Надія Казначеєва.

Надія Казначеєва.

Заступник міністра інфраструктури Надія Казначеєва розповіла ЦТС про перспективи концесійних проектів, мозковий РРР-центр, списки об’єктів для приватизації, життєву філософію і мотивацію.

Надія Казначеєва каже, що витрачає дуже багато особистого часу на спілкування з інвесторами. Після 15 років роботи в бізнесі вона знає, що для того, щоб інвестор зайшов в Україну, потрібно провести велику роботу. У міністерстві зараз мають намір повністю змінити підхід у відносинах між інвестором і державою.

Надія каже, що раніше все потрібно було робити в ручному режимі. “Тобі потрібна концесія – ти і прокладаєш дорогу. Повинно бути по-іншому – потрібно не комусь, а державі вигідно, щоб інвестори заходили з фінансовими ресурсами і технологіями. Тому саме держава повинна створити прийнятні умови… “.

Ви вже освоїлися в МІУ? Вам тут подобається? Чи виправдалися чи ні Ваші очікування?

Складно сказати… Факт того, що я тут вже майже три місяці, напевно, говорить про те, що подобається. Але, знаєте, – це робота. Вона не зовсім повинна подобатися чи ні – її потрібно виконувати. Є свої нюанси, обмежувачі, тонкощі, доводиться змінювати стиль роботи, але мені вже легше, ніж в перші 3-4 тижні.

Які завдання поставив перед Вами міністр, коли Ви прийшли?

Мій функціонал – це управління держпідприємствами, які знаходяться в управлінні МІУ. Одне із завдань – підготувати і якомога швидше передати підприємства на приватизацію в ФДМУ. Друге – розвиток нового інструменту залучення інвестицій – державно-приватне партнерство у вигляді концесії, спільної діяльності або управління.

Глобально, стратегія міністра і нинішнього Кабміну – децентралізація і роздержавлення. Я сподіваюся, що всі ми розуміємо, що, на жаль, держава ніколи не була і не буде ефективним власником. Я спілкуюся з багатьма фінансовими інститутами, посольствами, інвесторами і на сьогоднішній день ні в кого немає сумнівів, що основний центр корупції знаходиться не в міністерстві, а на місцях. Тому наше завдання – передати на прозору приватизацію ті активи, які неефективно управляються; а по тим, які залишаються в держвласності, – підвищити якість менеджменту, залучити інвесторів. В даному питанні активно працюємо над таким інструментом як концесія.

Концесія – це свого роду підготовка до потенційної приватизації за рахунок коштів інвестора.

(Надія бере ручку і починає схематично зображати, як це виглядає)

Дивіться, якщо у нас є актив і якщо він не ефективний – ми його відразу віддаємо на приватизацію. Якщо актив поганий, але ми розуміємо, що з ним можна зробити якийсь “тюнінг” – ми його віддаємо в концесію, наприклад на 25 років. Інвестор все відбудовує, налагоджує процеси, веде свою діяльність, заробляє, і через 25 років він завершує свою діяльність і залишає державі все, що побудував. У підсумку, через 25 років ми отримуємо хороший актив, з інвестованими туди коштами і технологіями, який коштує уже в рази дорожче. Тобто концесія – це свого роду підготовка до потенційної приватизації за рахунок коштів інвестора.

Які саме об’єкти будуть віддані на приватизацію, а які в концесію?

Ми працюємо з ФДМУ над малою і середньою приватизацією. Є список дев’ятнадцяти об’єктів державної власності, які ми повинні передати ФДМ в 2015-2016 рр, затверджені Постановою КМУ. Ми подали новий список, щоб виключити, зокрема, порти зі списку об’єктів, що не підлягають приватизації, і мати можливість позбавити ці підприємства від непрофільних активів, і таким чином підготувати їх для прозорих інвестиційних конкурсів у вигляді державно-приватного партнерства (ДПП). Порт повинен займатися портовою діяльністю, а не управляти готелями або аквапарками.

Порт повинен займатися портовою діяльністю, а не управляти готелями або аквапарками.

Про “домашню роботу” і новий Закон про концесію

Що необхідно для того, щоб перший концесійний конкурс все ж відбувся?

Перше, що необхідно – це нормальне законодавство і чіткі процедури. У зв’язку з цим МЕРТ ініціювало звернення до ЄБРР з метою надання технічної допомоги для аналізу існуючого та розробки нового закону про концесію, а також чіткої концесійної політики.

Терміни “концесія” і “ДПП” дуже модні і популярні сьогодні, проте великих, прозорих проектів в інфраструктурі до сьогодні не було. За статистикою, в Україні за час незалежності було здійснено близько 300 концесійних проектів. Можливо, вони є. Але Ви, напевно, про них нічого не чули, так само, як і я. Мені б хотілося, щоб перші концесійні проекти в інфраструктурі були іншого, більш високого рівня, якості і масштабу.

За статистикою, в Україні за час незалежності було здійснено близько 300 концесійних проектів. Можливо, вони є. Але Ви, напевно, про них нічого не чули, так само, як і я.

ЄБРР оголошував конкурс, в якому виграла компанія Hogan Lovells. В які терміни буде розроблений Закон про концесію? І чому існуючі закони не працюють?

Концесійна діяльність в Україні регулюється одночасно чотирма концесійними законами, а також Законом України “Про державно-приватне партнерство”, але вони не гармонізовані і зовсім не investment friendly. Hogan Lovells займається проектами в галузі ДПП по всьому світу. До кінця цього року вони повинні розробити законопроект і пропозиції щодо зміни підзаконних актів. Також, за планом до початку жовтня вони повинні розробити документ, що описує покрокову політику ДПП/концесії, починаючи з того, який державний орган повинен це робити, і закінчуючи тим, які процедури повинні бути, кращі практики тощо. Є відмінності в проведенні концесії в світовій практиці, тому їх завдання – зібрати кращу практику та адаптувати її до локальних (українських) особливостей. Наприклад, в різних країнах різні органи проводять концесію – десь ФДМ це робить, десь є спеціальне держагентство. Як буде в Україні – ми поки не знаємо. Зараз наше законодавство говорить про те, що концесію робить орган управління майном, яке буде передаватися в концесію, іншими словами ми як Міністерство інфраструктури.

Наскільки я знаю, велика складність полягає в тому, що в процесі концесії бере участь занадто багато відомств, як мінімум, це КМУ, МІУ і місцева влада. Може, буде якесь спрощення?

Питання не в спрощенні, а в зрозумілому і простому механізмі, процедурі. Раніше все потрібно було робити в ручному режимі. Тобі потрібна концесія – ти йдеш і прокладаєш дорогу, розробляєш механізми. Повинно бути по-іншому – ми повинні усвідомити і прийняти, що не комусь потрібно, а державі вигідно, щоб інвестори заходили з фінансовими ресурсами, новими технологіями, процесами, культурою, врешті-решт. І саме держава повинна створити умови, щоб інвестор захотів прийти саме в Україну, а не в Бразилію або Туреччину, наприклад. У цьому плані наші підприємства конкурують не один з одним, а з аналогічними портами, аеропортами інших країн. Для мене дивно, що тільки зараз активізувалася робота з цього питання. 15 років моєї попередньої практики в бізнесі зводилися до залучення інвесторів в Україну, тому знаю, що потрібно запропонувати інвестору (який контент) і які умови для них прийнятні.

Але поки новий проект закону щодо концесії не готовий, що Ви робите?

Ми робимо домашню роботу. Крім участі в робочій групі з написання законопроекту і політики концесії, а по двох портах (Херсон і Октябрьск) ми плануємо підготувати пакет мінімально необхідних документів, який стане основою для концесійного конкурсу, а саме: технічний проект, фінансова модель, екологічна оцінка і правова експертиза. Ми активно ведемо діалог зі світовими фінансовими інститутами, фондами, для надання нам технічної допомоги з цього процесу. Зокрема, для порту Октябрськ ЄБРР вже підтвердив виділення фінансово-технічної допомоги на розробку передпроектної документації. Це буде свого роду бізнес-аналіз перспективи проведення концесії на території цього порту.

Поки процес не виписаний міжнародними консультантами, ми бачимо це так: спочатку ми проводимо свою домашню роботу, потім приймається новий закон і затверджується політика проведення концесії, після чого ми зможемо оголосити конкурс. Поки це на рівні мрії, але тим не менше. Паралельно зараз ми можемо проводити попередні переговори з потенційними інвесторами, щоб вони в момент, коли буде все готово, змогли подати заявки і брати участь у концесійному конкурсі.

Я знаю, що буде створюватися РРР офіс, розкажіть про нього докладніше?

Я б скоріше назвала його мозковим центром, ніж офісом. В Україні дуже мало або майже немає фахівців з концесії, які були б не теоретиками, а мали б практичний досвід закриття успішних концесійних угод. Тому у нас виникла ідея створити таку команду людей, яка, незалежно від органу управління, на щоденній основі буде займатися підготовкою концесійних проектів, наповненням контенту, спілкуванням з потенційними концесіонерами (інвесторами), а в підсумку, і відстеженням результатів концесії, їх відповідності умовам і виконанню вимог і умов держави.

Директори портів Валенсії, ОАЕ готові в ролі радників приїжджати і надавати консультаційну допомогу нашій команді.

Коли ми прийшли з цією ідеєю, зокрема до ЄБРР, ми відчули підтримку з їх боку, оскільки цей проект дозволить інституціоналізувати механізм концесії. Директори портів Валенсії (Іспанія), ОАЕ, в яких було проведено низку успішних угод, готові в ролі радників приїжджати і надавати консультаційну допомогу нашій команді.

Про перші концесійні проекти

Чому в якості пілотних проектів було обрано МТП Херсон і МТП Октябрьск?

На цих двох портах ми хочемо відпрацювати механізм концесії і показати інвесторам, що це можливо і потім вже перейти до більш великих об’єктів

Тим не менш, два пілотних проекти не може бути. Який буде першим?

Поки ми йдемо паралельно за двома проектами. На той момент, коли буде готовий попередній проект (prefeasibility study), і там, де ми побачимо найбільшу зацікавленість від інвесторів – туди ми і спрямуємо наші зусилля. Це не означає, що другий проект кинемо, ні. Над ним робота буде йти паралельно, щоб за першим, сподіваюся успішним пілотним проектом, пішов не менш успішний другий, третій. Щоб не вийшло так, що один пілот зробили і потім знову три роки чекаємо наступного.

Інвестор – це не Благодійна організація, він повинен заробити.

Ще один з концесійних проектів – це парковка аеропорту Бориспіль. Чому він не був обраний в якості пілотного?

Ми всі думали, що це невеликий проект, на якому можна було б спробувати відпрацювати механізм концесії, щоб перейти до більш дорогих і складних, але є нюанси. Перше – його вартість близько 10 млн доларів, а це небагато для тих інвесторів, яких ми б хотіли бачити у вигляді операторів. Друге – концесіонерів на даний проект небагато, або навіть дуже мало, тому що з точки зору бізнесу – це не зовсім інвестиційно привабливий бізнес, при цьому він дуже нішевий. Я говорила з кількома операторами, які по світу керують паркувальним бізнесом, і думки практично всіх звелися до такого висновку. Зрештою, ми повинні розуміти, що інвестор – це не благодійна організація, він повинен заробити. Оціночний термін окупності цього проекту, на їхню думку, більше 20 років. Тому на сьогодні міністерством, в тому числі, розглядається можливість добудови парковки власними силами аеропорту Бориспіль.

Після візиту Президента до Малайзії з’явилася новина про те, що аеропорт Бориспіль теж можуть віддати в концесію…

Можливо, варто було б звернути на це увагу. Віддати аеропорт в концесію – це, напевно, правильно, і в багатьох країнах ця практика успішна. Але знову-таки – технічно механізм у нас ще не відпрацьований.

Не зовсім вірю в реалізацію дорожньої концесії в Україні в найближчі 5-7 років.

В Україні можуть бути концесійні дороги?

Концесійні дороги – один з варіантів розвитку автодорожньої галузі, і, як опція, звичайно існує, але поки це теж наша спільна мрія… Не зовсім вірю в реалізацію дорожньої концесії в Україні в найближчі 5-7 років.

Про інвесторів

На якого інвестора Ви розраховуєте – іноземного чи вітчизняного?

Ми розглядаємо всіх інвесторів. Наша основна задача – це проведення максимально прозорого, конкурентного конкурсу. Чим більше інвесторів буде зацікавлено, тим ефективнішим буде і результат конкурсу для держави; тому ми відкриті і говоримо з будь-яким інвестором, який буде дотримуватися умов конкурсу.

Звичайно, ми б хотіли залучити інвестора зі світовим ім’ям. Зокрема, ми хотіли б бачити в наших портах китайські компанії – Нutchison Port Holdings, COSCO, China Merchants Group, а також таких світових лідерів, як DP World (ОАЕ), APM Terminals (Maersk Group), PSA International (Сингапур) та інші. Напевно, їх апетит більший, ніж ті проекти, з концесією яких ми хочемо стартувати (Херсон і Октябрьск). Але у нас вже є розуміння, що, наприклад, ArcelorMittal хоче розвивати і будувати новий термінал в Октябрську на умовах концесії, а також ряд інших інвесторів, які зараз вивчають ринок, умови, об’єкти. Повірте, я витрачаю багато часу на спілкування з інвесторами, для того, щоб переконати їх прийти в Україну. Інвестбанки, між іншим, беруть за це великі гроші.

Але все ж хочеться, щоб це було гучне ім’я?

Сьогодні наші проекти і сам процес концесії підтримуються такими інститутами, як ЄБРР, Світовий банк, USAID, IFC, аудиторськими компаніями великої четвірки… Я вже не знаю, які ще повинні бути імена. Працюємо над залученням міжнародних інвесторів.

Андрій Пивоварський часто говорив про те, що інвестиції повинні бути якісними. У вас є якісь критерії до інвестора?

Інвестиції повинні бути. Це по-перше. Вони повинні бути цікаві інвестору і вигідні державі – це два. Якість найчастіше досить суб’єктивне поняття, її складно оцінити і виміряти. Нам важливий, перш за все, вантажопотік, якщо мова йде про порти, і залучення світової практики ведення бізнесу.

Після невдалої історії з приватизацією Одеського припортового заводу, Ви не боїтеся такої ж ситуації?

Як колишній інвест-банкір я активно стежу і за процесом підготовки, і за самим конкурсом. По-перше, я сподіваюся, що, незважаючи на всі песимістичні прогнози та оцінки, приватизація ОПЗ все ж завершиться в цьому році. По-друге, страшно завжди. Жити теж страшно. І я теж боюся, але очі бояться – руки роблять. Хочу, щоб усі розуміли – нам потрібні інвестори. Я знаю їхню логіку – якщо хоч один інвестор зайде в Україну, вкладе гроші і буде успішно реалізований пілотний проект концесії, то інші теж повернуться до нас. Тому нам так важливий пілотний проект з точки зору публічності, прозорості та підтримки з боку всіх зацікавлених сторін і громадськості.

Про політичну волю

Це ж не перша спроба зробити концесію. Велика ймовірність, що Вам не дозволять, що не буде політичної волі…

Що таке політична воля на сьогоднішній день? Вона має якесь ім’я? Якщо так, то я готова йти і пояснювати, чому це важливо і потрібно робити…

Верховна Рада може бути таким іменем…

Добре, підемо до Верховної Ради. Я впевнена, що ми переконаємо парламент, тому що зацікавлених осіб дуже багато. Ми спілкуємося з бізнесом на рівні робочих груп, і вони підтримують нас, тому що розуміють, що це дійсно ефективний і прозорий механізм розвитку інфраструктури.

Про філософію життя і мотивацію

Чи багато ви часу витрачаєте на роботу?

Багато… Але у всьому повинен бути баланс – це моя філософія життя. Якщо ти будеш 24 години на добу проводити на роботі і не бачити свою сім’ю – ти не будеш ефективним ні в одному, ні в іншому. У мене немає обіду, перерв, кава пауз – я працюю багато та ефективно. Намагаюся бути ефективною в будні на роботі, і ефективною мамою/дружиною у вихідні. Адже ми повинні дбати не тільки про поточні реформи, а й ростити нове, якісно інше покоління. З ними буде ривок, я в цьому впевнена.

Ви стали якось по-іншому дивитися на роботу державного органу?

Так, більш лояльно і з розумінням.

Які у Вас цілі на найближчий рік, три, п’ять?

Я б не говорила про цілі на рік або три. Мені як людині, яка орієнтована на результат, а не на процес, цікаво не тільки почати, але і успішно завершити якийсь проект.

ДОКЛАДНІШЕ ПРО ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНЕ

ПАРТНЕРСТВО ЧИТАЙТЕ ТУТ

Можливо, це звучить ідеалістично десь, але так, я хочу, щоб державні підприємства на рівних конкурували з приватним бізнесом, щоб держава управляла тільки стратегічно важливими об’єктами, а не трьома з половиною тисячами підприємств, з яких – половина знаходиться в стадії ліквідації. Нестратегічні активи повинні бути передані приватному інвесторові через приватизацію, концесію якомога швидше.

Так, я хочу залучити якісного інвестора в державні активи і, щоб можна було сказати: цьому інвестору ми допомогли зайти в Україну, і завдяки цьому були створені додаткові робочі місця, завезені нові технології, розроблені нові продукти.

Як довго Ви плануєте залишатися на держслужбі?

Якщо Ви подивитеся мою біографічну довідку, то побачите, що останні 10 років я працювала в одній компанії і мала кар’єрне зростання всередині. Не стрибаю з місця на місце в пошуках кращого місця під сонцем. І я Вам можу розповісти таку історію: коли я прийшла влаштовуватися на роботу до свого колишнього роботодавця, він запитав, які у мене плани на п’ять років? Моя відповідь була такою: я буду у Вас працювати до тих пір, поки мені буде цікаво. Згодом, це стало певним жартом, але щороку по закінченню певних результатів, мій керівник цікавився, чи цікаво мені до сих пір? Тому, і тут я можу сказати, що до тих пір, поки мені цікаво, я буду працювати. Я не отримую задоволення від процесу. Мене драйвить і мотивує результат.

ЦТС

Tags: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

This entry was posted on понеділок, вересня 5, 2016 at 10:59 and is filed under Статті, Україна. You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed. You can leave a response, or trackback from your own site.