Свиня.

Для західної людини прикладом християнина в політиці може служити член Британського парламенту Вільям Уїлберфорс, який присвятив все своє життя боротьбі з таким ганебним явищем як рабство, пише MisanthropicChurch. А хто такий християнин-політик в українському контексті? Який його збірний портрет, характеристики і риси?

Давайте відверто: якщо оцінювати діяльність (згідно з призначенням їх місця роботи) українських побратимів у владі, то це – позорище і сором. А точніше:

1) Потрапляння до влади завдяки корупційним схемам (придбання місця в партійних списках за гроші, або “договірняк” відстоювати інтереси “замовника”, а не служити народу України).
2) Участь в корупційних процесах. Як мінімум, закриття очей на “чорні” угоди, що відбуваються. Як максимум, особисте збагачення за рахунок зловживання владними повноваженнями.
3) Нахабна поведінка з “нижчими” – громадянським суспільством, активістами, журналістами.
4) Обов’язкова наявність дорогого автопарку (авто рівня Lexus, Rang Rover, BMW…) і палацу при офіційних низьких доходах;
5) Спроба спекуляцій на темі моралі, захисту традиційної сім’ї, протидії затвердженню прав ЛГБТ, боротьба з абортами. Найчастіше ця риторика використовується, щоб прикрити свою некомпетентність в інших питаннях (економіка, соціальна політика, фіскальна політика і т.п.) і відвернути увагу суспільства від злободенних проблем, таких як корупція, відсутність захисту прав простої людини, нечесні суди тощо;
6) Вкрай низький рівень освіти і світогляду сусідять з купленими дипломами, ступенями кандидата наук.
7) Вкрай розкішний, навіть гедоністський, спосіб життя, з одночасним публічним декларуванням “євангельської простоти”.
8) Постійні нападки і ворожнеча з “ідеологічними опонентами” (колегами, які дотримуються інших поглядів на релігію і мораль), які для країни приносять набагато більше користі і в 1000 разів моральніші, оскільки не беруть участі в корупційних махінаціях і договорняках.
9) Жорстке неприйняття критики, оголошення “священної війни” будь-кому, хто не підтримує починання “богообраного депутата”, робить зауваження і не готовий з одобрямсом сприймати весь потік марення.
10) Показове християнство або краще сказати “карго-християнство”: тягання з собою Біблії, ініціативи відсвяткувати чергову дату друку якогось видання Святого Письма на державному рівні, пафосна високоморальна риторика.
11) Повне нерозуміння ролі і призначення органів влади, слабке орієнтування в законодавстві країни, процедурних питаннях.
12) Популізм в поглядах і риториці.
13) Нерозуміння суті реформ, небажання змінювати існуючий порядок справ.
Висновок: українські християни (протестанти) в політиці – це радше “нахабна свиня в посудній лавці”, ніж “сіль землі” і “світло світу”.

MisanthropicChurch

Tags: , , ,

This entry was posted on П’ятниця, квітня 1, 2016 at 09:00 and is filed under Статті, Україна. You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed. You can leave a response, or trackback from your own site.