Борис Литовський.

Борис Литовський.

Поки політики змінюють один одного на високих постах – злодії від медицини продовжують закуповувати сумнівні ліки для онкохворих дітей. Особливо в цій справі відзначився відомий фарммафіозі – Борис Литовський. “Досье” пише:
“МОЗ вирішує, що робити з сумнівними препаратами для онкохворих дітей. Йдеться про препарати за програмою “Дитяча онкологія”.

Міністерство охорони здоров’я обіцяє, що найближчим часом через британську компанію Crown Agents буде закуплено 73 препарати для онкохворих дітей.

Ще 11 “вимагають уточнення інформації щодо їх реєстрації в країнах ЄС, а також інформації з реєстраційного досьє про фармацевтичну еквівалентність”. У число цих 11 увійшли і препарати індійського заводу “Venus” “Вінкристін Мілі” і “Етопозид Мілі”, а також “Лінезолід” від виробника “Юрія-фарм”, через які розгорівся скандал у профільному співтоваристві.

Як раніше повідомлялося, Crown Agents – одна з компаній, які будуть закуповувати для України лікарські препарати. Ця приватна компанія вписана в українське законодавство про закупівлі через міжнародні організації.

Обговорення доцільності закупівлі запропонованих Crown Agents препаратів почалося після того, як глава благодійного фонду “Краб” Лариса Лавренюк на своїй сторінці в фейсбуці заявила про те, що деякі позиції в списку здаються їй дуже сумнівними і не мають досвіду застосування ні в Україні, ні в країнах ЄС. Йшлося про вже згадані “Вінкристін Мілі” і “Етопозид Мілі” від індійського “Venus” і “Лінезолід” від виробника “Юрія-фарм”. Слідом за волонтерами з критикою цих препаратів виступила головний дитячий гематолог, завідувач центру дитячої онкології та трансплантації кісткового мозку “Охматдиту” Світлана Донська.

З оприлюднених Лавренюк документів також стало відомо, у кого Crown Agents збирається закуповувати препарати індійського “Venus” – у фірми “Нортон”, яку українці знають за участю в тендерних торгах, чия діяльність пов’язана зі скандально відомим фарммафіозі Борисом Литовським. LB.ua вже писав і про Литовського, і про фірму “Нортон”, і про якість завезених Литовським препаратів.

Також про небезпеку препаратів, що поставляються Литовським, ще в 2015 році заявляла глава опікунської ради дитячої лікарні “Охматдит”, народний депутат і заступник голови парламентського комітету з питань охорони здоров’я Оксана Корчинська. Вона зверталася до Державного експертного центру при Міністерстві охорони здоров’я з проханням зняти ці препарати з реєстрації, так як “це не просто крейда, це препарати, які викликають у хворих сильну інтоксикацію”. У списку був і “Лінезолід” від виробника “Юрія-фарм”, який сьогодні збирається закупити для українських онкохворих дітей Crown Agents.

У 2014 році цілий ряд пацієнтських організацій – в тому числі опікунська рада “Охматдиту”, БФ “Пацієнти України”, “Мережа людей, які живуть з ВІЛ”, БФ “Крила Надії” звернулися до міністра охорони здоров’я з проханням зняти з реєстрації дуже великий перелік препаратів індійського заводу “Venus”, в тому числі препарати “Вінкристін Мілі” і “Етопозид Мілі”.

Перевірку 11 сумнівних препаратів буде проводити Державний експертний центр при Міністерстві охорони здоров’я, який, нагадаємо, перевіряє тільки відповідність всієї документації, а не безпосередньо якість препаратів.

В цьому році (за минулий гроші були перераховані ще в грудні 2015) закупівлі на 2,2 мдрд грн для України здійснять ЮНІСЕФ, ПРООН та Crown Agents. Останньою дісталися і дитяча, і доросла програми і з онкології, і з онкогематології.

Нагадаємо історію питання:

Група Бориса Литовського

Ми не випадково почали з Бориса Литовського. Невеликі держзамовлення цього діяча не повинні вводити в оману. Його реальний тіньовий вплив на фармринок складно переоцінити. Громадянин Канади та Ізраїлю, Борис Литовський з’явився на вітчизняному фармринку в 1995 році як співзасновник фірми “Випекс”. Це підприємство вважалося одним з бізнес-підрозділів могутнього Солнцевського ОЗУ. Як відомо, в той час безпосереднім куратором угорської “філії” транснаціональної банди був сам Семен Могилевич. Завдяки своїм зв’язкам він вивів Бориса Литовського не тільки на ринок України, а й низки країн СНД. Деякі донині вважають його керуючим справами авторитетних солнцевських бізнесменів в Україні. Про те, що Солнцевський слід – не порожня вигадка, свідчить лобізм інтересів московського бізнесмена Ігоря Сало (ТОВ “Фармекс Груп”, ТОВ “НВЦ “Біоніка”) в останніх тендерних конкурсах.

Зв’язки Бориса Литовського в медичних, політичних і правоохоронних колах важко переоцінити. Протягом всіх років діяльності Бориса Литовського в Україні він користувався заступництвом вищих чинів СБУ. Йому також вдалося встановити вплив на тодішнього президента Віктора Ющенка через його дочку Віталіну. Політико-адміністративний капітал бізнесмен негайно інвестував в прибуток на ринку фармпрепаратів. Одним зі способів його отримання стало отримання ексклюзивних сертифікатів на поставки на ринок ретровірусних і онко- препаратів.

Цих препаратів мало, але всі вони життєво необхідні для хворих. До сьогоднішнього дня охочі потрапити на фармринок України з цими препаратами зобов’язані віднести данину Борису Наумовичу. Ще одним джерелом отримання надприбутків бізнесменом називають розфасовку дешевих дженериків під виглядом дорогих ліків. Під призначення Іллі Ємця на посаду міністра охорони здоров’я Борис Литовський зробив спробу здійснити масштабний переділ і держзакупівель, потіснивши на цьому полі Петра Багрія. Спроба провалилася, багато в чому завдяки небажанню міністра грати в ігри свого лобіста, проте Борис Литовський не полишає спроб збільшити частку в держзамовленні.

Група Миколи Кузьми

Микола Кузьма з’явився на ринку на початку 2000 року. Його входження до вищої ліги фармбізнесу зобов’язане призначенню міністром охорони здоров’я Андрія Підаєва. У 2004 році завдяки протекції цього чиновника фірми Кузьми (а це близько двох десятків структур) отримали від держави замовлення на загальну суму 120 млн. грн., що склало близько 60 відсотків усіх грошей, що виділяються на тендерні закупівлі в медицині. З 2004 по 2007 рік Микола Кузьма в зв’язку зі зміною влади не тільки не зник з олігархічного Олімпу медицини, але і примудрився поставити в Україну медобладнання на суму, рівну 1 млрд. грн. Устаткування закуповувалося за завищеними цінами і за принципом “потрібно тільки Кузьмі”, а не хворим. Як результат, значна частина цього обладнання простоювала не один рік, зважаючи на відсутність то приміщення, то необхідних фахівців для його використання.

У 2009 році Микола Кузьма “засвітився” в скандальних покупках непрацюючих пересувних лабораторій для діагностики “каліфорнійського” грипу за завищеними цінами через фірму ПП “МБК”. А також автомобілів швидкої допомоги, якими виявилися малопристосовані легковики фірми “Опель”. Як відомо, за результатами махінацій зі “швидкими” проти директора його компанії ТОВ “Укрмед” порушено кримінальну справу в зв’язку з нанесенням шкоди державі. Незважаючи на чергову зміну влади, до сих пір Микола Кузьма користується славою людини, через яку можна вирішити будь-яке питання в Міністерстві охорони здоров’я. Про це свідчить і наявність його імені в топ-листі бізнесменів, які отримують тендерні гроші за медобладнання.

Група Петра Багрія

Діяльність Петра Багрія є чудовою ілюстрацією тези про те, що зовсім необов’язково заходити в ринок держзакупівель медпрепаратів, будучи маститим фармтрейдером. ПАТ “Ганза”, основний одержувач бюджетних грошей олігархічної групи, перед регулярними перемогами в тендерах Міністерства охорони здоров’я на поставку медикаментів та обладнання, починаючи з 2003 року займалася… будівництвом. Боротьба на Олімпі української влади, здається, тільки зміцнює позиції “Ганзи” і її тендерних двійників. Дуже швидко бізнесмен наніс “візит” президенту Вікторові Ющенку, беручи участь в роботі БФ “Україна-3000”, а також – заступнику міністра охорони здоров’я, а пізніше першому біло-блакитному міністру Зиновію Митнику та нинішньому прем’єр-міністру Миколі Азарову. Починаючи з 2007 року на структури фармолігарха обрушився справжній ріг достатку з медичних тендерів, який не зник донині. Станом на сьогоднішній день він є абсолютним лідером за доступом до бюджетних грошей. Незважаючи на те, що основний покровитель групи Багрія Зіновій Митник вже давно не при владі, їй донині вдається утримувати пальму першості в держзакупівлі. За час нової влади кожна 10 гривня, виділена на держзакупівлі, пройшла через структури Багрія. Природно, не обійшлося і без гучних корупційних скандалів. Останні виникли в зв’язку з програмами “Онкологія”, “Туберкульоз”, “СНІД”, “Розсіяний склероз” та інші, на які Багрієвським структурам в 2007 році було виділено понад 500 мільйонів гривень. Ціни, за якими продавалися препарати, часом перевищували реальну вартість практично в десятки разів. Дана афера стала предметом розслідування спеціальної слідчої комісії Верховної Ради під керівництвом нардепа-регіонала Валерія Коновалюка.

Олена Миронова

Олена Миронова з’явилася на фармринку багато в чому завдяки протекції Бориса Литовського. У різний час протекцію “Люміле-фарм” та іншим фірмам бізнесмена надавав колишній міністр охорони здоров’я Юрій Поляченко, президент Академії медичних наук Возіанова О.Ф. Авторству Олени Миронової належить протиправна схема проведення тендерів, яку вона успішно впровадила в процедуру тендерних закупівель в Академії медичних наук. Суть її зводилася до внесення в ТЕО показників, які відповідають препаратам тільки її фірм. Завдяки цій схемі фірми Миронової міцно встановили контроль над закупівлями Академії, а інші фірми навіть і не намагаються брати участь в “тендерах” держустанови. Сьогодні Олена Миронова вважається новим фаворитом з тендерів МОЗ, про що свідчить висока динаміка перемог її структур в останніх тендерах восени 2011 року.

Замість післямови

Олігархічний прошарок настільки міцно вкоренився в системі держзакупівель, що став її кров’ю і плоттю. Принцип, який проповідується олігархами фармторгівлі, знайомий будь-якому бізнесмену, це – максимізація прибутку. З огляду на те, що ринком для олігархів виступає держава, цей принцип легким рухом грошей в чиновницьку кишеню перетворюється на спосіб вилучення у держави її коштів за допомогою роздування ціни на закупівлі і створення антиконкурентного середовища. При цьому боротися з олігархами “виховними заходами” виявилося марно – як відомо, відмова МОЗ купувати у них ліки в першій половині 2011 року вилилася в дефіцит життєво важливих ліків.

Поки не діють і спроби силового впливу шляхом ініційованих кримінальних справ за шкоду державі. До речі, у всіх випадках, коли справа стосується кримінального розслідування за розтрату бюджетних коштів під час тендерних закупівель, страждають тільки чиновники і формальні керівники кишенькових структур фармолігархів або нижня ланка чиновників МОЗ. Самі ж ляльководи від фармації залишаються поза досяжністю кримінального права завдяки посиланням на відсутність впливу на своїх “зіц-голів”. Показовим є приклад Петра Багрія, який нещодавно публічно відмежувався від діяльності ПАТ “Ганза”, переклавши всю відповідальність за прийняті рішення на своїх менеджерів. І виходить, що єдиним способом, що дає хоч якусь надію на видалення олігархічної гідри з системи держзакупівель, залишається зміна правил гри через збільшення конкурентного середовища і руйнування усталених десятиліттями корупційних зв’язків в центрі.

Вийде чи ні – питання філософське. У наступному році на державні закупівлі збираються витратити 1,2 мільярда гривень. Сторонні спостерігачі вже гадають, хто з названої четвірки найбільших фармацевтичних баронів стане господарем місткого бюджетного кошика МОЗ. В одному можна не сумніватися: надприбутки знову осядуть в потрібних кишенях, і в потрібний момент частину з них напевно витратять, щоб зберегти прогнилу систему на довгі роки.

“Досье”

Tags: , , , , , , , , , , , , , ,

This entry was posted on Вівторок, березня 29, 2016 at 07:00 and is filed under Статті, Україна. You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed. You can leave a response, or trackback from your own site.