія Бутусова і Дмитра Гнапа. З гарячих тем – знову ж таки, корпорація “Roshen”, мільярдний статок сім’ї президента, а також звільнення генпрокурора Віктора Шокіна, що не відбулося до кінця до сих пір.

У “КУПОЛі” щоразу виводиться рейтинг персон і держустанов, найчастіше згаданих у ЗМІ. Найпопулярніший в інформпросторі – президент: охоплення аудиторії – 1,5 млн осіб. При цьому аналітична служба вираховує із загальної маси кількість негативних згадок – 67 тисяч осіб (всього за 13 публікацій). Також українці активно обговорювали діяльність Адміністрації президента і Кабміну. Топ-спікерами дня виявилися: губернатор Одеської області Міхеїл Саакашвілі, нардеп Ірина Геращенко, міністр енергетики та вугільної промисловості Валерій Демчишин, прем’єр-міністр Арсеній Яценюк, секретар РНБО Олександр Турчинов, спікер ВР Володимир Гройсман.

Окремо для президента аналізують телеефір, адже телематеріали в Україні традиційно отримують максимальне охоплення аудиторії серед усіх ЗМІ. В добірку потрапляють теми, які охопили найбільшу аудиторію, топ-сюжети дня і сюжети, які стосуються особисто Петра Олексійовича. У моніторингу навіть роблять акцент на сюжетах, на які президенту, на думку аналітиків “КУПОЛу”, варто звернути увагу. Наприклад, про будівельний конфлікт в Київській області, рейтинги політичних партій ВР і вплив Ріната Ахметова і Юрія Бойка на Донбасі.

В окремому пункті “КУПОЛ” резюмує картину дня, а також аналізує негатив по відношенню до президента, розбиваючи його на чотири рівні. Перший – це заклики до повалення або до фізичного знищення глави держави (але таких, як показує моніторинг, небагато). Другий рівень більш численний – це персональна критика на адресу президента. Наприклад, 14 лютого сюди потрапили повідомлення в соцмережах з негативною реакцією журналістів і політиків на прес-конференцію президента. Зокрема, поза увагою пильного “КУПОЛа” не опинились пости Сергія Лещенка, Христини Бердинських, Наталії Лігачової. Також до другого рівня загроз потрапляє інформація, яка свідчить про тісні контакти Порошенка з Росією. Наприклад, в якості загрози другого рівня була сприйнята інформація, що просочилася в ЗМІ, про те, що президент України зустрічався з представником Путіна по мінських переговорах Борисом Гризловим. Іноді біля повідомлення про негативну публікацію і назви ЗМІ ставиться також прізвище його власника, яке виділяється жирним шрифтом (мабуть, щоб спеціально навчені люди не забули йому зателефонувати).

Загрози третього і четвертого рівня – це негатив щодо не конкретно самого президента, а його оточення, окремих держорганів або всієї системи влади в цілому.

На окрему увагу заслуговує інфографіка, на якій аналітики обчислюють відсоток негативу по відношенню до Петра Порошенка в інформаційному полі. Вражає те, наскільки цей показник в ЗМІ низький – як по президенту, так і по владі в цілому. В середньому за тиждень до дати моніторингу повідомлення про президента України в інтернеті охопили аудиторію в 700 тисяч людей, з них негативних було всього 1,9%. В день моніторингу в цілому матеріали про Порошенку в інтернеті прочитали 1,5 млн людей. І негативними з них було всього 5%! Втім, якщо в інтернеті такий маленький показник ще можна пояснити великим числом суто інформаційних матеріалів без будь-якого оціночного забарвлення, то майже повна відсутність негативу про президента на телебаченні вимагає окремого пояснення.

Згідно з моніторингом “КУПОЛа”, бували дні, коли по найбільших телеканалах не було жодного (!) негативного сюжету. Найчастіше цей показник коливається від 1 до 5%, лише зрідка “підстрибуючи” вище цих цифр.

Як розповіли топ-менеджери провідних телекомпаній України, така статистика не випадкова. Вона є наслідком негласних домовленостей президента і власників “телевізійних кнопок”, згідно з якою висвітлення політики Порошенка більш ніж лояльне, а всі проблеми в країні рекомендовано “вішати” на прем’єр-міністра Яценюка або чиновників рангом нижче. Втім, іноді телеканали відхиляються від цієї установки, коли псуються стосунки їх власників з главою держави. Але зазвичай це свято непослуху триває недовго. Не варто забувати, що телекомпанії в Україні перебувають під щільним наглядом Національної ради з питань телебачення і радіомовлення. Із семи членів якої чотири – це люди президента. Крім того, в Адміністрації президента, за даними “Страны”, проводять регулярні планерки з керівниками телеканалів, де розставляють акценти, як висвітлювати ті чи інші події.

За підсумками моніторингу іноді вживаються “оргзаходи”. З останніх прикладів: коли готувалися акції протесту на другу річницю Майдану (20 лютого) керівникам ЗМІ, які активно висвітлювали тему, дзвонили з СБУ і радили не проявляти такий пильний інтерес до цього заходу. Про це повідомили відразу кілька медіаменеджерів. До тих, хто ігнорує подібні рекомендації (не тільки в даному випадку), можуть застосовуватися різні заходи впливу. Наприклад, може бути організована кампанія з дискредитації в соцмережах і ЗМІ, або ж (в більш важких випадках) проти зухвалих медіа організовуються кримінальні справи з різних приводів. З недавнього – звинувачення в несплаті податків проти студії Савіка Шустера.

“Я майже впевнена, що влада і, зокрема, Адміністрація президента, читає все, що публікують відомі українські політичні журналісти. На відміну, до речі, від “папередніков”, які дуже погано дружили з інтернетом. Дуже часто я чую від політиків, зокрема, з “Блоку Петра Порошенка”: так-так, ми бачили, ми читали… Але на прийняття рішень це рідко впливає.

Наприклад, у листопаді в журналі “Новое время” виходила обкладинка з написом “З речами на вихід”, де Шокін зображений з валізами. Ми спілкувалися з людьми, які стикалися з Генпрокуратурою, і їх загальна оцінка роботи Шокіна була негативною, що і дозволило нам зробити такий красномовний висновок, візуалізувати його на обкладинці. Президент закликав Шокіна піти у відставку тільки в середині лютого, але все одно добре, що він це зробив. Нещодавно ми зробили обкладинку з Ігорем Кононенком, зобразивши його у вигляді кардинала. Навряд чи ця обкладинка вплине на його вихід з парламенту, і навряд чи послабить силу його впливу на систему влади. Але не виключаю, що якщо буде посилюватися суспільний і політичний тиск, він змушений буде піти сам.

Рік тому я писала про переселенців, які тікали з Дебальцевого – небайдужі люди з соцмереж дуже швидко допомогли їм знайти будинок. Громадськість реагує, влада – ні. Читають, приємно. Але було б приємніше, якби робили висновки.

Я чула, що президент стежить не тільки за публікаціями в ЗМІ, але і моніторить соцмережі. Не думаю, що він читає мій Facebook. Щоб він це зробив, думаю, слід викласти якийсь секретний документ, або опублікувати резонансну інформацію, яка може вплинути на подальший розвиток подій в Україні. Впевнена, що коли Сергій Лещенко (депутат від БПП – прим. ред.) опублікував скандальну переписку міністра економіки Айвараса Абромавичуса і Андрія Пасішника (виконавчий директор НАК “Нафтогаз-України” – прим. ред), ця публікація дуже швидко потрапила на головний стіл в адміністрації президента”.

Христина Бердинських
політичний журналіст

Вся президентська рать

Які висновки з аналітики робить президент і його оточення, і як моніторинг допомагає оточенню гаранта реагувати на інформаційні виклики, судити складно. Як розповіли в АП, щоранку там проходять ситуативні наради за участю президента і керівництва його апарату щодо порядку денного і поточних викликів. Про те, як їх вирішувати, президент радиться з профільними експертами і своїми найближчими соратниками. Є серед них і ті, чиї обов’язки не прописані на офіційному сайті Адміністрації, а тому особливо цікаві.

Як було сказано вище, на думку експертів, курирує роботу “КУПОЛа” заступник голови Адміністрації президента Ростислав Павленко, який раніше виконував аналогічні функції в апараті президента Віктора Ющенка. До цього Павленко встиг проявити себе в кампанії “Озимого покоління” –
проекті Віктора Пінчука та Валерія Хорошковського 2002 року, і попрацювати
з Арсенієм Яценюком у “Фронті змін” в 2008 році. У 2012-му Павленко пройшов до Верховної Ради від партії Віталія Кличка, а тепер уже екс-депутат від “УДАРу” приймає на себе удари інформаційні: крім публічної діяльності в АП, він є позаштатним радником Порошенка.

У перший період правління Порошенка найбільшу роль в забезпеченні інформполітики грали його давні соратники – Ірина Фриз та Юрій Стець. Останній в кінці 2014 року навіть зайняв пост Міністра інформполітики, ставши, таким чином, офіційно “головним інформполітики”.

Однак з середини 2015 року, за даними “Страны”, його вплив у профільній діяльності ослаб. На той момент це було пов’язано з союзом “Народного фронту” і БПП, що намічався, основним пропагандистом якого був секретар РНБО Олександр Турчинов. Останній став активно просувати в ролі куратора процесу “інформзабезпечення” свою давню соратницю Вікторію Сюмар. Новий медіаменеджер, власне, і відтіснила в літні місяці минулого року Стеця від багатьох важелів впливу. Останній, втім, не особливо опирався. За словами близьких до міністра людей, він обтяжувався виконанням численних вельми специфічних доручень, які йому наказували виконувати, і без жалю переклав цю ношу на чужі плечі. Тим більше, що у Стеця, за інформацією “Страны”, досить важкі відносини з іншими важкоатлетами в команді президента (Ігорем Кононенком і Володимиром Гройсманом), що також ускладнювало його роботу.

Але період інформгосподства Сюмар на Банковій був недовгим. Після того, як стало зрозуміло, що ніякого об’єднання НФ і БПП не буде, вона відійшла від справ, але й Стець на колишні неформальні позиції не повернувся.

Після цього на перший план вийшла фігура відомого політтехнолога Олега Медведєва. Ще на початку 2000-х він відзначився в кількох політичних проектах: спочатку в партії Михайла Бродського “Яблуко”, потім – у Віктора Ющенка, а з 2007 року працював в команді Юлії Тимошенко. Але під час передвиборної кампанії 2014 роки перейшов в штаб Петра Порошенка. З тих пір він працює на президента. Зараз він допомагає главі держави готуватися до публічних виступів і курирує великий обсяг інформаційної, аналітичної та політтехнологічної роботи.

Медведєв підключив до роботи і екс-нардепа від БЮТ, журналіста і політтехнолога Віктора Уколова. У 2009 році через “педофільний” скандал навколо табору “Артек” Уколов змушений був піти зі штабу Юлії Тимошенко. А тепер повернувся до звичної справи, але вже в команді Порошенка. Уколов оперативно коментує в соцмережах всі новини, що так або інакше стосуються інтересів президента. По його публікаціях зручно стежити за коливаннями “генеральної лінії партії”. Поговорити з Уколовим по суті нам не вдалося. “Я за кордоном до понеділка. Давати коментар занадто дорого”, – відповів він після наполегливих дзвінків.

Ще одна людина в близькій інформаційній обоймі глави держави – Ігор Гринів, позаштатний радник президента і заступник голови фракції БПП, в минулому – політтехнолог “Нашої України”. За інформацією “Страны”, саме його Центру соціальних і маркетингових досліджень “Социс” найчастіше в АП замовляють соціальні опитування. Наприклад, саме “Социс” був першою компанією, яка оголосила перемогу соратника Порошенка Сергія Березенка на скандальних виборах по 205-му округу.

“В АП люблять точність, тому часто можуть замовляти опитування одночасно чотирьом різним компаніям для перехресного контролю. Але ключовий – завжди “Социс”, – розповідає директор Центру політичних досліджень “Пента” Володимир Фесенко. Директор Українського інституту аналізу і менеджменту політики Руслан Бортник додає: Гринів відповідає в АП за політтехнології, гуманітарні та соціальні технології, вибори і політичне будівництво.

Ну і звичайно, не можна обійти увагою фігуру глави Адміністрації президента Бориса Ложкіна. Творець Українського медіа-холдингу не стоїть осторонь від інформаційних процесів на Банковій. За даними “Страны”, саме люди Ложкіна стояли біля витоків створення армії “порохоботів” – людей, що займаються пропагандою Порошенка в соцмережах. Крім того, Ложкін має досить широкі контакти в ЗМІ, свідченням чого стала недавня медіа-кампанія на тему “технократ Яресько – головний кандидат в прем’єри”. Як потім з’ясувалося, крім міністра фінансів, були й інші кандидатури, однак, на відміну від Наталії, їм не допомагав Борис Ложкін, а тому про їх позитивні якості широка громадськість не дізналася.

“У червні 2014 року, через місяць після обрання Петра Порошенка президентом, він зібрав на закриту зустріч головних редакторів телеканалів, порталів і газет. Зібрав, щоб поговорити – про війну, про реформи і т.д.

Під час зустрічі кілька головних редакторів запропонували Петру Олексійовичу створити неформальну координаційну раду – по інформаційній війні (пропаганді і контрпропаганді) з Росією. Такий орган, за пропозицією медійників, повинен був працювати максимально поза регламентним полем – щоб забезпечити динамічність і ефективність в інформаційній війні з РФ.

Глава держави, нібито, надихнувся – і навіть доручив голові своєї Адміністрації Борису Ложкіну, а також прес-секретарю Святославу Цеголку “невідкладно зайнятися цим питанням”.

Минуло три місяці. Але ні Ложкін, ні Цеголко, наскільки мені відомо, цим питанням так і не зайнялися.

І ось, президент знову зібрав головних редакторів – щоб знову поговорити. І знову була піднята тема створення інформаційної координаційної ради – з тими ж дорученнями і таким же результатом. На наступній зустрічі – ще через три місяці – головні редактори знову підняли це ж питання.

А ще через три місяці було створено Міністерство інформаційної політики, яке очолив Юрій Стець. У народі це міністерство так і назвали – Мінстець.

З цього приводу у мене є два риторичні запитання і до Президента, і до його оточення:
1. Нащо було тягнути рік?
2. Навіщо було створювати міністерство?

Відповіді як не було, так і немає. І, схоже, в доступному для огляду майбутньому такої відповіді я не отримаю. Але абсурд ситуації очевидний. Чому головні редактори наполягали на створенні неформальної координаційної ради? Тому що такий орган, не будучи скутим регламентами та умовностями, мав би можливість не тільки реагувати на подразники з боку кремлівських ЗМІ і тролів, але і задавати свій порядок денний. І ця рада цілком могла б працювати гранично мобільно”.

Антон Підлуцький
співзасновник порталу КиевВласть, віце-президент Агентства журналістських досліджень

Ірина Фриз вважає, що чутки про вплив Ложкіна і Стеця на точку зору президента, як і будь-яких інших державних діячів, перебільшені. “Ніхто не впливає на прийняття рішень Порошенком – він сам визначає, як реагувати на той чи інший виклик, завжди останнє слово за ним. До висновків і рішень він щоразу приходить по-різному. Звичайно, як і будь-яка людина, що адекватно оцінює ситуацію, він звертається до профільних фахівців, обов’язково формує рішення на підставі фактів і думки кількох джерел (людей). Що це за людина, залежить від ситуації і профілю. Коли я працювала з Порошенком, спеціальної людини для формування іміджу у Порошенка не було”, – розповідає Ірина Фриз.

Як нам повідомили в прес-службі АП, для вирішення інформаційних викликів Адміністрація президента розраховує не тільки на свої сили – апарат регулярно залучає до роботи зовнішні компанії. Так, для написання найважливіших стратегічних промов вони запрошують експертів з різних галузей: істориків, художників, лідерів думок і активістів. А фахівці піар-компаній Strategic Communication (яка свого часу відповідала за формування іміджу президента Януковича за кордоном) і One Voice Policy розробляють концепції святкування важливих
державних дат, нових символів.

За словами Олександра Мариковського, до інформаційної політики Адміністрації має відношення також Наталія Попович, президент піар-агентства BE-IT (більш відоме під назвою PRP) і співзасновник
Українського кризового медіа-центру. “Наталія Попович відповідає за державні комунікації і частково – за моніторинг по реформах”, – розповів Мариковський.

Сама ж Наталія Попович, як і прес-служба АП, в коментарі “Стране” цю інформацію не підтвердила. “Я не маю жодного безпосереднього відношення до комунікацій президента. В УКМЦ є проект “Реформа державних комунікацій”, в рамках якого ми співпрацюємо з багатьма державними органами в Україні, і АП є одним з 20 агентств, з якими УКМЦ співпрацює. Але це не має ніякого відношення до роботи агентства (АП – ред.)”, – сказала Попович.

При цьому, Олександр Мариковський вважає, що ідеального інструментарію з моніторингу в Адміністрації президента немає. “Моніторинговий механізм, яким користуються в АП, несучасний, ця система сама по собі застаріла. Є сучасні технології, але в Україні їх мало. Більшою мірою вони представлені на західних ринках”, – розповідає експерт.

“Сладость и слабость”: інформаційні страхи Порошенка

Як підтверджує моніторинг “КУПОЛа”, для президента України існує кілька болючих тем, на яких акцентують увагу в вибірках повідомлень ЗМІ і лідерів думок. Їх у президента не менше трьох, одна з яких – Липецька фабрика, дочірнє підприємство кондитерського концерну “Roshen” в Росії, яку президент так і не зумів продати. А також взагалі весь комплекс відносин з РФ, які у президента, судячи з багатьох зовнішніх ознак (не тільки по Липецькій фабриці), набагато тепліші, ніж це може здатися постійним слухачам полум’яних промов про “країну-агресора”.

“В історії з цукерковою корпорацією для Порошенка, мабуть, в пріоритеті не рейтинги, а емоції. До “Roshen” Порошенко відноситься як до члена сім’ї, як до своєї дитини, а дітей не продають. Звичайно, йому психологічно важко розлучитися з “Roshen” – це найуспішніший його бізнес, його іменний бренд. І заради нього він готовий піти на рейтингові втрати. Що стосується конкретно Липецької фабрики – він би й радий її продати, та тільки вже пізно – треба було ворушитися в 2014 році, тепер-то хто її купить?”, – каже Володимир Фесенко.

“Чого бояться в АП? Класика – всього, що пов’язано з атакою на президента і посяганням на його повноваження. Але мені здається, що зараз найбільш болючі ті сфери, за які президент безпосередньо відповідає за Конституцією і законодавством. Найчутливіші – теми Генеральної прокуратури, Міністерства оборони (зокрема, тема АТО) і зовнішньої політики. А також все, що стосується війни і зовнішньої політики. Всередині держави напруження сильніше за корупцію.

Тема корупції зараз б’є по Адміністрації президента з тієї простої причини, що президент безпосередньо відповідає за дії прокуратури, адже кандидатуру генпрокурора пропонує на розгляд парламенту саме він. А з іншого боку, навіть за наявності нових антикорупційних органів, в свідомості людей головним борцем з корупцією все-таки повинен бути генеральний прокурор. Провал на цьому фронті, звичайно, відчутний.

Петро Олексійович – сontrol freak (маніяк контролю – прим. ред.). Він дійсно намагається вникати в усі справи, бути в курсі і тримати все під особистим контролем, що іноді дає збої. Процесів дуже багато і одній людині важко охопити такий пласт інформації. Делегування повноважень не найсильніша сторона Петра Олексійовича. Це пов’язано з особливостями його характеру.

Очевидно, що є в Адміністрації президента служба, яка відповідає за моніторинг інформаційних потоків, інформаційного поля на телебаченні, в друкованих ЗМІ та інтернеті. Але це ніяк не скасовує того факту, що Порошенко – активне медійне обличчя. Якщо порівнювати з попередніми президентами, він дуже активно користується соціальними медіа та інтернетом, самостійно моніторить інформаційне поле. Напевно у нього є реперні точки у вигляді лідерів думок і окремих сайтів. Він, очевидно, бере активну участь в цьому сам і його досить складно в цьому плані утримувати від якоїсь інформації. Наскільки він відчуває і розуміє ситуацію – це інше питання, але те, що він обізнаний – це факт. Дуже часто він виявляє досить глибокі пізнання про те, що пишуть в інтернеті в коментарях, в постах, що говорить про те, що він дуже чутливий до цього. Але, врешті-решт, чутливість до публічних процесів – риса всіх політиків”.

Мустафа Найєм
народний депутат, екс-журналіст

Ще одна болюча тема для Порошенка – кадрова політика. Президент не йде на поступки по багатьох призначеннях і звільненнях, через що страждає його рейтинг. З моніторингу “КУПОЛа” видно, що найбільш
рейтингозагрозливі люди для Порошенка – генпрокурор Віктор Шокін і глава Нацбанку Валерія Гонтарєва. “Я чув від самого Порошенка, що йому багато хто радив позбутися Гонтарєвої, тому що її високий антирейтинг призводить до зниження рейтингу самого Порошенка. Але він цього не зробив, що показово: президенту важливий його рейтинг, але набагато важливіше зберегти біля себе довірених йому людей”, – розповідає Володимир Фесенко.

Так, президент все ж зважився у день невдалої відставки прем’єр-міністра Арсенія Яценюка нарешті відправити у відставку одіозного генпрокурора Віктора Шокіна – але той опинився не у відставці, а у відпустці, і до сих пір не залишив свій пост. А після цього Порошенко ще й призначив главою Держуправління справами колишнього директора фабрики “Roshen” Олександра Білика, а заступником голови Фонду Держмайна – Володимира Державіна, колишнього помічника Ігоря Кононенка і главу ревізійної комісії “Міжнародного Інвестиційного банку”, співвласниками якого є Петро Порошенко та Ігор Кононенко. І все це – на тлі грандіозних корупційних скандалів.

Негативно на іміджі Порошенка відбивається і неоднозначне ставлення громадськості до Мінських угод. Думки з цього питання розділилися: одні вважають, що Мінські угоди потрібно виконувати, так як це гарантія миру, інші – не сприймають можливості якого завгодно компромісу з Росією і сепаратистами.

Не менш чутлива тема для президента – АТО.

“Якщо у Порошенка і вибудувана інформаційна політика по темі АТО, на фронт вона не доходить. Ніхто не намагається захистити нас від інформаційної війни на передку. Ми сидимо, наприклад, в Костянтинівці, і по телевізору розповідають, що всі військові в зоні АТО отримали щеплення від грипу. І ми такі: “Що?! Тоді ми або не в зоні АТО, або нам брешуть”. Інформація, яку ми отримуємо, нібито спеціально створена для того, щоб ми зненавиділи все, що відбувається на війні. І ця ненависть проектується особисто на президента, тому що він – наш Верховний головнокомандувач.

Всі вважають, що в усьому винен президент. Порошенка критикують, в першу чергу, за погане забезпечення армії і відсутність стратегії війни. Наш батальйон, наприклад, вже третій місяць сидить на одному місці. У всіх німе запитання: куди я дів ці два роки?.. Ми хочемо розуміти, за що ми воюємо.

Що міг би зробити президент? Як мінімум, сказати: “Росія порушує Мінські домовленості, але ми не хочемо уподібнюватися сепаратистам і порушувати міжнародне законодавство. Хлопці, тримайтеся! Світ – за нас, Захід нам допомагає грошима…”. Але він не може так сказати. Точніше може, але це буде не аргумент, бо рядовий солдат на це відповість: “Нам допомагає Захід? Круто. Де? Я їм кашу за 2 копійки, тушонку, суп і хліб, п’ю воду, а електроенергії навіть не вистачає, щоб зарядити телефон. На що йдуть ці гроші?!”. Я хочу бачити в ЗМІ або на сайті президента публічні звіти про витрачання коштів на армію і докладне інтерв’ю президента про перебіг Мінських угод.


Саме Порошенко мав доповідати про воєнну ситуацію в країні – ні Генштаб, ніхто інший, тому що громадяни його країни вмирають. Президент повинен був щомісяця виходити з публічним зверненням до армії, щоб кожен солдат знав: про нього не забули. Якби він це робив, я особисто готовий би був втрачати ще більше часу нормального життя і за зарплату в два рази нижчу. Але тут питання про відсутність щирості в патріотичних гаслах президента, звернених до власних громадян.

З іноземними представниками йому це вдається краще. Президент, мабуть, вважає, що безпосередньо від того, що там, на передку, люди будуть всім задоволені, його рейтинг не залежить. Але прямим наслідком його неправильного ставлення до солдат буде те, що вони повернуться назад у світ і просто нахер знесуть все, що тут є. Порошенко не знає реальну картину. І справа не в тому, що йому її не доносять – тут історія як з усіма мужиками: якщо він щось хоче, він це зробить. Він не хоче знати.

Коли вибирали антикорупційного прокурора, я точно знаю, що мій комбат двічі їздив до Києва, в Адміністрацію президента – я підозрюю, що особисто до Порошенка. Навіщо? Про що хотів дізнатися президент? Я думаю, що в АП тримають руку на пульсі кожного батальйону, щоб в разі якоїсь агресії, інформаційного вкидання особисто на Порошенка змогти через комбата загасити конфлікт.

Порошенко як політик – красень: знає англійську, може говорити правильні речі, але не може робити правильних речей. Він гостро реагує тільки на те, що шкодить особисто його іміджу. Імідж країни його теж дуже цікавить, але в рамках особистого майбутнього”.

Масі Найєм
офіцер взводу 122 батальйону 81 бригади високомобільних десантних військ України

Наскільки успішно команді президента вдається реагувати на інформаційні виклики – складне питання. Показова в цьому плані історія – фейковий лист Порошенка Надії Савченко. Тема української льотчиці – №1 в інформпросторі останнім часом. По ідеї, прес-служба АП мала відстежити новину про лист і миттєво відреагувати на неї спростуванням. Але, чи то в силу високої завантаженості, чи то через розбалансування відповідальності в АП прокинулися лише надвечір, після того, як про розіграш адвоката Надії пранкерами знав уже весь інтернет. Виникає питання: чому прес-служба АП не тримає прямий зв’язок з адвокатами льотчиці?

Надю Савченко зробили політичною фігурою. Величезна частка провини за те, що Надя ще там, – на Юлії Тимошенко. А взагалі, історія з фейковим листом від Порошенка говорить про пріоритети нашого політикуму. Наші політики звикли ставитися до юридичних питань як до політичних. Тому і знімають санкції з колишніх правителів, знімають арешти з їхніх рахунків – політики не вірять в закон. Вони вірять в політику (читай – в гроші, вплив і договорняк). Тому якийсь там адвокат Наді – це всього лише адвокат”, – вважає Масі Найєм, що до мобілізації працював юристом.

Руслан Бортник вважає, що в АП навмисне так довго не реагували на лист: “Вони намагалися, як завжди, замовчати цю ситуацію. Така у них страусина тактика – чого не помічаємо, того не існує. А коли стало ясно, що тема страшно розкручується, і відмовчатися не вийде, в АП почали реагувати – з великим запізненням. Вони регулярно намагаються діяти за принципом “якось розсмокчеться”. Найчастіше розсмоктується, але не цього разу”, – говорить експерт.

“Страна.ua”

 

 

Tags: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

This entry was posted on понеділок, березня 21, 2016 at 09:00 and is filed under Статті, Україна. You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed. You can leave a response, or trackback from your own site.