Мохаммад Захур.

Мохаммад Захур.

Власник газети KyivPost виявився залученим у скандал кінця 90-х років, повідомляє occrp.

Британський мільйонер пакистанського походження Мохаммад Захур, який живе і веде бізнес в Україні, був причетний до масштабного розслідування, яке в 1998 році вели українські правоохоронці. Прокуратура тоді розбиралася, чи діяли заодно українські політики Юлія Тимошенко і Павло Лазаренко, намагаючись встановити контроль над газовою галуззю України.

За браком доказів справу стосовно Захура порушено так і не було. Підставою для перевірки частково послужило те, що слідчі в той момент вивчали діяльність тисяч офшорних компаній, включаючи структури Захура, які користувалися послугами фірм на Британських Віргінських Островах (БВО) – офшорній “податковій гавані”.

Мохаммад Захур – один з двох десятків людей, пов’язаних з Україною, чиї імена фігурують в величезному масиві документів з офісу компанії Mossack Fonseca & Co на БВО. (Mossack Fonseca & Co – панамська компанія, що надає юридичні та трастові послуги, включаючи реєстрацію офшорних фірм.) Ці документи деякий час тому отримала газета Süddeutsche Zeitung. Пізніше журналісти німецького видання надали їх в розпорядження своїх колег з Міжнародного консорціуму журналістських розслідувань (ICIJ – International Consortium of Investigative Journalists) та Центру з дослідження корупції та організованої злочинності (OCCRP – Organized Crime and Corruption Reporting Project).

У 2015 році український новинний тижневик “Фокус” оцінив статки Захура в 500 мільйонів доларів. Сюди увійшли активи в сфері нерухомості, в готельному бізнесі, кіноіндустрії, а також в галузі засобів масової інформації, включаючи англомовну газету Kyiv Post – партнера OCCRP.

Українські активи на Британських Віргінських Островах

У документах, переданих Süddeutsche Zeitung, зокрема, йдеться про те, що 12 червня 1998 року детектив поліції БВО Грем Макдауелл Сміт діяв за дорученням української влади, отримав санкцію на обшук в місцевому офісі компанії Mossack Fonseca. Метою Сміта була інформація про компанії, трасти і трансакції, пов’язані з Тимошенко і Лазаренком та деким з близьких до них осіб. Майбутній прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко на той момент була депутатом Верховної ради. А для Павла Лазаренка, також депутата парламенту, посада прем’єра була вже в минулому.

В ордері на обшук було зазначено, що оперативні заходи проводяться “в зв’язку зі справою про шахрайство і розкрадання фінансових коштів”.

Серед структур, які цікавили Сміта, були дві компанії, які мали пряме відношення до Мохаммада Захура. Одну з них, Metalsrussia Corp. Ltd., він заснував в 1991 році. Пізніше вона була перейменована в ISTIL Group.

South East Asia Metal Limited – друга зі згаданих компаній Захура – володіє контрольним пакетом акцій Донецького металургійного заводу – одного з найстаріших підприємств на південному сході України.

За інформацією тодішнього заступника генпрокурора України Миколи Обіхода, який очолював розгляд в Україні, детективи острівної держави повинні були з’ясувати, чи не використовувалися структури Захура з метою переведення “брудних” грошей для Лазаренка, який у 1996-1997 роках керував урядом. Саме Обіход попросив поліцію БВО про сприяння.

Сміт, Тимошенко і Лазаренко не відреагували на прохання OCCRP про коментарі.

Внутрішнє листування співробітників Mossack Fonseca слабо прояснює ситуацію і містить чимало фактичних помилок: так, Лазаренко там названий прем’єр-міністром Росії. В одному з листів сказано, що Лазаренко “шахрайським способом позбавив Росію 140 мільярдів доларів, а 10 мільярдів дісталися йому особисто”.

Розподіл газового ринку

Йдеться про гучну затяжну справу про можливе шахрайство, пов’язане з компанією “Єдині енергетичні системи України” (ОЕСУ). У пору прем’єрства Павла Лазаренка ОЕСУ стала найбільшим імпортером природного газу в країну з щорічним оборотом 10 мільярдів доларів. Прокуратура визнала сумнівним стрімкий успіх компанії і її засновників – Юлії Тимошенко, її чоловіка Олександра Тимошенка і друга їх сім’ї, Олександра Гравца. Виникли підозри, що можливим це стало завдяки допомозі Лазаренка.

Коли в 1998 році українські слідчі встановили, що Тимошенко і Лазаренко активно використовували структури з БВО, були перевірені тисячі компаній, зареєстрованих в цій офшорній юрисдикції, включаючи компанії Захура.

“Спочатку надійшов запит [з метою з’ясувати], чи не є ми номінальною керуючою компанією, і чи не володіють Тимошенко і Лазаренко Metalsrussia”, – сказав Захур в інтерв’ю 10 березня в своєму витончено оформленому офісі в центрі Києва.

“Потім надійшло друге питання: “Які ваші стосунки з ними?”. Але у нас не було жодних стосунків… Ми ніколи не працювали з ЄЕСУ, в тому сенсі, що вони ніколи не були нашими партнерами. Дещо йшло через посередників, але з ними безпосередньо ми не взаємодіяли”, – додає Захур.

За словами Миколи Обіхода, слідчі не знайшли підтверджень того, що Захур причетний до шахрайства і підкупу в цій справі, і не стали його допитувати.

Внутрішнє листування в Mossack Fonseca також вказує на те, що слідчі швидко втратили інтерес до компаній Захура. В електронному листі від 14 вересня 1998 року йдеться, що в відділення компанії на БВО в зв’язку з цією справою поліція більше не зверталася.

За час розслідування прокуратура зібрала майже 11 тисяч томів з матеріалами, включаючи сотні фінансових, банківських документів, звітів експертів, висновків аудиторських і податкових перевірок. Однак за минулі роки залежно від політичної ситуації в Україні справу то закривали, то відкривали знову. Востаннє її припинили 28 лютого 2014 року.

У серпні 2006 року Павло Лазаренко був засуджений в США до дев’яти років ув’язнення. У 2009 році апеляційний суд залишив цей вирок у силі, призначивши екс-прем’єру 97 місяців в’язниці, штраф дев’ять мільйонів доларів і конфіскацію 22 851 000 доларів за відмивання грошей. Покарання Лазаренка стало підсумком шестирічного спільного розслідування ФБР і Податкового управління США. Було документально встановлено, що через банківські рахунки в Польщі, Швейцарії, США і в острівній державі Антигуа і Барбуда він відмив 30 мільйонів доларів, які отримав шляхом здирства, будучи главою уряду. Суд також визнав, що Лазаренко користувався послугами підставної компанії в США для приховування купівлі житлового маєтку в окрузі Марін (штат Каліфорнія) вартістю один мільйон доларів. Він був випущений на свободу в листопаді 2012 року.

У жовтні 2015 року прокуратура, ймовірно, знову звернулася до справи Лазаренка. Його адвокат отримав повідомлення, що колишнього політика підозрюють у шахрайстві і зловживанні службовим становищем.

occrp

Tags: , , , , ,

This entry was posted on Четвер, квітня 7, 2016 at 09:00 and is filed under Статті, Україна. You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed. You can leave a response, or trackback from your own site.