16
Вер

Лайливе слово “ПІАР”

   Posted by: klimovy4   in Закордон, Статті

Лайливе слово.

Лайливе слово.

А ви пам’ятаєте, як ви вперше почули слово “піар”? Я ось пам’ятаю, причому дуже добре, пише mediabitch.

У моєму дитинстві по телевізору можна було подивитися тільки три канали – той, що зараз називається “Перший”, той, що зараз називається “Росія” і той, що до цього дня так і називається “Башкирське супутникове телебачення”. Так ось по одному з цих каналів йшла передача, яка претендувала на жанр “ток-шоу”. В ефірі сиділа ще зовсім молода тоді співачка Валерія, до якої чомусь тоді була прикута якась підвищена увага – вже навіть не пам’ятаю, у зв’язку з чим. І вона, відповідаючи на запитання ведучого, кинула фразу “Всі ми знаємо, що таке піар і навіщо він робиться”.

Чи треба говорити, що я тоді не знала ні про те, що таке піар, ні тим більше про те, для чого він робиться. Загалом, вроджена цікавість не дала додивитися передачу до кінця. Я помчала до комп’ютера, до якого тоді вже був підключений інтернет – ну, точніше, те, що тоді гордо так іменувалося – пам’ятається, одну пісню можна було з цим інтернетом завантажувати цілий день. Єдине, що можна було робити з такою швидкістю – це шукати щось корисне в Яндексі (так, про інші пошукові системи я дізналася значно пізніше). Загалом, я ввела заповітний запит в пошуковому рядку і дізналася, що ж таке піар. Так ось, якщо б не співачка Валерія і манія шукати відповіді на всі питання поспіль, я, можливо, ніколи і не написала б для вас цих рядків.

З тих пір слово “піар” я чула і говорила, здається, мільйони разів. Але кожного разу сенс цього слова для мовця був різним. Здається, що адекватне сприйняття слова “піар” можна знайти тільки перебуваючи серед шанованих професіоналів в області комунікацій. А от всі інші якось досі надто вже близькі до того поняттю, яке, мабуть, мала на увазі на тому шоу Валерія.

“Піар” – щось хибне, щось погане, щось пов’язане з маніпуляціями, показництвом, великими грошима і дешевою популярністю.

Якщо вам так і не вдалося пояснити своїй мамі (або бабусі), чим же ви займаєтеся на роботі, то, швидше за все, вони думають саме так. Швидше за все, це ті ж люди, які переконані, що чесним способом великих грошей не заробити і всі підприємці поголовно бандити.

Мені довгий час було незрозуміло, чому так. Чому люди з академічного світу так гноблять студентів за слово “піар”, змушуючи їх вживати у мовленні більш політкоректний “зв’язки з громадськістю”. Чому багато людей так соромляться називати себе піарниками, і воліють всілякі викрутаси типу “менеджер зі стратегічних комунікацій”, “спеціаліст з просування”, ну, або, врешті-решт, “PR-фахівець”.

Знаєте, я зрозуміла.

У нашій ментальності піар не має нічого спільного зі своїми американськими джерелами – тобто в словосполученні public relations у нас немає ніяких “відносин”.

Навіть кафедри, які готують в Росії майбутніх піарників, називаються саме “Зв’язки з громадськістю”, а не “відносини з громадськістю”, хоча такий переклад був би, напевно, більш близьким. В англійському перекладі ось ці ось relations означають не зовсім те ж саме, що в російській мові – тобто це не відносини між хлопцем і дівчиною, а відносини радше між двома інституціями – компаніями, країнами, установами.

За всю новітню історію Росії в нашій країні не було ніяких relations. Окей, такі відносини почали було формуватися в суспільстві до кінця 19-го століття, коли всюди почали з’являтися банки, страхові компанії та інші комерційні підприємства, які без співпраці з іншими підприємствами, інститутами і людьми довго б не протягнули. Але потім самі знаєте що було – якщо не брати до уваги економічну просвіту у вигляді НЕПу, плацдарму для таких відносин просто не було. Все, що народ і окремі інституції повинні були знати, спускалося у вигляді пропаганди, установок, політкоректних художніх творів та іншого. Для того, щоб змусити людей щось робити, треба було просто дати доручення газетам випустити відповідний матеріал.

Згідно з практично будь-якою сучасною концепцією комунікацій, для ефективного спілкування потрібен зворотний зв’язок. Зараз для того, щоб працювати над взаєминами з людьми, треба вивчати їхню думку, їх побут, їх звички. У СРСР починаючи з 30-х років соціологічних досліджень не велося взагалі – аж до слабких спроб в 60-80-х роках. На це треба було затратити величезну кількість сил, часу і ресурсів, але найголовніше – посередині могло виникнути безліч факторів, які можуть спотворити справжній результат. Немає даних про зворотний зв’язок – немає відносин. У мене навіть є гіпотеза, що саме тому російська людина в масі своїй не вірить ні в силу малих справ, ні в значимість власної думки у визначенні, наприклад, нового політичного лідера.

Тому для людей, які не працюють в комунікаціях або просто в будь-якому сучасному бізнесі, абсолютно незрозуміло, як це – просувати інтереси якоїсь компанії за допомогою відносин.

Слово “зв’язки” ж набагато зрозуміліше – адже давно відомо, що “зв’язки вирішують все”.

Окрему увагу хочеться приділити слову “пиарщик”. Знаєте, я поки носила в голові ідею для цієї колонки, так і не змогла згадати жодного хорошого слова в російській мові, яке закінчується на “щик”. Помещик, ростовщик, курильщик, могильщик, мусорщик, надсмотрщик, вербовщик, налогоплательщик, обманщик, пайщик, регулировщик, сборщик, фарцовщик, скупщик, тюремщик, уборщик. Всі ці слова змушують думати про фінансові втрати, бідність, бруд, небезпеку або смерть. Ну, окей, є пара більш-менш позитивних слів – мороженщик и подлещик. Ще чомусь згадався сивий паромщик з пісні Пугачової, а й йому ставилося в провину, що “закоханих багато, він один” (а чи не звідси пішло знамените “вас багато, я одна”?). І, ніби, все.

Всі ці ці “щики” очевидно хочуть нас обдурити, обкрутити, обікрасти і кинути ні з чим. А серед них – на хвилиночку – наші з вами колеги – телевізійники і рекламщики.

Загалом, нелегко живеться піарникам на Русі – відносин немає, та ще й обзивають нас словом з нехорошими асоціаціями.

Не знаю як ви, а я люблю слово “піарник” – ну куди вже діватися, якщо великий і могутній обдарував нас саме таким закінченням. Зрештою, воно зухвале і запам’ятовується. Все, як я люблю.

Але значно більше мене турбує те, що в більшості випадків у російському піарі відносин як не було, так і немає. Адже простіше скористатися зв’язками і зателефонувати в газету, щоб друкований орган написав (або зняв) щось потрібне для нас. А відносини штука незрозуміла і непередбачувана – їх же вибудовувати треба.

mediabitch

Tags: , ,

This entry was posted on п’ятниця, вересня 16, 2016 at 14:53 and is filed under Закордон, Статті. You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed. You can leave a response, or trackback from your own site.