Європейські ціни.

Незважаючи на зусилля потужного проросійського лобі в політичних і бізнес-структурах Європи 1 липня 2016 року ЄС продовжив економічні санкції відносно Росії, пише Петр и Мазепа.

Французькі і німецькі компанії, які лобіюють зняття санкцій з РФ в країнах ЄС

Незважаючи на зусилля потужного проросійського лобі в політичних і бізнес-структурах Європи 1 липня 2016 року ЄС продовжив економічні санкції відносно Росії.

Обмежувальні заходи стосуються фінансового, енергетичного та оборонного секторів, а також товарів подвійного призначення.

У 2015 році нафтогазові доходи склали більше 51% всіх надходжень до бюджету Російської Федерації і принесли в скарбницю понад 7,7 трлн рублів. 60% російського експорту – це енергоносії (нафта, нафтопродукти, природний газ). Критична залежність від продажу сировини на закордонні ринки стала причиною болючого удару санкцій США і ЄС по російській енергетиці. Однак така ж залежність (тільки зворотна) спостерігається і у європейських країн, які протягом десятиліть налагоджували економічні відносини з РФ з метою забезпечення потреб в енергоносіях.

Якщо розглянути провідні економіки Європи – Німеччини та Франції (Великобританію в зв’язку з Brexit, поки залишаємо осторонь), то їх зацікавленість в безперебійному постачанні російської нафти і газу є очевидною.

У 2013 році Росія залишалася третім найбільшим постачальником газу (17,9%), нафти (12,9%) і вугілля (17,2%) до Франції. Уже в 2014-му, в зв’язку з політичною обстановкою, імпорт нафти і мінерального палива до Франції з Росії знизився на 3% до 8,77 млрд євро.

Таке на перший погляд незначне його скорочення ускладнило розвиток спільних французько-російських мегапроектів на території Росії, але співпраця аж ніяк не припинилася.

Співпраця Росії з Німеччиною в енергетичному секторі зараз представлена газопроводом “Nord Stream” пропускною спроможністю 27,5 млрд кубометрів на рік, що проходить по дну Балтійського моря для постачання газу в Європу в обхід України. З його допомогою Німеччина ще більше зміцнює свої позиції в ЄС. А другий газопровід “Nord Stream 2”, який збільшує пропускну здатність по цьому маршруту до 55 млрд кубометрів газу на рік, ще більше зміцнює російсько-німецькі відносини. Для реалізації другого проекту створена компанія “Nord Stream-2 AG”, акціонерами якої є “Газпром” (50%), а також європейські компанії OMV, BASF, Engie, Shell, Uniper (по 10%).

За словами єврокомісара з питань клімату та енергетики Мігеля Аріаса Каньєте, після завершення будівництва “Nord Stream 2” 80% експорту газу з РФ буде припадати на ФРН, що робить країну європейським монополістом з транзиту російського ресурсу і ще “щільніше” садить Бундестаг на кремлівську газову голку.

У 2013 році на енергетику припало 86,7% німецького імпорту з Росії, а імпорт природного газу склав 38% (в 2014-му – 36%) від загального обсягу його споживання, імпорт нафти – 34% (в 2014-му – 30%).

Як бачимо, найбільші французькі та німецькі енергетичні компанії, які десятиліттями вибудовували зв’язки з російськими видобувачами нафти і газу, втрачають серйозні гроші.

Найбільшим виробником природного газу в Росії є ВАТ “НОВАТЕК”, яке пов’язують з близьким другом ПутінаГеннадієм Тимченком. “НОВАТЕК” має у своєму розпорядженні родовища в найбільшому в світі газоносному регіоні.

16 липня 2014 року Управління контролю над іноземними активами казначейства США (OFAC) випустило “Ідентифікаційний список секторальних санкцій”, в який було включено ВАТ “НОВАТЕК”, а також компанії, в яких частка його володіння перевищує 50% (в тому числі “Ямал СПГ”). Разом з тим в російській компанії говорять, що санкції не вплинули на проекти, активи або зобов’язання (включаючи позикові кошти).

Представникам “НОВАТЕК” можна вірити, бо найбільша світова нафтогазова компанія Total (зі штаб-квартирою і власниками в Парижі) не тільки не скоротила співпрацю з Росією після введення санкцій, але навіть довела свою частку власності в статутному капіталі “НОВАТЕК” майже до 20%.

За словами віце-президента Total по Європі і Центральній Азії Майкла Боррелла, обсяг інвестицій французького гіганта в найбільшому проекті “НОВАТЕК” “Ямал СПГ” на січень 2016 року досяг 3,7 млрд доларів.

А головний виконавчий директор Total – Патрік Пуянне – стверджує, що “санкції не мали значного впливу на вже існуючі спільні проекти компанії з російськими партнерами”. У червні 2016 року на Петербурзькому міжнародному економічному форумі Пуянне заявив, що Total вдалося створити схеми фінансування російських проектів майже на 20 млрд доларів в обхід санкцій, залучаючи європейські та китайські банки і фінансові організації. Задамося питанням: хто планує чинити міжнародний тиск на того, в кого вкладає такі величезні гроші?

У прес-службі “НОВАТЕК”, як завжди, “заливисто іржуть іскандери”, повідомляючи, що галузь не тільки не впала, а навіть розвивається. Так 21 червня 2016 року на зборах акціонерів затвердили залучення фінансів ВАТ “Ямал СПГ” (будівництво заводу з виробництва скрапленого природного газу (СПГ) потужністю 16,5 млн тонн на рік). У повідомленні прес-служби зазначено, що фінансування буде здійснюватися в розмірі понад 19 млрд доларів.

Фінансовий звіт “НОВАТЕК” за 2015 рік свідчить, що виручка від реалізації нафтопродуктів збільшилася на 32,9%, операційний прибуток – на 11%. Обсяг видобутку рідких вуглеводнів в 2015 році виріс на 51%. 2016 рік також почався для російсько-французької компанії успішно: виручка від реалізації продуктів збільшилася на 22,5% (у порівнянні з першим кварталом 2015 року) і склала 139,4 млрд руб. За словами експертів, зростання виручки пояснюється збільшенням обсягу реалізації вуглеводнів.

Наступні 25 років сервісне обслуговування заводу “Ямал СПГ” і навчання російських фахівців буде здійснювати інша велика європейська компанія – італійська Nuovo Pignone. Угода про стратегічне партнерство була також досягнута на Петербурзькому міжнародному економічному форумі. А ще договори в області СПГ-проектів підписані з італійською SAIPEM S.P.A. і німецькою Linde AG.

Німецькій компанії Linde AG в Росії належать два кисневі заводи і кілька підприємств, а генеральним директором є Вольфганг Бюхель, за сумісництвом – керівник Східного комітету економіки ФРН.

Головування в Східному комітеті німецької економіки дає Бюхелю широкі можливості лобіювати інтереси російського “Нафтогазу”, так як вищевказана структура є посередником між німецькими державними установами і російським капіталом в питаннях присутності німецьких підприємств в Росії.

Вольфганг Бюхель є активним лобістом російських (ну і своїх, звичайно ж) бізнес-інтересів, наполегливо вимагаючи скасування антиросійських санкцій. В кінці жовтня 2015 року Вольфганг Бюхель проштовхнув створення німецько-російської бізнес-платформи, в рамках якої об’єдналися, зокрема, Східний комітет німецької економіки і Російський союз промисловців і підприємців.

На форумі в Петербурзі Вольфганг Бюхель негативно оцінив роль України і назвав Україну “тупиком в стосунках між Європою і Росією”. За його словами, це виражається “у відсутності бажання подолати кризу у власній країні і невиконанням Мінських угод”. Крім цього, він активно просуває серед представників німецького бізнесу ідею про реалізацію “Nord Stream 2”. Бюхель закликав “модифікувати” стратегію Євросоюзу в політиці санкцій. Однак повного скасування обмежувальних заходів він не очікує, називаючи подібні надії занадто “амбітними”. Для початку Бюхель вважає, що можна було рішенням ЄС виключити деяких високопоставлених російських чиновників зі списку “не в’їзних” в країни Євросоюзу.

Серед акціонерів “Nord Stream 2” – і французька компанія Engie (колишня GDF Suez), яка є однією з найбільших енергокомпаній Європи. Уже в червні 2015 року Engie підписала з російською компанією Novatek Gas & Power (дочірня структура “НОВАТЕК”) довгостроковий (на 23 роки) контракт про постачання 1 млн тонн СПГ щороку по проекту “Ямал СПГ”. Президент компанії Жерар Местралле заявив, що компанія всіма силами намагається переконати керівництво ЄС у тому, що воно повинно всіляко підтримати початок будівництва “Nord Stream 2”. Він підкреслив, що в Росію, безсумнівно, варто вкладати кошти.

Іноді французькі енергетики говорять не окремо, а й хором. Так, Местралле спільно з керівниками деяких великих французьких компаній (таких як Total) зробив публічну заяву, в якій зазначив, що “Європі потрібно не вводити проти Росії якісь санкції, а навпаки, розвивати співпрацю з РФ. Багато французьких компаній розділяють цю позицію. Санкції необхідно зняти”.

У жовтні 2015-го директор німецького хімічного гіганта BASF (володіє 10% акцій в “Nord Stream-2 AG” та активно інвестує у видобуток природного газу в Західному Сибіру) Курт Бок оголосив про те, що планує інвестувати близько 2 млрд євро в будівництво “Nord Stream 2”. Німецький промисловець також зазначив, що “Росія є і залишиться в майбутньому головним і надійним постачальником нафти, природного газу та інших енергоносіїв в Європу, і Європа є і залишиться в майбутньому важливим і стабільним ринком продажів для Росії”.

Практично в унісон з німецьким бізнесом політичні кола теж поступово повертають свій курс на схід. Віце-канцлер Німеччини Зігмар Габріель заявив про те, що Німеччина готова підтримати будівництво газопроводу “Nord Stream 2”, а в липні 2016 року, взагалі, висловився за повернення Росії до складу “Великої вісімки”. “Не можна ставити Росію на коліна”, “не можна втратити європейську Росію”, “не можна допустити нову “холодну війну””, “давайте будувати європейську безпеку разом з Росією” – ці та подібні до них заяви періодично роблять і міністр закордонних справ Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр, і уповноважений уряду з питань співпраці з РФ Гернот Ерлер.

Разом з тим одним з каменів спотикання на шляху “Nord Stream 2” став польський антимонопольний регулятор (офіційна назва – Польський офіс захисту конкуренції та споживачів, UOKiK), який фактично заблокував реалізацію проекту. Представники регулятора заявили, що будівництво трубопроводу може призвести до обмеження конкуренції на ринку газу, а також до істотного посилення контролю “Газпрому” над клієнтами в регіоні.

Позицію UOKiK підтримав і експерт Інституту Собєського (входить в європейську мережу експертних центрів ліберального спрямування Stokholm Network) Павло Нерада: “Якщо “Nord Stream 2” буде побудований, “Газпром” фактично стане тотальним монополістом і отримає невиправдану перевагу в інфраструктурі – виникне штучний бар’єр для будь-яких третіх осіб, хто хотів би зайнятися поставками газу до Польщі”.

Такі події і висловлювання представників великого європейського капіталу дають розуміння природи періодичних антиукраїнських випадів європолітиків з приводу “невиконання Мінських угод” або “необхідності термінового проведення виборів на Донбасі”.

Звичайно ж, Німеччина зацікавлена в “Nord Stream 2” насамперед через бізнес-інтереси. Адже при його реалізації ФРН стає потужним газорозподільним хабом для всієї Європи. В такому випадку колосально програють Україна і Польща. А тісні зв’язки німецьких компаній в довгострокових стратегічних проектах з російським нафтогазовим бізнесом намертво пов’язує вузол відносин з Кремлем. Санкції ж дуже заважають працювати, навіть в умовах “реготу іскандерів”.

У червні 2016 року Сенат Франції більшістю голосів (301 голос) затвердив резолюцію з пропозицією уряду Франції пом’якшити режим санкцій ЄС проти РФ. Резолюція має декларативний характер і не впливає на зовнішню політику, яку визначає президент Французької Республіки.

Однак, незважаючи на це, в липні 2016 року на саміті НАТО в Варшаві президент Франції Франсуа Олланд вперше з 2014-го назвав Росію партнером своєї країни і заявив, що РФ не є загрозою для неї. У свою чергу Ангела Меркель в червні 2016 року підтримала реалізацію “Nord Stream 2”, апелювавши до того, що для Берліна це суто економічний проект, який повинен бути реалізований відповідно до закону.

Все вищевикладене підштовхує до думки про те, що незабаром Європейський Союз все-таки провалить голосування щодо продовження санкцій. І це станеться раніше, ніж ми сподіваємося. У європейському медіа-просторі відсутній дискурс про те, що російська сторона “нагріває руки” на загибелі громадян ЄС в диких і нелюдських терористичних акціях.

Страшною і незбагненною здається думка, що європейський великий бізнес може активно прикладати руку до цього “примусу до співпраці”, проте саме таким є світ в даний момент. І ми повинні бути готові до того, що в той час, як наші хлопці ціною свого життя захищають “європейські цінності”, хтось в ЄС буде використовувати їхні життя, щоб захистити “європейські ціни”.

Петр и мазепА

Tags: , , , , , , , , , , , , , , , ,

This entry was posted on Вівторок, серпня 9, 2016 at 12:00 and is filed under Закордон, Статті. You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed. You can leave a response, or trackback from your own site.