Франц Ференбах.

Франц Ференбах.

Я дуже довго думав, чи починати серію постів, присвячених участі світових спецслужб в Майдані 2013-2014. То не всі матеріали були готові, то подібні публікації здавалися не на часі, пише у facebook Ігор М′ягченков. Але кілька днів тому відбулася подія, після якої я сказав собі: “Пора!”.

Матеріал – величезний, і друкувати його на Фейсбуці одним постом не вийде. Тому буду розбивати текст на географічні розділи. Але перш ніж перейти до спецслужб, опублікую цей вступ з важливим прикладом з особистого життя. Мені здається, цей пролог допоможе зрозуміти: чому почалася війна в Україні, чому вона триває і коли вона закінчиться. Або, принаймні, підштовхне мислячих людей до спроби розставити всі крапки над “Ї”.

Відставка за заслуги
Компанія BOSCH відіграє в економіці Швабії і всієї Німеччини особливу роль. За заповітом її засновника Роберта Боша понад 90% прибутку вона перераховує до земельного та федерального бюджетів. У фінансовому плані компанія дає Німеччини і землі Баден-Вюртемберг більше, ніж розташовані тут же Mercedes-Benz і Porsche. Це не реклама, це важлива передмова, яка необхіднадля того, щоб зрозуміти все, що написано далі.

У квітні 2012 р завдяки своїм московським друзям я потрапив на щорічний світовий звіт BOSCH у Франкфурті. Строго кажучи, для журналіста-технаря – подія ординарна. Але не того разу! Це був останній Annual Report для тодішнього глави німецької компанії Франца Ференбаха.

Він багато зробив для BOSCH і для Німеччини, тому неодноразово визнавався Людиною Року. Зокрема, саме він визначив пострадянський ринок як стратегічний для компанії і пробив будівництво заводів BOSCH в Росії. За це і отримав пропозицію, від якої не зміг відмовитися: канцлер Ангела Меркель попросила гера Ференбаха покинути свій пост. З якого рожна?

На вечері для журналістів з усього світу (включаючи американських), що передувала діловому івенту, пан Ференбах повторив сентенцію, висловлену ним в прямому ефірі одного з німецьких телеканалів (здається, ZDF): “Ви [американці] що думаєте, що ми [німці] дурні? Ви що думаєте, ми не розуміємо, навіщо США “пригрузили” нас Грецією? Для того, щоб не дати можливості швидко розвиватися німецькій економіці! Як тільки ми починаємо рости, в ЄС починаються проблеми в “нових” країнах”.

Своєю сентенцією Ференбах визнав, що тиск США на Німеччину в останні (перед 2012 року) роки був настільки сильним і агресивним, що викликав запеклий протест навіть у голови ради директорів компанії, для якої американський ринок життєво важливий! І немає нічого дивного в тому, що притаманна швабам прямота розлютила White House і налякала Bundeskanzleramt – Франца Ференбаха попросили піти…

Дізнавшись, що я з України, герр Ференбах порушив етикет (ви уявляєте собі німця, що порушує етикет на власному корпоративі?!), прибрав зі свого столу всі таблички, і ми разом з моїми московськими друзями говорили про Україну близько години. Говорили багато, глибоко, прямо і без дипломатії. Ну і не тільки про Україну…

Напередодні
До літа 2012 року склалася ядерно-патова політична ситуація. Самостійність Європи, різке скорочення бюджету НАТО (гроші, що звільнилися, пішли на нові технології і, зокрема, на енергозбереження) і зростаюча залежність європейської економіки від Росії не влаштовували Вашингтон. Європу не влаштовував патерналізм США, а Німеччину і Францію – прагнення Вашингтона “задавити” європейські технології. Путін до цього часу вже ходив при надії зі своєю божевільною ідеєю поглинання України та реставрації СРСР, а тому Москва визнала можливість європеїзації нашої країни першорядною загрозою для своїх життєво-важливих інтересів. Саме тоді розробка операції з окупації Криму та “абхазізації” частини України перейшла з розвідувальної площині в військову. Але не Москвою єдиною!

Китай став побоюватися, що в Європі у нього може з’явитися серйозний конкурент – мало хто знає, що європейці вже по горло ситі Піднебесною і розглядали в 2010-2012 рр. питання про перетворення України на “Єврокитай”.
Що могло вирішити всі ці протиріччя? Тільки конфлікт! Великий конфлікт на кордоні Європи та Росії.

Країни Балтії для такого конфлікту дуже малі (до того ж вони є членами ЄС). У Білорусі КДБ працює на найвищому рівні (я “по модулю”, бо я не про методи!). Хто залишається? Залишається ненька-Україна…

Дуже велика країна, від якої дуже залежить Росія. Нагадаю, що Україна була основним постачальником запчастин для російських ракет, літаків, кораблів і вертольотів, а також найбільшим покупцем російського газу на кабальних умовах контракту Тимошенко-Путіна. Саме цей контракт, до речі, дозволяє зараз “Газпрому” (читай Кремлю) пред’являти до нашої країни претензії в розмірі $32 млрд.

Є ще один важливий фактор, який ми розуміємо десь в глибині душі, але боїмося говорити про нього вголос: членство в ЄС і НАТО Україні не світить. Чому?

Обидві організації не можуть перетравити чужий протестантсько-католицькій Європі православний трикутник: Грецію, Болгарію і Румунію. Втім, ні: Румунія, що розстріляла перед телекамерами подружжя Чаушеску і викинула комуністів з апарату управління країною, більш-менш інтегрувалася в західний світ. А ось Греція, політекономічна криза в якій триває вже більше ста років (!) і посткомуністична Болгарія – лідер Європейського Союзу за рівнем корупції і злочинності, як були, так і залишаються тягарем для НАТО і ЄС.

Переважно православна Україна має більшу територію, більше населення і неефективну економіку олігархічно-кланового типу. Локомотивами євроекономіки є Німеччина і Франція: країни Скандинавії та Бенілюксу працюють із самодостатнім прибутком, Італія борсається в нулях, а Іспанія, Португалія і православні держави тягнуть ЄС вниз. Невже ви дійсно думаєте, що німці і французи погодяться взяти на себе ще й Україну?! Якщо так, задам просте питання: ви коли останній раз нормально говорили з нормальними німцями про їхнє життя? Так вони і так вже стогнуть від податків, більша частина яких перерозподіляється на користь кіпро-грецьких нероб і піренейських веселунів!

Україна цікавить Європу як ринок збуту і як буферна зона між Росією і Європою. Крім того, є ознаки того, що Європа бачить в Україні альтернативу Китаю – робоча сила у нас в рази дешевша, ніж в Піднебесній (на автоскладальному заводі компанії BYD зарплата робітника становить від $500/міс.; на ЗАЗі до фактичної консервації підприємства – коливалася в межах $100), а логістика – ідеальна. Але для цього спочатку потрібно ліквідувати залежність України від місцевого олігархату, який найтіснішим чином пов’язаний з Росією. Хлопці, про що можна говорити, якщо найкращий друг Порошенка – російський громадянин Григоришин, а інтереси України на переговорах в Мінську представляє кум найлютішого ворога України – Путіна?! І наші політики, правники тощо спокійно хавають це лайно за місце поблизу олігархічних годівниць.

Епілог
Що випливає з вищесказаного? Європа і США не дадуть Путіну помножити Україну на 200. Але вони ж не дадуть Україні піднятися, як світовій економіці. Максимум, на що ми можемо розраховувати – прискорений розвиток сільського господарства в сегментах, невигідних європейським фермерським господарствам. Але навіть ці скромні перспективи викликають побоювання у Польщі (чиї яблука ми купуємо в гіпермаркетах), країн Балтії, Румунії та Іспанії.
Хлопці, какой нах ЄС, яке до біса НАТО, даруйте!

Ігор М′ягченков

Tags: , , , , , , , , , , , , , ,

This entry was posted on четвер, березня 24, 2016 at 09:00 and is filed under Закордон, Статті, Україна. You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed. You can leave a response, or trackback from your own site.