Дзеркальні угоди.

Дзеркальні угоди.

Скандал з Deutsche Bank на 10 мільярдів доларів “Чи не кожного робочого дня з осені 2011 року до перших місяців 2015 року російський брокер Ігор Волков телефонував до відділення акцій московської штаб-квартири Deutsche Bank”, – оповідає в своїй статті в The New Yorker журналіст Ед Сизар.

“Волков говорив з трейдером з продажу (часто це виявлялася молода жінка на ім’я Діна Максутова) і просив її провести дві угоди одночасно. Одна угода полягала в тому, що він купував акції російської компанії з числа “блакитних фішок” (наприклад, “Лукойлу“) за російські рублі для російської компанії, яку він представляв.

Зазвичай він замовляв акцій приблизно на 10 мільйонів доларів. Друга угода полягала в тому, що Волков (діючи в інтересах іншої компанії, зазвичай зареєстрованої в офшорі – наприклад, на Британських Віргінських островах) продавав ті ж російські акції, в тій же кількості, в Лондоні, в обмін на долари, фунти або євро. В обох компаній – російської і офшорної – був один і той же власник. Deutsche Bank допомагав клієнтові здійснювати купівлю-продаж акцій у себе самого”, – йдеться в статті

На перший погляд, ці угоди здавалися безглуздими, пише автор. Але, пояснює він, “ці транзакції не мали ніякого відношення до гонитви за прибутком – вони були способом “експатріації” грошей”. Рублі, що застрягли в Росії, перетворювалися на долари, заховані за кордоном. За словами автора, в Москві ці хитрощі називають “конвертацією”, а в англомовній пресі – “дзеркальним трейдингом” (mirror trading).

Сизар підкреслює, що дзеркальні угоди не мають початкового протизаконного характеру. Можливо, клієнт просто хоче нажитися на різниці між курсами акцій в країні і за кордоном. Деякі люди, які працювали в той період в російській штаб-квартирі Deutsche Bank, заперечують, що ці угоди порушували правила. Автор повідомляє: “14 діючих і колишніх співробітників Deutsche Bank в Москві, а також кілька осіб, пов’язаних з клієнтами, говорили зі мною про дзеркальний трейдинг. Більшість з них попросили не називати їхніх імен, або тому, що вони підписали угоди про нерозголошення, або тому, що вони все ще працюють в банківському секторі”.

Сизар продовжує: “Однак, якщо поглянути на них неупереджено, повторювані дзеркальні угоди наводять на думку, що є тривала змова з метою переведення і приховування грошей, які, можливо, мають сумнівне походження. Зараз діяльність Deutsche Bank розслідується міністерством юстиції США, Департаментом фінансових послуг штату Нью-Йорк, а також фінансовими регуляторами Великобританії і Німеччини. У службовій доповіді Deutsche Bank визнав, що до квітня 2015 року, коли три співробітника його російського відділу акцій були тимчасово відсторонені від роботи через їхні ролі в дзеркальних угодах, з Росії було виведено за цією схемою близько 10 мільярдів доларів. Залишається питання, чиї гроші переводилися і чому”.

Видання повідомляє, що у Deutsche Bank близько 100 тисяч співробітників в 70 країнах, в Росію він прийшов в 1881 році. До початку третього тисячоліття він увійшов в десятку найбільших банків світу. Головний офіс банку залишається у Франкфурті, але центром могутності для нього став Лондон – великий центр інвестиційної банківської діяльності.

За словами автора, з Deutsche Bank пов’язано багато скандалів. З 2008 року він виплатив штрафи і компенсації на суму понад 9 мільярдів доларів за маніпуляції з цінами на золото і срібло, шахрайство щодо іпотечних компаній і порушення санкцій США відносно Ірану, Сирії, Лівії, М’янми і Судану.

“У квітні 2015 року було викрито схему з дзеркальними угодами. Після двомісячної службової перевірки три співробітника Deutsche Bank були відсторонені від роботи”, – повідомляє автор. Це були американець Тім Уісвелл, голова відділу російських акцій, і два трейдера відділу – Діна Максутова і Георгій Бузник. “Згодом видання Bloomberg News стверджувало, що частина грошей, виведених через дзеркальні угоди, належала Ігорю Путіну, кузену російського президента, та Аркадію і Борису Ротенбергам“, – йдеться в статті. У зв’язку з цим автор нагадує, що Ротенберги включені до списку санкцій США.

У червні 2015 року, під тиском акціонерів, які були незадоволені дзеркальними угодами та іншими скандалами, обидва головних керуючих Deutsche Bank – Аншу Джайн і Юрген Фітшен – оголосили про свою відставку. Новий головний керуючий, Джон Краєн, у вересні того ж року оголосив, що банк припинить займатися інвестиційним банкінгом в Росії. У березні московське відділення, що відало інвестиційним банкінгом, закрилося.

“Багато колишніх і нинішніх співробітників Deutsche Bank не можуть збагнути, як відділ акцій дрібного відділення банку зіпсував репутацію всієї установи”, – зазначає автор. Московське відділення повинно було продавати і купувати акції для корпоративних клієнтів, які пройшли перевірку на благонадійність. Але після кризи 2008 року, коли прибутки впали більш ніж удвічі, московський відділ акцій став шукати нові джерела доходів.

“У РФ багато фірм ухиляються від податків, розміщуючи свої головні офіси в офшорних юрисдикціях, наприклад, на Кіпрі. Багаті росіяни часто переправляють свої особисті статки в офшори, намагаючись приховати свої активи від примхливої і хижої російської держави”, – йдеться в статті.

Згідно з дослідженням аналітиків Deutsche Bank, незадекларований приплив грошей з Росії до Великобританії сильно корелював зі зростанням цін на британську нерухомість і, в меншій мірі, зі зміцненням фунта. “Втеча капіталів також послабила податкову базу і валюту Росії”, – пише автор. В умовах падіння рубля і економічного спаду багато росіян ще охочіше виводять гроші за кордон. Дзеркальні угоди – ідеальний “підкоп” для втечі.

“За словами джерел, обізнаних про те, як були влаштовані дзеркальні угоди в Deutsche Bank, основні клієнти, причетні до цієї схеми, прийшли в банк в 2011 році через Сергія Суверова, дослідника продажів. Незабаром після цього Суверов пішов з банку (його не звинувачують в жодних порушеннях). Основним представником клієнтів став Ігор Волков, російський брокер. Спочатку клієнти, з якими працював Волков (фонди, зареєстровані в Росії і за кордоном, з банальними назвами типу Westminster, Chadborg, Cherryfield, Financial Bridge і Lotus), розміщували традиційні замовлення на папери фондового ринку. Але незабаром Волков чітко пояснив особам, з якими контактував в Deutsche Bank, що хоче проводити одночасні угоди в великому обсязі (зв’язатися з ним, щоб отримати коментарі, не вдалося)”, – йдеться в статті.

За словами автора, кожен фонд, який хотів торгувати з Deutsche Bank, перевірявся відділами банку в Лондоні і Москві. Банк також був зобов’язаний провести так звану перевірку “знай свого клієнта” – з’ясувати, чи немає ознак злочинної діяльності. “Deutsche Bank мало що робив для з’ясування джерел коштів, в тому числі Westminster та інших клієнтів Волкова. За словами тих, хто працював у відділі у 2011 році, процедура полягала здебільшого в тому, що трейдери з продажу просили контрагентів заповнити пункт, де вказувалися джерела їх коштів. “Ніхто не ставив подальших питань”, – згадує екс-співробітник”, – йдеться в статті.

За даними видання, Волков “раніше працював в Antanta Kapital, брокерській фірмі, яка належала Аркадію Гайдамаку, російсько-ізраїльському мільярдерові”.

“У 2009 році топ-менеджери Antanta Kapital створили Westminster Capital Management, яка стала одним з перших великих клієнтів в області дзеркальних угод. Один співробітник Deutsche Bank сказав, що Волков був “виконавцем” для Westminster. Волков також почав проводити дзеркальні угоди для кількох інших компаній”, – йдеться в статті.

“Чотири співробітники відділення Deutsche Bank в Москві згадують, що ніхто не намагався приховувати схему. Уісвелл, Бузник і Максутова зустрічалися з Волковим, його замовлення відкрито обговорювалися у відділі”, – пише автор. За його словами, про дзеркальні угоди також знали кілька співробітників Deutsche Bank в Лондоні.

Одного разу в 2011 році російську частину дзеркальної угоди на 10 млн доларів не вдалося здійснити – Capital Management втратила ліцензію на трейдинг. На думку автора, це повинно було викликати сильні підозри в банку, але, мабуть, цього не сталося. За словами співробітників, в листопаді 2012 року Westminster відшкодувала Deutsche Bank втрати. “Волков відновив проведення дзеркальних угод в інтересах інших контрагентів”, – йдеться в статті.

За словами автора, власники фірм-контрагентів не були російськими олігархами. “То були брокерські фірми під керуванням росіян-посередників, які брали комісійні за те, що починали дзеркальні угоди в інтересах багатих людей і фірм, які жадали вивести гроші в офшори”, – йдеться в статті. Бізнесмен інвестував в російський фонд типу Westminster, а той через дзеркальні угоди переводив гроші в офшорний фонд типу Cherryfield. “Потім офшорний фонд переводив гроші в доларах на особистий рахунок бізнесмена в офшорі. Посередник, що створив один з російських фондів-контрагентів, сказав мені, що вартість послуг залежала від бажання російської влади перешкодити виведенню капіталів”, – йдеться в статті. За даними автора, в 2011 році комісійні становили 0,2%, а в 2015-му перевищили 5%.

“Чиї статки ховалися таким чином? У квітні я познайомився в Москві з брокером, який працював з клієнтами дзеркальних угод Deutsche Bank. Він сказав мені, що дзеркальні угоди – схема не нова. Вона була винайдена в кінці нульових іншими російськими банками, щоб допомогти імпортерам уникнути високих податків на їхні продукти”, – пише автор. Він описує цю схему так: російський імпортер вносить в рахунок-фактуру, що купив 10 гумових качечок замість 10 тис., і тим самим уникає податків. Щоб розплатитися з закордонним постачальником, він виводить гроші за кордон через дзеркальні угоди.

“Цей брокер зауважив, що важко повірити, що до дзеркальних операцій стали б вдаватися багатющі росіяни на кшталт братів Ротенбергів. Як-не-як, у друзів Путіна була маса способів перевести свої гроші в офшори, в тому числі через російські державні банки типу “Газпромбанку”, що мають закордонні відділення. Інші люди, з якими я розмовляв, посперечалися з думкою брокера: санкції США і ЄС все більше ускладнюють виведення грошей за кордон російськими мільярдерами, а у дзеркальних угод є перевага – вони здійснюються потихеньку, так як кожна транзакція стосується відносно маленької суми”, – йдеться в статті.

“Інший російський банкір, який допомагав організувати схему з дзеркальними угодами, сказав мені, що значна частина грошей належала чеченцям зі зв’язками в Кремлі”, – пише автор.

Видання також стверджує: “Операція Deutsche Bank з дзеркальними угодами, мабуть, пов’язана зі ще більш масштабною спробою виведення грошей за кордон – так званою “молдавською схемою”. З 2010 року підроблені позики і боргові угоди за участю британських компаній стали підмогою для виведення близько 20 мільярдів доларів з Росії в один латвійський банк через Молдову. Коли наприкінці 2015 року молдавська схема була викрита, було заарештовано кілька осіб. Один з них, російський фінансист Олександр Григор’єв, контролював “Промсбербанк” – установу, що більше не існує, зареєстровану в глухому Подільську в Росії, де членом ради директорів був Ігор Путін. Два великі акціонери “Промсбербанка”, в тому числі Financial Bridge, були звинувачені в скоєнні дзеркальних угод. Російське інформагентство РБК повідомляло, що “кримінальна справа Промсбербанка” і дзеркальні угоди в Deutsche Bank пов’язані”.

Deutsche Bank не повідомляв, чиї гроші виводилися за кордон через “дзеркальні угоди”. Але Джон Краян заявив, що банк не допомагав свідомо росіянам, включеним до списку санкцій.

Автор докладно зупиняється на фігурі Уісвелла. “Коли в 2011 році в Deutsche Bank почалися дзеркальні угоди, доходи відділу Уісвелла різко знижувалися, і Уісвелл, ймовірно, відчував, що треба поліпшити показники. У Максутової і Бузника, як мінімум, не було очевидних фінансових вигод від дзеркальних угод: додатковий обсяг угод не впливав на їхні бонуси. Однак багато хто в Deutsche Bank вважають, що Уісвелл особисто нажився на цій схемі”, – йдеться в статті.

У серпні 2015 року Уісвелл був звільнений з Deutsche Bank і подав на колишнього роботодавця до суду в Москві, звинувачуючи його в незаконному звільненні. Адвокат Deutsche Bank назвав Уісвелла “організатором схеми з виведення мільярдів доларів з країни”. Уісвелл програв справу.

Deutsche Bank відмовився відповідати на питання, чи вважають в цій установі, що Уісвелл брав хабарі.

“Колега Уісвелла по U.F.G. Уїлл Хеммонд сказав мені, що звинувачення у хабарництві – частина спроб звалити всю провину на Уісвелла і врятувати співробітників Deutsche Bank, які наглядали за його діями, від звільнення”, – пише автор.

Сизар повідомляє, що в квітні зустрічався в Москві з неназваним “брокером, який досконально знає структуру дзеркальних угод”. “Він назвав дзеркальні угоди всього лише одним з тисячі вивертів, до яких вдаються спритні бізнесмени”, – пише автор. Він також сказав, що організаторам схеми було вигідно підкуповувати когось зі співробітників банку. “За оцінкою брокера, Уісвелл був корисним функціонером, але навряд чи кримінальним генієм. Іноді, сказав брокер, гроші переводилися на офшорний рахунок, яким керувала дружина Уісвелла, а іноді гроші вручалися Уісвеллу в сумці”, – стверджує автор.

Виданню невідомо, де зараз знаходиться Уісвелл. За даними автора, він поїхав з дружиною і дітьми в Південно-Східну Азію.

“Колишні колеги очікують, що Уісвелл повернеться в Москву, де він володіє квартирою. Росія, ймовірно, виявиться для нього дружньою юрисдикцією. Московські регулятори, розглянувши дзеркальні угоди, знайшли мало приводів для тривоги. Вони лише заявили, що Deutsche Bank став жертвою незаконної схеми, і наклали на нього суто символічне покарання – оштрафували приблизно на 5 тис. доларів. Американські та європейські регулятори, ймовірно, будуть карати його набагато жорсткіше”, – йдеться в статті. На думку автора, Уісвелл найближчим часом навряд чи повернеться в Америку, оскільки Мін’юст США проводить розслідування діяльності Deutsche Bank.

Тим часом 9 березня 2015 року два експерта-стратега відділення Deutsche Bank в Лондоні Олівер Харві і Робін Вінклер опублікували доповідь “Темна матерія” про колосальні недекларовані міжнародні перекази грошей. Вони вирахували, що з 2010 року в Лондон щомісяця переводилося приблизно 1,5 мільярдів незадекларованих доларів, причому “значна частина” цих грошей надходила з Росії.

Незабаром з’ясувалося, що 20% з 18 мільярдів доларів, які, за оцінкою Харві і Уінклера, щорічно надходили до Великобританії, потрапляли туди завдяки угодам через Deutsche Bank.

Автор повідомляє, що зараз у Deutsche Bank неприємності: в минулому році його збитки склали 7,5 мільярдів доларів, на початку серпня його акції впали до рекордного мінімуму. Таким чином, скандал з дзеркальними угодами в Росії випав на вкрай невдалий момент. Автор зауважує: дефіцит капіталів в Deutsche Bank, найбільшому банку Німеччини, може спровокувати банківську кризу по всій Європі і, відповідно, вдарити по глобальній економіці.

The New Yorker

Tags: , , , , , , , , , , , , , ,

This entry was posted on Понеділок, серпня 29, 2016 at 15:11 and is filed under Закордон, Статті. You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed. You can leave a response, or trackback from your own site.