Металобрухт

Металобрухт.

Метзаводи Ахметова і Пінчука домагаються обмеження експорту металобрухту з України, що дозволить їм скуповувати сировину дешевше. Але поки цим планам не судилося збутися – категорично проти виступив Євросоюз, пригрозивши заморозити будь-яку фінансову допомогу Україні, пише УНІАН.

Президент України Петро Порошенко 14 травня ветував і відправив на доопрацювання законопроект, яким пропонувалося підвищити мито на експорт металобрухту з України втричі – до 30 євро/тонна терміном на три роки. Метою цього нововведення було повноцінне забезпечення вітчизняних меткомбінатів сировиною в умовах зниження збору та одночасного збільшення експорту брухту.

Імовірність переорієнтації заготівельників з внутрішнього на зовнішній ринок не влаштовує вітчизняних металургів, оскільки це призведе до суттєвого дефіциту брухту. Менеджмент меткомпаній вирішив убезпечити свій бізнес за допомогою депутатів, намагаючись пролобіювати підвищення мита до рівня, який би мінімізував експорт металобрухту. Основними його споживачами в Україні є метпідприємства групи “Метінвест” Ріната Ахметова і Вадима Новінського, а також компанія “Інтерпайп” Віктора Пінчука.

Заготівельники і самі не проти відмовитися від експорту, але тільки за умови, що меткомбінати будуть тримати закупівельні ціни на більш-менш ринковому рівні і своєчасно розплачуватися за сировину. Але цього не відбувається. Головні гравці всіляко намагаються обмежити експорт, щоб отримати можливість диктувати заготівельникам свої ціни.

Як відзначають експерти, така тактика меткомпаній є програшною. За відсутності конкуренції на ринку металобрухту і за низьких закупівельних цін заготівля цієї сировини в Україні продовжить скорочуватися.

“Все ненужное на слом, соберем металлолом”

Гарячі суперечки про ринок металобрухту за роки незалежності України виникали неодноразово. Це можна простежити за повторюваними час від часу історіями в парламенті, де одна частина депутатів активно заявляє про необхідність експорту металобрухту, а друга навпаки – проти, оскільки це, на їхню думку, зупинить меткомбінати, які залишаться без сировини.

Новий раунд боротьби за брухт почався в останні два роки. Втрата контролю над частиною Донбасу і Кримом через російську агресію закрила для країни доступ до досить потужних заготівельних майданчиків. До того ж через економічну кризу в Україні майже припинилися інвестиції в оновлення інфраструктури, що давало ринку певні обсяги брухту.

З 2013 року заготівля сировини скоротилася на чверть – до 4,3 млн тонн в 2015 році, оновивши мінімум за всю історію незалежності України. З цього обсягу на вітчизняних комбінатах було переплавлено на 25% менше брухту, ніж у 2014 році – 3 млн тонн, при цьому експорт (майже всі поставки здійснюються в Туреччину) виріс на 20% – до 1,2 млн тонн.

За словами заступника директора держпідприємства “Укрпромзовнішекспертиза” Юрія Добровольського, в Україні відбувається вагоме виснаження легкодоступних джерел сировини для металургів.

“Те, що можна було зібрати легко, вже давно зібрано. Зараз залишився у великій кількості брухт, але щоб його витягти, необхідно витратити певні кошти. Наприклад, брухт у споруді. Щоб його дістати, треба розбити будинок, очистити металобрухт від цементу, бетону, і тільки тоді він стає металобрухтом”, – розповів Добровольський в коментарі УНІАН.

При цьому експерт відзначає, що для переважної більшості ринків металобрухту, в тому числі і України, обсяг збору брухту сильно залежить від рівня закупівельної ціни.

“Чим вищу металурги платять ціну, тим більше власники металобрухту мотивовані його збувати”, – підкреслює він.

Поки ж мотивації для збору металобрухту в країні немає. Заготівля даного виду сировини в Україні в січні-лютому поточного року скоротилася на 40%, в порівнянні з листопадом-груднем минулого року, до 359 тис. тонн. Причиною тому були низькі ціни з боку вітчизняних метпідприємств, а також відсутність квот на експорт брухту для заготівельників, відзначають в “Укрпромзовнішекспертиза”.

За інформацією Державної фіскальної служби, за перший квартал поточного року було експортовано всього 11 тис. тонн брухту ще за минулорічними квотами, які розподіляє Міністерство економічного розвитку і торгівлі. При цьому за квітень з України було експортовано вже 83 тис. тонн метсировини. Таке суттєве зростання пов’язано з тим, що Мінекономрозвитку почало розподіляти експортні квоти на 2015 рік, а також з більш привабливими цінами на зовнішніх ринках.

Тим часом, високі ціни на металобрухт в Україні також є негативом, оскільки за відсутності контролю заготівельників вони не несуть відповідальності за походження сировини, що здається. Неодноразово в нашій країні були зафіксовані випадки розпилювання і викрадення на металобрухт важливих і функціонуючих об’єктів, таких як перемички електроопор, каналізаційні люки та скріплюючі елементи залізниць.

Радикальна боротьба за брухт

Вивезення брухту за межі України не влаштовує вітчизняних металургів, що нерідко призводить до конфлікту з заготівельниками з даного питання. Тому менеджмент меткомпаній вдається до різних прийомів, щоб зупинити експорт необхідної їм сировини.

Зовсім недавно, в квітні, українські металурги, профільні об’єднання та підконтрольні фінансово-промисловим групам депутати пролобіювали прийняття в парламенті законопроекту, в основі якого лежало підвищення експортного мита на брухт з 10 до 30 євро за тонну. Йдеться про законопроект №3868 “Про внесення змін до деяких законів України щодо зменшення дефіциту брухту чорних металів на внутрішньому ринку з метою першочергового забезпечення потреб оборонної промисловості та відновлення об’єктів інфраструктури”.

Варто відзначити, що така патріотична назва документа до реальної дійсності має мало відношення. Наша країна протягом багатьох років споживає менше 20% виробленої сталі. Все інше – експортується. Таким чином, при виплавці 23 млн тонн сталі на комбінатах в минулому році говорити про брак металу для оборонки або інфраструктури некоректно.

У просуванні вищезазначеного законопроекту брав активну участь глава фракції “Радикальна партія” Олег Ляшко – один з його авторів.

Разом з головою комітету з питань промислової політики і підприємництва Віктором Галасюком він відвідав підприємства Ахметова – Маріупольський меткомбінат ім. Ілліча і “Запоріжсталь”.

Пропонуючи прийняти парламентом документ у другому читанні 21 квітня, Галасюк (входить в “Радикальну партію”) заявив, що це підтримає вітчизняні металургійні підприємства, які нібито потрібно рятувати.

“Це необхідно, щоб врятувати сьогодні українську металургію, в якій сьогодні критичний дефіцит цієї сировини, і яка за останній рік втратила майже 5 млрд дол. експорту”, – сказав депутат.

Більш реально в парламенті оцінив ситуацію депутат Юрій Левченко (ВО “Свобода”). Він заявив, що законопроект спрямований на підтримку металургії, однак це означає підтримку лише двох власників основних підприємств галузі.

“Є одне велике “але”: у нас металургія – це приватна монополія, а якщо бути точнішими – олігополія. Це – два основні конкуренти, які між собою домовилися як картель, і штучно тримають ринок”, – сказав Левченко.

Але парламент все ж підтримав законопроект – “за” 268 голосів.

Запасний план металургів

Після прийняття документа топ-менеджмент і власники меткомпаній потирали руки, явно вважаючи, що “рибка в сітці”. Але вже через тиждень як грім серед ясного неба прозвучала різка критика законопроекту з боку представництва ЄС в Україні. Зокрема, стало відомо, що в разі підписання закону президентом Європейський Союз може призупинити надання макрофінансової допомоги Україні.

“ЄС висловлює стурбованість через пропозиції Верховної Ради збільшити експортні мита на металобрухт. Представництво ЄС розглядає підвищення мит на експорт металобрухту з України як захід торгового обмеження, що суперечить духу і букві багатосторонніх і двосторонніх зобов’язань, взятих на себе Україною”, – повідомили в представництві ЄС 28 квітня.

Ця новина наробила шуму в Адміністрації президента. Зачекавши пару тижнів, глава держави ветував законопроект і відправив його на доопрацювання. Серед причин, з яких Петро Порошенко прийняв рішення не підписувати документ, – мито в розмірі 30 євро порушує міжнародні зобов’язання України як члена Світової організації торгівлі, а також не відповідає положенням Угоди про асоціацію між Україною, з одного боку, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії, з іншого боку. При цьому президент запропонував перейменувати законопроект і підвищити мито до пропонованого рівня не на три, а на один рік.

Тим часом, металурги тримали під сукном запасний план. Поки законопроект про підвищення мита на металобрухт проходив всі необхідні інстанції і слухання в парламенті, вони домоглися заборони на експорт метсировини.

За інформацією глави великої брухтозаготівельної компанії “Керамет” Володимира Бублея, металурги за допомогою відомих своєю “непідкупністю” українських судів призупинили дію наказів Мінекономрозвитку про реєстрацію експортних контрактів і домоглися заборони органам ДФС здійснювати митне оформлення брухту на експорт.

Нещодавно це підтвердив глава Одеської обладміністрації Міхаїл Саакашвілі, коли повідомляв про “маленькі проблеми з великим олігархом” прем’єр-міністру Володимиру Гройсману.

За словами Саакашвілі, Окружний адміністративний суд Києва за позовом однієї з підконтрольних Ахметову компаній, що оскаржила рішення Кабміну щодо квот на експорт брухту, заблокував його поставки з країни. Зокрема, зупинив два завантажених цим товаром судна на Одеській митниці.

Реагуючи на це, прем’єр сказав, що персонально звернеться до судових органів у зв’язку з ситуацією, що склалася. Саакашвілі запропонував “викликати Ахметова і просто прищучити його”.

“Я ще не зустрічався з Ринатом Леонідовичем. Буде привід зустрітися”, – сказав йому у відповідь Гройсман.

Наступного дня активно включилися в роботу профільні об’єднання “Металургпром” і Федерація металургів України (ФМУ), які заявили, що прем’єр-міністра України під час розмови про незаконне вивезення металобрухту за кордон намагалися використовувати. Глава ФМУ Сергій Біленький на своїй сторінці в Facebook повідомив, що в Одесі мало місце відкрите лобіювання держслужбовцем бізнес-інтересів в прямому ефірі.

“Безумовно, вивезення українського металобрухту за кордон – вельми прибутковий бізнес. Але вигідний він тільки тим, хто безпосередньо цим бізнесом займається”, – зазначив Біленький.

Отримання вигоди без розуміння наслідків

Якщо піддатися логіці лобістів заборони експорту металобрухту, то за його відсутності меткомбінати повинні були б вгамувати голод на цю сировину. Реальна ситуація свідчить про неефективність цього методу, оскільки дефіцит залишається.

За інформацією “Металургпрому”, поставки металобрухту на метпідприємства України в січні-квітні склали 0,87 млн тонн, що на 16% менше, ніж за січень-квітень 2015 року та на 20% менше від потреб виробництва. І це при тому, що експорт брухту в І кварталі майже відсутній і відновився в квітні, скоротившись за підсумком 4 місяців в 4,3 рази – до 94 тис. тонн.

В 4 кварталі минулого і 1 кварталі поточного року експорт брухту практично був відсутній, проте, його дефіцит на внутрішньому ринку був дуже значним. “Тобто, виходить, що не експорт є причиною високого дефіциту”, – підкреслює Добровольський.

За його словами, нестача металобрухту пов’язана з низькими цінами, які були на ринку аж до березня. Дно ціни на брухт було зафіксовано в лютому – близько 140 дол./тонна при постачанні вітчизняним комбінатам.

Істотне зростання почалося в другому кварталі. Якщо на початок квітня брухт на внутрішньому ринку купували по 145 дол./тонна, то в середині травня – 170 дол./тонна. При цьому експорт брухту став більш привабливим. За словами Добровольського, з урахуванням сплати мита в розмірі 10 євро експортери брухту за нинішніми цінами можуть заробити в середньому на 40 дол./тонна більше, ніж на внутрішньому ринку.

Експерти відзначають, що наявність конкуренції, тобто, можливості вибору заготівельником шляху постачання брухту – на внутрішній або зовнішній ринок – дозволить істотно зменшити дефіцит сировини в Україні, хоча нестача брухту буде завжди. Добровольський вважає, що при помітному підвищенні цін на метал в світі наші металурги можуть дозволити собі заплатити дорожче за сировину для виплавки сталі.

“Відсутність експорту в стратегічній перспективі тільки зашкодить металургам. Так, в тактичній – вони виграють. Вони встановлять низькі ціни, ломовики везтимуть їм, розвантажуватимуть запаси і продаватимуть. Але в довгостроковій перспективі брухтозаготівельний бізнес може втратити привабливість, і частина компаній просто підуть. Хто тоді буде збирати брухт для меткомпаній?”, – підкреслив експерт.

Таким чином, новому уряду на чолі з Володимиром Гройсманом потрібно не тільки не дати ввести себе в оману, а й перевірити необхідність надання привілеї окремим гравцям ринку. Тим часом, до роботи брухтозаготівельного бізнесу також є нарікання. Тому владі необхідно звернути увагу і на цей сектор економіки, щоб вивести його з тіні і створити умови для прозорої діяльності.

УНІАН

Tags: , , , , , , , , , , , , , , , ,

This entry was posted on вівторок, травня 24, 2016 at 09:30 and is filed under Статті, Україна. You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed. You can leave a response, or trackback from your own site.